Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“реба прохати речей, що конечн≥ дл€ спас≥нн€




ƒруга умовина доброњ молитви, каже —в€тий “ома, це проханн€ ласк, що њх потребуЇмо дл€ власного спас≥нн€. Ѕог не дав абсолютноњ об≥тниц≥, що подасть дочасн≥ добра, €кщо вони не Ї конечн≥ дл€ спас≥нн€. —в€тий јвгустин ви€сн€Ї слова —пасител€ Ђв ћоЇ ≥м'€ї ≥ каже, що Ђне просимо в ≥м'€ —пасител€ того всього, що противитьс€ спас≥нню душ≥ї. ≤нколи благаЇмо в Ѕога дочасних ласк, а ¬≥н не вислухуЇ нас. —в€тий јвгустин за€вл€Ї, що Ѕог не вислухуЇ тому, що любить нас ≥ бажаЇ ви€вити нам —воЇ милосерд€: Ђ„асом людина благаЇ речей, що потребуЇ до житт€, але Ѕог у —вому милосерд≥ не даЇ њх, бо л≥кар знаЇ краще н≥ж пац≥Їнт, що добре дл€ хвороњ людиниї.

 

якщо л≥кар любить свого пац≥Їнта, то не дозволить йому реч≥, що пошкодили б його здоров'ю. —к≥льки людей не допускалис€ б гр≥х≥в, €кщо б були хвор≥ або б≥дн≥? ¬они гр≥шать саме тому, що здоров≥ та багат≥! ќсь тому √осподь часом не даЇ здоров'€ або дочасних д≥бр тим, що благають њх, бо любить њх. ¬≥н знаЇ, що згадан≥ реч≥ були б дл€ них нагодою затрати …ого ласки або принаймн≥ остиглости в духовн≥м житт≥. ќсь причина, чому Ѕог не вислухуЇ њх.

 

Ќе хочемо твердити, що це гр≥х благати в Ѕога речей, що потр≥бн≥ в дочасн≥м житт≥, наск≥льки вони помагають спасти душу. “аж ћудрець отак моливс€: ѕодай мен≥ те, що потр≥бне до житт€! —в€тий “ома каже, що нема провини в т≥м, що хтось пом≥рковано займаЇтьс€ згаданими речами. Ћихо в тому, що де€к≥ люди непом≥рковано пошукують земських д≥бр ≥ невладнано займаютьс€ ними н≥би вони були найвищим нашим добром. „ерез те треба завжди п≥дчин€тис€ Ѕож≥й вол≥, €кщо благаЇмо дочасних ласк, ≥ прохати њх, €кщо вони вийдуть на користь наш≥й душ≥. якщо ж Ѕог не подаЇ њх, то будьмо певн≥, що це робить з любови до нас, бо бачить, що вони були б шк≥длив≥ дл€ здоров'€ душ≥.

 

„асто благаЇмо Ѕога, щоб зв≥льнив нас в≥д €коњсь небезпечноњ спокуси, але ¬≥н не вислухуЇ нас, дозвол€ючи, щоб вона дальше докучала нам. —л≥д зрозум≥ти, що Ѕог дозвол€Ї на це дл€ нашого б≥льшого добра. Ќе спокуси ≥ лих≥ гадки в≥ддал€ють нас в≥д Ѕога, але згода вол≥ на них. ќх, €к сильно поступаЇ в досконалост≥ та лучитьс€ з Ѕогом та душа, що в спокус≥ поручаЇ себе Ѕогов≥ та з …ого пом≥ччю поборюЇ њњ! ќсь чому Ѕог не вислухуЇ нас ≥ дозвол€Ї на спокуси. —в€тий ѕавло ревно моливс€, щоб Ѕог зв≥льнив його в≥д нечистих спокус. ћоЇму т≥лов≥дано колючку Ч ангола —атани Ч щоб докучав мен≥. я трич≥ моливс€ в ц≥й справ≥ ≥ благав √оспода, щоб ¬≥н в≥дступивс€ в≥д мене. јле √осподь в≥дказав мен≥: ћо€ ласка вистачаЇ тоб≥. ќтож треба п≥дчин€тис€ Ѕож≥й вол≥, €к молимос€ серед спокус. ќтак треба молитис€: Ђ√осподи, зв≥льни в≥д ц≥Їњ турботи, €кщо воно добре. якщо ж не хочеш ув≥льнити, то принаймн≥ поможи перемогти спокусу!ї

 

—в€тий ¬ернард твердить, що Ѕог даЇ бажану р≥ч або щось краще н≥ж те чого прохаЇмо, €к благаЇмо в Ќього €коњсь ласки. Ѕог дуже часто залишаЇ нас посеред бур≥, щоб ми виказали …ому свою в≥рн≥сть. ÷е ж вийде нам на б≥льше добро. „асом Ѕог н≥би не чуЇ наших благань. Ќ≥, будьмо певн≥, що Ѕог чуЇ нас ≥ скрито помагаЇ, скр≥пл€ючи —воЇю ласкою, щоб ми могли опертис€ кожному наскоков≥ ворог≥в. “аж ¬≥н —ам устами ѕсальмоп≥вц€ запевн€Ї нас про це: Ђ“и вв≥звав ћене в недол≥, ≥ я визволив тебе. я чув тебе в громов≥м укритт≥ й випробовувавтвою в≥рн≥сть.ї

 

—в€тий “ома подаЇ ще ≥нш≥ умовини молитви: треба молитис€ побожно ≥ витривало. ћолитьс€ побожно, хто молитьс€ пок≥рно ≥ з дов≥р'€м. ћолитьс€ витривало, хто до смерти не перестаЇ молитис€. “ут треба подр≥бно обговорити т≥ умовини, що конечн≥ до доброњ молитви, цебто покору, дов≥р'€ ≥ витривал≥сть.

 

“реба пок≥рно молитис€

ћолитви тих, що служать Ѕогов≥, подобаютьс€ …ому, €кщо ц≥ слуги пок≥рн≥. ѕсальмоп≥вець кличе: ¬≥н спогл€нувна молитву пок≥рного. «ате не приймаЇ, а радше в≥дкидаЇ благанн€ гордих душ. —в€тий як≥в каже: Ѕогпротивитьс€ гордим, а пок≥рним даЇ ласку. Ѕог не вислухуЇ благань гордих людей, що покладаютьс€ на власн≥ сили, ≥ тому залишаЇ њх у нужд≥. ѕробуваючи в под≥бн≥м стан≥ та без Ѕожоњ ласки, ц≥ люди напевно загинуть. ÷ар ƒавид оплакував цей стан, кличучи: я гр≥шив, заки був упокорений! ѕод≥бне нещаст€ трапилос€ —в€тому ѕетров≥. ’ристос перестер≥г …ого, що ще тоњ самоњ ноч≥ вс≥ учн≥ опуст€ть …ого: ÷≥Їњ ноч≥ вс≥ ви захитаЇтес€ в своњйв≥р≥ в ћене!. «ам≥сть признати власну нем≥ч ≥ прохати помоч≥ в √оспода, щоб не зрадити …ого, ѕетро, занадто дов≥р€ючи своњм силам, за€вив, що н≥коли не покине ’риста, хоча б вс≥ ≥нш≥ в≥дреклис€ …ого: ’оча б ус≥захиталис€ в в≥р≥ в “ебе, то € н≥коли не зроблю цього! —паситель знову перестер≥г, що ще тоњ самоњ ноч≥, заки п≥вень засп≥ваЇ, ѕетро трич≥ в≥дречетьс€ …ого. ¬се таки ѕетро, дов≥р€ючи соб≥, дальше чванивс€: Ќе в≥дречус€ “ебе, хоча б мав померти з “обою!

 

ўо ж пот≥м сталос€? як т≥льки б≥дний ѕетро вв≥йшов на подв≥р'€ первосв€щеника ≥ служниц€ ви€вила, що в≥н учень ≤суса ’риста, то три рази п≥д прис€гою заперечив це, ба й ще за€вив, що н≥коли не знав …ого! Ќе знаюцього „олов≥ка! —в€тий ѕетро напевно був би не в≥др≥кс€ ’риста, €кщо б був упокоривс€ та попрохав у √оспода ласки мужности.

 

ћи вс≥ повинн≥ бути переконан≥, що н≥би стоњмо на краю безодн≥ вс≥х гр≥х≥в, т≥льки Ѕожа ласка хоронить нас, щоб не попали в нењ. якщо б Ѕожа ласка опустила нас, то напевно попали б у безодню беззаконн€ та допустилис€ б нав≥ть найгидк≥ших гр≥х≥в. ѕророк ƒавид признаЇ це, кажучи: √р≥б у недовз≥ був би ставс€ м≥сцем мого спочинку,€кщо б √осподь не був допом≥г мен≥! “ак говорив ѕсальмоп≥вець, ≥ кожен з нас повинен так само говорити про себе. “ак думав про себе —в€тий ‘ранциск јсиський, €к за€вл€в, що в≥н був найб≥льшим гр≥шником св≥ту. Ђќтчеї, товариш в≥дозвавс€ на цю за€ву, Ђце неправда, бо в св≥т≥ Ї багато людей, що Ї б≥льшими гр≥шниками н≥ж ви!ї Ќа це —в€тий дав таку в≥дпов≥дь; ЂЌа жаль, правдиве те, що € сказав про себе, бо € допустивс€ б прер≥зних гр≥х≥в, €кщо б Ѕог не чував надо мною!ї

 

÷е догма в≥ри, що без Ѕожоњ ласки ми не годн≥ виконати н≥€кого доброго вчинку, нав≥ть подумати щось добре. —в€тий јвгустин твердить ЂЅез ласки люди не годн≥ н≥чого доброго подумати або зробитиї. як око не годне бачити н≥чого без св≥тла, казав цей —в€тий, так людина не годна вчинити н≥чого доброго без ласки. јпостол ѕавло вже давн≥ше був за€вив: ћи в≥д себе не годн≥ н≥чого помислити, бо наша зд≥бн≥сть походить в≥д Ѕога. ѕророк ƒавид ще перед апостолом ѕавлом те саме за€вив: якщо √осподь не збудуЇ дому, то марне труд€тьс€буд≥внич≥. Ћюдина надармо стараЇтьс€ стати св€тою, €кщо Ѕог не поможе њй. ÷ей самий пророк дальше за€вл€Ї: якщо √осподь не буде берегти м≥ста, то надармо чуватиме сторожа.  оли Ѕог не буде стерегти €коњсь душ≥ в≥д гр≥ха, то марно вона намагатиметьс€ власними силами це вчинити. ќсь тому св€тий пророк ƒавид отак говорив про себе: Ќе буду над≥€тис€ на свого лука, ≥ м≥й меч не поможе мен≥. Ќе буду покладатис€ на власну зброю, а т≥льки на Ѕога, бо ¬≥н один годен спасти мене.

 

якщо хтось вчинив щось доброго або недопустивс€ б≥льших гр≥х≥в н≥ж допустивс€, то повинен за€вити зо —в€тим ѕавлом: Ђ√осподи, завд€ки Ѕож≥й ласц≥ € Ї тим, чим Ї!ї „ерез те в≥н повинен дрижати ≥ бо€тис€, що м≥г би впасти в гр≥х при вс€к≥й нагод≥: „ерез те хто думаЇ, що стоњть, нехай стережетьс€, щоб не впав! јпостол бажаЇ перестерегти нас, що наражаЇтьс€ на велику небезпеку впасти в гр≥х, хто певний себе, що не впаде. ƒе≥нде ж подаЇ, чому воно так д≥Їтьс€: якщо хтось думаЇ, що в≥н Ї щось, бувши н≥чим, то в≥н обманюЇ себе. ќсь тому —в€тий јвгустин влучно написав: Ђ—амопевн≥сть про мужн≥сть чинить багатьох нем≥чними. Ќ≥хто не буде сильним, €кщо не вважаЇ себе нем≥чнимї.

 

ƒов≥р€Ї соб≥ самому ≥ власним постановам, хто каже, що не-боњтьс€ н≥чого. ѕод≥бна погубна самопевн≥сть обманюЇ його, бо така людина, дов≥р€ючи власним силам, перестаЇ л€катис€. Ќе бо€чись упадку вона перестане поручатис€ Ѕогов≥, ≥ тод≥ напевно впаде. „ерез це не сл≥д гордовито дивуватис€, що ≥нш≥ прогр≥шилис€. Ќавпаки, дивл€чись на упадки ближнього, сл≥д вважати себе г≥ршим в≥д нього та за€вл€ти: Ђ√осподи, € був би ще г≥рше поступив, €кщо б “и не був помагав мен≥!ї ≤накше √осподь покараЇ його за горд≥сть ≥ дозволить, щоб допустивс€ ще б≥льших ≥ гидк≥ших провин.

 

јпостол ѕавло каже нам трудитис€ над своњм спас≥нн€м, але €к? ¬ страс≥ та трепет≥! «о страхом ≥ трепетомпрацюйте над своњм спас≥нн€м! ’то в≥дчуваЇ в соб≥ сильний страх впасти, той не буде дов≥р€ти власним силам, а Ѕогов≥. ѕокладаючись на Ѕога, буде в небезпеках звертатис€ до Ќього. Ѕог допоможе йому й так в≥н переможе вс≥ спокуси ≥ спасе свою душу.

 

–аз —в€тий ѕилип Ќер≥йський ≥шов вулиц€ми –иму та кликав: Ђя в розпуц≥!ї якийсь чернець звернув увагу, що так не сл≥д говорити, а —в€тий отак в≥дказав йому: Ђќтче, € стратив над≥ю на себе, але зате дов≥р€ю Ѕогов≥!ї ћи так само мусимо поступати, €кщо бажаЇмо спастис€: Ќе сл≥д н≥коли дов≥р€ти власним силам. ѕоступаючи так, будемо насл≥дувати —в€того ѕилипа, що отак промовл€в до Ѕога, €к т≥льки вранц≥ пробудивс€ зо сну: Ђ√осподи, чувай сьогодн≥ над ѕилипом, бо ≥накше ѕилип зрадить “ебе!ї

 

—в€тий јвгустин за€вл€Ї, що саме тут пол€гаЇ христи€нська мудр≥сть. ÷€ ж мудр≥сть це штука переконати себе, що в≥д себе н≥чого не знаЇмо та н≥чого не годн≥ вчинити: Ђ¬с€ мудр≥сть пол€гаЇ в тому, щоб переконати себе, що чолов≥к це н≥що!ї ’то переконаний про свою нем≥ч, той буде невпинними молитвами запевн€ти соб≥ Ѕожу пом≥ч, €коњ потребуЇ, щоб опиратис€ спокусам ≥ чинити добро. « Ѕожою пом≥ччю людина годна всього доконати. Ѕог н≥чого не в≥дмовл€Ї тому, хто пок≥рно молитьс€ …ому. ћудрець запевн€Ї нас про це словами: ћолитва пок≥рноњ людини проб'Ї небо ≥, зайшовши перед Ѕожий престол, не в≥д≥йде зв≥дти, поки Ѕог не спогл€нета не вислухаЇ. He сл≥д журитис€ тим, що душа допустилас€ численних гр≥х≥в, бо Ѕог не погорджуЇ скрушеним ≥впокореним серцем. як √осподь Ї строгим ≥з гордими ≥ в≥дкидаЇ њх молитви, так ¬≥н дуже ласкавий ≥ щедрий ≥з пок≥рними. ќдного дн€ сам √осподь потвердив це, €к промовив до —в€тоњ  атерини —≥Їнськоњ: Ђƒочко, знай що здобуде вс≥ чесноти, хто пок≥рно та витривало благаЇ в ћене ласкї.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 362 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинайте делать все, что вы можете сделать Ц и даже то, о чем можете хот€ бы мечтать. ¬ смелости гений, сила и маги€. © »оганн ¬ольфганг √ете
==> читать все изречени€...

2094 - | 1900 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.025 с.