Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«м≥ст нац≥онального вихованн€




√оловною метою нац≥онального вихованн€ на сучасному етап≥ Ц переданн€ молодому покол≥нню соц≥ального досв≥ду, багатства, духовноњ культури народу, його нац≥ональноњ ментальност≥, своЇр≥дност≥ св≥тогл€ду й на основ≥ цього формуванн€ особист≥сних рис громад€нина ”крањни, розвиток ≥ндив≥дуальних зд≥бностей ≥ талант≥в.

 онцепц≥€ нац≥онального вихованн€ визначаЇ психолого-педагог≥чний аспект готовност≥ педагога до зд≥йсненн€ виховноњ д≥€льност≥.

ѕринципи нац≥онального вихованн€ Ч це кер≥вн≥ положенн€, €к≥ в≥дображають за≠гальн≥ законом≥рност≥ процесу вихованн€ ≥ визначають вимоги до зм≥с≠ту, орган≥зац≥њ ≥ метод≥в виховного процесу. ќсновними принципами вихованн€ Ї: ÷≥леспр€мован≥сть; зв'€зок з житт€м; Їдн≥сть св≥домост≥ ≥ повед≥нки; вихованн€ в прац≥; комплексний п≥дх≥д; вихованн€ особистост≥ в колектив≥; поЇднанн€ педагог≥чного кер≥вництва з ≥н≥ц≥ативою ≥ самод≥€льн≥стю учн≥в; повага до особистост≥ вихованц€ з розумною вимоглив≥стю до нього; ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д; наступн≥сть; Їдн≥сть педагог≥чних вимог школи, с≥м'њ ≥ громадськост≥; народност≥; природов≥дпов≥дност≥; культуров≥дпов≥дност≥; гуман≥зац≥њ; демократизац≥њ; етн≥зац≥њ.

—амовихованн€. —амовихованн€ Ч св≥дома д≥€льн≥сть людини, спр€мована на вироблен≠н€ у себе позитивних рис ≥ подоланн€ негативних. ≈тапи педагог≥чного кер≥вництва самовихованн€м учн≥в: а) п≥дготовчий етап (переконанн€ учн≥в у необх≥дност≥ зайн€тись самовихованн€м ≥ в можливост€х дос€гти бажаних результат≥в); б) допомога в складанн≥ програми самовихованн€ ≥ њњ реал≥зац≥њ; в) орган≥зац≥€ контролю за ходом самовихованн€, €кий згодом переходить у самоконтроль. ѕрийоми самовихованн€: самопереконанн€, самонав≥юванн€ само п≥дбадьорюванн€, само заохоченн€, самоосуду ≥ само покаранн€, самопримусу, само переключенн€.

ѕеревихованн€. ѕеревихованн€ Ч це виховний процес, спр€мований на подоланн€ не≠гативних €костей особистост≥ учн€, €к≥ сформувалис€ п≥д впливом не≠спри€тливих умов вихованн€. ќб'Їкти процесу перевихованн€: важковиховуван≥ д≥ти, €к≥ байдуже став≠л€тьс€ до навчанн€, пер≥одично порушують правила повед≥нки, дисципл≥ну; њм притаманн≥ груб≥сть, нечесн≥сть; педагог≥чне занедбан≥ п≥дл≥тки, €к≥ негативно ставл€тьс€ до навчанн€ й сусп≥льне корисноњ д≥€льност≥; вони систематично порушують дисципл≥ну й норми морал≥; п≥дл≥тки-правопорушники, €к≥ перебувають на обл≥ку в служб≥ у справах неповнол≥тн≥х або направл€ютьс€ до спец≥альних навчальних заклад≥в дл€ њх виправленн€ у спе≠ц≥альних умовах; неповнол≥тн≥ злочинц≥ Ч педагог≥чне занедбан≥ п≥дл≥тки та юнаки, €к≥ скоњли крим≥нальн≥ злочини й за р≥шенн€м суду направлен≥ до виховних колон њй на виправленн€. ѕричини по€ви цих категор≥й неповнол≥тн≥х криютьс€ в недол≥ках та помилках с≥мейного вихованн€, в недол≥ках навчально-виховноњ роботи школи, негативному вплив≥ на виховний процес вулиц≥, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, к≥но, детективноњ л≥тератури та ≥н. ‘ункц≥њ перевихованн€: в≥дновна, компенсуюча, стимулююча ≥ виправна. ≈тапи перевихованн€. Ќа першому, п≥дготовчому етап≥ детально вивчаютьс€ й анал≥зуютьс€ позитивн≥ й негативн≥ €кост≥ педагог≥чне занедбаного учн€, умови, що спри€ли њх по€в≥ та формуванню, визначаютьс€ шл€хи нейтрал≥зац≥њ негативних ≥ посиленн€ позитивних €костей особистост≥, конкретн≥ завданн€ ≥ зм≥ст процесу перевихованн€. Ќа другому, початковому етап≥ перевихованн€ починаЇтьс€ реал≥зац≥€ нам≥ченоњ програми роботи з учнем. Ќа третьому, переломному етап≥ триваЇ реал≥зац≥€ програми переви≠хованн€, але вже в умовах, коли п≥дл≥ток прийн€в њњ, добров≥льно виконуЇ своњ обов'€зки, ви€вл€ючи самост≥йн≥сть ≥ активн≥сть. Ќа останньому, заключному етап≥ перевихованн€ створюютьс€ умови дл€ залученн€ учн€ до активноњ участ≥ в ус≥х видах системноњ д≥€льност≥, нагромаджуЇтьс€ позитивний досв≥д повед≥нки, розширюЇтьс€ сфера самовихованн€.

¬ихован≥сть школ€р≥в Ч показник ефективност≥ ≥ €кост≥ навчального процесу.

–≥вн≥ вихованост≥. ƒуже низький р≥вень характеризуЇтьс€ негативним досв≥дом повед≥нки, €ка з труднощами виправл€Їтьс€ п≥д педагог≥чним впливом, самоорган≥зац≥€ ≥ саморегул€ц≥€ не розвинут≥. Ќизький р≥вень характеризуЇтьс€ слабким про€вом позитивного, ще не≠ст≥йкого досв≥ду повед≥нки, спостер≥гаютьс€ зриви, повед≥нка регулюЇтьс€ в основному вимогами старших ≥ ≥ншими зовн≥шн≥ми стимулами, саморе≠гул€ц≥€ ≥ самоорган≥зац≥€ ≥нтуњтивн≥. ƒл€ середнього р≥вн€ властива ст≥йка позитивна повед≥нка, на€вн≥сть регул€ц≥њ ≥ саморегул€ц≥њ, орган≥зац≥њ ≥ самоорган≥зац≥њ, хоч активна позиц≥€ з в≥дношенн€ до д≥€льност≥ ≥ вчинк≥в товариш≥в у клас≥ ще не про€вл€Їтьс€. ѕоказником високого р≥вн€ Ї на€вн≥сть ст≥йкого ≥ позитивного досв≥ду ≥ повед≥нки, саморегул€ц≥њ разом з прагненн€м до орган≥зац≥њ ≥ регул€ц≥њ д≥€льност≥ повед≥нки ≥нших людей, про€вом активноњ позиц≥њ.

ќсновними показниками р≥вн€ вихованост≥ школ€ра Ї: а) зовн≥шн≥й вигл€д, культура повед≥нки у школ≥ ≥ за њњ межами; б) громадська активн≥сть; в) самост≥йн≥сть у вс≥х видах д≥€льност≥; г) сформован≥сть наукового св≥тогл€ду, нац≥ональноњ самосв≥домост≥; і) ставленн€ до навчанн€, ≥нтерес до знань ≥ усв≥домленн€ њх рол≥ в своЇму розвитку; д) залученн€ до нац≥ональноњ та св≥товоњ культури, мистецтва, л≥тератури; е) ф≥зичне здоров'€, пот€г до зан€ть ф≥зичною культурою ≥ спортом; Ї) працелюбн≥сть, ор≥Їнтован≥сть на майбутню профес≥ю.

Ўл€хи п≥двищенн€ ефективност≥ процесу вихованн€: ѕодоланн€ формал≥змуу виховн≥й робот≥ (дробленн€ виховного процесу, гонитва за к≥льк≥стю виховних вплив≥в, в≥дстал≥сть форм виховного впливу, зовн≥ показний характер виховноњ роботи). ¬досконаленн€ процесу вихованн€ шл€хом: створенн€ в школ≥ морально-психолог≥чноњ атмосфери поваги до знань; п≥дбору рац≥онального зм≥сту вихованн€; своЇчасного проведенн€ виховних заход≥в; використанн€ р≥зноман≥тних форм ≥ метод≥в виховного впливу, €к≥ ≥мпонують в≥ку учн≥в; п≥двищенн€ емоц≥йноњ насиченост≥ виховних заход≥в; подо≠ланн€ авторитарного стилю у ставленн≥ педагог≥в до учн≥в.

«агальн≥ методи вихованн€

ћетоди вихованн€ Ч способи взаЇмопов'€заноњ д≥€льност≥ вихо≠вател≥в ≥ вихованц≥в, спр€мованоњ на формуванн€ у вихованц≥в погл€д≥в, переконань, навичок ≥ звичок повед≥нки. ѕрийом вихованн€ Ч частина, елемент методу вихованн€, необ≠х≥дний дл€ ефективн≥шого застосуванн€ методу в конкретн≥й ситуац≥њ. «асоби вихованн€ Ч це здобутки матер≥альноњ ≥ духовноњ культури, форми ≥ види виховноњ роботи.

ћетоди формуванн€ св≥домост≥ особистост≥ й переконань. ƒо них нале≠жать: а) словесн≥ методи (роз'€сненн€, бес≥да, лекц≥€, дис≠пут); б) метод прикладу. –оз'€сненн€. «а його допомогою виховател≥ впливають на св≥дом≥сть учн≥в, прищеплюють њм моральн≥ норми ≥ правила повед≥нки. ќсобливо ефективне п≥д час засвоЇнн€ правил повед≥нки, режимних вимог школи, правових норм. “ак≥ роз'€сненн€ п≥дсилюють показом, наочним де≠монструванн€м. Ѕес≥да (фронтальна або ≥ндив≥дуальна) Ч поширений метод вихованн€. ўоб фронтальна бес≥да дала позитивний результат, педагог повинен: обірунтувати тему €к життЇ≠во важливу, а не надуману, формулювати запитанн€ та≠ким чином, щоб вони спонукали до розмови, спр€мовува≠ти розмову в конструктивне русло. ”чн≥в сл≥д залучати до оц≥нюванн€ под≥й, вчинк≥в, €вищ сусп≥льного житт€ ≥ формувати у них на ц≥й основ≥ ставленн€ до навколишньоњ д≥йсност≥, до своњх громадських ≥ моральних обов'€зк≥в. ѕ≥дсумовуючи бес≥ду, учитель обірунтовуЇ рац≥ональне вир≥шенн€ обговорюваноњ проблеми, накреслюЇ конкрет≠ну програму д≥й дл€ закр≥пленн€ прийн€тоњ в результат≥ бес≥ди норми. ≈фективн≥сть фронтальноњ бес≥ди зростаЇ, коли у розгл€≠дуваних фактах, процесах учн≥ в≥дкривають нев≥дом≥ дл€ се≠бе сторони. ѕ≥д час такоњ бес≥ди вони можуть обстоювати своњ помилков≥ погл€ди ≥ переконанн€. Ќайскладн≥шою дл€ вчител€ Ї ≥ндив≥дуальна бес≥да, €ку провод€ть за заздалег≥дь нам≥ченим планом у спок≥й≠н≥й обстановц≥. ¬ажливо, щоб псих≥чний стан учн€ спону≠кав його до в≥двертост≥. ¬ ≥ндив≥дуальн≥й бес≥д≥ учень маЇ не лише усв≥домлювати зм≥ст моральних сентенц≥й, €к≥ довод€ть до його св≥домост≥, а й переживати його. « ц≥Їю метою використовують переконлив≥ приклади. ¬одночас вихованець повинен в≥дчути, що педагог прагне допомог≠ти йому. Ћекц≥€ в≥дкриваЇ дл€ учн€ можливост≥ живого сп≥лку≠ванн€ з людиною, ірунтовно об≥знаною з певними питан≠н€ми, проблемами, готовою в≥дпов≥сти на запитанн€, що можуть його ц≥кавити. ”сп≥х лекц≥њ передус≥м залежить в≥д особистих €костей лектора, €кий повинен мати належ≠ну теоретичну п≥дготовку, добре знати матер≥ал, волод≥ти прийомами донесенн€ його до слухач≥в. Ћекц≥њ читають головним чином у старших класах, зр≥дка Ч в середн≥х. √отуючись до них, важливо продума≠ти побудову, переконлив≥сть доказ≥в ≥ аргумент≥в, власну оц≥нку под≥й, факт≥в, €вищ, прийоми зосередженн€ ува≠ги учн≥в. Ћекц≥€ може мати еп≥зодичний характер, нале≠жати до певного тематичного циклу або к≥нолектор≥ю. ≈п≥≠зодична лекц≥€ даЇ у€вленн€ про одне питанн€ чи пробле≠му ≥ повинна бути позначена науков≥стю, повнотою, точ≠н≥стю викладу, доступн≥стю терм≥нолог≥њ, насичен≥стю новою ≥нформац≥Їю, емоц≥йн≥стю тощо. „итаючи лекц≥ю, важливо вм≥ти переходити до неви≠мушеноњ розмови з аудитор≥Їю, враховуючи њњ в≥ков≥ особ≠ливост≥, р≥вень загальноњ культури, об≥знан≥сть з пробле≠мою, про €ку йдетьс€ в лекц≥њ. ÷е створюЇ атмосферу сп≥в≠прац≥, посилюЇ вплив на думки, почутт€, повед≥нку учн≥в. гострих тем. ÷икл лекц≥й Ч низка лекц≥й, присв€чених одн≥й про≠блем≥. …ого обс€г залежить в≥д характеру проблеми, скла≠ду слухач≥в, конкретних умов ≥ можливостей. ¬ажливим Ї наповненн€ лекц≥й ц≥кавим зм≥стом, висв≥тленн€ най≠≥стотн≥ших ≥ найактуальн≥ших дл€ учн≥в момент≥в. ƒиспут Ч ефективний у вихованн≥ передус≥м старшо≠класник≥в. як метод формуванн€ св≥домост≥ особистост≥ в≥н передбачаЇ в≥льний, жвавий обм≥н думками, колектив≠не обговоренн€ питань, що хвилюють учн≥в. ѕ≥д час диспуту учн≥ обстоюють власну позиц≥ю, переконуютьс€ в правильност≥ чи помилковост≥ своњх погл€д≥в, розкрива≠ютьс€ њх ерудиц≥€, культура, темперамент, розвиваЇтьс€ лог≥чне мисленн€, вм≥нн€ анал≥зувати, узагальнювати, ро≠бити висновки. “ематику диспут≥в п≥дбирають з таким розрахунком, щоб спонукати учн≥в до роздум≥в про мету житт€, справжнЇ щаст€, обов'€зок людини перед сусп≥льством. ћожна обговорювати факти з житт€ класу, школи, л≥тературний тв≥р, газетну чи журнальну статтю. ќбираю≠чи тему диспуту, необх≥дно з'€сувати, наск≥льки учн≥ об≥з≠нан≥ з нею, њхн≥ погл€ди ≥ переконанн€ з проблеми, що дискутуЇтьс€. ƒл€ цього сл≥д дотримуватис€ таких пра≠вил: в≥льний обм≥н думками; в суперечц≥ вс≥ р≥вн≥; голов≠не Ч факти, лог≥ка, доказов≥сть; некоректн≥ жарти заборон€ютьс€; гостре влучне слово схвалюЇтьс€; говори, що думаЇш, думай, що говориш. ѕриклад використовують передус≥м €к самост≥йний ме≠тод вихованн€ ≥ €к прийом при застосуванн≥ ≥нших метод≥в. як метод вихованн€ приклад даЇ конкретн≥ зразки на≠сл≥дуванн€ ≥, отже, активно впливаЇ на св≥дом≥сть та по≠вед≥нку школ€ра. ѕрикладом дл€ вихованн€ можуть бу≠ти педагоги, батьки, р≥дн≥ й близьк≥ люди, однокласники; ≥сторичн≥ нац≥ональн≥ героњ; л≥тературн≥ персонаж≥, д≥€ч≥ науки ≥ культури; в≥дом≥ пол≥тики, п≥дприЇмц≥. ¬иховн≥ функц≥њ прикладу р≥зн≥: в≥н може слугувати педагогу дл€ конкретизац≥њ певного теоретичного поло≠женн€; на приклад≥ можна довести ≥стинн≥сть певноњ моральноњ норми; в≥н Ї переконливим аргументом; при≠клад може спонукати до певного типу повед≥нки. ќсобли≠в≥сть виховного впливу прикладу в тому, що в≥н д≥Ї сво≠Їю наочн≥стю ≥ конкретн≥стю. ≤ що ближчий ≥ зрозум≥л≥ший учнев≥ приклад, то б≥льша його виховна сила. Ќа негативн≥ приклади у виховн≥й робот≥ спираютьс€, зокрема, тод≥, коли йдетьс€ про правове, антиалкогольне вихованн€, щоб показати недоц≥льн≥сть насл≥дуванн€ цих €вищ.

ѕрийоми вихованн€ Ц розкритт€ насл≥дк≥в д≥й; умовл€нн€; приклад.

ћетоди орган≥зац≥њ д≥€льност≥ ≥ формуванн€ сусп≥льноњ повед≥нки. ƒруга група метод≥в вихованн€ передбачаЇ орган≥зац≥ю д≥€льност≥ та формуванн€ досв≥ду сусп≥льноњ повед≥нки. ƒо нењ належать: педагог≥чна вимога, громадська думка, вправленн€, привчанн€, дорученн€, створенн€ вихову≠ючих ситуац≥й.

ѕедагог≥чна вимога Ч це педагог≥чний вплив на св≥до≠м≥сть вихованц€ з метою спонуканн€ його до позитивноњ д≥€льност≥ або гальмуванн€ його негативних д≥й ≥ вчинк≥в. ј. ћакаренко вважав, що без щироњ, переконливоњ, гар€чоњ й р≥шучоњ вимоги не можна починати вихованн€ колективу. ѕедагог≥чну вимогу висувають у пр€м≥й або опосеред≠кован≥й форм≥. Ќа початку роботи педагога з дит€чим колективом, ко≠ли вихованц≥ ще до нього не звикли ≥ стимульована вимо≠гою д≥€льн≥сть нев≥дома њм, найефективн≥шою Ї пр€ма ви≠мога. ¬она маЇ бути ч≥тко сформульована ≥ висловлена спок≥йним, упевненим тоном, €кий не викликаЇ запере≠чень. « розвитком учн≥вського колективу, стосунк≥в д≥тей ≥ педагога, а також з по€вою у вихованц≥в негативного чи по≠зитивного ставленн€ до орган≥зованоњ педагогом д≥€льност≥ використовують р≥зн≥ форми опосередкованоњ вимоги. –оз≠р≥зн€ють три групи опосередкованих вимог. ѕерша пов'€зана з ви€вом позитивного ставленн€ педагога до д≥й чи повед≥нки ви≠хованц€ (проханн€, дов≥р'€, схваленн€). ¬имоги другоњ гру≠пи не ви€вл€ють ч≥ткого ставленн€ виховател€ до д≥€льност≥ д≥тей, але ірунтуютьс€ на вже ≥снуючому ставленн≥ вихованц€ до стимульованоњ д≥€льност≥ (порада, нат€к, умовна вимога, вимога в ≥гров≥й форм≥). “рет€ група демонструЇ негативне ставленн€ педагога до д≥€льност≥ вихованц€, до про€ву пев≠них його моральних €костей (осуд, недов≥ра ≥ погроза). √ромадська думка Ч за своЇю сутн≥стю цей метод Ї ко≠лективною вимогою. јдже, обговорюючи вчинок учн€, ко≠лектив прагне, щоб той усв≥домив свою провину. «а допомогою громадськоњ думки учн€ легше переконати в хибност≥ його погл€д≥в чи в неналежн≥й повед≥нц≥, н≥ж в ≥ндив≥дуальн≥й бес≥д≥. √ромадська думка €к метод вихованн€ формуЇтьс€ за≠здалег≥дь, а не тод≥, коли треба обговорити вчинок, що ставс€ в колектив≥. ¬правл€нн€ €к метод пол€гаЇ у поступовому створенн≥ умов, в €ких учень виконуЇ певн≥ д≥њ з метою виробленн€ необх≥дних ≥ закр≥пленн€ позитивних форм повед≥нки. ” школ≥ учень щодн€ вправл€Їтьс€ у виконанн≥ розпо≠р€дку дн€ ≥ вимог шк≥льного режиму, в навчальн≥й ≥ тру≠дов≥й д≥€льност≥. ѕривчанн€ €к метод вихованн€ ірунтуЇтьс€ на вимо≠з≥ до учн€ виконати певн≥ д≥њ. ¬ир≥шальним чинником у привчанн≥ Ї режим житт€ та д≥€льност≥ школ€ра. …ого ви≠ховна функц≥€ пол€гаЇ в тому, що режим забезпечуЇ по≠ст≥йн≥сть, неперервн≥сть зусиль, заощаджуЇ енерг≥ю люди≠ни, привчаЇ вчасно виконувати будь-€ку роботу.

ƒорученн€ €к метод вихованн€ також передбачаЇ вправл€нн€ учн€ в позитивних д≥€х ≥ вчинках. ƒору≠ченн€ п≥дбирають з таким розрахунком, щоб його вико≠нанн€ спри€ло розвитков≥ необх≥дних вихованцев≥ €кос≠тей. ќтримавши дору≠ченн€, учень повинен усв≥домити його важлив≥сть ≥ зна≠ченн€ дл€ колективу й дл€ себе. ƒорученн€ маЇ бути п о≠сильним дл€ учн€.. ѕедагог повинен не лише дати дорученн€, а й навчити учн€ виконувати його, допомогти йому дове≠сти справу до к≥нц€. —творенн€ виховуючих ситуац≥й Ч важливий чинник формуванн€ сусп≥льноњ повед≥нки.  ожна з таких ситуац≥й передбачаЇ визначенн€ педагогом умов, необх≥дних дл€ зд≥йсненн€ запланованого, продумуванн€ ним своњх д≥й ≥ повед≥нки в нов≥й ситуац≥њ, виникненн€ в учн≥в нових по≠чутт≥в, зумовлених новою педагог≥чною ситуац≥Їю, €к≥ стають п≥дірунт€м нових думок, мотив≥в повед≥нки ≥ подолан≠н€ недол≥к≥в.

ћетоди стимулюванн€ д≥€льност≥ та повед≥нки. “рет€ група метод≥в виконуЇ функц≥њ регулюванн€, ко≠ригуванн€ ≥ стимулюванн€ повед≥нки й д≥€льност≥ вихован≠ц≥в. ƒо нењ належать гра,змаганн€ (творче суперництво), заохоченн€ ≥ покаранн€.

«маганн€ (творче суперництво) ірунтуЇтьс€ на природн≥й схильност≥ д≥тей до здорового суперництва ≥ самоутвердженн€ в колектив≥. …ого виховна сила ви€вл€Їтьс€ лише за умови, що воно стаЇ д≥Ївою формою самод≥€льност≥ учн≥вського колективу. «маганн€, конкуренц≥€, боротьба за ≥снуванн€, €к ≥ житт€, Ч в≥чн≥, вони Ч пружина розвитку. «маганн€ сильне гласн≥стю, об'Їктивним пор≥вн€нн€м п≥дсумк≥в. ¬о≠но орган≥зовуЇ, згуртовуЇ колектив, спр€мовуЇ на дос€г≠ненн€ усп≥х≥в, навчаЇ перемагати. ѕрактикують так≥ форми змаганн€: конкурси, ол≥мп≥ади, фестивал≥ й огл€ди художньоњ самод≥€льност≥, виставки образотворчого мистецтва ≥ техн≥чноњ творчост≥, шк≥льн≥ спартак≥ади, в≥кторини та ≥н. ѕедагог≥чне доц≥льно орган≥зоване змаганн€ маЇ в≥дпо≠в≥дати таким вимогам: знанн€ учн€ми його умов ≥ регул€р≠не п≥дведенн€ п≥дсумк≥в, залученн€ учн≥в до анал≥зу зма≠ганн€ ≥ п≥дведенн€ п≥дсумк≥в; гласн≥сть змаганн€; наочне оформленн€ його процесу ≥ результат≥в; матер≥альне ≥ мо≠ральне стимулюванн€. «аохоченн€ Ч схваленн€ позитивних д≥й ≥ вчинк≥в з ме≠тою спонуканн€ вихованц≥в до повторенн€. …ого мета Ч спр€муванн€ повед≥нки учн€ в потр≥бне русло, зм≥цненн€ в ньому впевненост≥ у власних силах ≥, отже, посиленн€ прагненн€ до позитивних вчинк≥в, певних усп≥х≥в. ” школ≥ застосовують так≥ види заохоченн€: похвала, под€ка директора (за наказом), вм≥щенн€ фото на дошку в≥дм≥нник≥в навчанн€, нагородженн€ грамотою, ц≥нним подарунком, золотою чи ср≥бною медаллю п≥сл€ зак≥нченн€ школи. ѕроте не будь-€ке заохоченн€ актив≥зуЇ процес вихо≠ванн€ учн≥в, воно маЇ виховну силу т≥льки за певних умов. ѕередус≥м важливо своЇчасно пом≥тити позитивн≥ зрушен≠н€ в особистост≥ учн€, в його ставленн≥ до навчанн€, прац≥, людей. ѕокаранн€ Ч несхваленн€, осуд негативних д≥й та вчинк≥в з метою њх припиненн€ або недопущенн€ в май≠бутньому. ѕокаранн€ спри€Ї формуванню вм≥нн€ переборювати в соб≥ шк≥длив≥ пот€ги ≥ звички, викор≥нювати негативн≥ вчинки, привчаЇ до дисципл≥ни ≥ пор€дку. ƒо порушник≥в правил повед≥нки, дисципл≥ни, режи≠му прац≥ застосовують так≥ покаранн€, €к зауваженн€, осуд, усне зауваженн€ (директора, його заступник≥в, учител€, класного кер≥вника), зауваженн€ ≥з записом у щоденнику, зниженн€ оц≥нки за повед≥нку, догана за нака≠зом директора школи, Ќайб≥льше покаранн€ Ч виключенн€ порушника з≥ шко≠ли. «астосовувати покаранн€ сл≥д обережно. якщо учень усв≥домив свою вину, покаранн€ змушуЇ його пережити почутт€ провини, збуд≠жуЇ докори сумл≥нн€ ≥ прагненн€ зм≥нити повед≥нку.

≈фективн≥сть метод≥в заохоченн€ ≥ покаранн€ п≥двищу≠Їтьс€ за таких умов: заохоченн€ ≥ покаранн€ мус€ть бути справедливими; до заохоченнь ≥ покараннь не сл≥д вдаватис€ часто; заохоченн€ ≥ покаранн€ повинн≥ бути гуманними.

ћетоди контролю та анал≥зу ефективност≥ вихованн€: педа≠гог≥чне спостереженн€, бес≥да, опитуванн€ (анкетне, усне), анал≥з результат≥в сусп≥льно- корисноњ роботи, виконанн€ доручень, створенн€ ситуац≥й дл€ вивченн€ повед≥нки уч≠н≥в.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 525 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2297 - | 2144 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.