Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“еор≥€ ≥ практика колективу ј. ћакаренка




ј.—.ћакаренку доводилось узгоджувати свою педагог≥чну систему з тогочасною ≥деолог≥Їю. Ќа перш≥й стад≥њ розвитку колективу видатний педагог радив кер≥внику брати на себе вс≥ повноваженн€. ¬≥н повинен був сам, без будь-€кого узгодженн€ з колективом, ставити вимоги, обов'€зков≥ дл€ виконанн€ кожним.

ƒл€ другоњ стад≥њ розвитку колективу характерною була на€вн≥сть €дра, тобто групи д≥тей, €к≥ св≥домо п≥дтримують вимоги орган≥затора колективу. “обто ≥ на ц≥й стад≥њ вимоги продовжуЇ ставити орган≥затор, але ≥ вони вже сприймаютьс€ колективом не з таким опором, €к на стад≥њ диктату, оск≥льки п≥дтриман≥ багатьма товаришами по колективу. “аким €дром новостворюваного у той час сусп≥льства була комун≥стична парт≥€, €ка активно п≥дтримувала на м≥сц€х вс≥ директиви, спущен≥ зверху.

“рет€ стад≥€ передбачала можлив≥сть колег≥ального вир≥шенн€ вс≥х питань житт€ колективу демократичним способом Ч на основ≥ прийн€тт€ р≥шенн€ б≥льш≥стю голос≥в. ќтже, вимоги до кожного члена колективу ставив сам колектив, бо вони випливали з прийн€тих ним р≥шень.

” такий спос≥б реал≥зовувалась У педагог≥ка колективноњ д≥њ Ф. ѕереходу з другоњ до третьоњ стад≥њ передувала кроп≥тка виховна робота по к≥льк≥сному нарощуванню €дра.  оли в €дро входило б≥льше половини член≥в колективу, то орган≥затор м≥г без особливого ризику ставити будь-€ке питанн€ на голосуванн€. “аке введенн€ елементу колег≥альност≥ в житт€ колективу зовс≥м не означало повноњ в≥дмови в≥д диктату, оск≥льки зам≥сть диктатури одн≥Їњ особи утворювалась диктатура колективу.

«а ј.ћакаренком, найвищою Ї четверта стад≥€ розвитку колективу Ц стад≥€ самовихованн€, коли кожен член колективу не чекаЇ, поки йому дасть дорученн€ колектив чи його л≥дер, а сам, виход€чи з ≥нтерес≥в колективу, бере на себе певн≥ обов'€зки, виконуЇ њх та ще й сам себе контролюЇ.

–езультатом такого п≥дходу до формуванн€ колективу або сусп≥льства могло бути дос€гненн€ високого р≥вн€ виконавчоњ дисципл≥ни, створенн€ майже воЇн≥зованого колективу.

ѕерше, що викликаЇ симпат≥ю в д≥€льност≥ керованих ј.ћакаренком колективах, це повноц≥нний, без будь-€ких в≥дт≥нк≥в фальш≥, демократичний стиль в≥дносин. Ќ≥хто з педагог≥в, включаючи й самого јнтона —еменовича, не мав н≥€ких прив≥лењв. Ѕ≥льше того, педагог ставав повноц≥нним р≥вноправним членом колективу т≥льки тод≥, коли п≥сл€ 4-м≥с€чного випробувального строку р≥шенн€м загальних збор≥в йому присвоювалос€ званн€ колон≥ста (або в комун≥ Ц комунара). ј той вихователь, €кому колектив в≥дмовл€в у присвоЇнн≥ цього званн€, зв≥льн€вс€ з роботи.

ј.—.ћакаренко пом≥тив, що колектив не просто УживеФ доти, доки в≥н розвиваЇтьс€ (закон руху колективу), але й потребуЇ реал≥зац≥њ системи перспективних л≥н≥й, в €к≥ вход€ть близька, середн€ ≥ далека перспективи. ÷е означаЇ, що колектив повинен мати перед собою не лише €кусь найближчу за часом ≥ за необх≥дними дл€ њњ дос€гненн€ зусилл€ми перспективу (мету), а й б≥льш в≥ддалену ≥ нав≥ть дуже далеку. «розум≥ло, що таких ц≥лей може бути ≥ б≥льше трьох. √оловне, щоб була динам≥ка: коли близька мета дос€гнута, то вже середн€ може стати близькою, ≥ б≥льш в≥ддален≥ також наближаютьс€. якщо ж такоњ системи ц≥лей в колектив≥ нема, а поставлена лише €кась одна мета, то п≥сл€ дос€гненн€ ц≥Їњ мети зникаЇ той фактор, €кий об'ЇднуЇ вс≥х у колектив≥ ≥ Ї руш≥Їм його розвитку.

¬икористанн€ ж системи перспективних л≥н≥й формуЇ у д≥тей соц≥альний оптим≥зм, прагненн€ дос€гти власною працею Узавтрашньоњ радост≥Ф.

ј.ћакаренко був неперевершеним майстром ≥ндив≥дуального впливу, хоча й розум≥в, що зд≥йснити всю виховну роботу лише з допомогою У педагог≥ки ≥ндив≥дуальноњ д≥њ Ф просто ф≥зично неможливо та й недоц≥льно. Ѕ≥льше того, в≥н на власному досв≥д≥ прийшов до твердого переконанн€, що безпосереднього переходу в≥д впливу на ц≥лий колектив до впливу на окрему особу, €к коректив до розвитку колективу, також не повинно бути, а найдоц≥льн≥шим Ї т≥льки перех≥д, опосередкований через спец≥ально орган≥зований з педагог≥чною метою первинний колектив. “обто в≥н намагавс€ зд≥йснювати вихованн€ кожного педагог≥чно насиченим середовищем первинного колективу, в €кому вс≥ його члени перебували у пост≥йному д≥ловому, товариському ≥ нав≥ть побутовому сп≥лкуванн≥. “акий виховний вплив в≥н назвав У педагог≥кою паралельноњ д≥њ Ф.

¬чений розробив ч≥тку систему формуванн€ елемент≥в демократичноњ культури у своњх вихованц≥в.  олектив був розбитий на загони, командири в €ких зм≥нювалис€ дв≥ч≥ на р≥к. ѕаралельно з цими загонами були ще й шк≥льн≥ класи. ј дл€ виконанн€ того чи ≥ншого господарського завданн€ утворювалис€ ще й зведен≥ загони, в €ких командири пост≥йних загон≥в працювали €к р€дов≥ його члени. Ѕ≥льше того, кожен день призначавс€ черговий командир, €кий м≥г зробити зауваженн€ або зд≥йснити обов'€зкове дл€ виконанн€ розпор€дженн€ будь-€кому члену колективу.

¬се це робилось не випадково, не стих≥йно. “ака система залежностей, зм≥ни статусу служила гарантом справжньоњ демократ≥њ, не залишала н≥€коњ можливост≥ дл€ виникненн€ карТЇризму. ” такому колектив≥ нав≥ть найсильн≥ша особист≥сть не мала н≥€кого шансу, €к писав ћакаренко, Устати над колективомФ або в≥дчувати себе належною до Укомандноњ кастиФ.

3. ≤де€ поЇднанн€ навчанн€ з продуктивною працею ј.ћакаренка (Уѕедагог≥чна поемаФ, Уѕрапори на баштахФ)

ј.ћакаренко зд≥йснював перевихованн€ шл€хом залученн€ вихованц≥в не т≥льки до побутового самообслуговуванн€, а й до рентабельноњ продуктивноњ прац≥. ÷е забезпечувало можлив≥сть не лише ф≥зично виживати, а й формувати у вихованц≥в оптим≥стичний погл€д на свою подальшу долю. јдже вони знайомилис€ з реальними виробничими в≥дносинами, отримували над≥йну профес≥ю, орган≥зац≥йн≥ навички, досв≥д взаЇмовиручки, в≥дчутт€ захищеност≥ у колектив≥ ≥ сусп≥льств≥.

ѕеретворенн€ виховних заклад≥в Ц колон≥њ ≥ комуни Ц у виробнич≥ колективи Ї досить повчальним. ≈коном≥чна скрута примусила ј.ћакаренка посп≥шити з залученн€м вихованц≥в спочатку до аналога натурального господарства ≥ до п≥дроб≥тк≥в у сус≥дн≥х господарствах. ј згодом, завд€ки профес≥онал≥зму агронома колон≥њ ћ. ‘ере (прототипу Ўере у У ѕедагог≥чн≥й поем≥ Ф) та використанню високопродуктивних пор≥д свиней ≥ кращих сорт≥в зернових, овоч≥в ≥ фрукт≥в, колон≥њ вдалось домогтись рентабельност≥ власного с≥льськогосподарського виробництва.

ѕерех≥д ј.—.ћакаренка в комуну ≥м.‘.≈.ƒзержинського переконав його ще раз, що без продуктивноњ виробничоњ прац≥ н≥€ке вихованн€, а тим б≥льше, перевихованн€, неможливе. ” зв'€зку з тим, що комуна була розташована на околиц≥ ’аркова ≥ не мала с≥льськогосподарських уг≥дь, йому довелось повн≥стю в≥дмовитись в≥д звичного дл€ нього стереотипу виживанн€ в с≥льських умовах.

ƒоречним у виховному аспект≥ було компром≥сне р≥шенн€ щодо оплати прац≥ комунарам. ¬иробники, з метою зб≥льшенн€ продуктивност≥ прац≥, категорично напол€гали на матер≥альному њњ стимулюванн≥. « ≥деолог≥чноњ точки зору було б правильн≥ше привчати юнацтво до безоплатноњ прац≥. ј.ћакаренку вдалось домогтис€, щоб основна частина зароб≥тку накопичувалас€ на особистому рахунку кожного, з €кого можна було брати заощадженн€ лише п≥сл€ випуску з комуни або з дозволу адм≥н≥страц≥њ. ƒес€та частина заробленого за загальною згодою йшла у розпор€дженн€ ради командир≥в дл€ культурно-масових потреб та соц≥ального захисту окремих вихованц≥в. ≤, нарешт≥, незначна сума у к≥лька в≥дсотк≥в з кожного зароб≥тку йшла на кишеньков≥ витрати. ќстаннЇ розвивало у них навички поводженн€ з гр≥шми, привчало рац≥онально планувати св≥й скромний бюджет, давало њм змогу реал≥зувати своЇ право вибору в задоволенн≥ €кихсь потреб.

—ерйозна увага прид≥л€лась ≥ навчанню.  ожний новий вихованець у перш≥ ж дн≥ свого перебуванн€ в комун≥ зараховувавс€ у шк≥льну групу в≥дпов≥дно до своњх знань. ѕри комун≥ д≥€в роб≥тфак ’арк≥вського машинобуд≥вного ≥нституту, майже половина випускник≥в €кого продовжувала своЇ навчанн€ у вузах.

4. ѕроблема с≥мейного вихованн€ (У нига дл€ батьк≥вФ, УЋекц≥њ про вихованн€ д≥тейФ)

Ќе маючи власних д≥тей, ј.ћакаренко написав У  нигу дл€ батьк≥в Ф, а також планував видати не один, а чотири томи ц≥Їњ книги. ∆ивим джерелом його знань про специф≥ку с≥мейного вихованн€ був не лише власний досв≥д вихованн€ у своњй с≥м'њ прийомного сина й небоги, €ких в≥н виховував €к р≥дних, а й спостереженн€ за взаЇминами д≥тей ≥ батьк≥в у тих с≥м'€х, куди його часто запрошували (а це були €к щаслив≥, так ≥ нещасн≥ с≥м'њ). ¬ останн≥ роки житт€ у нього майже щоденно були бес≥ди з батьками-невдахами, в≥н отримав близько 1500 лист≥в в≥д таких батьк≥в.

ј.ћакаренко пом≥тив, що найт€жче зд≥йснювати вихованн€ в тих с≥м'€х, де Ї лише одна дитина. ’арактерно, що до нього на перевихованн€ лише зр≥дка потрапл€ли д≥ти з багатод≥тних с≥мей. «деб≥льшого Упедагог≥чний бракФ надходив з с≥мей однод≥тних, бо там, де росла дитина-одинак, концентрац≥€ надм≥рноњ батьк≥вськоњ любов≥ д≥€ла на нењ згубно ≥ була страшною помилкою в с≥мейному вихованн≥.

ўоб вихованн€ Їдиноњ дитини було повноц≥нним, сл≥д проектувати взаЇмини в с≥м'њ так, щоб малюк не пом≥чав зайвоњ уваги до себе ≥ не звикав, що все найкраще маЇ неодм≥нно призначатис€ т≥льки йому. Ћише тод≥ можна мати шанс уникнути розвитку такоњ негативноњ €кост≥, €к егоњзм, та заглушити ще в зародку елементи споживацькоњ психолог≥њ. јле це р≥дко кому вдаЇтьс€ зробити в однод≥тн≥й с≥м'њ, нав≥ть €кщо батьки й не позбавлен≥ педагог≥чного хисту й спостережливост≥.

¬заЇмини у велик≥й родин≥ стали дл€ ј.ћакаренка прототипом орган≥зац≥йноњ структури в≥дносин у колон≥њ ≥м. ћ.√орького та комун≥ ≥м. ‘.≈.ƒзержинського. —пециф≥ка закритих виховних заклад≥в, де виховател≥ ≥ вихованц≥ утворювали своЇр≥дний аналог великоњ дружньоњ с≥м'њ, де в≥д внеску кожного безпосередньо залежить ≥ матер≥альний добробут, ≥ м≥крокл≥мат у колектив≥, ≥ в≥дчутт€ захищеност≥, п≥дтвердила високу ефективн≥сть двох ориг≥нальних ≥дей видатного педагога, проти €ких часом виступають наш≥ сучасники, що опротестовують доц≥льн≥сть њх використанн€ у звичайних школах, тобто в навчальних (а не виховних) закладах в≥дкритого (а не закритого) типу. ÷е, в першу чергу, ≥де€ об'Їднанн€ колективу педагог≥в ≥ колективу вихованц≥в у Їдиний колектив, €кий маЇ бути колективом педагог≥чним, та ≥де€ р≥знов≥кових колектив≥в. «азначимо, що с≥м'€ Ч це також колектив закритого типу, в €кому орган≥чно поЇднуютьс€ обидв≥ ≥дењ. “ут немаЇ двох колектив≥в Ч колективу батьк≥в ≥ колективу д≥тей. —≥м'€ Ї Їдиним колективом, причому колективом педагог≥чним ≥ р≥знов≥ковим.

¬идатний педагог наполегливо рекомендував у кожн≥й с≥м'њ задовольн€ти потреби перш за все батьк≥в, ≥ робити це в≥дкрито. якщо в с≥м'њ, наприклад, виникне проблема, кому в першу чергу пошити сукню Ц дочц≥ чи мам≥, то сл≥д, не задумуючись, надати пр≥оритет мам≥. ¬≥н був глибоко переконаний, що найкращ≥ д≥ти бувають у щасливих батьк≥в. ƒ≥ти мають бачити живий приклад с≥мейного щаст€, спри€ти його зм≥цненню ≥ д≥лити разом з батьками.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1439 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

2284 - | 2095 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.