Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ѕлагаймо в Ѕога великих ласк ¬оно краще молитис€ н≥ж розважати




ћи так≥ б≥дн≥, що сам≥ в≥д себе не маЇмо н≥чого. якщо ж молимос€, то перестаЇмо бути б≥дними, €кщо ми б≥дн≥, то Ѕог багатий. јпостол ѕавло запевн€Ї нас, що Ѕог щедрий дл€ вс≥х, що кличуть …ого. —в€тий јвгустин каже, що маЇмо до д≥ла з безконечно могутн≥м ≥ багатим √осподом. ќтож не прохаймо в Ќього малих ≥ безварт≥сних речей. Ѕлагаймо великих: Ђякщо благаЇте ¬семогутнього, то прохайте в Ќього чогось великого!ї. ћен≥ здаЇтьс€, що зневажав би цар€, хто прохав би в нього безварт≥сного гроша чи сотика. Ќавпаки, почитаЇмо Ѕога, шануЇмо …ого милосерд€ ≥ щедр≥сть, €кщо, не зважаючи на свою нужду та нег≥дн≥сть, благаЇмо в Ќього великих ласк. —л≥д дов≥р€ти …ого доброт≥ ≥ в≥рност≥, бо Ѕог об≥ц€в подати кожну ласку, що хтось попрохаЇ в Ќього: ѕрос≥ть, чогохочете, ≥ станетьс€ вам!

 

—в€та ћар≥€ ћагдалина ѕац≥йська казала, що ЂЅог уважаЇ за компл≥мент ≥ так сильно т≥шитьс€, коли благаЇмо в Ќього ласк, що ¬≥н де€к д€куЇ нам за те, що помагаЇмо …ому роздавати добра, бо це задовольн€Ї …ого —ерце, що бажаЇ вс≥м чинити доброї. —л≥д пам'€тати, що Ѕог завжди даЇ б≥льше ласк ан≥ж просимо …ого. —в€тий як≥в каже: якщо комусь з вас бракуЇ мудрости, нехай просить у Ѕога, що вс≥м даЇ обильно та без докору!. ќтак —в€тий як≥в висловлюЇтьс€, щоб зазначити, що Ѕог не Ї скупий, €к це буваЇ м≥ж людьми. Ќав≥ть багат≥, щедр≥ ≥ побожн≥ люди уважають, €к роздають милостин≥, вд≥л€ючи менше н≥ж прос€ть у них, бо хоча б мали велик≥ багатства, все таки ц≥ добра ск≥нчен≥. ўо б≥льше роздадуть ≥ншим, то менше лишетьс€ њм. Ѕог же обильно роздаЇ —воњ добра, €к молимос€ …ому. ¬д≥л€Ї б≥льше н≥ж просимо. Ѕо …ого багатства безконечн≥.

 

ўо б≥льше даЇ, то б≥льше може дати. ѕророк ƒавид каже: √осподи, “и добрий, ласкавий ≥ премилосердний дл€вс≥х, що взивають “ебе! ћ≥й Ѕоже, казав в≥н, “и надзвичайно щедрий ≥ ласкавий дл€ того, хто кличе до “ебе. “воЇ милосерд€ таке велике, що перевищаЇ наш≥ проханн€.

 

—в€тий ≤ван «олотоустий каже, що саме на цю справу сл≥д звернути всю свою увагу: Ђ“реба молитис€ з дов≥р'€м ≥ бути певними, що молитва в≥дчинить нам вс≥ небесн≥ скарбиї. ћолитва це скарб, бо хто б≥льше молитьс€, той б≥льше отримуЇ. —в€тий Ѕонавентура каже, що Ђчолов≥к побожною молитвою здобуваЇ добра, €к≥ мають б≥льшу варт≥сть ан≥ж ц≥лий св≥тї. ƒе€к≥ побожн≥ душ≥ багато читають ≥ розважають, але мало мол€тьс€. Ќема сумн≥ву, що духовне читанн€ ≥ роздумуванн€ про в≥чн≥ правди це дуже корисн≥ побожн≥ практики, проте на думку —в€того јвгустина Ђмолитва куди б≥льше кориснаї. „итанн€ ≥ розважанн€ ви€вл€ють наш≥ обов'€зки, а молитва виЇднуЇ нам ласку виповн€ти њх: Ђ¬оно корисн≥ше молитис€ н≥ж читати. „итанн€ показуЇ нам, що треба робити, а молитва виЇднуЇ те, чого просимої. яка користь, €кщо знаЇмо, що робити, а не робимо? ÷е чинить нас ≥ще б≥льше винними в Ѕожих очах! —л≥д багато читати ≥ роздумувати, але не зможемо н≥коли виповнити своњх обов'€зк≥в, €кщо не просимо в Ѕога помоч≥.

 

—в€тий ≤зидор твердить, що ди€вол н≥коли так сильно не докучаЇ нам гадками про земськ≥ реч≥, €к тод≥, коли побачить, що молимос€ та благаЇмо ласки в Ѕога: Ђƒи€вол найб≥льше докучаЇ тод≥ лихими гадками, €к людина молитьс€ї. „ому ж в≥н так поступаЇ? “ому, що наш ворог бачить, що в н≥€к≥м час≥ не здобуваЇмо ст≥льки небесних д≥бр €к п≥д час молитви. Ѕлаганн€ в Ѕога ласк, €ких треба нам, щоб витривати ≥ запевнити соб≥ спас≥нн€ душ≥, повинно бути першим плодом розважанн€. –озважанн€ морально конечне душ≥, щоб могла проживати в Ѕож≥й ласц≥. якщо хтось забуваЇ п≥д час розважанн€ благати помоч≥, щоб витривати в осв€тн≥й ласц≥, то трудно, щоб в≥н просив њњ коли ≥нде. Ѕез розважанн€ нав≥ть не подумаЇ, що треба благати помоч≥. Ќавпаки, хто кожного дн€ належно робить розважанн€, той п≥знаЇ потреби своЇњ душ≥ ≥ небезпеки, в €ких пребуваЇ, ≥ так в≥дчуЇ, що треба доконче молитис€. ÷е спонукаЇ його до молитви. ћолитва ж виЇднаЇ ласку, що поможе йому витривати в Ѕож≥й ласц≥ та спастис€. ќтець —енЇр≥ за€вив, що спочатку розважанн€ в≥н розбуджував у соб≥ побожн≥ почуванн€ ≥ присв€чував њм б≥льше часу н≥ж молитв≥. «годом зрозум≥в величезн≥ корист≥, що молитва запевн€Ї душ≥. ¬≥дтод≥ здеб≥льша моливс€, €к робив своњ довг≥ розважанн€. ѕобожний цар ™зек≥€ казав про себе: я пищав немов ластовен€тко, тужив €к голуб, ≥ моњ оч≥ сумно дивилис€ в небо; Ђ√осподи,€ пригноблений. –€туй мене!ї. ћаленьк≥ пискл€та ласт≥вок не робл€ть н≥чого х≥ба кличуть до своњх матер≥в, домагаючись помоч≥ та поживи. “ак само й ми повинн≥ поступати з Ѕогом, €кщо бажаЇмо зберегти житт€ ласки в своњй душ≥. —л≥д завжди звертатис€ до Ќього, благаючи помоч≥, щоб уникнути душевну смерть ≥ водночас зростати в Ѕож≥й любов≥. ќтець –одр≥гес опов≥даЇ що старинн≥ ќтц≥, перш≥ вчител≥ духовного житт€, з≥бралис€ на нараду. ѕочалас€ дискус≥€ про те, €ка духовна вправа найкорисн≥ша та найпотр≥бн≥ша, щоб запевнити людин≥ спас≥нн€ душ≥. ƒискус≥€ ск≥нчилас€ р≥шенн€м, що треба часто проказувати оцю коротеньку молитовку ƒавида: ЂЅоже, посп≥ши мен≥ на пом≥ч!ї

 

 ас≥€н пише, що Ђтак мусить поступати кожен, хто бажаЇ спастис€ї. ¬≥н повинен завжди кликати до Ѕога: Ђћ≥й Ѕоже, поможи мен≥! ћ≥й Ѕоже, поможи мен≥!ї. ÷е треба чинити, €к т≥льки вранц≥ пробудимос€ зо сну. “ак треба поступати серед вс≥х щоденних зайн€ть ≥ духовних чи дочасних потреб. ќсобливо ж сл≥д так кликати до Ѕога, €к спокуса або пристрасть докучаЇ нам. —в€тий Ѕонавентура твердить, що Ђ≥нколи коротенька молитовка скор≥ше виЇднаЇ Ѕожу пом≥ч ан≥ж численн≥ ≥нш≥ добр≥ д≥лаї. —в€тий јмврос≥й додаЇ, що вже п≥д час молитви людина отримуЇ те Ђчого прохаЇ, бо в Ѕога воно однозначне молитис€ ≥ отримуватиї. ќсь тому, каже —в€тий ≤ван «олотоустий, Ђнема н≥кого сильн≥шого н≥ж розмолена людинаї, бо хто молитьс€, той стаЇ учасником Ѕожоњ могутности. —в€тий ¬ернард каже, що потр≥бно розважанн€ ≥ молитви, щоб змагати до досконалости. –озважанн€ ви€вл€Ї те, чого нам бракуЇ, а молитва виЇднуЇ те, чого нам треба: Ђ–об≥м розважанн€ ≥ мол≥мс€. ѕерше показуЇ, що бракуЇ нам. а друге виЇднуЇ все потр≥бне, щоб н≥чого не бракувалої.

 

«ак≥нченн€.

ƒуже трудно, ба й не можливо спастис€ без молитви, бо Ч €к ми бачили Ч так р≥шило Ѕоже ѕровид≥нн€. «ате певно ≥ легко можна спастис€, €кщо будемо молитис€. —пас≥нн€ душ≥ не вимагаЇ таких великих жертов, от €к хоча б ≥ти м≥ж нев≥рних ≥ в≥ддати житт€ за в≥ру або ставати пустельником ≥ жити в покут≥, споживаючи сам≥ зела. ’то ж може твердити, що воно трудно проказати: Ђћ≥й Ѕоже, поможи мен≥! ѕосп≥ши мен≥ на пом≥ч! «милосердис€ надо мною!ї. ’≥ба Ї щось легше н≥ж ц€ коротенька молитовка? ÷€ ж молитовка поможе нам спасти душу, €кщо належно будемо проказувати њњ. —в€тий Ћаврент≥й заохочуЇ нас молитис€ особливо на початку кожного д≥ла: Ђ“реба старатис€ проказувати молитовку принаймн≥ на початку кожноњ прац≥ї.  ас≥€н св≥дчить, що старинн≥ ќтц≥ заохочували людей звертатис€ до Ѕога при помоч≥ коротких, але частих молитовок. —в€тий ¬ернард каже: ЂЌехай н≥хто не занедбуЇ молитви, бо —ам Ѕог ц≥нить њњ, подаючи те, чого просимо, або щось ≥нше корисн≥ше дл€ насї. —л≥д зазначити, що не знайдемо виправданн€, €кщо не молимос€, бо Ѕог даЇ кожному ласку молитис€.  ожен ≥з нас маЇ спроможн≥сть молитис€, коли т≥льки захоче. ѕророк ƒавид сказав про себе: я годен молитис€до Ѕога, що Ї моњм житт€м. ќтож скажу до Ѕога: Ђ“и Ч мо€ скел€!ї

 

Ѕог даЇ вс≥м ласку молитис€, щоб при помоч≥ молитви ми могли виЇднати соб≥ обильну пом≥ч дл€ збер≥ганн€ Ѕожого «акону, ≥ так витривати в осв€тн≥й ласц≥ до самоњ смерти. якщо ж не спасемос€, то сам≥ соб≥ будемо винн≥ тому, що не молилис€!

 

3. ”ћќ¬»Ќ» ƒќЅ–ќѓ ћќЋ»“¬»

Ѕожественний —паситель за€вив: ѕоправд≥, поправц≥ кажу вам: „ого т≥льки попросите в≥д ќтц€ в ћоЇ ≥м'€, то ¬≥ндасть вам. ≤сус ’ристос об≥ц€в, що ќтець подасть нам усе, чого т≥льки попросимо в …ого ≥м'€. ѕроте сл≥д пам'€тати, що молитва мусить бути добра, ≥накше Ѕог не вислухаЇ њњ. —в€тий як≥в каже, що багато хто молитьс€, але н≥чого не отримуЇ, бо лихо молитьс€: ѕрохаЇте, але не одержуЇте, бо лихо просите! —в€тий ¬асил≥й, ви€снюючи слова апостола якова, додаЇ: Ђ„асом молишс€, але не отримуЇш, бо лихо, цебто без в≥ри або легкодушно молишс€ або прохаЇш нев≥дпов≥дних речей або заскоро перестаЇш молитис€ї.

 

ћолитьс€ без в≥ри, хто п≥д час молитви ви€вл€Ї мало в≥ри цебто дов≥р'€. ћолитьс€ легкодушно, хто мл€во бажаЇ отримати ласку. ЅлагаЇ нев≥дпов≥дних речей, хто просить д≥бр, що не причин€ютьс€ до спас≥нн€ душ≥. ѕерестаЇ молитис€, хто не хоче витривати в молитв≥.

 

—в€тий “ома зводить до чотирьох умовини доброњ молитви. ќсь €к маЇ вигл€дати усп≥шна молитва: чолов≥к повинен молитис€ за себе самого, за ласки потр≥бн≥ до спас≥нн€, ≥ прит≥м його молитва маЇ бути побожна ≥витривала.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 415 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

2131 - | 1882 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.