Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—л≥д задовольн€тис€ звичайними ласками ≥ не домагатис€ надзвичайних




Ѕуде корисно навести тут пораду, що вчений ≥ побожний Їпископ ќсми ѕалофокс у зам≥тц≥ про лист —в€тоњ “ереси даЇ побожним душам, що змагають до досконалости. —в€та написала до свого спов≥дника ≥ здала зв≥т з ус≥х ступен≥в надприродноњ молитви -розважанн€, €кими √осподь над≥лив њњ. «гаданий прелат в≥дпов≥в, що ласки, €к≥ Ѕог подав —в€т≥й “ерес≥ й ≥ншим —в€тим, не Ї конечн≥ дл€ спас≥нн€, бо багато душ спаслос€ без них. Ѕувало й таке, що численн≥ душ≥ ос€гнули ц≥ ступен≥ розважанн€, а згодом все таки загинули. „ерез те Ч каже в≥н Ч це злишна ≥ непотр≥бна р≥ч бажати ≥ пошукувати цих надприродних дар≥в, бо Їдина правдива дорога до св€тости це вправа в чеснотах, особливо в Ѕож≥й любов≥. ƒуша стаЇ св€тою, €к молитьс€ ≥ сп≥впрацюЇ з Ѕожим св≥тлом ≥ ласками. Ѕог н≥чого так не бажаЇ, €к бачити нас св€тими, бо —в€тий ѕавло за€вл€Ї: ¬аше осв€ченн€ це Ѕожавол€.

 

«гаданий побожний письменник, говор€чи про ступен≥ надприродного розважанн€, про €к≥ писала —в€та “ереса, цебто про розважанн€ спокою, сон, знечуленн€ здатности, Їднальну молитву, захопленн€, порив, лет, пол≥т духа ≥ духовну рану, каже, що ми повинн≥ бажати ≥ благати Ѕога, щоб зв≥льнив нас в≥д прив'€занн€ ≥ бажанн€ земських д≥бр, бо вони не запевн€ють душ≥ спокою, а радше непоко€ть ≥ пригноблюють духа. ÷ар —оломон слушно назвав њх: ћарнотою марнот ≥ пригнобленн€м духа. Ћюдське серце н≥коли не знайде правдивого мира, €кщо не позбудетьс€ всього того, що не Ї Ѕогом, щоб п≥дготовити м≥сце дл€ …ого св€тоњ любови й так уможливити …ому пос≥сти ц≥лу душу, ƒуша ж не годна доконати цього власними силами, але мусить отримати це в≥д Ѕога невпинними молитвами.

 

як ≥де про духовний сон ≥ знечуленн€ здатностей, то треба благати в Ѕога ласки, щоб ц≥ здатност≥ були нечул≥ на все земське, а в≥дчували т≥льки Ѕожу доброту ≥ бажали Ѕожоњ любови та в≥чних д≥бр.

 

як ≥де про злуку здатностей, то сл≥д молитис€ Ѕогов≥, щоб дав нам ласку не думати ≥ не пошукувати ≥ не бажати того, чого ¬≥н не бажаЇ, бо св€т≥сть ≥ досконал≥сть любови пол€гають у злуц≥ нашоњ вол≥ з Ѕожою.

 

як њде про захопленн€ ≥ порив, то треба молитис€ Ѕогов≥, щоб знищив у нас невпор€дковане самолюбство ≥ любов до сотвор≥нь, а розбудив любов до —ебе.

як ≥де про лет духа, то благаймо в Ѕога ласки, щоб ми могли жити без прив'€занн€ до цього св≥ту. Ќам сл≥д поступати так, €к поступають ластовен€та. ¬они, беручи поживу, не задержуютьс€ на земл≥, але в лет≥ беруть њњ. ÷е значить, що сл≥д використовувати земськ≥ добра дл€ п≥ддержки житт€, але так н≥би у перелет≥, цебто не сл≥д прис≥дати на землю, щоб розкошуватис€ ними.

 

як ≥де про полет духа, то сл≥д молитис€ Ѕогов≥, щоб дав нам в≥двагу та мужн≥сть поборювати себе €к зайде потреба, опиратис€ наскокам ворог≥в, перемагати пристраст≥ ≥ приймати стражданн€ нав≥ть посеред духовних смутк≥в ≥ нудьги.

як ≥де про рану любови, то сл≥д сказати, що рана своњм болем невпинно пригадуЇ нам його причину.

 

“реба благати Ѕога, щоб так сильно зранив наше серце —воЇю св€тою любов'ю, щоб ми завжди пам'€тали про …ого доброту ≥ любов, що нею полюбив нас. ќтак зможемо невпинно любити …ого ≥ намагатис€ подобатис€ …ому своЇю працею та любов'ю. —л≥д звернути увагу, що цих ласк не можливо отримати, €кщо душа не молитьс€. ѕок≥рна ж, дов≥рлива ≥ витривала молитва годна все виблагати в Ѕога.

 

“реба молитис€ з дов≥р'€м

јпостол як≥в сильно настаЇ на те, щоб ми молилис€ з дов≥р'€м, €кщо бажаЇмо, щоб молитва виЇднала в Ѕога те, чого благаЇмо. ѕрит≥м треба бути певними, що будемо вислухан≥, €кщо молимос€ так, €к треба, не сумн≥ваючись про усп≥х молитви: Ќехай просить ≥з в≥рою, без жадного сумн≥ву. —в. “ома твердить, що Ђмолитва черпаЇ свою силу з любови, а усп≥шн≥сть ≥з в≥ри та дов≥р'€ї. “е саме твердить —в. ¬ернард, кажучи, що т≥льки наше дов≥р'€ виЇднуЇ нам Ѕоже милосерд€: Ђ√осподи, т≥льки над≥€ виЇднуЇ нам “воЇ помилуванн€ї.

 

Ќаше дов≥р'€ до Ѕожого милосерд€ сильно подобаЇтьс€ Ѕогов≥, бо так шануЇмо та прославл€Їмо …ого безконечну доброту, що бажав ви€вити нам у сотворенн≥ св≥ту. ѕророк ƒавид кличе: Ќехай т≥шатьс€ вс≥, щопокладають на “ебе свою над≥ю! ¬они в≥чно сп≥ватимуть, ≥ “и хоронитимеш њх. ƒе≥нде ж каже: Ѕог - щит дл€ вс≥х,що вдаютьс€ до Ќього.

 

—к≥льки то об≥тниць вчинених дл€ тих, що над≥ютьс€ на Ѕога, знаходимо у —в€тому ѕисьм≥!

 

ѕсальмоп≥вець кличе: Ќе прогр≥шитьс€, хто над≥Їтьс€ на Ѕога! “ак, бо дальше каже ѕсальмоп≥вець: ќсь оч≥√оспода звернен≥ на тих, що бо€тьс€ …ого та над≥ютьс€ на …ого милосерд€, бо ¬≥н вир€туЇ в≥д смерти њх житт€. ƒе≥нде ж —ам Ѕог промовл€Ї отак: ¬ир€тую його, бо в≥н над≥€вс€ на ћене. Ѕуду з ним у недол≥, вр€тую тапрославлю його. —л≥д звернути увагу на слова: ЂЅо в≥н над≥€вс€ на ћенеї. Ѕог каже, що за те ¬≥н буде стерегти його ≥ зв≥льнить в≥д ворог≥в та небезпеки упадку. ¬к≥нц≥ дасть йому в≥чну славу.

 

ѕророк ≤са€, говор€чи про тих, що над≥ютьс€ на Ѕога каже: ’то вповаЇ на Ѕога, в тому сила в≥дновл€Їтьс€. ¬≥нп≥дн≥ме крила немов орел. ѕоб≥жить ≥ не змучитьс€, п≥де ≥ не втомитьс€". ’то над≥Їтьс€ на Ѕога, той перестане бути нем≥чним. ¬ Ѕоз≥ здобуде велику мужн≥сть. „ерез те не буде охл€ти, ан≥ не втомитьс€ на шл€ху спас≥нн€, але б≥гтиме й лет≥тиме немов орел. ѕророк каже, що вс€ наша мужн≥сть пол€гаЇ в дов≥р'њ до Ѕога. “реба в≥ддатис€ Ѕожому милосердю ≥ не занадто покладатис€ на власн≥ зусилл€ та людськ≥ засоби, бо по словах цього пророка вмовчанц≥ та над≥њ вс€ ваша сила.

 

„и ж трапивс€ колись випадок, що б загинув той, хто покладавс€ на Ѕога? —в€тий ƒух запевн€Ї нас, що такого випадку н≥коли не було: Ќ≥хто не застидаЇтьс€, €к над≥Їтьс€ на √оспода! ÷е дов≥р'€ запевн€ло ƒавида, що н≥коли не загине. √осподи, - кликав в≥н, - € вповаю на “ебе, нехай не буду пов≥к завстиджений!

 

’≥ба Ѕог годен обманити, питаЇтьс€ св. јвгустин, €кщо запевн€Ї нас, що готовий п≥ддержувати в небезпеках, коли удамос€ до Ќього? ’≥ба в≥ддалитьс€ в≥д нас, €к звернемос€ до Ќього? ЂЅог не Ї обманцем, €кий об≥ц€Ї пом≥ч, а пот≥м в≥ддал€Їтьс€ в≥д нас, €к звертаЇмос€ до Ќього за нею?ї ѕророк ƒавид зве блаженними тих, що покладаютьс€ на Ѕога: Ѕлаженний той чолов≥к, що над≥Їтьс€ на “ебе! „ому так? Ѕо хто, каже пророк, покладаЇтьс€ на Ѕога, того окружаЇ Ѕоже милосерд€: ћилосерд€ оточуЇ того, хто на √оспода покладаЇ своюнад≥ю. Ѕог буде так оточувати ≥ стерегти його з ус≥х стор≥н, що в≥н буде безпечний серед ворог≥в, тому не л€катиметьс€ небезпеки загинути.

 

ќсь чому апостол ѕавло так сильно заохочуЇ нас над≥€тис€ на Ѕога, бо ц€ над≥€ виЇднаЇ нам велику нагороду: ќтож не в≥дкидайте свого дов≥р'€, бо воно запевн€Ї велику нагороду. яке буде наше дов≥р'€, так≥ будуть ласки, що воно виЇднаЇ нам. якщо дов≥р'€ велике, то й ласки будуть велик≥. —в. ¬ернард твердить, що дов≥р'€ це безмежне джерело. ўо б≥льшого черпака хтось маЇ (цебто в кого б≥льше дов≥р'€), той зачерпне в нього б≥льше д≥бр: Ђ√осподи, ти в н≥що ≥нше т≥льки в посуд дов≥р'€ збираЇш ол≥й —вого милосерд€!ї. ѕророк ƒавид вже ран≥ше так моливс€: √осподи, нехай “воЇ милосерд€ пробуваЇ над нами, бо ми над≥€лис€ на “ебе. Ѕачимо це на приклад≥ римського сотника. —паситель похвалив його дов≥р'€, за€вл€ючи: ≤ди, нехай так буде, €к ти пов≥рив! —ам √осподь за€вив в об'€вленн≥ —в. √ертруд≥, що хто з дов≥р'€ молитьс€, той н≥би завдаЇ …ому таке насилл€, що ¬≥н не годен в≥дмовити йому того, чого прохаЇ. —в€тий ≤ван Ћ≥ствичник твердить, що молитва завдаЇ Ѕогов≥ насилл€, але ¬≥н дорожить ≥ любить його: Ђћолитва побожно силуЇ Ѕогаї.

 

—в. ѕавло даЇ нам оцю пораду: ќтож з дов≥р'€м приступаймо до престола ласки, щоб отримати милосерд€ ≥знайти благодать, що помагатиме нам тод≥, €к зайде потреба. “рон Ѕожоњ ласки це ≤сус ’ристос, що тепер сидить праворуч ќтц€ не на престол≥ справедливости, а на трон≥ ласки, щоб виЇднувати пробаченн€, €кщо ми згр≥шили, ≥ подавати пом≥ч, щоб витривали, €кщо бажаЇмо бути …ого при€тел€ми. “реба завжди з дов≥р'€м удаватис€ перед цей престол. ƒов≥р'€ ж це н≥що ≥нше т≥льки в≥ра в Ѕожу доброту ≥ в≥рн≥сть. Ѕог об≥ц€в вислухати, €к хтось молитьс€ з дов≥р'€м, але це дов≥р'€ маЇ бути р≥шуче та певне.

 

Ќехай н≥чого не спод≥Їтьс€, каже —в. як≥в, коли хтось молитьс€ ≥ прит≥м сумн≥ваЇтьс€, чи отримаЇ: ’тосумн≥ваЇтьс€, той под≥бний до морськоњ хвил≥, €ку в≥тер жене ≥ кидаЇ. Ќехай такий чолов≥к не думаЇ, що в≥нд≥стане щось в≥д √оспода. Ќ≥чого не д≥стане, бо недов≥р'€, €ке турбуЇ його, зневажаЇ Ѕога. Ѕрак дов≥р'€ не дозволить Ѕожому милосердю вислухати його проханн€. —в. ¬асил≥й каже: ЂЌе отримав ласки, бо прохав без дов≥р'€ї.

 

÷ар ƒавид твердив, що наше дов≥р'€ до Ѕога повинно бути таке незрушне немов та гора, €коњ н≥€к бур€ не годна стр€сти: “≥, що над≥ютьс€ на √оспода, под≥бн≥ до гори —≥он. Ќе захитаЇтьс€ пов≥к, хто живе в ™русалим≥.

 

√осподь звел≥в нам так само поступати, €кщо бажаЇмо отримати ласку, €коњ благаЇмо: „ого т≥льки, мол€чись,попросите, в≥рте, що одержите, ≥ станетьс€ вам! якоњ б ласки ви не попрохали, будьте певн≥, що отримаЇте њњ. якщо так зробите, то напевно станетьс€ вам те, що хочете.

 

ј) ƒжерело нашого дов≥р'€

ƒехто може спитатис€: ЂЌа ч≥м же €, нужденний, маю опирати своЇ дов≥р'€, що отримаю те, чого прошу?ї Ќа ч≥м? Ќа об≥ц€нц≥, що ≤сус ’ристос дав нам: ѕрос≥ть ≥ отримаЇте. —в. јвгустин питаЇтьс€: Ђ’то бо€вс€ б обману, коли —ама ѕравда об≥ц€Ї?ї як ми годн≥ сумн≥ватис€, коли Ѕог, що Ї —амою ѕравдою, об≥ц€в дати те, чого попрохаЇмо молитвою в Ќього? “ой сам —в€тий ќтець каже: ЂЅог не заохочував би благати, €кщо б не хот≥в дати!ї Ѕог напевно не заохочував би нас прохати в Ќього ласк, €кщо б не бажав дати њх. “им часом ¬≥н до н≥чого не заохочуЇ людей так сильно, €к до молитви. ÷е бачимо у —в€тому ѕисьм≥: мол≥тьс€, прос≥ть, шукайте, тощо..., ≥ отримаЇте те, чого бажаЇте! ѕрос≥ть, чого хочете, ≥ станетьс€ вам! - каже Ѕожественний —паситель.

 

—паситель навчив нас проказувати молитву ќтче наш, щоб ми молилис€ з належним дов≥р'€м. «вертаючись до Ѕога за ласками, €ких потребуЇмо, щоб ос€гнути в≥чне спас≥нн€, звемо Ѕога в ц≥й молитв≥ не паном, але Ѕатьком, ≥ то нашим Ѕатьком. ЂЌаш ќтчеї. ¬ молитву Ђќтче нашї √осподь вложив вс≥ ласки, €ких потребуЇмо, щоб спастис€.

 

—паситель бажаЇ, щоб ми благали в Ѕога ласк ≥з таким великим дов≥р'€м, з €ким б≥дний або хворий син прохаЇ хл≥ба або л≥карства в свого батька. якщо син умираЇ з голоду, то вистачить, щоб т≥льки ви€вив голод свому батьков≥, ≥ в≥н негайно постачить йому бажану поживу. якщо б часом трохи затроњв себе, то вистачаЇ, щоб згадав батьков≥ про своЇ нещаст€, ≥ батько зараз намагатиметьс€ зл≥чити його. ќтож треба в≥рити Ѕожим об≥тниц€м ≥ з дов≥р'€м та без ваганн€ молитис€ Ѕогов≥. ѕрит≥м сл≥д бути р≥шучим ≥ певним, €к каже —в. ѕавло: Ѕезваганн€ тримаймос€ над≥њ, €кувизнаЇмо, бо в≥рний “ой, що об≥ц€в. Ќема сумн≥ву, що Ѕог дотримуЇ —воњ об≥тниц≥. „ерез те наше дов≥р'€ до ÷ього маЇ бути непохитне, що ¬≥н вислухаЇ нас ≥ подасть те, чого просимо. ≤нколи буваЇ, що через духовну посуху або €кусь провину не в≥дчуваЇмо в соб≥ почувального дов≥р'€, що його бажали б в≥дчувати. Ќе зважаючи на це, все одно мол≥мс€, бо Ѕог напевно вислухаЇ нас. ћоже й тод≥ ще скор≥ше вислухаЇ, бо будемо молитис€ з меншим дов≥р'€м до себе самих ≥ з б≥льшим дов≥р'€м до Ѕожоњ доброти ≤ в≥рности. Ѕог же прир≥к вислухати тих, що мол€тьс€.

 

ќ, €к сильно наша над≥€ подобаЇтьс€ Ѕогов≥ п≥д час турбот, страх≥в ≥ спокус, хоча б ми не в≥дчували в соб≥ над≥њ, бо в душ≥ запанувало почутт€ недов≥рливости через те, що вона знаходитьс€ в стан≥ безпот≥шности! —аме за те апостол ѕавло хвалить патр≥€рха јвраама, бо в≥н над≥€вс€ проти над≥њ.

 

—в€тий апостол ≤ван твердить, що напевно стане св€тим, хто безпохитно дов≥р€Ї Ѕогов≥: ’то маЇ таку над≥ю наЅога, той стаЇ таким чистим €к Ї ( Ѕог),бо √осподь над≥л€Ї обильними ласками тих, що покладаютьс€ на Ќього.

 

Ќе зважаючи на жахлив≥ тортури, що тирани приготовл€ли њм. багато мученик≥в, д≥вчат ≥ д≥тей, що були скр≥плен≥ цим дов≥р'€м, потрапило перетерп≥ти вс≥ муки ≤ бол≥.

 

≤нколи здаЇтьс€, що Ѕог не хоче вислухати нас, €к молимос€. ¬се таки не сл≥д залишати молитви 1 над≥њ! “од≥ треба повтор€ти зо страдницьким …овом: Ќе перестану над≥€тис€, хоча б ¬≥н убив мене. …ов н≥би отак промовл€в: Ђћ≥й Ѕоже, не перестану молитис€ ≥ над≥€тис€ на “воЇ милосерд€, хоча б “и прогнав мене в≥д —ебе!ї ≤ нам сл≥д так само поступати. “од≥ отримаЇмо в≥д √оспода все, чого попрохаЇмо.

 

“ак поступила ханаанська ж≥нка, ≥ отримала в≥д ≤суса ’риста те, чого хот≥ла, ÷€ ж≥нка мала б≥снувату дочку. Ѕ≥дна мати прийшла до —пасител€ 1 прохала, щоб зв≥льнив њњ дочку в≥д ди€вола: √осподи: сину ƒавид≥в,змилосердис€ надо мною. ƒемон сильно мучить мою дочку! √осподь в≥дказав њй, що …ого послано т≥льки до ≥зрањльт€н, а не до поган, до €ких вона належала. ¬она не знев≥рилис€, але ще з б≥льшим дов≥р'€м повторила своЇ проханн€, кажучи: Ђ√осподи, “и можеш пот≥шити, отож пот≥ш мене! ≤сус в≥дпов≥в њй: Ќе годитьс€ брати хл≥б в≥дд≥тей ≥ кидати псам! ј вона в≥дказала: “ак, √осподи, але й пси њд€ть кришки, що падають зо стол≥в њхн≥х пан≥в! «обачивши велике дов≥р'€ ц≥Їњ ж≥нки, —паситель похвалив њњ та подав бажану ласку, кажучи: ќ ж≥нко, сильна тво€в≥ра! Ќехай буде так, €к бажаЇш соб≥! ’то ж бо коли взивав √оспода, кличе —ирах, а ¬≥н знехтував його та не пом≥г йому? ’то вв≥звав …ого, а ¬≥н погордив ним?

 

—в. јвгустин каже, що молитва це ключ, €кий в≥дчин€Ї нам небо. як наша молитва п≥дноситьс€ до неба, то бажана ласка сходить зв≥дт≥л€: Ђћолитва праведника це ключ до неба: проханн€ ≥де до неба, а Ѕоже милосерд€ сходить з небаї 78). ѕророк ƒавид написав, що наш≥ благанн€ ≥ Ѕоже милосерд€ лучатьс€ разом: Ќехай буде благословенний Ѕог, що не в≥дкинув моЇњ молитви ≥ —воЇњ ласки в≥д мене! —в. јвгустин твердить, що треба бути певними, що Ѕог уже вислухуЇ нас, €к т≥льки зачнемо молитис€: Ђякщо не перестаЇш молитис€, то будь певний, що …ого милосерд€ не в≥ддалитьс€ в≥д тебеї.

 

—кажу про себе, що н≥коли не в≥дчуваю б≥льшоњ духовноњ пот≥хи ≥ дов≥р'€ спастис€, €к тод≥, коли молюс€ та поручаю себе Ѕогов≥. ƒумаю, що вс≥ ≥нш≥ христи€ни так само почуваютьс€, бо вс≥ ≥нш≥ познаки нашого спас≥нн€ непевн≥ та помильн≥. «ате це певна ≥ непомильна правда, що Ѕог вислухуЇ того, хто з дов≥р'€м молитьс€, бо ¬≥н не годен не дотримати —воњх об≥тниць.

 

ѕовтор€ймо з апостолом ѕавлом, €к почуваЇмос€ слаб≥ та нем≥чн≥, щоб перемогти €кусь пристрасть чи трудн≥сть або виконати те, що Ѕог велить: ¬се можу в “≥м, що скр≥пл€Ї мене! ќтож не каж≥м: Ђя не годен. Ќе маю сили!ї Ќапевно ми не годн≥ н≥чого доконати власними силами, але годн≥ все виконати з Ѕожою пом≥ччю. якщо б Ѕог сказав комусь: Ђ¬≥зьми на плеч≥ цю гору та неси њњ, бо я поможу тоб≥!ї, то чи не був би в≥н нерозумним ≥ безв≥рком, €кщо б в≥дказав: ЂЌе в≥зьму, бо не маю сили нести њњ!ї

 

ѕод≥бно д≥Їтьс€ з нами. якщо бачимо власну нужду та нем≥ч або зазнаЇмо сильних спокус, то не сл≥д знев≥рюватис€. Ќавпаки, тод≥ треба п≥дн€ти оч≥ до Ѕога та промовити з царем ƒавидом: «о мною √осподь. Ќебоюс€. ўо зробить мен≥ людина?.. ѕобачу загибель своњх ворог≥в. якщо ж знайдемос€ в небезпец≥ зневажити Ѕога або маЇмо €кусь ≥ншу важну справу, але не знаЇмо, що робити, то поручаймо себе Ѕогов≥, кажучи: √осподьмоЇ св≥тло та спас≥нн€.  ого б мав € бо€тис€? ≥ будьмо певн≥, що √осподь просв≥тить ≥ захоронить нас в≥д вс€кого зла.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 334 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћибо вы управл€ете вашим днем, либо день управл€ет вами. © ƒжим –он
==> читать все изречени€...

2086 - | 1834 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.022 с.