Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ема 18: ћоральний виб≥р та в≥дпов≥дальн≥сть особистост≥




ћета:

- ѕ≥знавальна: познайомитись з пон€тт€м морал≥, ц≥нност≥, проблематикою та специф≥кою.

- ¬иховна: виховати висококультурну особист≥сть.

- –озвиваюча: розвити п≥знавальн≥ процеси (п≥знавально-псих≥чн≥ процеси: памТ€ть, абстрактне мисленн€, увага, у€ва).

ѕлан лекц≥њ:

1. ÷≥нност≥ та ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ у систем≥ людськоњ д≥€льност≥.

2. ѕроблема морального вибору ≥ свободи особистост≥.

3. ћоральний конфл≥кт й оптимальн≥ шл€хи його розвТ€занн€.

4. ћоральна в≥дпов≥дальн≥сть: сутн≥сть та специф≥ка.

”€вленн€, ц≥нност≥ й настанови, що становл€ть зм≥ст мо≠ральноњ св≥домост≥, знаход€ть своЇ безпосереднЇ продовженн€ у д≥€льност≥ людини, њњ повед≥нц≥ та вчинках. —аме з конкрет≠них справ, реальноњ повед≥нки ми д≥знаЇмос€, €кий виб≥р зро≠била людина, про справжню варт≥сть њњ погл€д≥в та ≥дей. Ћю≠дина самост≥йно приймаЇ р≥шенн€, обираЇ засоби д≥€льност≥, а також в≥дпов≥даЇ за њњ результати.

” сусп≥льному житт≥ людина стикаЇтьс€ з багатом≥рн≥стю форм повед≥нки, часто з протилежними взаЇмонеузгодженими способами життЇд≥€льност≥, що породжуЇ питанн€ про моральн≥й виб≥р. ћоральний виб≥р Ч Ї усв≥домлене в≥дданн€ переваги людиною тому чи ≥ншому вар≥антов≥ повед≥нки в≥д≠пов≥дно до особистих чи сусп≥льних моральних настанов, що базуютьс€ на певних ц≥нност€х.

ѕон€тт€ Ђц≥нн≥стьї було введено у науку в середин≥ XIX ст. «годом, на основ≥ всеб≥чноњ та детальноњ розробки цього пон€тт€, сформувалас€ спец≥альна галузь ф≥лософського знанн€ Ч теор≥€ ц≥нностей, або акс≥олог≥€. ќдна з найпоширен≥ших деф≥н≥ц≥й ц≥нност≥ ви≠значаЇ њњ €к значущ≥сть певних реал≥й д≥йсност≥ з точки зору потреб людини ≥ сусп≥льства. ÷€ категор≥€ дуже т≥сно пов'€≠зана з категор≥€ми Ђпотребаї, Ђ≥нтересї. ѕотреби, ≥нтереси, ц≥нност≥ пронизують ус≥ галуз≥ сусп≥льного житт€. ÷е ду≠же близьк≥, але не тотожн≥ пон€тт€.

–озум≥нн€ ц≥нностей не може бути зведено т≥льки до задоволенн€ будь-€ких потреб особи. “очн≥ше, сам≥ ц≥ннос≠т≥ наповнюють сенсом ≥снуванн€ людини ≥ сусп≥льства. ÷≥н≠ност≥ не т≥льки ≥ не ст≥льки задовольн€ють потреби людини, а значною м≥рою духовно в≥дтворюють саму людину.

¬иход€чи з цього, можна вид≥лити два типи ц≥нностей: т≥, €к≥ задовольн€ють насущн≥ потреби людини, обслуговують са≠моствердженн€ людськоњ особистост≥, та т≥, €к≥ твор€ть та в≥д≠роджують особист≥сть у принципово нов≥й €кост≥. ћожна класиф≥кувати ц≥нност≥ на в≥тальн≥ ≥ соц≥альн≥, де людина та людство визначаютьс€ €к вищ≥ ц≥нност≥ бутт€, матер≥альн≥ та духовн≥. —еред духовних ц≥нностей, у свою чергу, можна вид≥≠лити моральн≥, естетичн≥, п≥знавальн≥ тощо. ƒуховн≥ ц≥нност≥ Ц це сфера сусп≥льноњ св≥домост≥, вони т€ж≥ють до духовноњ сфери сусп≥льного житт€ (так потреби людини здеб≥льшого належать до матер≥альноњ сфери життЇд≥€льност≥, а ≥нтереси Ц до соц≥альноњ).

¬ищими мо≠ральними ц≥нност€ми Ї так≥, €к правда, справедлив≥сть, щас≠т€, сенс житт€, любов, дружба, бо усв≥домленн€ цих пон€ть докор≥нно впливаЇ на повед≥нку та св≥дом≥сть людини. ÷≥н≠н≥сть можна розгл€дати €к зас≥б в≥дображенн€ д≥йсност≥ у св≥≠домост≥ людини, тобто суб'Їктивного в≥дображенн€ об'Їктив≠ноњ реальност≥. ÷≥нност≥ в≥дображаютьс€ у св≥домост≥ людей у вигл€д≥ оц≥ночних суджень. ќск≥льки д≥йсн≥сть не знаЇ абсо≠лютного, ц≥нност≥ мають в≥дносний характер.  ритер≥Їм оц≥н≠ки виступаЇ узагальнений образ, зразок, ≥деал. ћоральна ц≥н≠н≥сть вчинку ви€вл€Їтьс€ за допомогою пор≥внюванн€ з визнаним ус≥м сусп≥льством ≥деалом добра, €кий ф≥ксуЇтьс€ у св≥домост≥ сусп≥льства у вигл€д≥ певного комплексу моральних норм, правил належноњ та рекомендованоњ повед≥нки. –≥зн≥ люди в одн≥й ≥ т≥й сам≥й ситуац≥њ повод€ть себе неоднаково. –≥зниц€ визначаЇтьс€ тими ц≥нност€ми, €кими керувалас€ людина, њњ моральними позиц≥€ми.

ћоральне житт€ людини не можна розгл€дати €к просте засвоЇнн€ суми прописних ≥стин. ¬оно проходить у боротьб≥ мотив≥в, у пост≥йному напруженн≥ духовних сил. «д≥йсненн€ того чи ≥ншого вибору не т≥льки характеризуЇ особист≥сть, а також Ї важлив≥шим засобом њњ формуванн€. ћоральний вчи≠нок ≥ моральна повед≥нка передбачають готовн≥сть обстоювати моральн≥ ц≥нност≥ тод≥, коли вони п≥дл€гають сумн≥ву. Ќа ос≠нов≥ цього можна зробити висновок про надзвичайну важли≠в≥сть ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й особистост≥. —укупн≥сть сформова≠них, усталених ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й розмежовуЇ ≥стотне та не≥стотне, утворюЇ своЇр≥дну в≥сь св≥домост≥, €ка забезпечуЇ духовну устален≥сть особистост≥, спадкоЇмн≥сть певного типу повед≥нки ≥ д≥€льност≥. —аме тому в будь-€кому сусп≥льств≥ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ Ї об'Їктом вихованн€, ц≥леспр€мованого впливу. –озвинут≥ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ Ї ознакою зр≥лост≥ осо≠бистост≥, показником р≥вн€ њњ соц≥альност≥.

ѕост≥йна несуперечлива структура ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й зумовлюЇ так≥ €кост≥ особистост≥, €к ц≥л≥сн≥сть, над≥йн≥сть, в≥рн≥сть певним принципам, здатн≥сть до морального вибору заради ≥деал≥в ≥ ц≥нностей. —уперечлив≥сть, навпаки, породжуЇ непосл≥довн≥сть повед≥нки.

÷≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ можуть не зб≥гатис€ з≥ структурою ц≥нностей, що функц≥онують у сусп≥льн≥й св≥до≠мост≥. ƒл€ окремоњ людини може бути вагомим та значущим зовс≥м не те, що Ї ц≥нним ≥ значущим з точки зору сусп≥льних ≥нтерес≥в ≥ сталих норм, ц≥нн≥стю ор≥Їнтованоњ сусп≥льноњ св≥≠домост≥. ÷€ обставина обумовлюЇ р≥зницю м≥ж ц≥нн≥сними ор≥Їнтац≥€ми особистост≥ та ор≥Їнтац≥€ми особистост≥ на ц≥н≠ност≥, €к≥ поширен≥ ≥ панують у сусп≥льств≥. ќр≥Їнтац≥€ на ц≥нн≥сть Ч Ї певне ставленн€ людини до зовн≥шн≥х наста≠нов, норм ≥ звичањв. ÷≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ Ч це внутр≥шн≥й компонент св≥домост≥ та самосв≥домост≥ людини, €к ≥ ц≥н≠н≥сть, вони в≥д≥грають дуже активну роль у визначенн≥ спр€≠мованост≥ моральноњ д≥€льност≥ особистост≥.

¬ажливою умовою моральноњ д≥€льност≥ ≥ндив≥да Ї його свобода, можлив≥сть морального самовизначенн€. Ѕез цього не може йти мова про моральн≥сть €к особливий механ≥зм регу≠л€ц≥њ людських в≥дносин.

Ћюдина з ус≥х бок≥в оточена безл≥ччю необх≥дностей: вона п≥дпор€дкована ф≥зичним та соц≥альним законам того конкретного сусп≥льства, в €кому живе, його нормам ≥ правилам, стереотипам повед≥нки, традиц≥€м ≥ ри≠туалам, а також вона не може не враховувати економ≥чну не≠обх≥дн≥сть. „и в≥льна людина у сво≠њх д≥€х?

¬ ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ питанн€ свободи трактувалос€ по-р≥з≠ному. —тоњки, —п≥ноза, √егель розум≥ли свободу €к п≥знану не≠обх≥дн≥сть: людина повинна п≥знати зовн≥шню необх≥дн≥сть €к Їдиний можливий вар≥ант, тобто п≥дкоритис€ необх≥дност≥, €к кам≥нь, €кий п≥дкор€Їтьс€ сил≥ т€ж≥нн€ ≥ завжди падаЇ униз. ѕ≥знанн€ необх≥дност≥ в њњ р≥зноман≥тних про€вах важливе, тому що людина, €ка не знаЇ стану речей, €ка пере≠буваЇ у полон≥ ≥люз≥й, не може вважатис€ в≥льною. јле це одноб≥чний гносеолог≥чний погл€д на людину. ” ф≥лософ≥њ марксизму (справжнього, а не перекрученого п≥зн≥шими ≥део≠логами) доведено, що Ђп≥знана необх≥дн≥стьї зовс≥м не вичер≠пуЇ у€вленн€ про свободу.

—во≠бода Ї здатн≥стю людини д≥€ти зг≥дно з≥ своњми ≥нтересами ≥ ц≥л€ми, спираючись на п≥знану необх≥дн≥сть. ” повс€кденн≥й практичн≥й д≥€льност≥ люди зустр≥чаютьс€ не з абстрактною необх≥дн≥стю €к такою, а з њњ конкретним вт≥ленн€м у вигл€д≥ реально ≥снуючих умов. ќтже, свобода не абсолютна, а в≥днос≠на, тому реал≥зуЇтьс€ в житт≥ шл€хом вибору конкретного плану д≥й.

—пециф≥ка етичного аспекту свободи пол€гаЇ в тому, що людина маЇ справу не з пр€мим в≥дбитт€м об'Їктивноњ необ≠х≥дност≥ в €вищах ≥ процесах природи та сусп≥льства, а з нор≠мами, €к≥ регулюють њњ повед≥нку. ¬ ≥мперативному характер≥ норм сусп≥льноњ морал≥ визначаЇтьс€ моральна необх≥дн≥сть. “реба в≥дзначити, що не завжди моральна необх≥дн≥сть адек≠ватна соц≥альн≥й необх≥дност≥. ¬бивство людини, €ке за своЇю суттю аморальне, п≥д час в≥тчизн€ноњ в≥йни осв€чуЇтьс€ €к вбивство ворога Ѕатьк≥вщини. ќтже, Ђусв≥домлена необх≥д≠н≥стьї розкриваЇ ≥стинний сенс знаходженн€ людиною свобо≠ди д≥њ Ч свободи реал≥зовувати своњ нам≥ри, дос€гати власноњ мети, при цьому використовуючи в≥дпов≥дн≥ та необх≥дн≥ засо≠би та методи.

ћожна вид≥лити де€к≥ умови, що спри€ють людин≥ д≥€ти з в≥дчутт€м того, що вона в≥льна та моральна. ѕо-перше, дл€ реал≥зац≥њ свободи мають бути в≥дсутн≥ми зовн≥шн≥й примус та заборона. Ѕудь-€к≥ примусов≥ ви€ви людськоњ активност≥ €к так≥ можуть бути оц≥нен≥ €к аморальн≥. ѕо-друге, дл€ того, щоб моральний виб≥р в≥дбувс€, необх≥дн≥ рефлекс≥€, спромож≠н≥сть побачити вс≥ ≥снуюч≥ вар≥анти ≥ зупинитись лише на од≠ному з них.

 р≥м того, ≥стинно в≥льний виб≥р може зд≥йснитис€ лише тод≥, коли у людини Ї ор≥Їнтири Ч ц≥нност≥, ≥деали. ”€влен≠н€, ц≥нност≥, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ Ч категор≥њ, що складають зм≥ст моральноњ св≥домост≥, €ка, насамперед, маЇ продовжен≠н€ у моральн≥й д≥€льност≥ людини.

ќтже, моральну свободу можна показати €к д≥алектичну Їдн≥сть моральноњ необх≥дност≥ та суб'Їктивноњ добров≥льност≥ повед≥нки, €к здатн≥сть людини тримати владу над своњми вчинками. ћоральна необх≥дн≥сть - Ї сукупн≥стю ви≠мог, €к≥ висуваЇ моральна система до людськоњ д≥€льност≥, але саме знанн€ цих вимог, тобто знанн€ моральноњ необх≥дност≥, не гарантуЇ моральноњ д≥€льност≥. ¬иход€чи з цього, моральна свобода Ч Ї можлив≥стю ≥ спроможн≥стю людини визначати та реал≥зовувати свою моральну позиц≥ю, €ка б забезпечувала дос€гненн€ мети.

ћоральний виб≥р Ї також обов'€зковою умовою реал≥за≠ц≥њ моральноњ свободи. —аме проблема морального вибору даЇ можлив≥сть розкрити динам≥чну сторону морал≥, побачити, €к норми, принципи, моральн≥ ц≥нност≥ та оц≥нки насправд≥ д≥ють у сусп≥льних в≥дносинах.

Ќеобх≥дн≥сть морального вибору ви€вл€Їтьс€ тод≥, коли обставини примушують людину прийн€ти лише одне р≥шен≠н€ за на€вност≥ к≥лькох, причому, кожне може бути оц≥нено з позиц≥й добра та зла.  р≥м цього, повинн≥ враховуватись €к об'Їктивн≥ умови, так ≥ суб'Їктивн≥ чинники та ситуац≥€ вибо≠ру.

ƒо об'Їктивних умов морального вибору належить на€в≠н≥сть вар≥ант≥в вибору повед≥нки. —уб'Їктивн≥ чинники включають у себе ступ≥нь морального розвитку особистост≥, засво≠Їнн€ особист≥стю норм морал≥, розвинут≥сть почутт€ обов'€з≠ку, сов≥ст≥ тощо.

—ама на€вн≥сть об'Їктивних обставин та суб'Їктивних мо≠мент≥в ставить питанн€ про свободу людини у своЇму мораль≠ному вибор≥. ‘атал≥стична позиц≥€ з даного питанн€ вважаЇ виб≥р ф≥кц≥Їю, бо в≥н зумовлений об'Їктивними обставинами, а р≥шенн€ приймаЇтьс€ п≥д тиском об'Їктивноњ необх≥дност≥. –ел€тив≥стська позиц≥€, навпаки, п≥дкреслюЇ абсолютну сво≠боду людини у своЇму вибор≥, що не обмежений жодними об≠ставинами.

ќб'Їктивний б≥к свободи вибору це на€вн≥сть вар≥ант≥в повед≥нки особистост≥; суб'Їктивний Ч можлив≥сть зд≥йсню≠вати вчинки за внутр≥шн≥ми переконанн€ми. —уб'Їктивна свобода передбачаЇ також ≥ д≥ю моральноњ необх≥дност≥, €ка Ї саме суб'Їктивно усв≥домленою потребою людини д≥€ти в≥д≠пов≥дно до вимог морал≥. ќтже, об'Їктивн≥ обставини дають можлив≥сть людин≥ обирати моральний вчинок чи позаморальний, а в силу своЇњ моральноњ позиц≥њ вона в≥ддаЇ перевагу першому вар≥анту.

ћоральний виб≥р характе≠ризуЇтьс€: на€вн≥стю об'Їктивних умов, що ор≥Їнтують на р≥з≠н≥ вар≥анти повед≥нки; можлив≥стю оц≥нки цих вар≥ант≥в з позиц≥њ добра чи зла; моральною необх≥дн≥стю, тобто обумов≠лен≥стю повед≥нки людини д≥ючими в сусп≥льств≥ моральними нормами ≥ ц≥нност€ми. ћоральний виб≥р Ч це усв≥домлене в≥дданн€ переваги людиною тому чи ≥ншому вар≥анту пове≠д≥нки в≥дпов≥дно до особистих або сусп≥льних моральних на≠станов.

 ожний виб≥р залежить в≥д тих ц≥лей, €к≥ постають перед людиною, групою або сусп≥льством. –еальн≥ ц≥л≥, €к≥ обираЇ людина, не завжди мають власне моральний характер, але во≠ни завжди включають моральний аспект.

ћоральний аспект ви€вл€Їтьс€ в тому, дл€ чого саме людин≥ потр≥бно вир≥шити проблему. —л≥д зауважити, що людина завжди робить виб≥р самост≥йно. «апропонована другою людиною мета т≥льки тод≥ орган≥чно вписуЇтьс€ в повед≥нку особи, коли останн€ внут≠р≥шньо погоджуЇтьс€ з нею, даЇ санкц≥ю њњ в≥льним р≥шенн€м.

ќкр≥м вибору мети перед людиною стоњть завданн€ вибо≠ру засоб≥в њњ реал≥зац≥њ. «асоби можуть бути р≥зноман≥тн≥. ƒо≠с€гненн€ мети передбачаЇ на€вн≥сть р≥зних шл€х≥в, ≥ пробле≠ма пол€гаЇ в тому, щоб обран≥ засоби не викривлювали поставленоњ мети. Ќеправильно обран≥ засоби можуть доко≠р≥нно зм≥нити перв≥сну мету. ѕроблема стоњть особливо гост≠ро тод≥, коли перв≥сно визначена мета моральна та благород≠на. ƒл€ дос€гненн€ такоњ мети повинн≥ бути обран≥ й достатньо досконал≥ морально виправдан≥ засоби, ≥накше ре≠зультатом може стати не добро, а зло.

ƒл€ того, щоб виб≥р вчинку, тобто мети й в≥дпов≥дного њй р≥шенн€, був найб≥льш ефективним з практичного та мораль≠ного бок≥в, людина повинна знати вс≥ вар≥анти можливих д≥й, завд€ки чому зможе визначити найкращий з њњ точки зору.

’арактер де€кого роду д≥€льност≥, наприклад правоохо≠ронноњ, пов'€заний з досить нестандартними ситуац≥€ми, що значно загострюють проблему вибору. ўе јристотель у своњй робот≥ ЂЌ≥комахова етикаї п≥дкреслював на€вн≥сть ц≥Їњ проб≠леми. ¬≥н вид≥лив д≥њ суб'Їкта Ђчерез нев≥данн€ї та Ђу нев≥дан≠н≥ї. ƒ≥€ Ђу нев≥данн≥ї Ч коли людина св≥домо обираЇ незна≠нн€.

ƒ≥€ Ђчерез нев≥данн€ї маЇ м≥сце тод≥, коли де€к≥ обстави≠ни залишаютьс€ нев≥домими, але саме вони зм≥нюють сенс вчинку незалежно в≥д вол≥ д≥ючоњ особи. ” цьому випадку ва≠р≥анти повед≥нки лишаютьс€ прихованими незалежно в≥д вол≥ людини ≥ саме тому њњ д≥њ будуть мати ≥нший сенс, н≥ж вона припускала.

ћоральна оц≥нка д≥й буде позитивною, €кщо встановлено, що виб≥р було зроблено правильно, але його зд≥йсненню за≠шкодили об'Їктивн≥ умови або умови, €к≥ людина не могла передбачити. Ќегативноњ оц≥нки заслуговують помилки у ви≠бор≥, викликан≥ некомпетентн≥стю морального р≥шенн€, недо≠ц≥льн≥стю обраних засоб≥в.

” вибор≥ вар≥анту повед≥нки також важливу роль в≥д≥граЇ мотивац≥€. «авжди, коли йдетьс€ про свободу вибору, Ї зрозум≥лим, що в≥н в≥дбуваЇтьс€ у площин≥ добра або зла. јле не можна ≥гнорувати вар≥ант вибору м≥ж двома видами зла (покаранн€ злочинц€-рецидив≥ста допускаЇ виб≥р м≥ж смертною карою та дов≥чним ув'€зненн€м). ѕриймаючи р≥шенн€ у кожн≥й конкретн≥й ситуац≥њ, треба пам'€тати, що менше зло не Ї добро, а вс€ р≥зниц€ пол€гаЇ лише в тому, €ке з негативних р≥шень завдасть менше шкоди сусп≥льству з мо≠ральноњ точки зору.

≤снуЇ також можлив≥сть вибору м≥ж добром ≥ добром, тоб≠то у такому випадку йдетьс€ про р≥зн≥ моральн≥ ц≥нност≥: Ђви≠щ≥ї ≥ Ђнижч≥ї або р≥вн≥ за значенн€м.

«д≥йснюючи моральний виб≥р, людина св≥домо в≥ддаЇ пе≠ревагу певн≥й л≥н≥њ повед≥нки, керуючись особистим у€влен≠н€м про моральн≥ ц≥нност≥. ¬се житт€ людини складаЇтьс€ з низки таких ситуац≥й, в €ких формуЇтьс€ €к моральна особис≠т≥сть людини, так ≥ њњ моральне оточенн€.

ћоральний виб≥р означаЇ визнанн€ пр≥оритету одн≥Їњ ц≥н≠ност≥ над ≥ншою. ¬ одних випадках обірунтуванн€ вибору та сам виб≥р не викликають жодних труднощ≥в, в ≥нших Ч пов'€зан≥ з гострими суперечност€ми м≥ж загальнолюдськими, груповими (масовими, етн≥чними, рел≥г≥йними тощо) та ≥н≠див≥дуальними ц≥нност€ми. —итуац≥ю другого роду називають моральним конфл≥ктом.

ћоральний конфл≥кт Ї специф≥чною ситуац≥Їю вибору м≥ж р≥вними дл€ даноњ людини, але взаЇмовиключними мо≠ральними ц≥нност€ми. ћоральний конфл≥кт Ч це з≥ткненн€ моральних норм в ≥ндив≥дуальн≥й та сусп≥льн≥й св≥домост≥, що пов'€зане з боротьбою мотив≥в та вимагаЇ морального вибору.

ќсоблив≥сть морального конфл≥кту пол€гаЇ в тому, що в ситуац≥њ, €ка складаЇтьс€, виб≥р будь-€кого вчинку €к сл≥ду≠ванн€ т≥й чи ≥нш≥й норм≥ морал≥ веде до порушенн€ ≥ншоњ норми. —кладн≥сть пол€гаЇ не в тому, що людина може не знати де€ких норм морал≥, через що не в змоз≥ зробити виб≥р, а також не в тому, що вона не вол≥Ї виконувати вимоги мо≠рал≥, а в необх≥дност≥ розв'€зувати з≥ткненн€ цих вимог.

≤снують два види моральних конфл≥кт≥в: зовн≥шн≥ та внут≠р≥шн≥. «овн≥шн≥ ви€вл€ютьс€ €к гостр≥ моральн≥ суперечност≥ м≥ж людьми. ¬они в≥дображають розходженн€ спр€мованост≥ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й окремих особистостей, соц≥альних груп ≥ сусп≥льства. ƒл€ зовн≥шнього конфл≥кту характерно запере≠ченн€ правильност≥ протилежних переконань, погл€д≥в, ц≥н≠ностей, ≥дей.

«овс≥м ≥нша природа внутр≥шн≥х конфл≥кт≥в. ѓх джере≠лом Ї складн≥сть, р≥знохарактерн≥сть самих мотив≥в особис≠тост≥, що знаход€тьс€ у п≥дпор€дкованост≥ та суп≥др€дност≥ один до одного. —пециф≥ка внутр≥шнього конфл≥кту пол€гаЇ в тому, що дл€ нього характерна боротьба ц≥нностей, норм, мо≠тив≥в, €к≥ особист≥сть визнаЇ правильними.

‘орм ви€вленн€ моральних конфл≥кт≥в ≥снуЇ безл≥ч. ¬они зумовлен≥ особливост€ми д≥€льност≥ людини, специф≥чними умовами, за €ких зд≥йснюЇтьс€ ц€ д≥€льн≥сть, соц≥ально-пси≠холог≥чними характеристиками учасник≥в конфл≥кту та ≥нши≠ми обставинами.

–озвиток конфл≥кту вимагаЇ його вир≥шенн€. «асобом роз≠в'€занн€ конфл≥кту Ї Ђзолоте правилої Ч Ђз двох лих обрати меншеї. ћенше зло не Ї добро, але воно €вл€Ї собою компро≠м≥с у тих випадках, коли гармон≥€ принципово неможлива дл€ учасник≥в конкретноњ ситуац≥њ. Ќайважлив≥ший та бол≥с≠ний виб≥р стоњть перед людиною, коли вона повинна обирати м≥ж добром ≥ добром. –≥зн≥ Ђвиди добраї можуть знаходитись на р≥зних щабл€х нашоњ ц≥нн≥сноњ ≥Їрарх≥њ, в такому раз≥ виб≥р зробити легше: Ђнижчимиї ц≥нност€ми спок≥йно поступають≠с€ заради Ђвищихї. јле виб≥р м≥ж ц≥нност€ми Ђвищимиї та р≥вними за значенн€м Ч це завжди важкий внутр≥шн≥й конфл≥кт. ” такому випадку людина переживаЇ внутр≥шню боротьбу, в н≥й в≥дбуваЇтьс€ важка анал≥тична робота, €ка на≠ц≥лена на те, щоб передбачити насл≥дки свого вибору. яку б ц≥нн≥сть людина не поставила на перше м≥сце у своЇму вибор≥, вона завжди буде шкодувати про ту ц≥нн≥сть, €кою знехтувала. «агальним принципом у вир≥шенн≥ моральних конфл≥кт≥в висуваЇтьс€ положенн€ про ≥Їрарх≥ю моральних ц≥нностей, систему переваг. јкс≥омою у розв'€занн≥ моральних конфл≥кт≥в нер≥дко Ї положенн€ про пр≥оритет сусп≥льного ≥нтересу перед приватним. Ќа жаль, у реальн≥й д≥йсност≥ це сприймаЇтьс€ та реал≥зуЇтьс€ дуже спрощено: ≥нтересами особи нехтують заради загальних ≥нте≠рес≥в. ѕ≥дпор€дкуванн€ особистого сусп≥льному Ч Ї крайн≥й, хоча такий, €кий часто зустр≥чаЇтьс€, вар≥ант вир≥шенн€ проблемноњ ситуац≥њ. ќптимальний вих≥д з конфл≥ктноњ ситуа≠ц≥њ передбачаЇ не т≥льки готовн≥сть особи пожертвувати влас≠ними ≥нтересами, а й зусилл€ сусп≥льства, спр€моване на за≠доволенн€ ≥нтерес≥в особи. ѕравильний моральний виб≥р Ї можливим т≥льки за на€вност≥ такого зустр≥чного руху в≥д лю≠дини до сусп≥льства та в≥д сусп≥льства до людини.

ѕитанн€ про свободу вибору неминуче п≥дводить до проб≠леми в≥дпов≥дальност≥. ¬≥дпов≥дальн≥сть Ч зворотна сторо≠на свободи, €ка нерозривно з нею пов'€зана та завжди њњ су≠проводжуЇ. “ой, хто д≥Ї в≥льно, повн≥стю в≥дпов≥даЇ за своњ д≥њ. ћоральна в≥дпов≥дальн≥сть означаЇ здатн≥сть передбачити насл≥дки кожного свого вчинку ≥ прагненн€ запоб≥гти можливо≠му негативному ходу под≥й.

 ожний людський вчинок €к насл≥док обраного р≥шенн€ в ситуац≥њ морального вибору так чи ≥накше порушуЇ ≥нтереси ≥нших людей, сусп≥льства. ќск≥льки моральний виб≥р виражаЇ реальний зв'€зок особистост≥ з ≥ншими людьми, це завжди накладаЇ в≥дпов≥дальн≥сть на особист≥сть. ÷€ в≥дпов≥≠дальн≥сть умовно може бути под≥лена на внутр≥шню та зов≠н≥шню. ¬нутр≥шн€ в≥дпов≥дальн≥сть Ї атрибутом такоњ мо≠ральноњ категор≥њ, €к сов≥сть, вона виражаЇ спроможн≥сть особистост≥ усв≥домлювати насл≥дки своњх вчинк≥в, д≥€ти в≥дпов≥дно до цих усв≥домлень, керуючись нормами морал≥. «овн≥шн€ в≥дпов≥дальн≥сть ви€вл€Їтьс€ у вигл€д≥ санкц≥й сусп≥льства на д≥њ особистост≥.

¬≥дпов≥дальн≥сть означаЇ спроможн≥сть правильно зрозум≥≠ти потреби ≥нших людей €к своњ особист≥. Ћюдина тод≥ пово≠дитис€ в≥дпов≥дально стосовно ≥нших, коли поважаЇ в них особист≥сть. Ѕути в≥дпов≥дальними означаЇ розумне вм≥нн€ ке≠рувати особистою повед≥нкою, не даючи вол≥ ≥ррац≥ональним пристраст€м.

¬≥дпов≥дальна повед≥нка супроводжуЇтьс€ почутт€м в≥дпо≠в≥дальност≥, €ке може виступати у позитивн≥й та негативн≥й форм≥. ѕозитивна форма Ч це почутт€ своЇњ значущост≥, в≥дчутт€ певноњ влади над под≥€ми, а також в≥дпов≥дно поваж≠не ставленн€ до людей. Ќегативна форма в≥дпов≥дально≠ст≥ Ч це почутт€ бентежност≥, невпевненост≥ у соб≥, страх Ђз≥псувати справуї недосконал≥стю своњх знань ≥ вм≥нь.

ѕершою важливою умовою в≥дпов≥дальност≥ Ї сама свобода зд≥йснюваного вчин≠ку. якщо свобода вибору в≥дсутн€, то ми не можемо вважати ≥ндив≥да морально в≥дпов≥дальним за те, що в≥дбувалос€ з ним та навколо нього. ƒругою важливою умовою повноти мораль≠ноњ в≥дпов≥дальност≥ людини Ї навмисн≥сть њњ д≥й. “ретЇ, що зумовлюЇ в≥дпов≥дальн≥сть Ч осудн≥сть, тобто усв≥домленн€ того, що в≥дбуваЇтьс€, €ка передбачаЇ можлив≥сть завд€ки вол≥ припи≠нити негативну д≥ю або п≥дтримати позитивну. Ќеосудними можуть бути божев≥льн≥, одурманен≥ наркотиками або алкоголем люди.  оли скоюЇтьс€ злочин, удаване божев≥лл€ може бути обт€жливим чинником. “реба зазначити, що проб≠лема осудност≥ та пов'€зана з нею проблема в≥дпов≥дальност≥ досить складна й не вир≥шена остаточно.

ћоральна в≥дпов≥дальн≥сть Ч €вище складне, в≥д нењ не≠можливо ухилитис€, сховатис€ й утекти. ¬она чекаЇ на люди≠ну зсередини та ззовн≥. —аме тому моральна свобода Ї не т≥ль≠ки найвищим добром й великою ц≥нн≥стю дл€ людини, а й дечим, в≥д чого людина б≥жить, л€каючись в≥дпов≥дальност≥.

√оловний зм≥ст будь-€кого людського вибору, передус≥м, у д≥€нн≥, €ке стаЇ можливим на його основ≥. ¬ектор свободи ви≠бору й морального самовизначенн€ спр€мовуЇ д≥€льн≥сть лю≠дини у ц≥л≥сний ≥ складний, сповнений суперечливих ≥нтерес≥в св≥т бутт€, де кожна д≥€ стаЇ символом певноњ суб'Їктивноњ позиц≥њ, демонстрац≥њ т≥Їњ або ≥ншоњ системи моральних ц≥н≠ностей.

 

Ћ≥тература:

1.  ап≥ца ¬.‘. ‘≥лософ≥€: духовно - ц≥нн≥сний аспект,  ињв - 1995, с. —пиркин ј.√. ќснови ф≥лософ≥њ. ћ, 1988, гл. ≤, І 1,2

2. ¬ведение в ф≥лософ≥ю. ѕ≥д ред ≤.“. ‘ролова, ћ.,1989, чит.1 гл. ≤, І 1-5

3. ‘≥лософ≥€. /«а ред. √.ј. «ањченка та ≥н.,  . Ц 1995.

4. ‘≥лософ≥€. /«а ред. ≤.‘. Ќадольного,  . 1997.

5. ‘≥лософ≥€. /ѕ≥д ред. ¬.ѕ.  охановського. –остов - на Ц ƒону, 1998, с. 6-35

6. ћир ф≥лософ≥њ. ч.1, ћ.1991, с.10-129

7. »льенков «.¬. ‘илософи€ и культура. -ћ, 1991

8. ÷ипко ј.—. ’ороши ли наши принципы? - Ќовый мир, 1990, є 4

9. —пиркин ј.√. ќсновы философии. -ћ, 1988, гл. II, І 3.

10. ¬ведение в философию. „. ≤., - ћ., 1989, гл.≤V, с. 314-332, с. 344-364.

11. ‘≥лософ≥€. /«а ред. √.ј. «ањченко та ≥н., -  ињв, 1995, с. 128-141, с. 143-148

12. ‘рейд 3. ¬ведение в психоанализ. ћ, 1989

13. ‘илософи€. „. II. -ћ., 1989, √л. V и VI

14. ‘≥лософ≥€. /«а ред. ≤.¬. Ѕичко.  ињв, 1993, с. 315-402

15. Ѕессознательное. - ‘илософский знциклопедический словарь ћ., 1989, с.58-59

16. Ћейбин ¬. ‘рейд, психоанализ и современна€ западна€ философи€. ћ,-1990

17. јлтухов ¬.Ћ. ќ становлении новой формы диалектики. - Ђ‘илософские наукиї, 1990, є 2, с. 23-30

18. —в€зь и обособленность. -  иев, Ќаукова думка, 1988

19. —овременные зарубежньые концепции диалектики. - ћ: Ќаука, 1987

20.  атегории диалектики, их развитие и функции. -  .: Ќаукова думка, 1980.

21. —ущность и €вление. - ., Ќаукова думка, 1987.

22. «акон единства противоположностей.  .: Ќаукова думка, 1991.

23. «аконы и принципы материалистической диалектики. - .: Ќаукова думка, 1989.

24. ƒиалектика процесса познани€. -ћ: »зд.ћ√”,1986.

25. ‘илософские поиски и научна€ фантастика. -ћ: «нание, 1990.

26. ƒиалектика и теори€ творчества.- ћ: изд. ћ√”, 1987

27. Ўумилин ј.“. ѕроблемы теории творчества.-ћ.: ¬ысша€ школа, 1989

28.ћир философии. -ћ.: 1991, ч.≤≤. разд.6, І2, ч.≤. разд.2, І2.

29. ‘≥лософ≥€:  урс лекц≥й. - .: 1991 (Ћекц≥€ 21,23).

30. ¬ведение в философию. ”чебник дл€ вузов -ћ.: 1989. ч. II. гл. IX.

31. ‘илософи€: ћетодические рекомендации по изучению вузовского курса. - ., 1991. “ема ѓ’.

32. ¬ведение в философию. ”чебник дл€ вузов -ћ.: 1989. ч. ≤≤ —. 130-137, 522-549.

33. ‘≥лософ≥€:  урс лекц≥й. - .. 1991 (Ћекц≥€ 25).

34. ћир философии.  нига дл€ чтени€. -ћ.: 1991, ч.≤≤ разд.7

35. јсмус ¬.‘. »збр. филос. труды. ћ., 1971 г.

36. јсмус ¬.‘. »ммануил  ант. ћ., 1973г.

37. √улыга ј.¬. ».  ант. Ц 2-е издание.- ћ., 1981 г.

38. ‘ролов ».“. ‘илософский словарь. 4-е издание.- ћ., 1981 г.

39.  ант ».  ритика чистого разума. —оч. в 6-ти т. ћ., 1963-1966 г.г.

40. Ѕ. —пиноза ЂЁтикаї

41. Ѕ. —пиноза Ђ раткий трактат о Ѕоге, „еловеке и его счастьеї

42. Ѕ. —пиноза Ђќсновы философии ƒекарта, доказанные геометрическим способомї

43. ¬.¬. —околов Ђ—пинозаї

 

44. ¬олгин ¬.ѕ. —кептицизм в философии. Ц ћ.: ѕросвещение, 1990.

45.  узнецов ¬.Ќ., ћееровский Ѕ.¬., √р€знов ј.‘. «ападноевропейска€ философи€ XVIII в. Ц ћ.: ѕросвещение, 1986.

46. Ћокк. »збранные произведени€. “.2. Ц ћ., 1988.

47. —кирбек √., √илье Ќ. »стори€ философии: ”чеб. пособие дл€ студ. высш. учеб. заведений. Ц ћ.: √уманит. изд. центр ¬Ћјƒќ—, 2000.

48. ‘илософский словарь /ѕод ред. ».“. ‘ролова. Ц ћ.: ѕолитиздат, 1991.

49. √егель √.¬.‘. Ёнциклопеди€ философских наук. “. 1. Ќаука логики. ћ., 1975

50. √егель √.¬.‘. Ёнциклопеди€ философских наук. “. 3. ‘илософи€ духа. ћ., 1977

51. Ћосев ј. ‘. Ѕытие Ч им€ Ч космос. ћ., 1993

52. ‘ихте. ясное,как солнце сообщение широкой публике о сущности новейшей философии. —оч.:в 2 т.-т.1.-—пб, 1993.-с.653-669.

53. Ѕулгаков.—. Ќ. Ёкскурс о ‘ихте. —оч. в 2 т.-т.1.,-м.,1993г.-с.490-519.

54.  узнецов. ¬. Ќ.Ќемецка€ классическа€ философи€ второй половины 18-начала 19 века.-ћ.,1989г.-с126-160.

55. Ѕольшой энциклопедический словарь. —ѕб.: "Ќоринт", 1998.

56. ‘илософи€: ”чебник дл€ высших учебных заведений., –остов н\ƒ: "‘еникс", 1999.

57. Ђ—овременна€ философи€: словарь и хрестомати€ї. »зд. Ђ‘ениксї. –остов-на-ƒону, 1995 г.

58. √. √.  ириленко, ≈. ¬. Ўевцов. Ђ‘»Ћќ—ќ‘»я. —правочник студентаї. »зд. Ђј—“ї. ћосква, 1999 г.

59. Ђќсновы современной философииї. »зд. ЂЋаньї. —анкт-ѕетербург, 1997 г.

60. ѕ. ¬. јлексеев, ј. ¬. ѕанин, Ђ‘»Ћќ—ќ‘»я. ”чебникї. »зд. Ђѕроспектї. ћосква, 2000 г.

61.  анке ¬. ј. ‘илософи€. ћ.: Ћогос, 1998. Ц 352 с.

62.  ун “. —труктура научных революций. ћ.: ѕрогресс, 1977. Ц 304 с.

63. ћамчур ≈. ј. ѕроблема выбора теории. ћ.: Ќаука, 1975. Ц 232 с.

64. ѕанин ј. ¬. ƒиалектический материализм и постпозитивизм. ћ.: »зд-во ћ√”, 1981. Ц 240 с.

65. ѕолани ћ. Ћичностное знание. ћ.: ѕрогресс, 1985. Ц 344 с.

66. ѕоппер  . Ћогика и рост научного знани€. ћ.: ѕрогресс,1983 Ц 608 с.

67. –акитов ј. ». ‘илософские проблемы науки: системный подход. ћ.: ћысль, 1977. Ц 272 с.

68. —овременна€ философи€ науки. ћ.: Ћогос,1996. Ц 232 с.

69. —околов ј. Ќ., —олонин ё. Ќ. ѕредмет философии и обоснование науки. —ѕб, Ќаука, 1993. Ц 160 с.

70. —тепин ¬. —., √орохов ¬. √., –озов ћ. ј. ‘илософи€ науки и техники. ћ.:  онтакт-јльфа, 1995. Ц 380 с.

71. ‘илософи€ / ѕод ред. ¬. Ќ. Ћавриненко. ћ.: ёристъ, 1996. Ц 512 с.

72. ‘илософи€ и методологи€ науки / Ќаучн. ред. ¬. ».  упцов. „. 1. ћ.: SvR-јргус,1994. Ц 304 с.

73. ‘≥лософський словник за ред. ¬.≤. Ўинкарука. 2-е вид.переоб. 1доп.- . √олов.ред. ”–™ 1986. —тор. 90

74. јфоризмы житейской мудрости /ѕредисл. ѕ.—.√уревича, ¬.».—тол€рова.-ћ.:»нтербук.1990/ стр. 23

75.  ратка€ философска€ энциклопеди€ - ћ.: изд.группа"ѕрогресс".-Ёнциклопеди€. 1994 стр. 75.

76. ј. Ўопенгауер "»збранные произведени€:/—ост.,авт.вступ. и прим. ћ.—.Ќарский/

77. ≤стор≥€ естетичноњ думки в 6 т. том 3.- ћ., 1986 стор 273.

78. Ѕекон ‘. ¬еликое восстановление наук // —оч.: ¬ 2-х т. - ћ., 1971. - “.≤. - —.63-83.

79. Ѕекон ‘. Ќовый ќрганон // —оч.: ¬ 2-х т. - ћ., 1972. - “.2. - —.34-36, 61-123.

80. √оббс “. Ћевиафан // »збран.произв.: ¬ 2-х т. - ћ., 1964. - “.2. - —.50-113, 149-169, 192-209, 280-304.

81. Ћокк ƒж. ќпыт о человеческом разумении // —оч.: ¬ 3-х т. - ћ., 1985. - “.≤. - —.154-198, 212-215, 345-369.

82. јнглийские материалисты XVIII в. —обр.произв.: ¬ 3-х т. - ћ., 1967-1968.

83. Ѕеркли ƒж. “рактат о принципах человеческого знани€ // —оч. - ћ., 1978. - —.149-249.

84. ём ƒ. “рактат о человеческой природе // —оч.: ¬ 2-х т. - ћ., 1965. - “.I. - —.77-161.

85. ём ƒ. —окращенное изложение Ђ“рактата о человеческой природеї // —оч.: ¬ 2-х т. - ћ., 1965. - “.I. - —.789-813.

86. Ћаметри ∆. „еловек-машина // —оч. - ћ., 1976. - —.63-153.

87. ћонтескье Ў.Ћ. ќ духе законов // »збран.произв. - ћ., 1955.

88. –уссо ∆.-∆. –ассуждение о происхождении и основани€х неравенства между людьми // “рактаты. - ћ., 1969. - —.31-108.

89. Ќицше ‘. ¬ол€ к власти: ќпыт переоценки всех ценностей. - ћ., 1994. - 352 с.

90. Ўопенгауэр ј. ћир как вол€ и представление // —оч.: ¬ 4-х т. - ћ., 1992. - “.≤. - 394 с.

91. ≤стор≥€ ф≥лософ≥њ ”крањни. ’рестомат≥€. -  ., 1993.

92. ≤стор≥€ ф≥лософ≥њ ”крањни. ѕ≥дручник. -  ., 1994.

93. √орський ¬.—. ≤стор≥€ ф≥лософ≥њ ”крањни. -  ., 1996.

94. ќгородник ≤.¬., ќгородник ¬.¬. Ќариси з ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ ”крањни. -  ., 1991.

95. ¬≥льчинський ё.ћ., —кринник ћ.ј., —кринник «.≈., ¬≥льчинська —.¬.,  арась ј.‘. –озвиток ф≥лософськоњ думки в ”крањн≥.  урс лекц≥й. -  ., 1994.

96. «ел≥нський ћ.ё. Ћюдина майбутнього: прогнози ≥ пророцтва. Ц  ., 1990 Ц —.3-52.

97.  ондрашов ¬.ј., „ичина ≈.ј. Ётика. Ёстетика. –остов н/ƒ., 1998

98. “рубецкой —.Ќ.  урс истории древней философии. ћ., 1997

99. яковлев ¬.√. Ёстетика. ћ., 1999

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1080 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаука Ч это организованные знани€, мудрость Ч это организованна€ жизнь. © »ммануил  ант
==> читать все изречени€...

2047 - | 1864 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.104 с.