Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬ ≥стор≥њ розвитку шк≥льництва сформувалис€ так≥ типи на≠вчанн€: догматичне, по€снювально-≥люстративне, проблемне, програмоване, модульно-розвивальне




ƒогматичне навчанн€ характеризуЇтьс€ такими особливос≠т€ми: учитель пов≥домл€Ї учн€м певний обс€г знань у готово≠му вигл€д≥ без по€сненн€; учн≥ засвоюють знанн€ без усв≥дом≠ленн€ ≥ розум≥нн€ ≥ майже досл≥вно в≥дтворюють завчене; в≥д учн≥в не вимагають застосуванн€ знань на практиц≥.

÷ей тип навчанн€ спри€в де€кою м≥рою розвитков≥ механ≥ч≠ноњ пам'€т≥, але не створював умов дл€ розвитку ≥нтелектуаль≠них потенц≥йних можливостей особистост≥ ≥ в той же час не забезпечував п≥дготовку людини до практичноњ д≥€льност≥ на основ≥ отриманих знань.

ѕо€снювально-≥люстративний тип зумовлений б≥льш висо≠ким р≥внем сусп≥льно-виробничих в≥дносин. ¬≥н характери≠зуЇтьс€ такими особливост€ми: учитель пов≥домл€Ї учн€м пев≠ну к≥льк≥сть знань, по€снюЇ сутн≥сть €вищ, процес≥в, закон≥в, правил та ≥н. з використанн€м ≥люстративного матер≥алу; учн≥ мають св≥домо засвоњти пропонований обс€г знань ≥ в≥дтворити на р≥вн≥ глибокого розум≥нн€; застосуванн€ знань на практиц≥ в р≥зноман≥тних видах. ÷ей тип навчанн€ спов≥дуЇ репродук≠тивну (в≥дтворюючу) д≥€льн≥сть.

ѕо€снювально-≥люстративний тип навчанн€ впродовж двох стол≥ть став переважаючим на вс≥х р≥вн€х навчальноњ д≥€ль≠ност≥. ¬≥н певною м≥рою спри€в рац≥ональному п≥дходу до ово≠лод≥нн€ значним обс€гом усталених знань, розвитку лог≥чного мисленн€ та оперативноњ пам'€т≥. ѕроте в ц≥лому цей тип на≠вчанн€ сто€в на завад≥ залученн€ учн≥в до активноњ самост≥йноњ п≥знавальноњ д≥€льност≥ ≥ розвитку ≥нтелектуальних можливос≠тей кожноњ особистост≥, оволод≥нн€ методами самост≥йноњ п≥зна≠вальноњ д≥€льност≥.

–озвиток сусп≥льства в умовах ≥нформац≥йного вибуху, на≠уково-техн≥чного прогресу, необх≥дн≥сть виокремлювати ≥ зба≠гачувати найб≥льшу ц≥нн≥сть, що маЇ забезпечувати усп≥х посту≠пального руху вперед Ч ≥нтелект, поставили завданн€ в≥днайти такий тип навчанн€, €кий €кнайповн≥ше спри€в би розв'€зан≠ню цього кардинального завданн€. ¬ результат≥ тривалих по≠шук≥в сформувавс€ проблемний тип навчанн€.

ѕроблемне навчанн€ характеризуЇтьс€ такими особливо≠ст€ми: учитель створюЇ певну п≥знавальну задачу, допомагаЇ уч≠н€м виокремити ≥ прийн€ти њњ, орган≥зовуЇ вихованц≥в дл€ њњ розв'€занн€; учн≥ самост≥йно оволод≥вають певною сумою знань, ум≥нь, €к≥ Ї передумовою усп≥шноњ п≥знавальноњ д≥€льност≥; учи≠тель пропонуЇ широкий спектр застосуванн€ набутих знань на практиц≥.

¬ключенн€ учн≥в у систему проблемного навчанн€ спри€Ї створенню оптимальних умов дл€ ≥нтелектуального розвитку школ€р≥в, оволод≥нню ними ≥нструментами (методами) навчаль≠ноњ д≥€льност≥, формуванню п≥знавальних мотив≥в навчанн€, соц≥ально-психолог≥чноњ п≥дготовки особистост≥ до практичноњ д≥€льност≥.

ѕроблемна ситуац≥€ виникаЇ тод≥, коли перед учн€ми (при скерован≥й д≥њ вчител€) постають п≥знавальн≥ чи практичн≥ зав≠данн€ ≥ вони в≥дчувають, що р≥вень њхн≥х знань, ум≥нь ≥ навичок недостатн≥й дл€ усп≥шного розв'€занн€ цих завдань. ÷е спри≠чин€Ї в≥дчутт€ певних психолог≥чних утруднень. –озумно орган≥≠зована проблемна ситуац≥€ Ч головний чинник, ≥мпульс до ак≠тивноњ розумовоњ д≥€льност≥ учн≥в.

¬ажливим етапом Ї анал≥з проблемноњ ситуац≥њ ≥ вид≥ленн€ одн≥Їњ або к≥лькох п≥знавальних задач, розум≥нн€ њх сут≥, а вже на ц≥й основ≥ маЇ зд≥йснюватис€ прийн€тт€ задач≥.

ѕрограмоване навчанн€. ѕрограмоване навчанн€ надало поштовх розвитков≥ тех≠нолог≥й навчанн€, розробц≥ теор≥њ та практики техн≥чно складних навчальних систем. ѕрограмоване навчанн€ Ч ме≠тод навчанн€ людини з використанн€м програми уп≠равл≥нн€ (њњ часто називають ≥ програмою навчанн€) проце≠сом засвоЇнн€ знань, ум≥нь ≥ навичок, складеноњ так, що на кожному ступен≥ навчального процесу ч≥тко обумовлюють≠с€ т≥ знанн€, ум≥нн€ ≥ навички, €к≥ мають бути засвоЇн≥, ≥ контролюЇтьс€ процес засвоЇнн€

√оловна ≥де€ ц≥Їњ концепц≥њ Ч управл≥нн€ уч≥нн€м, на≠вчально-п≥знавальними д≥€ми учн≥в за допомогою навчаль≠ноњ програми.

ќсновним пон€тт€м ц≥Їњ концепц≥њ Ї навчальна програма, п≥д €кою розум≥ють алгоритм п≥знавальних д≥й, що м≥стить посл≥довн≥ м≥кроетапи опануванн€ одиниц≥ знань або д≥й. јлгоритм складаЇтьс€ з трьох частин: доза ≥нформац≥њ про предмет, €кий вивчаЇтьс€; завданн€ операц≥њ щодо роботи з ≥нформац≥Їю та њњ за≠своЇнн€;контрольн≥ завданн€ ≥ вказ≥вки про повторенн€ вправи або перех≥д до наступного етапу.

ћодульне навчанн€. ќстанн≥м часом в ”крањн≥ п≥д кер≥вництвом ј.¬. ‘урмана розробл€Їтьс€ модульно-розвиваючий тип навчанн€. ¬≥н поЇднуЇ в соб≥ надбанн€ ≥нших тип≥в, але передус≥м ор≥Їнтований на розвиток потенц≥йних ≥нтелектуальних можливостей вихованц≥в на засадах гуман≥зму ≥ духовност≥. ћодульне навчанн€ спр€мо≠ване на ≥нтенсиф≥кац≥ю навчально-виховного процесу за раху≠нок б≥льш ефективного використанн€ розумового потенц≥алу учн≥в.

ћодуль у педагог≥ц≥ Ч це функц≥ональний лог≥чно обумов≠лений вузол навчально-виховного процесу, завершений блок дидактично адаптованоњ ≥нформац≥њ.

Ќавчальний модуль Ч це ц≥л≥сна функц≥ональна одиниц€, що оптим≥зуЇ психо-соц≥альний розвиток учн€ ≥ вчител€. ѕсихолого-дидактичними засобами реал≥зац≥њ навчального модул€ Ї педагог≥чно адаптована система пон€ть у вигл€д≥ системи знань, духовних ц≥нностей. јле це не Ї процес сприйманн€ чогось го≠тового. √оловне Ч орган≥зувати учн≥в дл€ самост≥йноњ п≥зна≠вальноњ д≥€льност≥, в результат≥ чого маЇ в≥дбутис€ суб'Їктивне в≥дкритт€. “ак, €к зазначаЇ ¬.ј. ‘урман, Ч навчальний модуль Ч це зм≥стовний модуль, сконструйований особливим чином. ¬≥н набуваЇ процесуально-функц≥онального вт≥ленн€ у наперед спро≠ектован≥й форм≥-модул≥. ÷е особлива д≥алектична Їдн≥сть зм≥стовного модул€ ≥ форми-модул€. «м≥стовний модуль Ч це психо-дидактично адаптована система пон€ть (навчальноњ теми, розд≥лу), €ка створюЇ оптимальн≥ умови дл€ псих≥чного ≥ со≠ц≥ального розвитку особистост≥.

ћодульно-розвивальне навчанн€ змушуЇ по-≥ншому п≥дходи≠ти до укладанн€ навчальних програм, п≥дготовки навчальних пос≥бник≥в з ус≥х дисципл≥н, перегл€ду звичних педагог≥чних технолог≥й, орган≥зац≥њ навчанн€ в межах окремого класу ≥ школи в ц≥лому.

ѕринципи навчанн€ -це певна система основних дидактичних вимог до навчанн€, дотриманн€ €ких забезпечуЇ його ефективн≥сть. –озр≥зн€ють так≥ принципи навчанн€:

- науковост≥; систематичност≥ та посл≥довност≥; доступност≥, дох≥дливост≥ викладанн€; звТ€зку навчанн€ з житт€м; св≥домост≥ та активност≥; наочност≥; грунтовност≥; ≥ндив≥дуального п≥дходу; емоц≥йност≥; демократизац≥њ; диференц≥ац≥њ; оптим≥зац≥њ.

—утн≥сть метод≥в, прийом≥в ≥ засоб≥в навчанн€. ћетоди навчанн€ (в≥д гр. теthodos Ч спос≥б п≥знанн€, шл€х досл≥дженн€) Ч це упор€дкован≥ способи д≥€льност≥ вчител€ й учн≥в, спр€мован≥ на ефективне розв'€занн€ навчально-виховних завдань. ѕрийоми навчанн€ Ч це складова методу, певн≥ разов≥ д≥њ, спр€мован≥ на реал≥зац≥ю вимог тих чи ≥нших метод≥в. «асоби навчанн€ Ч це великий обс€г навчального обладнанн€, що використовуЇтьс€ у систем≥ п≥знавальноњ д≥€льност≥ (книги, картини, зошити, письмове приладд€, лабораторне обладнанн€, техн≥чн≥ засоби навчанн€ та ≥н.).

ћетоди навчанн€ за джерелом отриманн€ ≥нформац≥њ. ¬ид≥л€ють три групи метод≥в навчанн€: словесн≥ (розпов≥дь, по€сненн€, бес≥да, лекц≥€, ≥нструктаж) наочн≥ (демонстрац≥€, ≥люстрац≥€, спостереженн€), практичн≥ (лабораторний метод, практична робота, вправа).

ћетоди навчанн€ за характером лог≥ки п≥знанн€. ќсновним "≥нструментом" п≥знанн€ Ї мозок людини. “ому у навчальному процес≥ природно використовуютьс€ методи, €к≥ властив≥ лог≥ц≥. ÷е Ч анал≥з, синтез, ≥ндукц≥€, дедукц≥€. ¬они можуть д≥€ти у певному взаЇмозв'€зку.

јнал≥тичний метод передбачаЇ мислительне або практичне розкладенн€ ц≥лого на частини з метою виокремленн€ суттЇвих ознак цих частин. јле це лише початковий компонент п≥знан≠н€. Ќаприклад, у мов≥ Ї загальне пон€тт€ "слово". ” процес≥ п≥знанн€ у слов≥ вид≥л€ють його частини: основу ≥ зак≥нченн€, кор≥нь, преф≥кс, суф≥кс, знайомл€тьс€ ≥з сутн≥стю цих морфем, њх значенн€м у словобудов≥.

ƒл€ розум≥нн€ ц≥л≥сност≥ €вища, сутност≥ певного пон€тт€ необх≥дно переходити до наступноњ лог≥чноњ операц≥њ Ч синтезу.

—интез Ч це метод, €кий передбачаЇ теоретичне або прак≠тичне поЇднанн€ вид≥лених анал≥зом елемент≥в чи властивос≠тей предмета, €вища в одне ц≥ле. —интез Ї орган≥чним продов≠женн€м анал≥зу ≥ може ірунтуватис€ лише на анал≥з≥. ÷е гно≠сеолог≥чна законом≥рн≥сть навчального процесу. ќтже, у про≠цес≥ п≥знанн€ конкретного предмета, €вища, категор≥њ Ї д≥алек≠тична взаЇмод≥€ ≥ взаЇмообумовлен≥сть анал≥зу й синтезу. Ќа≠приклад, дл€ засвоЇнн€ у повному обс€з≥ пон€тт€ "≥менник" спочатку учн≥ засвоюють загальне значенн€ ≥менника, пот≥м вид≥л€ють ≥ усв≥домлюють сутн≥сть його категор≥й (р≥д, число, в≥дм≥ну, в≥дм≥нок), а на заключному етап≥ шл€хом синтезу п≥дн≥маютьс€ на б≥льш високий р≥вень розум≥нн€ сутност≥ цих мовних категор≥й.

ѕор€д з анал≥зом ≥ синтезом у процес≥ п≥знанн€ викори≠стовуютьс€ так≥ лог≥чн≥ методи, €к ≥ндукц≥€ ≥ дедукц≥€.

≤ндуктивний метод передбачаЇ вивченн€ предмет≥в, €вищ в≥д одиничного до загального. ” результат≥ розум≥нн€ сутност≥ ознак, властивостей одиничних предмет≥в чи €вищ, пон€ть Ї можлив≥сть усв≥домити суттЇв≥, типов≥ законом≥рност≥ чи влас≠тивост≥ однопор€дкових предмет≥в або €вищ. ѕроте, використо≠вуючи ≥ндуктивний метод, не варто змушувати завчати велику к≥льк≥сть одиничних пон€ть, а лише ту ≥нформац≥ю, що дасть змогу вид≥лити у спор≥днених пон€тт€ суттЇве, загальне, типове.

ƒедуктивний метод передбачаЇ вивченн€ навчального матер≥≠алу в≥д загального до окремого, одиничного. ”чн≥ знайомл€тьс€ ≥з загальною законом≥рн≥стю, а пот≥м на основ≥ ц≥Їњ законом≥рност≥, правила, закону характеризують ≥нш≥ €вища, предмети.

≤ндуктивний ≥ дедуктивний методи перебувають у д≥алек≠тичному взаЇмозв'€зку. ћетоди навчанн€ за р≥внем самост≥йноњ розумовоњ д≥€льност≥. ≈фективн≥сть навчанн€ багато в чому залежить в≥д способу орган≥зац≥њ мисленн€. «алежно в≥д р≥вн€ розумовоњ активност≥ учн≥в вид≥л€ють так≥ методи навчанн€: проблемний виклад (про≠блемно-≥нформац≥йний), частково-пошуковий, досл≥дний метод. ѕроблемний виклад передбачаЇ створенн€ вчителем проблем≠ноњ ситуац≥њ, допомогу учн€м у виокремленн≥ та "прийн€тт≥" проблемноњ задач≥, використанн€ словесних метод≥в (по€снен≠н€, розпов≥д≥, лекц≥њ) дл€ актив≥зац≥њ розумовоњ д≥€льност≥ учн≥в, спр€мованоњ на задоволенн€ п≥знавального ≥нтересу, шл€хом отриманн€ новоњ ≥нформац≥њ.

„астково-пошуковий метод спр€мований на залученн€ учн≥в до пошук≥в шл€х≥в, прийом≥в ≥ засоб≥в розв'€занн€ п≥знаваль≠ноњ задач≥. ƒл€ забезпеченн€ д≥Ївост≥ цього методу необх≥дне: створенн€ проблемноњ ситуац≥њ ≥ спонуканн€ учн≥в до розум≥н≠н€ ≥ "прийн€тт€" п≥знавальноњ задач≥; кер≥вництво процесом пошуковоњ мислительноњ д≥€льност≥ учн≥в Ч з використанн€м системи лог≥чно вмотивованих запитань; стимулюванн€ ≥ схва≠ленн€ п≥знавальноњ д≥€льност≥ учн≥в у процес≥ розв'€занн€ на≠вчальних завдань; анал≥з усп≥х≥в ≥ помилок, труднощ≥в п≥д час розв'€занн€ задач.

ƒосл≥дний метод спр€мований на залученн€ учн≥в до само≠ст≥йного розв'€занн€ п≥знавальноњ задач≥ з використанн€м не≠обх≥дного обладнанн€. ƒл€ ефективност≥ цього методу варто дотримуватис€ певних вимог: створенн€ проблемноњ ситуац≥њ; кер≥вництва учн€ми при виокремленн≥ п≥знавальноњ задач≥; спо≠нуканн€ учн≥в до пошук≥в г≥потези, перев≥рки њњ достов≥рност≥; наданн€ допомоги учн€м у пошуках ефективних метод≥в ≥ ре≠зерву знань, необх≥дних дл€ розв'€занн€ задач≥; ор≥Їнтац≥њ учн≥в на проведенн€ досл≥джень ≥ систематизац≥ю результат≥в прове≠деноњ роботи; включенн€ учн≥в у самост≥йний анал≥з ходу та результат≥в досл≥дноњ роботи.

ѕроблемн≥ методи навчанн€ т≥сно пов'€зан≥ з ≥ншими мето≠дами навчанн€, вони знаход€ть своЇ в≥дображенн€ у словесних, наочних та практичних методах

ћетоди стимулюванн€ ≥ мотивац≥њ навчально-п≥знавальноњ д≥€льност≥: 1.ћетоди формуванн€ п≥знавальних ≥нтерес≥в учн≥в: ћетод створенн€ ситуац≥њ новизни навчального ма≠тер≥алу; ћетод опори на життЇвий досв≥д учн≥в. ћетод п≥знавальних ≥гор. ћетод створенн€ в≥дчутт€ усп≥ху в навчанн≥.

2. ћетод стимулюванн€ обов'€зку ≥ в≥дпов≥дальност≥ в навчанн≥. ѕередбачаЇ показ учн€м сусп≥льноњ та осо≠бистоњ значущост≥ уч≥нн€; висуненн€ вимог, дотриманн€ €ких означаЇ виконанн€ ними свого обов'€зку; привчан≠н€ њх до виконанн€ вимог; заохоченн€ до сумл≥нного вико≠нанн€ обов'€зк≥в; оперативний контроль за виконанн€м вимог ≥ в раз≥ потреби Ч вказ≥вки на недол≥ки та заува≠женн€.

ћетоди контролю ≥ самоконтролю за ефективн≥стю навчально-п≥знавальноњ д≥€льност≥. «алежно в≥д форми контрольних завдань (проходжен≠н€ ≥нформац≥њ м≥ж педагогом ≥ учн€ми) перев≥рка може бути усною, письмовою, граф≥чною ≥ практичною, а також тестов≥ методи перев≥рки знань,.програмований контроль,≥спити (екзамени), дер≠жавна п≥дсумкова атестац≥€. ¬иб≥р метод≥в навчанн€.  ритер≥€ми вибору метод≥в навчанн€ Ї: 1) пров≥дн≥ завданн€ вихованн€ особистост≥; 2) мета ≥ завданн€ навчанн€ взагал≥ ≥ конкретного етапу зокрема; 3) законом≥рност≥ ≥ принципи навчанн€; 4) зм≥ст навчального матер≥алу; 5 ) навчальн≥ можливост≥ школ€р≥в; 6) на€вн≥сть засоб≥в навчанн€; 7) психолого-педагог≥чн≥ можливост≥ педагога.

‘орма (в≥д лат. fоrта Ч зовн≥шн≥сть, устр≥й) Ч з ф≥лософського погл€ду, зовн≥шнЇ вираженн€ певного зм≥сту. ‘орма орган≥зац≥њ навчанн€ Ч це обмежена в час≥ ≥ простор≥ взаЇмообумовлена д≥€льн≥сть учител€ й учн≥в. ¬продовж останн≥х стол≥ть на осв≥т€нськ≥й нив≥ найб≥льш пом≥тний сл≥д залишили так≥ форми орган≥зац≥њ навчанн€: ≥ндив≥дуальна, групова, класно-урочна (це форма орган≥зац≥њ навчанн€, коли учитель проводить зан€тт€ в класн≥й к≥мнат≥ з пост≥йним складом учн≥в, €к≥ мають приблизно однаковий р≥вень ф≥зичного ≥ псих≥чного розвитку, за розкладом ≥ регламентом); белл-ланкастерська (форма навчанн€ виникла в к≥нц≥ XVIII Ч ≥ на поч. XIX стол≥тт€ в јнгл≥њ тод≥ постала потреба масовоњ осв≥ти роб≥тник≥в ≥ њх д≥тей. “ому одному вчителев≥ доручали навчати 250Ч300 учн≥в р≥зного в≥ку. ÷€ ≥де€ реал≥зовувалась так: учн≥в под≥л€ли на групи по 25Ч30 ос≥б; до кожноњ групи прикр≥пл€ли старшого учн€ (мон≥тора); учитель спочатку навчав певним елементам грамоти старших учн≥в, а вони розходились по своњх групах ≥ навчали цьому своњх товариш≥в; мон≥тори в≥дпов≥дали за пор€док ≥ дисципл≥ну у групах. “аке навчанн€ ще називали "взаЇмним"); дальтон-план≥вська (зм≥ст навчального матер≥алу з кожноњ дисципл≥ни розд≥л€вс€ на частини (блоки), кожен учень у форм≥ плану отримував ≥ндив≥дуальне завданн€, самост≥йно працював над його виконанн€м, зв≥тувавс€, набираючи певну к≥льк≥сть бал≥в, а пот≥м отримував наступне завданн€. ”читель в≥д≥гравав роль орган≥затора, консультанта. ”чн≥в з класу до класу переводили не по зак≥нченн≥ навчального року, а залежно в≥д р≥вн€ оволод≥нн€ програмним матер≥алом (3Ч4 рази на р≥к) ;бригадно-лабораторна (учн≥в класу розд≥л€ли на бригади (по 5Ч9 ос≥б), на чол≥ €ких були обран≥ бригадири; навчальн≥ завданн€ у вигл€д≥ план≥в давались на бригаду- через певний пер≥од часу бригадир зв≥тував перед педагогом про виконанн€ завданн€, виход€чи з чого оц≥нювалась робота ус≥х член≥в бригади.)

“ипи урок≥в, њх структура. ” дидактиц≥ ≥снують р≥зн≥ п≥дходи до класиф≥кац≥њ урок≥в. «окрема, класиф≥кують уроки за способами њх проведенн€ (урок-лекц≥€, к≥ноурок, урок-диспут, урок-бес≥да, лабораторно-практичний урок та ≥н.); за етапами навчальноњ д≥€льност≥ (вступн≥, уроки формуванн€ пон€ть, уроки застосуванн€ знань на практиц≥, уроки тренуванн€ ≥ повторенн€ та ≥н.). “а найб≥льш вдалою ≥ прийн€тною Ї класиф≥кац≥€ урок≥в за дидактичною метою. ”крањнський дидактик ¬.ќ. ќнищук вид≥л€Ї так≥ типи урок≥в: 1) урок засвоЇнн€ нових знань; 2) урок формуванн€ ум≥нь ≥ навичок; 3) урок застосуванн€ ум≥нь ≥ навичок; 4) урок узагальненн€ ≥ систематизац≥њ; 5) урок контролю ≥ корекц≥њ знань, ум≥нь та навичок; 6) комб≥нований урок. «алежно в≥д типу уроку лог≥чно вибудовуЇтьс€ його структура. —труктура уроку Ч це сукупн≥сть, посл≥довн≥сть та лог≥чний зв'€зок елемент≥в, €к≥ становл€ть його модель. ”рок комб≥нований: 1. ѕов≥домленн€ теми, мети ≥ завдань уроку. 2. ѕерев≥рка домашнього завданн€. 3. јктуал≥зац≥€ опорних знань. 4.—прийманн€ й усв≥домленн€ учн€ми нового навчальногоматер≥алу. 5. ќсмисленн€, узагальненн€ ≥ систематизац≥€ знань. 6. ¬прави на формуванн€ вм≥нь ≥ навичок на основ≥ отриманих знань. 7. ƒомашнЇ завданн€. ѕ≥дсумки уроку.

¬имоги до сучасного уроку в школ≥. «агалом можна вид≥лити так≥ групи загальнопедагог≥чних вимог до уроку: сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ ( оптимальний пов≥тр€ний режим, правильне осв≥тленн€, належний тепловий режим, чергуванн€ р≥зних вид≥в навчальноњ д≥€льност≥, в≥дпов≥дн≥сть мебл≥в ≥ндив≥дуальним особливост€м учн≥в) ; психолого-ф≥з≥олог≥чн≥ ( необх≥дно враховувати особливост≥ псих≥чного ≥ анатомо-ф≥з≥олог≥чного розвитку учн≥в певного в≥ку, дбаючи про створенн€ передумов дл€ псих≥чного, ф≥зичного ≥ соц≥ального розвитку кожноњ особистост≥.); дидактичн≥ ( ірунтуютьс€ на законом≥рност€х процесу п≥знанн€ ≥ передбачають орган≥зац≥ю навчанн€ на уроц≥ з урахуванн€м таких чинник≥в: - на€вност≥ руш≥йноњ сили навчанн€ ≥ необх≥дност≥ створенн€ ситуац≥њ дл€ њњ д≥њ; - ц≥леспр€мованоњ роботи з формуванн€ мотив≥в навчанн€; - моделюванн€ процесу навчанн€ на уроц≥ в≥дпов≥дно до вимог лог≥ки навчального процесу оволод≥нн€ знанн€ми, ум≥нн€ми ≥ навичками; - реал≥зац≥њ на уроц≥ принцип≥в навчанн€ залежно в≥д зм≥сту навчального матер≥алу, в≥ку учн≥в; - оптимального п≥дходу до вибору метод≥в ≥ засоб≥в навчанн€);, виховн≥ ( зумовлен≥ пров≥дними завданн€ми всеб≥чного гармон≥йного розвитку особистост≥ в≥дпов≥дно до вимог розумового, морального, ф≥зичного, трудового естетичного вихованн€).

ѕ≥дготовка учител€ до уроку: 1. ќзнайомленн€ з навчальною програмою, визначенн€ м≥сц€ конкретноњ теми уроку в систем≥ й структур≥ навчальноњ дисципл≥ни. 2. ќзнайомленн€ з навчальними п≥дручниками з погл€ду повноти розкритт€ зм≥сту теми в≥дпов≥дно до вимог програми. 3. ќпрацюванн€ методичноњ л≥тератури щодо оптим≥зац≥њ навчально-виховного процесу в ход≥ опрацюванн€ конкретного навчального матер≥алу. 4. ƒоб≥р ≥ опрацюванн€ додаткового фактичного матер≥алу теми зан€тт€. 5. ѕ≥дб≥р засоб≥в навчанн€: таблиць, схем, моделей, предмет≥в, роздаткового матер≥алу. 6. ¬иб≥р оптимальних метод≥в ≥ прийом≥в навчанн€: а) визначенн€ типу ≥ структури уроку; б) у€вна режисура структури уроку; в) складанн€ плану уроку.

ѕедагог≥чний анал≥з уроку: 1. ќрган≥зац≥йна структура уроку: початок уроку, прив≥танн€ учн≥в, п≥дготовка обладнанн€ до уроку (дошка, крейда, ручка, зошити, п≥дручники, наочн≥ пос≥бники та ≥н.). 2. —ан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ умови проведенн€ уроку. 3. “ип ≥ структура уроку: доц≥льн≥сть обраного типу уроку зпогл€ду вивченн€ теми. 4. ќсобливост≥ реал≥зац≥њ на уроц≥ вимог принцип≥в навчанн€. 5. –ац≥ональн≥сть ≥ ефективн≥сть використанн€ на уроц≥ метод≥в навчанн€. 6. ћетоди, прийоми та види анал≥зу ≥ оц≥нки знань, ум≥нь танавичок учн≥в; об'Їктивн≥сть оц≥нки навчальноњ д≥€льност≥ школ€р≥в. 7. ќсобливост≥ розумовоњ д≥€льност≥ учн≥в на уроц≥: а) формуванн€ уваги учн≥в; сп≥вв≥дношенн€ мимов≥льноњ ≥ дов≥льноњ уваги; б) м≥сце пам'€т≥ у розумов≥й д≥€льност≥ учн≥в; озброЇнн€ школ€р≥в методами ≥ прийомами запам'€товуванн€; використанн€ прийом≥в дл€ актив≥зац≥њ р≥зних вид≥в пам'€т≥; (в) мислительна д≥€льн≥сть учн≥в на уроц≥: методи, прийоми ≥ засоби актив≥зац≥њ мислительноњ д≥€льност≥. 8. –еал≥зац≥€ на уроц≥ основних вимог до складових вихованн€: розумового, морального, ф≥зичного, трудового, естетичного. 9.ѕовед≥нка вчител€ на уроц≥: вм≥нн€ волод≥ти класним колективом, орган≥зац≥€ учн≥в дл€ навчальноњ роботи, забезпеченн€ трудовоњ дисципл≥ни; конструктивн≥ вм≥нн€. 10. –езультати уроку: висновки ≥ пропозиц≥њ; дос€гненн€ мети; €к≥сть знань, ум≥нь та навичок учн≥в; виховне ≥ осв≥тнЇ значенн€ уроку; найб≥льш ц≥нн≥ методи проведенн€ уроку; рекомендац≥њ щодо удосконаленн€ педагог≥чного процесу на уроц≥.

ѕозаурочн≥ форми навчанн€. ‘акультативн≥ зан€тт€. ¬ониоб'Їднують учн≥в за ≥нтересами ≥ спр€мован≥ на поглибленн€ знань з певних дисципл≥н або наукових проблем. ÷≥ зан€тт€ провод€тьс€ з групою не менше 15 учн≥в з пер≥одичн≥стю, €ка визначаЇтьс€ робочим планом. « кожного факультативу розробл€ютьс€ навчальн≥ програми. ¬они можуть бути державними або авторськими. « погл€ду осв≥тн≥х завдань вид≥л€ють так≥ види факультатив≥в: з поглибленого вивченн€ навчальних дисципл≥н, з вивченн€ додаткових дисципл≥н (психолог≥њ, ≥ноземноњ мови та ≥н.), з вивченн€ додатковоњ дисципл≥ни профес≥йноњ спр€мованост≥ (програмуванн€, обслуговуванн€ комп'ютерноњ техн≥ки та ≥н.). м≥жпредметн≥ факультативи. ќдночасно кожен вид факультативних зан€ть може бути теоретичним, практичним чи комб≥нованим.

—ем≥нари провод€ть у старших класах. ¬они виступають €к форма орган≥зац≥њ самост≥йноњ п≥знавальноњ д≥€льност≥ учн≥в з метою поглибленого вивченн€ окремих тем ≥ проблем. —ем≥нарськ≥ зан€тт€ провод€тьс€ з повним складом учн≥в класу. ”читель визначаЇ тему, мету, план, рекомендуЇ необх≥дну л≥тературу, ≥ндив≥дуальн≥ завданн€ дл€ учн≥в з п≥дготовки до сем≥нару. –езультати такоњ попередньоњ самост≥йноњ роботи учн≥ оформлюють у вигл€д≥ реферат≥в, тез виступ≥в, конспект≥в науковоњ л≥тератури, доб≥рок малюнк≥в, таблиць, статистичних матер≥ал≥в та ≥н.

Ќавчальна екскурс≥€ Ч це форма роботи, спр€мована на вивченн€ учн€ми при кер≥вн≥й рол≥ вчител€ певних €вищ, процес≥в, предмет≥в шл€хом безпосереднього њх сприйманн€ ≥ спостереженн€ в конкретному виробничому, природному середовищ≥. «авданн€ екскурс≥њ: збагачувати знанн€ учн≥в; встановлювати зв'€зки теор≥њ з практикою; розширювати пол≥техн≥чн≥ знанн€; розвивати творч≥ зд≥бност≥ учн≥в, њх спостережлив≥сть, естетичн≥ смаки, актуал≥зувати п≥знавальн≥ ≥нтереси; формувати науковий св≥тогл€д; спри€ти профес≥йн≥й ор≥Їнтац≥њ вихованц≥в.

ѕредметн≥ гуртки спр€мован≥ на задоволенн€ п≥знавальних ≥нтерес≥в учн≥в, розвиток њх ≥нтелекту. ” робот≥ гуртк≥в учн≥ беруть участь виключно на добров≥льних засадах. –езультатами д≥€льност≥ гуртк≥вц≥в можуть бути виставки, альбоми, ст≥нн≥ газети, тематичн≥ журнали, усн≥ журнали, колективн≥ зв≥ти перед учн€ми ≥ батьками, участь у предметних ол≥мп≥адах.

ƒомашн€ навчальна робота передбачаЇ самост≥йне виконанн€ учн€ми навчальних завдань за межами уроку (безпосередньо дома, в групах продовженого дн€, в години самоп≥дготовки в школах-≥нтернатах).

ћ≥сце ≥ роль анал≥зу й оц≥нюванн€ знань, ум≥нь ≥ навичок учн≥в. ‘ункц≥њ, види ≥ методи анал≥зу й оц≥нюванн€ навч. д Ц ст≥ учн≥в. —истема анал≥зу й оц≥нки знань, ум≥нь та навичок учн≥в передбачаЇ виконанн€ таких основних функц≥й: навчальноњ, стимулюючоњ, виховноњ, д≥агностичноњ. Ќавчальна функц≥€ пол€гаЇ у забезпеченн≥ зворотного зв'€зку €к передумови п≥дтриманн€ д≥Ївост≥ й ефективност≥ процесу навчанн€. ƒ≥агностична функц≥€ анал≥зу й оц≥нки знань, ум≥нь та навичок передбачаЇ ви€вленн€ прогалин у знанн€х учн≥в. —тимулююча функц≥€ анал≥зу й оц≥нки навчальноњ д≥€льност≥ учн≥в зумовлюЇтьс€ психолог≥чними особливост€ми людини, що про€вл€Їтьс€ у бажанн≥ кожноњ особистост≥ отримати оц≥нку результат≥в певноњ д≥€льност≥, зокрема навчальноњ. ¬иховна функц≥€ пол€гаЇ у вплив≥ анал≥зу й оц≥нки навчальноњ д≥€льност≥ на формуванн€ в учн≥в р€ду соц≥ально-психолог≥чних €костей: орган≥зованост≥, дисципл≥нованост≥, в≥дпов≥дальност≥, сумл≥нност≥, працьовитост≥, дбайливост≥, охайност≥, наполегливост≥ та ≥н.

¬иди ≥ методи контролю знань, ум≥нь ≥ навичок учн≥в. «алежно в≥д дидактичноњ мети використовують р≥зн≥ види контролю за навчанн€м: попередн≥й, поб≥жний, повторний, тематичний, пер≥одичний, п≥дсумковий, комплексний. ѕопередн≥й контроль маЇ д≥агностичний характер. ѕоб≥жний контроль передбачаЇ перев≥рку €кост≥ засвоЇнн€ знань у процес≥ вивченн€ конкретних тем. ѕовторний контроль спр€мований на створенн€ умов дл€ формуванн€ ум≥нь ≥ навичок. “ематичний контроль пов'€заний ≥з перев≥ркою р≥вн€ знань, ум≥нь та навичок учн≥в у межах певного розд≥лу чи великоњ теми конкретноњ навчальноњ дисципл≥ни. ѕер≥одичний контроль маЇ на мет≥ встановити, €ким обс€гом знань волод≥ють учн≥ з тих або ≥нших проблем, ор≥Їнтуючись на вимоги програм. ѕ≥дсумковий контроль маЇ на мет≥ з'€сувати р≥вень засвоЇнн€ учн€ми навчального матер≥алу в к≥нц≥ навчального року або по завершенню вивченн€ навчальноњ дисципл≥ни.  омплексний контроль передбачаЇ перев≥рку р≥вн€ засвоЇнн€ знань, ум≥нь та навичок з к≥лькох сум≥жних дисципл≥н, що забезпечують комплексний п≥дх≥д до формуванн€ св≥тогл€ду учн≥в.

¬ ≥стор≥њ розвитку школи виокремилис€ так≥ основн≥ методи контролю знань, ум≥нь ≥ навичок учн≥в: усна перев≥рка, письмова перев≥рка, граф≥чнаперев≥рка, практична перев≥рка, тестова перев≥рка.

ќц≥нка знань, ум≥нь ≥ навичок.ѕ≥д оц≥нкою усп≥шност≥ учн≥в розум≥ють систему певних показник≥в, €к≥ в≥дображують об'Їктивн≥ знанн€ та вм≥нн€ учн≥в, тобто оц≥нку можна розгл€дати €к визначенн€ ступен€ засвоЇнн€ учн€ми знань, ум≥нь та навичок в≥дпов≥дно до вимог, що висуваютьс€ до них шк≥льними програмами. ќц≥нка включаЇ в себе бал, тобто цифрову або ≥ншу символ≥чну форму вираженн€ та ф≥ксац≥њ оц≥нюванн€ усп≥шност≥, оц≥нн≥ судженн€ Ч коротку характеристику результат≥в уч≥нн€, њх позитивних момент≥в ≥ недол≥к≥в та емоц≥йне ставленн€. –≥вн≥ компетенц≥њ та критер≥њ њх оц≥нюванн€ за 12-бальною системою: 1. ѕочатковий; 2. —ередн≥й; 3. ƒостатн≥й; 4. ¬исокий.

ѕравила ≥ техн≥ка контролю усп≥шност≥ навчальноњ д≥€льност≥. ” процес≥ анал≥зу й оц≥нки навчальноњ д≥€льност≥ варто дотримуватис€ таких правил.

1. ѕам'€тайте, що анал≥з й оц≥нка знань, ум≥нь та навичок учн≥в Ч шл€х забезпеченн€ зворотного зв'€зку у процес≥ навчанн€. 2. ƒотримайтесь систематичност≥ в анал≥з≥ й оц≥нц≥ знань, ум≥нь ≥ навичок учн≥в. 3. —творюйте ситуац≥ю значимост≥ процесу перев≥рки й оц≥нки навчальноњ д≥€льност≥ учн≥в. 4. « повагою ставтесь до навчальноњ прац≥ вихованц≥в. 5. Ќе витрачайте часу на з'€суванн€ в учн≥в, що було задано додому? 6. —творюйте позитивний емоц≥йний настр≥й учн≥в п≥д час опитуванн€. 7. ѕерев≥р€ючи виконанн€ учн€ми домашнього завданн€, зосереджуйте увагу на результативност≥ ц≥Їњ роботи за р≥внем оволод≥нн€ новими знанн€ми, вм≥нн€ми ≥ навичками. 8. „≥тко формулюйте запитанн€, €ке спонукало б учн≥в до активних мислительних д≥й, витримуйте паузу, €ка даЇ змогу вс≥м учн€м з≥братис€ з думками; лише п≥сл€ цього запрошуйте конкретного учн€ дл€ в≥дпов≥д≥. 9. ”важно слухайте в≥дпов≥дь учн€, схвальним словом, жестом ≥ м≥м≥кою стимулюйте розумову активн≥сть вихованц≥в.

10.Ќе перебивайте монолог≥чну в≥дпов≥дь учн€; анал≥з роб≥ть п≥сл€ зак≥нченн€ в≥дпов≥д≥. 11.¬раховуйте ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ учн≥в (пов≥льн≥сть, темперамент, мовн≥ дефекти та ≥н.). 12. «алучайте учн≥в до перев≥рки р≥вн€ оволод≥нн€ знанн€ми, виконанн€ письмових роб≥т ≥нших учн≥в класу. 13.  оротк≥ в≥дпов≥д≥ учн≥ можуть робити, не п≥дн≥маючись з м≥сц€. 14. јнал≥зуйте €к≥сть в≥дпов≥д≥ учн€, а не його особист≥сть. 15. ѕ≥сл€ завершенн€ в≥дпов≥д≥ роб≥ть њњ короткий анал≥з, аргументовано й об'Їктивно оц≥нюйте. 16. «абезпечуйте оптимальн≥ умови дл€ всеб≥чноњ перев≥рки знань, ум≥нь ≥ навичок учн≥в за допомогою р≥зноман≥тних метод≥в.

–озд≥л 4. Ўколознавство





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1175 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—воим успехом € об€зана тому, что никогда не оправдывалась и не принимала оправданий от других. © ‘лоренс Ќайтингейл
==> читать все изречени€...

2168 - | 1986 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.031 с.