Загальна характеристика напрямків виховання

Розумове виховання — діяльність вихователя, спрямована на розвиток Інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці. Завдання розумового виховання: 1. Озброєння учнів знаннями основ наук.

2. Формування наукового світогляду та національної самосвідомості на базі засвоєння системи знань і соціального досвіду. 3. Оволодіння основними мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація). 4. Вироблення вмінь і навичок культури розумової праці. передусім інтелектуальних вмінь (загальних та спеціальних), вміння

У процесі навчання та виховання реалізується головна мета розумового формування особистості учня — розумовий розвиток. Розумовий розвиток — процес розвитку інтелектуальних сил, пізнавальних здібностей мислення учнів.

Моральне виховання — виховна діяльність школи, сім'ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідно поведінки. Завдання морального виховання: 1. Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань. 2. Виховання моральних почуттів, які виражають запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості. 3. Вироблення навичок і звичок моральної поведінки, які б стали потребою і реалізовувалися б у будь-якій ситуації та умовах. Моральне виховання розпочинається в сім'ї, продовжуючись у процесі соціалізації особистості. Моральне виховання характеризують поняття: мораль, моральний ідеал, моральний кодекс, моральні норми, моральні переконання, почуття та якості. Основу морального виховання становить етика — філософська наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми.

Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою. Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище, екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.

Статеве виховання — процес засвоєння підростаючим поколінням знань про взаємини статей, формування культури поведінки і потреб керуватися у стосунках з особами протилежної статі нормами моралі. Завдання полягає у формуванні духовності, високих моральних якостей в юнаків і дівчат, норм поведінки, відповідальності за свої вчинки, культури дружби, кохання, інтимних почуттів. Підліткова сексуальність має свої особливості: інтенсивність статевого потягу; ранній початок статевого життя; відрізняється ігноруванням небезпе­ки; невідповідність необмеженої еротичної фантазії та обмежених можливостей її реалізації; сексуальність ізольована від почуття любові. Статеве виховання передбачає вивчення етики і психології сімейного життя, використання різноманітних форм і методів позакласної роботи. Його слід розпочинати якомога раніше, коли в дітей пробуджується інтерес до цих питань. З надто делікатних тем доцільно проводити розмови, бесіди (статева гігієна, профілактика венеричних захворювань, запобігання вагітності). Важливо налагодити в класі здорові стосунки між дівчатами і хлопцями.

Правове виховання — виховна діяльність сім'ї, школи, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та правомірної поведінки дітей. Завдання: надання учням знань про закони держави, підвищення їх юридичної обізнаності; виховання поваги до держави і права; вироблення умінь і навичок правової поведінки; виховання нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності; спонукання до посильної участі в боротьбі з негативними явищами в житті; Правове виховання в школі здійснюють у навчально-виховному процесі (під час уроків правознавства, історії, літератури, географії та ін.), позакласній та позашкільній виховній роботі (бесіди, лекції, круглі столи, диспути на правову тематику, зустрічі з представниками правоохоронних органів, перегляд та обговорення кінофільмів, організація клубів на зразок «Підліток і закон»).

Трудове виховання — виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності. Вирішення завданнь трудового виховання повинно забезпечити: психологічну готовність особистості до праці; практичну підготовка до праці; здійснення профорієнтаційної роботи; формування культури праці. У трудовому навчанні учні одержують загальнотрудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї праці), загальновиробничу (освоєння науково-технічного потенціалу основних галузей виробництва), загальнотехнічну (оволодіння знаннями з урахуванням специфіки галузі й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності).

Види трудової діяльності школярів: навчальна праця; суспільно-корисна праця;; продуктивна праця; самообслуговування.

Естетичне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. Завдання естетичного виховання: формування естетичних понять, поглядів і переконань; виховання естетичних почуттів; виховання потреби і здатності створювати прекрасне. Зміст естетичного виховання конкретизується у програмах з літератури, музики, образотворчого мистецтва, основ наук, у різних самодіяльних об'єднаннях учнів, під час факультативних занять з етики, естетики, різних видів художньої творчості, історії мистецтва тощо. Шляхи естетичного виховання: - оволодіння естетичними знаннями (лежить на предметах художнього циклу); - організація факультативів;- позакласна робота (робота гуртків любителів живопису, музики, літератури, мистецтва).

Фізичне виховання — система заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь. Його завданням є: Виховання здорової зміни, бажання піклуватися про своє здоров'я, постійно займатися фізичною культурою і спортом; набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок догляду за власним тілом, підтримання і розвиток його потенціальних можливостей. До засобів фізичного виховання в школі належать: — теоретичні відомості (гігієна загальна і фізичних прав, відомості, необхідні для самостійних занять фізичними вправами); — заняття гімнастикою (вправи, що сприяють загальному фізичному розвитку школярів); — заняття з легкої атлетики (різні види бігу, стрибки в довжину й висоту, метання на дальність);

— рухливі ігри (розвиток в учнів кмітливості, спритності, швидкості дій, виховання дисциплінованості); — спортивні ігри (баскетбол, волейбол, ручний м'яч, футбол); — лижна, кросова, ковзанярська підготовка, плавання.

У школі існують різноманітні форми фізичного виховання: уроки з фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі шкільного дня (фізкультурні хвилинки під час уроку, ігри та вправи на перервах і в режимі подовженого дня), позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання). Позашкільні виховні заклади здійс­нюють спортивно-масову роботу за місцем проживання учнів, в дитячо-юнацьких спортивних школах, дитячих клубах, туристських станціях, спортивних товариствах. Самостійно учні займаються фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах, у парках тощо.