Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«разок тесту дл€ контролю знань. 1. ≤ндив≥дуально своЇр≥дна, природно-обумовлена сукупн≥сть динам≥чних про€в≥в псих≥ки називаЇтьс€:




1. ≤ндив≥дуально своЇр≥дна, природно-обумовлена сукупн≥сть динам≥чних про€в≥в псих≥ки називаЇтьс€:

а) ≥ндив≥дуальн≥стю;

б) характером;

в) типом нервовоњ системи;

г) темпераментом;

д) зд≥бност€ми.

2. ≤.ѕ. ѕавлов вид≥лив 3 властивост≥ нервовоњ системи:

а) сила;

б) ур≥вноважен≥сть;

в) моб≥льн≥сть;

г) лаб≥льн≥сть;

д) рухом≥сть.

3. ћеланхол≥чному типу темпераменту в≥дпов≥даЇ тип ¬Ќƒ:

а) сильна вр≥вноважена рухома;

б) сильна невр≥вноважена малорухлива;

в) сильна вр≥вноважена малорухлива;

г) сильна невр≥вноважена;

д) слабка.

4. якому етапу д≥€льност≥ б≥льше уваги прид≥л€ють представники сильних тип≥в темпераменту:

а) п≥дготовчому;

б) виконавчому;

в) анал≥зуючому;

г) контрольному;

д) п≥дсумковому.

5. ќсобливост≥ типового характеру ви€вл€ютьс€ у ставленн≥ до:

а) прац≥;

б) ≥нших людей;

в) самого себе;

г) речей;

д) д≥€льност≥.

—писок л≥тератри

1.Ѕаронин ј.—. Ётнопсихологи€. Ц .: ћј”ѕ, 2000. Ц116 с.

2. √рановска€ –.ћ. Ёлементы практической психологии. Ц —ѕб.: —вет, 1997. Ц 607 с.

3.ƒружинин ¬.ћ. ѕсихологи€ общих способностей. Ц —ѕб.: ѕитер, 2000. Ц 368 с.

4. орнЇв ћ.Ќ.,  оваленко ј.Ѕ. —оц≥альна психолог≥€. Ц  ., 1995. Ц 304 с.

5.ћТ€соњд ѕ.ј. «агальна психолог≥€. -  .: ¬ища школа, 2000. Ц 480 с.

6.ќснови загальноњ психолог≥њ /за ред. —.ƒ.ћаксименка. Ц  .: ѕерспектива, 1998. Ц 256 с.

7. –омановська Ћ.≤. ƒиференц≥йна психолог≥€ /
Ћ.≤. –омановська, Ћ.ќ. ѕодкоритова. Ц Ћьв≥в: ЂЌовий св≥т Ц 2000ї, 2008. Ц 236 с.

8.—тол€ренко Ћ.ƒ. ќсновы психологии. Ц –остов н/ƒ.: ‘еникс, 2003. Ц 672 с.

9.“еплов Ѕ.ћ. »збранные труды: в 2 т. Ц ћ.: ѕедагогика, 1985. Ц “.1. Ц 328с.; “.2. Ц 330 с.

 

11. √рупа та особист≥сть

11.1. ћала група Ц пон€тт€ та формуванн€.

11.2. ¬заЇмод≥€ ≥ндив≥да та малоњ групи.

11.3. ћ≥жгрупов≥ в≥дносини.

11.4. јгрес≥€ та альтруњзм €к психолог≥чн≥ феномени.

11.1. ћала група Ц пон€тт€ та формуванн€

√рупа Ц це обмежена у к≥лькост≥ сп≥льн≥сть людей, що вид≥л€Їтьс€ за певними ознаками. Ѕ≥льш≥сть досл≥джень у соц≥альн≥й психолог≥њ побудован≥ на вивченн≥ малих груп. ћожна назвати к≥лька причин даного факту. ѕо - перше, б≥льш≥сть р≥зноман≥тних форм д≥€льност≥ людини в≥дбуваЇтьс€ у мал≥й груп≥ (с≥мТ€, друз≥, шк≥льний клас, трудовий колектив тощо). ѕо Ц друге, у мал≥й груп≥ формуЇтьс€ особист≥сть, ви€вл€ютьс€ њњ €кост≥. ѕо Ц третЇ, мала група опосередковуЇ вплив широкого соц≥ального оточенн€.

÷ентральним психолог≥чним феноменом, що характеризуЇ малу групу, Ї пон€тт€ психолог≥чноњ сп≥льност≥. ќсновними критер≥€ми феномену психолог≥чноњ сп≥льност≥ Ї:

- феномен схожост≥, що ви€вл€Їтьс€ у сп≥льност≥ мотив≥в, ц≥лей, ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й та соц≥альних установок;

- €вище ≥дентиф≥кац≥њ, що пол€гаЇ у тому, що ≥ндив≥д усв≥домлюЇ власну належн≥сть до даноњ групи, Їдн≥сть з нею, що забезпечуЇ формуванн€ почутт€ Ђћиї;

- усв≥домленн€ членами даноњ групи власноњ в≥дм≥нност≥ в≥д ≥нших груп (феномен Ђ¬ониї);

- на€вн≥сть соц≥ально-психолог≥чних особливостей, характерних дл€ даноњ групи €к окремоњ сп≥льност≥ (сум≥сн≥сть, соц≥ально-психолог≥чний кл≥мат тощо).

–озповсюдженою класиф≥кац≥ю малих груп Ї под≥л груп на формальн≥ та неформальн≥. ƒо формальних груп належать первинн≥ колективи п≥дрозд≥л≥в соц≥альних орган≥зац≥й та ≥нститут≥в (шк≥льний клас, п≥дрозд≥л в орган≥зац≥њ, студентська група). Ќеформальн≥ мал≥ групи Ц це обТЇднанн€ людей, створен≥ на п≥дірунт≥ внутр≥шн≥х потреб (у розум≥нн≥, симпат≥њ, любов≥, належност≥).

ѕсихолог≥чн≥ механ≥зми формуванн€ малих груп суттЇво розр≥зн€ютьс€ залежно в≥д того, про €ку форму груп буде йти мова. ‘ормуванн€ формальних груп, що Ї структурними елементами соц≥альних орган≥зац≥й, в≥дбуваЇтьс€ поза бажанн€м окремих ≥ндив≥д≥в обТЇднатись у межах саме ц≥Їњ групи. Ќеформальн≥ групи, навпаки, формуютьс€ на п≥дірунт≥ потреб ≥ндив≥д≥в у сп≥лкуванн≥, участ≥, належност≥. —аме тому у виникненн≥ неформальних груп велику роль в≥д≥грають феномени симпат≥њ, емоц≥йноњ прихильност≥, психолог≥чноњ сум≥сност≥.

‘ормуванн€ групи можна описати €к посл≥довну зм≥ну стад≥й в≥д розр≥зненоњ сп≥льност≥ ≥ндив≥д≥в до орган≥зованого ц≥л≥сного обТЇднанн€. Ћ.≤. ”манський вид≥лив стад≥њ у розвитку групи: ном≥нальна група, дл€ €коњ Ї характерним формальне обТЇднанн€ дл€ виконанн€ певних завдань, група-асоц≥ац≥€, в €к≥й можна побачити первинну м≥жособист≥сну ≥нтеграц≥ю, група - коооперац≥€, в €к≥й обТЇднанн€ в≥дбуваЇтьс€ не т≥льки на п≥дірунт≥ емоц≥йних, але й д≥лових фактор≥в; група-автоном≥€, дл€ €коњ Ї характерним високий р≥вень груповоњ активност≥ за основними параметрами життЇд≥€льност≥. —аме на цьому етап≥ можлив≥ два вар≥анти розвитку групи ≥ формуванн€ групи-корпорац≥њ, що зосереджена на внутр≥шньогрупових ц≥л€х, або групи-колективу, що в≥др≥зн€Їтьс€ ор≥Їнтац≥Їю на широк≥ соц≥альн≥ звТ€зки та продуктивну сусп≥льну д≥€льн≥сть.

ѕров≥дним параметром розвитку малоњ групи Ї групова згуртован≥сть або Їдн≥сть групи. ≤снують р≥зн≥ точки зору в≥дносно того, що сл≥д розум≥ти п≥д параметрами груповоњ згуртованост≥. ” межах школи груповоњ динам≥ки п≥дірунт€м груповоњ згуртованост≥ вважаЇтьс€ емоц≥йна прихильн≥сть ≥ндив≥да до групи, корисн≥сть групи дл€ ≥ндив≥да та повТ€зане з цим почутт€ задоволенн€ перебуванн€м у груп≥. –≥вень згуртованост≥ визначаЇтьс€ частотою та ст≥йк≥стю комун≥кативних звТ€зк≥в. —оц≥ометричний напр€мок р≥вень груповоњ згуртованост≥ визначаЇ р≥внем взаЇмних позитивних оц≥нок, що ≥снують м≥ж членами групи. « боку ц≥нн≥сного напр€мку згуртован≥сть групи залежить в≥д р≥вн€ Ђгруповоњ згодиї. ÷им терм≥ном позначаЇтьс€ зб≥г погл€д≥в, думок та оц≥нок м≥ж членами групи.

11.2. ¬заЇмод≥€ ≥ндив≥да та малоњ групи

ƒосл≥дженн€ взаЇмод≥њ ≥ндив≥да та малоњ групи в≥дбуваЇтьс€ у двох напр€мках. ѕо-перше, вивчаютьс€ впливи з боку малоњ групи на ≥ндив≥да, по-друге Ц досл≥джуютьс€ законом≥рност≥ впливу ≥ндив≥да на групов≥ процеси та €вища.

ѕерш≥ експериментальн≥ досл≥дженн€ у цьому напр€мку були присв€чен≥ вивченню феномену впливу групи на псих≥чн≥ процеси ≥ндив≥да (‘. ќлпорт, ¬.ћ. ЅехтерЇв). «окрема, експериментальним шл€хом було ви€влено, що у присутност≥ ≥нших людей у ≥ндив≥да знижуЇтьс€ чутлив≥сть (больова, слухова, нюхова, к≥нестетична), обс€г та концентрац≥€ уваги, правильн≥сть виконанн€ арифметичних д≥й, генеруванн€ ориг≥нальних ≥дей. ≤ншими словами, у присутност≥ групи у ≥ндив≥да знижуютьс€ точн≥сть та €к≥сть переб≥гу псих≥чних процес≥в. « ≥ншого боку, присутн≥сть ≥нших людей стимулюЇ швидк≥сть переб≥гу псих≥чних процес≥в Ц людина може б≥льше надати ≥дей, краще пригадуЇ необх≥дну ≥нформац≥ю тощо. ќписан≥ €вища в≥дображають ≥снуванн€ двох психолог≥чних механ≥зм≥в, що ви€вл€ютьс€ у взаЇмод≥њ ≥ндив≥да та групи. ‘еномен соц≥альноњ ≥нг≥б≥ц≥њ пол€гаЇ у тому, що група пригн≥чуЇ де€к≥ псих≥чн≥ процеси у ≥ндив≥да. ‘еномен соц≥альноњ фасил≥тац≥њ маЇ м≥сце при покращенн≥ переб≥гу псих≥чноњ активност≥.

“аким чином, вплив групи на окремого ≥ндив≥да Ї неоднозначним. “акож маЇ м≥сце в≥дсутн≥сть пр€мого взаЇмозвТ€зку м≥ж результатами груповоњ та ≥ндив≥дуальноњ д≥€льност≥. « одного боку, групова д≥€льн≥сть може бути б≥льш ефективною, н≥ж результати ≥ндив≥дуальних зусиль. « ≥ншого боку, коли люди працюють у груп≥, особливо у велик≥й, то в≥рог≥дне формуванн€ €вища соц≥альних л≥нощ≥в, що пол€гаЇ у тому, що люди починають працювати без необх≥дних зусиль. ÷е €вище стало в≥домим у результат≥ досл≥джень вчених, €к≥ вивчали ефективн≥сть прац≥. «окрема ћ. –ингельман, €кий вивчав працю вантажник≥в, завважив, що одна людина у середньому т€гнула вагу у 63 к≥лограми, двоЇ Ц 118 кг, троЇ Ц 149 к≥лограм≥в. “аким чином, група з восьми роб≥тник≥в робила зусилл€ на 256 кг нижче своњх потенц≥йних можливостей. ÷≥каво, що в≥н пор≥внював одержан≥ результати з працею тварин (наприклад, ≥з роботою коней), €к≥ т€гнули вагу в≥дпов≥дно до лог≥ки Ц два кон≥ у два рази б≥льше, н≥ж один, три Ц у три рази ≥ т. д. ” подальшому €вище Ђсоц≥альних л≥нощ≥вї вивчали психологи, €к≥ заф≥ксували зниженн€ ефективност≥ д≥€льност≥ у ≥ндив≥д≥в при виконанн≥ р≥зноман≥тних вид≥в д≥€льност≥. ѕо€снити цей феномен, на думку психолог≥в, можна тим, що будь-€ка людина потребуЇ, щоб њњ д≥€льн≥сть пом≥тили та оц≥нили. ” груп≥ людина ЂзникаЇї, њњ ≥ндив≥дуальн≥ зусилл€ важко заф≥ксувати. ƒоказом даного висновку були експерименти, в €ких досл≥джуваним пов≥домл€лос€, що, незважаючи на групову д≥€льн≥сть, буде оц≥нюватись ≥ндив≥дуальний внесок кожного. ѕри таких умовах феномен Ђсоц≥альних л≥нощ≥вї не ви€вл€вс€.

≈ксперименти з вивченн€ соц≥альноњ фасил≥тац≥њ св≥дчать, що група спри€Ї п≥двищенню активност≥ окремого ≥ндив≥ду. ƒосл≥дженн€ соц≥альних л≥нощ≥в св≥дчать, що у груп≥ особиста в≥дпов≥дальн≥сть за виконанн€ сп≥льноњ д≥€льност≥ послаблюЇтьс€. якщо поЇднуютьс€ €вища соц≥альноњ фасил≥тац≥њ та соц≥альних л≥нощ≥в Ц результати можуть бути непередбачуваними. ћи можемо побачити р≥зноман≥тн≥ форми повед≥нки, що виход€ть за меж≥ дозволеного Ц в≥д в≥дносно незначних в≥дхилень (зневажлив≥ оц≥нки арб≥тра п≥д час футбольних змагань, воланн€ п≥д час рок-концерту) до серйозних порушень соц≥альних та правових норм (груповий вандал≥зм, орг≥њ, пограбуванн€). ¬с≥ негативн≥ про€ви повед≥нки спровокован≥ груповим впливом: людина вважаЇ, що вона Ї виразником не власного Ђяї, а чогось б≥льшого та значн≥шого. ѕод≥бне €вище у соц≥альн≥й психолог≥њ одержало назву де≥ндив≥дуал≥зац≥€. ƒе≥ндив≥дуал≥зац≥€ - повед≥нка, що виникаЇ п≥д впливом групи та характеризуЇтьс€ втратою в≥дпов≥дальност≥ за власн≥ вчинки. ¬ажливою причиною де≥ндив≥дуал≥зац≥њ Ї анон≥мн≥сть окремого ≥ндив≥да у груп≥: повед≥нка у межах групи породжуЇ у людини в≥дчутт€ власноњ непом≥тност≥.

” подальшому досл≥дженн€ впливу малоњ групи на переб≥г псих≥чних процес≥в зосередилис€ на вивченн≥ феномену конформ≥зму.

явище конформ≥зму було в≥дкрито американським психологом —. јшем у 1952 роц≥. ” експериментах ставилос€ завданн€ пор≥вн€ти та оц≥нити довжину л≥н≥й. ѕри ≥ндив≥дуальному виконанн≥ завданн€ труднощ≥в у п≥ддосл≥дних не виникало, тобто довжина л≥н≥њ визначалас€ правильно. ” процес≥ основного експерименту брала участь група. ѕри цьому вс≥ члени групи, кр≥м одного, були Ђп≥дставними особамиї, тобто вони св≥домо давали неправильну в≥дпов≥дь. ќдна людина (Ђнањвний п≥ддосл≥днийї) не знав про змову, при цьому в≥н виконував завданн€ останн≥м. ” експеримент≥ —. јша було ви€влено, що близько 30% п≥ддосл≥дних, насл≥дуючи групу, давали нев≥рн≥ в≥дпов≥д≥, тобто демонстрували конформну повед≥нку, а саме пристосовувалис€ до груповоњ думки.

” подальшому експерименти —. јша проводили ≥нш≥ психологи. Ѕуло ви€влено ≥снуванн€ р≥зних вид≥в конформ≥зму. «окрема, де€к≥ люди, виконавши завданн€ неправильно, ц≥лком щиро вважали, що вони дали правильну в≥дпов≥дь самост≥йно, заперечуючи ≥снуванн€ будь-€кого впливу на них з боку групи. “аку повед≥нку можна по€снити ефектом групового нав≥юванн€, при €кому вплив групи на ≥ндив≥да в≥дбуваЇтьс€ на неусв≥домленому р≥вн≥. ≤нш≥ п≥ддосл≥дн≥ зазначали, що вони не згодн≥ з думкою групи, але не бажаючи вступати у в≥дкриту конфронтац≥ю, давали неправильну в≥дпов≥дь. “акий вид конформ≥зму можна назвати зовн≥шн≥м. “рет€ група Ђконформ≥ст≥вї розпов≥дала про переживанн€ сильного внутр≥шнього конфл≥кту, що виникав внасл≥док розходженн€ м≥ж власною думкою та груповим р≥шенн€. ѕ≥ддосл≥дн≥ ц≥Їњ групи св≥домо робили виб≥р у б≥к груповоњ думки, вважаючи, що група не може помил€тис€. “акий тип конформ≥зму називаЇтьс€ внутр≥шн≥м, або власне конформ≥змом. “аким чином, конформн≥сть констатуЇтьс€ у випадках, коли ≥снуЇ конфл≥кт м≥ж думками (повед≥нкою, ц≥нност€ми) групи та думкою ≥ндив≥ду, ≥ останн≥й робить св≥домий виб≥р на користь групи.

 онформн≥сть €к €вище сл≥д в≥др≥зн€ти в≥д конформност≥ €к характеристики особистост≥, що ви€вл€Їтьс€ у тому, що людина дуже сильно залежить в≥д групового впливу у р≥зноман≥тних ситуац≥€х (особист≥сний конформ≥зм). « ≥ншого боку, ≥снуЇ €вище ситуативного конформ≥зму, коли ≥ндив≥д показуЇ високу залежн≥сть в≥д групового впливу в окремих ситуац≥€х. ѕротилежн≥стю конформ≥зму вважаЇтьс€ самост≥йн≥сть особистост≥, що ви€вл€Їтьс€ у незалежност≥ ц≥нностей та повед≥нки ≥ндив≥да в≥д групи.

” досл≥дженн≥ конформ≥зму вивчаЇтьс€, €к впливаЇ б≥льш≥сть у груп≥ на повед≥нку окремих людей. « ≥ншого боку, окрем≥ люди або менш≥сть у груп≥ може впливати на групов≥ норми, ц≥нност≥ та повед≥нку. —аме цей аспект в≥дносин у груп≥ досл≥джував —. ћосков≥ч≥. ¬≥н показав, що окрем≥ особистост≥ впливають на формуванн€ груповоњ думки, при цьому група не усв≥домлюЇ цього впливу, але зм≥нюЇ повед≥нку. ѕ≥зн≥ше психологи ћ. ƒойч та √. ƒжерард, пор≥внюючи механ≥зми впливу б≥льшост≥ та меншост≥ на групу, позначили њх €к два р≥зних види впливу: нормативний (думка б≥льшост≥ сприймаЇтьс€ €к норма, обовТ€зкова дл€ виконанн€) та ≥нформац≥йний (думка меншост≥ розгл€даЇтьс€ €к додаткова ≥нформац≥€, що використовуЇтьс€ або ≥гноруЇтьс€).

11.3. ћ≥жгрупов≥ в≥дносини

 

–ан≥ше вже зазначалос€, що людина прот€гом житт€ Ї членом р≥зноман≥тних груп. „ленство у груп≥ певним чином впливаЇ на формуванн€ ц≥нностей та установок ≥ндив≥да, формуЇ певний погл€д на св≥т ≥ на ≥нш≥ групи. “аким чином, можна сказати про ≥снуванн€ феномену м≥жгруповоњ взаЇмод≥њ, коли в≥дносини м≥ж членами р≥зних груп опосередковуютьс€ груповими впливами. ” цьому контекст≥ можна вид≥лити низку п≥дход≥в до вивченн€ зазначеного феномену.

¬ивченн€ етноцентризму. Ќа початку ’’ стол≥тт€, у 1906 роц≥, соц≥олог ”. —амнер, вивчаючи етн≥чн≥ групи, ви€вив, що кожна група вважаЇ власн≥ ц≥нност≥, спос≥б житт€, нав≥ть зовн≥шн≥й вигл€д б≥льш прийн€тними пор≥вн€но з ≥ншими етносами. “аке €вище ”. —амнер назвав етноцентризмом.

” подальшому досл≥дники етноцентризму побачили, що тенденц≥€ до самозвеличенн€ ≥снуЇ не т≥льки на р≥вн≥ етн≥чних груп, але й може бути заф≥ксована у д≥€льност≥ будь-€коњ групи. Ѕуло описане €вище групоцентризму, що означаЇ под≥л груп на Ђћиї (сво€ група) та Ђ¬ониї (≥нш≥ групи). ÷е €вище означаЇ оц≥нюванн€ власноњ групи з позиц≥й прихильност≥, а ≥ншоњ Ц недоброзичливост≥. ¬ласна група та њњ окрем≥ члени оц≥нюютьс€ позитивно. Ќав≥ть недол≥ки власноњ групи розум≥ютьс€ у широкому позитивному контекст≥. Ќаприклад, недисципл≥нован≥сть по€снюЇтьс€ креативн≥стю, що не терпить обмежень, або пок≥рлив≥сть Ц терпл€ч≥стю. « ≥ншого боку, нав≥ть позитивн≥ вчинки ≥ншоњ групи оц≥нюютьс€ у негативному контекст≥. Ќаприклад, в одн≥й м≥сцев≥й газет≥ розгорнута дискус≥€ про ≥ноземц≥в, що всиновл€ють наших д≥тей з метою завдаванн€ њм шкоди. ќдночасно у ц≥й сам≥й статт≥ зовс≥м не йде мова про батьк≥в, €к≥ передають д≥тей до ≥нтернату.

ѕон€тт€ категор≥альноњ асиметр≥њ було використане дл€ по€сненн€ €вища групоцентризму. —утн≥сть даного €вища пол€гаЇ у тому, що люди, пор≥внюючи два обТЇкти, будуть вважати, що один обТЇкт схожий на ≥нший, у той самий час зворотноњ схожост≥ вони не бачать (обТЇкт ј схожий на ¬, але обТЇкт ¬ не схожий на ј). ƒл€ б≥льшого розум≥нн€ даного феномену розгл€немо такий приклад.  ожен з нас зустр≥чавс€ з представниками ≥нших крањн (н≥мц≥, американц≥, н≥гер≥йц≥, ≥ракц≥, танзан≥йц≥ тощо). ѕригадайте, що при перших контактах у вас виникали думки, що вони за певними рисами схож≥ на нас (обТЇкт ј схожий на ¬). ј тепер подумки скаж≥ть фразу Ц Ђћи схож≥ на американц≥в (н≥мц≥в, танзан≥йц≥в)ї. «верн≥ть увагу, що под≥бна фраза сприймаЇтьс€ €к не зовс≥м правильна. Ќа думку психолог≥в, когн≥тивна асиметр≥€ складаЇ п≥дірунт€ сприйманн€ ≥нших груп Ц €кщо категор≥€ Ђћиї сприймаЇтьс€ €к знайома, ≥нформативно наповнена, то Ђ¬ониї сприймаютьс€ лише в найзагальн≥ших рисах.

“еор≥€ соц≥альноњ ≥дентичност≥ по€снюЇ €вище групоцентризму, використовуючи пон€тт€ самоповаги. як показують досл≥дженн€ самосв≥домост≥ та самооц≥нок особистост≥, будь - €ка людина т€ж≥Ї до збереженн€ певного р≥вн€ самоповаги. Ќалежн≥сть до певноњ групи може п≥двищити або знизити самооц≥нку людини. ƒл€ того щоб зберегти самоповагу, людина маЇ вважати, що група, до €коњ вона належить, Ї Ђхорошою групоюї. ѕон€тт€ Ђхорошоњ групиї формуЇтьс€ у ≥ндив≥да, коли в≥н пор≥внюЇ њњ з ≥ншими групами. ” випадку, коли група Ї хорошою, ≥ндив≥д буде гордитис€ не т≥льки нею, але й тим, що в≥н Ї членом даноњ групи.

Ќе завжди людина живе в обТЇктивно позитивному оточенн≥ та зд≥йснюЇ моральн≥ вчинки. ƒл€ збереженн€ самоповаги та дл€ п≥дн€тт€ престижу групи у власних очах люди вдаютьс€ до оц≥нок, що одержали назви Ђвнутр≥шньогруповий фаворитизмї та Ђм≥жгрупова диски≠м≥нац≥€ї. ¬нутр≥шньогруповий фаворитизм Ц це схильн≥сть оц≥нювати будь - €к≥ про€ви повед≥нки член≥в власноњ групи з позитивних позиц≥й (наприклад, людина стала алкогол≥ком тому, що не змогла винести несправедлив≥сть св≥ту, а не тому, що Ї просто безв≥льною). ћ≥жгрупова дискрим≥нац≥€ Ц це приниженн€ ц≥нност≥ ≥ншоњ групи (н≥мц≥ не сп≥знюютьс€ на роботу тому, що у них немаЇ фантаз≥њ, а не тому, що вони Ї соц≥ально в≥дпов≥дальними).

11.4. јгрес≥€ та альтруњзм €к психолог≥чн≥ феномени

 

ѕовед≥нка людини у груп≥ дуже часто обумовлюЇтьс€ емоц≥€ми, а не розумом, ≥ може мати деструктивний характер. ÷е результат агрес≥њ. јгрес≥Їю називаЇтьс€ ф≥зична або вербальна повед≥нка, спр€мована на завдаванн€ кому - небудь шкоди.

ѕсихологи вид≥л€ють дек≥лька вид≥в агрес≥њ. ћи розгл€немо два: ворожу та ≥нструментальну. ƒжерелом ворожоњ агрес≥њ Ї зл≥сть, що спр€мована на завданн€ шкоди. ≤нструментальна агрес≥€ не передбачаЇ завданн€ шкоди, але Ї засобом дос€гненн€ ≥нших ц≥лей. ≤нод≥ розд≥лити њх практично неможливо: те, що починаЇтьс€ з холодного розрахунку може розпалити ворожнечу.

Ќезважаючи на те що агрес≥ю ви€вл€Ї людина, €к особист≥сть, джерелом агрес≥њ Ї не психолог≥чн≥ особливост≥. ќск≥льки особист≥сть людини Ї соц≥альною €к≥стю, тобто формуЇтьс€ сукупн≥стю соц≥альних вплив≥в ≥, в першу чергу, системою соц≥альних в≥дносин, то джерела агрес≥њ необх≥дно шукати у широкому та вузькому соц≥альному оточенн≥. ¬ид≥л€ють два витоки агрес≥њ: дос€гненн€ певноњ винагороди та науч≥нн€ шл€хом спостереженн€.

Ћюдина швидко пом≥чаЇ ≥ засвоюЇ те, що агрес≥€ може спри€ти дос€гненню певноњ винагороди. ƒ≥ти дуже рано
(на прик≥нц≥ раннього дитинства) починають добиватис€ задоволенн€ власних бажань, шл€хом агрес≥њ зал€кувати ≥нших (в першу чергу бабусю). ѕерша, друга перемога Ц ≥ агресивн≥сть зростаЇ.

√рупове насильство - теж прибуткова справа. —трайк у 1967 роц≥ на автомоб≥льн≥й компан≥њ ‘орда забезпечив зб≥льшенн€ к≥лькост≥ роб≥тник≥в нац≥ональних меншин.

ƒругим витоком агресивноњ повед≥нки Ї спостереженн€ за агресивними д≥€ми оточуючих ≥ привласненн€ цих д≥й. јгрес≥€, €к ≥ ≥нш≥ форми повед≥нки, привласнюЇтьс€ ≥ндив≥дом шл€хом насл≥дуванн€ повед≥нки ≥нших, та Ї результатом досв≥ду людини. ¬се це св≥дчить про те, що засвоЇнн€ агресивноњ повед≥нки Ї лише окремим про€вом формуванн€ соц≥альноњ повед≥нки людини. —постереженн€ агресивних д≥й ≥нших людей, повторенн€ њх, дос€гненн€ певних винагород забезпечуЇ привласненн€ њх.

≈кспериментальн≥ досл≥дженн€ впливу спостереженн€ агрес≥њ на наступну агресивну повед≥нку були проведен≥ у —Ўј. ” дит€чому заклад≥ в одному кутку к≥мнати граютьс€ д≥ти. ¬ ≥ншому Ц вихователька. „ерез де€кий час вихователька прот€гом 10 хвилин бТЇ надувну л€льку. ¬она бТЇ молотком, стусуЇ, щипаЇ ≥ кричить: Ђ¬р≥ж йому по носуЕ, Ќу стусони добреЕї ≥ т. ≥н.

ƒ≥ти, €к≥ спостер≥гали за агресивною повед≥нкою, повторювали д≥њ виховательки, брали молоток ≥ били л€льку. ѕовторенн€ агресивних д≥й було част≥шим, €кщо за ними н≥хто не спостер≥гав. —постереженн€ за агресивними д≥€ми з боку дорослих зменшуЇ агресивн≥сть д≥тей.

ћехан≥змом науч≥нн€ Ї часте в≥дтворенн€ бачених д≥й ≥ почутих сл≥в. ѕобачена агресивна повед≥нка зменшуЇ гальмуванн€ ≥ навчаЇ певному способу агресивноњ повед≥нки.

≤ншою формою науч≥нн€ Ї особливост≥ с≥мейних взаЇмов≥дносин ≥ специф≥ки с≥мейного вихованн€. Ќасильство у с≥мТњ веде до насильства у подальшому житт≥. ƒ≥ти, €к≥ зазнають ф≥зичних покарань з боку батьк≥в (агресивн≥ д≥њ), використовують агресивн≥ форми повед≥нки ≥ взаЇмод≥њ з ≥ншими людьми.

ќдним ≥з виток≥в агресивност≥ Ї насл≥дуванн€ п≥дл≥тковоњ та юнацькоњ субкультури. —аме соц≥альне середовище за межами дому, з €ким взаЇмод≥Ї ≥ндив≥д, даЇ широкий виб≥р агресивних форм повед≥нки. Ќасильницька субкультура п≥дл≥ткових обТЇднань демонструЇ молодшим членам цих об'Їднань р≥зноман≥тн≥ форми агресивноњ повед≥нки. “ой, хто привласнюЇ ц≥ форми повед≥нки, у подальшому житт≥ ви€вл€Їтьс€ порушником прийн€тих соц≥альних норм (крад≥њ, хул≥гани, вбивц≥Е).

 р≥м с≥мТњ та субкультури, агресивн≥ форми повед≥нки пропонують к≥но ≥ телебаченн€. —постереженн€ насилл€ за к≥но Ц та телесюжетами призводить до трьох насл≥дк≥в: посиленн€ агрес≥њ, посиленн€ чутливост≥ до агрес≥њ, формуванн€ певних погл€д≥в на соц≥альну реальн≥сть.

—ьогодн≥ все б≥льшого поширенн€ набувають компТютерн≥ ≥гри та ≥нтернет. ¬они пропонують величезну к≥льк≥сть вар≥ант≥в в≥ртуальноњ реальност≥. ” ц≥й реальност≥ п≥дл≥тки тис€ч≥ раз опрацьовують елементи агресивноњ повед≥нки. “ут вони стр≥л€ють, б≥гають, т≥кають, вбивають, тобто ви€вл€ють насильство. ¬се це спотворюЇ формуванн€ св≥домост≥ п≥дл≥тк≥в. “ис€ч≥ годин проведен≥ у в≥ртуальн≥й реальност≥ призвод€ть до того, що вони не можуть розр≥зн€ти реальне ≥ в≥ртуальне. «алишилось одне Ц вз€ти справжню зброю ≥ зробити те ж саме ≥з своњми однол≥тками. ѕро це св≥дчать в≥дом≥ под≥њ розстр≥лу школ€рами однол≥тк≥в та учител≥в у —Ўј та Ќ≥меччин≥. ÷е насл≥дки в≥ртуальноњ культури, у €к≥й людина втрачаЇ межу м≥ж житт€м ≥ смертю. ј це п≥дсилюЇ агрес≥ю.

Ќегативний вплив агрес≥њ на систему соц≥альних взаЇмов≥дносин та ≥снуванн€ всього соц≥уму передбачаЇ встановленн€ можливост≥ послабленн€ агрес≥њ. —ьогодн≥ у психолог≥њ вид≥л€ють два методи послабленн€ агрес≥њ: катарсис та соц≥альне науч≥нн€.

√≥потеза катарсису (очищенн€) Ц це емоц≥йна розр€дка за допомогою драми, пригадуванн€ ≥ переживанн€ минулих под≥й.  атарсис зд≥йснюЇтьс€ шл€хом в≥дкритого вираженн€ емоц≥й. ѕередбачаЇтьс€, що, д≥ючи таким чином, ми ЂвипускаЇмо парї. ƒе€к≥ психологи рад€ть батькам заохочувати агресивн≥ ≥гри д≥тей. “ак≥ ≥гри, на њх думку, привод€ть до зменшенн€ емоц≥йноњ напруги ≥, €к насл≥док, послабленн€ агрес≥њ. јле б≥льш≥сть психолог≥в вважають, що агресивна повед≥нка чи агресивн≥ д≥њ у будь-€к≥й форм≥ (≥гров≥й чи взаЇмод≥њ у реальному житт≥) спри€ють науч≥нню ≥ привласненню агрес≥њ. ∆одного катарсису не в≥дбуваЇтьс€, а посиленн€ агрес≥њ гарантоване.

≤ все Ц таки, чи маЇмо ми стримувати агрес≥ю та агресивн≥ спонуканн€. ћовчки дутис€ не зовс≥м ефективно, н≥ж зривати своЇ обуренн€. ЂЌакопичений парї спри€Ї тому, що ми продовжуЇмо у пам'€т≥ програвати ситуац≥ю, перебираЇмо образи, дискутуЇмо з тим, хто образив, добираЇмо промову ≥ т. ≥н.

—л≥д памТ€тати, що Ї ≥ неагресивн≥ способи ви€вленн€ почутт≥в. ћожна обговорити з ≥ншими ситуац≥ю, що викликала обуренн€ ≥ негативн≥ переживанн€, написати листа тому, хто образив (надсилати необовТ€зково), нарешт≥, зайн€тис€ ф≥зичною працею чи п≥шою прогул€нкою.

ќск≥льки агрес≥€ Ї результатом науч≥нн€, то њњ можна контролювати та формувати неагресивн≥ д≥њ. ј тому необх≥дно орган≥зовувати житт€ ≥ д≥€льн≥сть таким чином, щоб у них переважали неагресивн≥ форми повед≥нки, гальмувати про€ви агрес≥њ. ≈кспериментальн≥ досл≥дженн€ дають можлив≥сть стверджувати, що ≥гноруванн€ агресивних д≥й д≥тей викликало гальмуванн€ агресивност≥, а заохоченн€ неагресивних форм повед≥нки п≥дсилювало останн≥ та зменшувало агресивн≥сть.

”суненн€ агресивних про€в≥в дитини шл€хом ф≥зичних покарань не даЇ бажаних результат≥в. “аке вихованн€ формуЇ саме ту повед≥нку, в≥д €коњ хот≥ли позбавити дитину. ‘≥зичн≥ покаранн€ Ї чи не пров≥дною причиною бурлакуванн€, бездогл€дност≥, коли д≥ти т≥кають з дому, у €кому панують негуманн≥ форми дисципл≥нуванн€.

—постереженн€ агресивних форм повед≥нки зменшуЇ гальмуванн€, викликаЇ насл≥дуванн€ ≥ посиленн€ агрес≥њ, а тому ми маЇмо зменшити к≥льк≥сть антигуманних форм повед≥нки в≥д системи с≥мейних в≥дносин до сюжет≥в у к≥но, телебаченн≥, ≥нтернет≥, компТютерних ≥грах.

 р≥м агресивност≥, люд€м властивий альтруњзм. јльтруњзмом називаЇтьс€ мотив наданн€ кому-небудь допомоги, що св≥домо не пов'€заний з власними егоњстичними ≥нтересами. јльтруњст надаЇ допомогу нав≥ть тод≥, коли н≥чого не передбачаЇ взам≥н. —аме такий альтруњзм Ї предметом осп≥вуванн€ у художн≥х творах.

јльтруњзму спри€ють: соц≥альний обм≥н, замаскований егоњзм, емпат≥€.

“еор≥€ соц≥ального обм≥ну по€снюЇ альтруњзм на п≥дірунт≥ соц≥альноњ взаЇмод≥њ, що управл€Їтьс€ Ђсоц≥альною економ≥коюї. —утн≥сть њњ пол€гаЇ у тому, що у процес≥ житт€ ≥ д≥€льност≥ ми обм≥нюЇмос€ не т≥льки матер≥альними товарами ≥ грошима, але й соц≥альними Ђтоварамиї: ≥нформац≥Їю, статусом, послугами, любовТю. ѕри такому обм≥н≥ ми зменшуЇмо витрати, зб≥льшуЇмо винагороду. Ќа думку приб≥чник≥в теор≥њ соц≥ального обм≥ну, так≥ м≥ркуванн€ визначають нашу повед≥нку.

ќдержанн€ будь-€коњ винагороди за альтруњзм характеризуЇ замаскований егоњзм. ¬инагороди за альтруњзм можуть бути зовн≥шн≥ми ≥ внутр≥шн≥ми. якщо людина надаЇ допомогу з метою одержанн€ визнанн€ чи дружби, то це характеризуЇ зовн≥шню винагороду. “иповим прикладом такого альтруњзму Ї повед≥нка в≥домих артист≥в. ¬они не жал≥ють н≥ часу, н≥ грошей дл€ наданн€ певноњ гуман≥тарноњ допомоги. ѕри цьому вони долають сотн≥ к≥лометр≥в. ÷е альтруњзм? «вичайно! јле в≥н передбачаЇ одержанн€ зовн≥шньоњ винагороди у вигл€д≥ поширенн€ попул€рност≥. ј це вже замаскований егоњзм.

¬инагороди в≥д наданн€ допомоги можуть бути у вигл€д≥ внутр≥шньоњ самовинагороди. якщо хтось поруч схвильований, ми, €к правило, в≥дпов≥даЇмо емпат≥Їю. ≈мпат≥€ Ц це сп≥впереживанн€, або емоц≥йна в≥дпов≥дь на певний емоц≥йний стан ≥ншоњ людини. Ћюди у стан≥ емпат≥њ найб≥льш схильн≥ до наданн€ допомоги ≥ншим. јльтруњстичн≥ вчинки посилюють наше почутт€ власноњ г≥дност≥.

 оли людина перебуваЇ у стан≥ емпат≥њ, то звертаЇ свою увагу не ст≥льки на власний дистрес, ск≥льки на стражданн€ ≥нших. —правжнЇ сп≥вчутт€ мотивуЇ людину надавати допомогу ≥ншим. “ака емпат≥€ виникаЇ природним шл€хом. Ќав≥ть новонароджен≥ одного дн€ починають плакати сильн≥ше, коли чують плач ≥ншоњ дитини. ” стан≥ емпат≥њ люди надають допомогу ≥ншим у таких випадках:

- коли вважають, що ≥нш≥ люди одержують допомогу;

- коли впевнен≥, що н≥хто не д≥знаЇтьс€ про надану допомогу;

- коли емпат≥€ викликана прийманн€м л≥к≥в;

- коли намагаютьс€ уникнути ситуац≥њ, що викликаЇ емпат≥ю ≥ не включатись у нењ.

ƒосл≥дженн€ми встановлено, що де€к≥ люди д≥йсно п≥клуютьс€ про добробут ≥нших, а не про св≥й власний.  р≥м розгл€нутих головних фактор≥в, що спри€ють альтруњзму,
ћ. —найдер вид≥лив ще 6 причин наданн€ допомоги:

- знанн€ (бажанн€, краще розум≥ти людей ≥ чомусь навчитис€);

- карТЇра (бажанн€ перспективи одержанн€ роботи завд€ки набутому досв≥ду ≥ знанн€м);

- соц≥альне пристосуванн€ (бажанн€ стати частиною €коњсь групи ≥ добитис€ визнанн€);

- захист свого Ђяї (бажанн€ зменшити почутт€ провини ≥ позбавитис€ власних проблем);

- зб≥льшенн€ поваги (бажанн€ закр≥пити почутт€ власноњ г≥дност≥ ≥ впевненост≥ у соб≥);

- вираженн€ ц≥нностей (бажанн€ д≥€ти в≥дпов≥дно до загальнолюдських ц≥нностей).

¬и€вленн€ альтруњзму залежить €к в≥д ситуац≥њ (к≥льк≥сть гл€дач≥в), так ≥ в≥д особист≥сних €костей людини. ѕсихологам давно в≥домо, що присутн≥сть ≥нших людей значною м≥рою зменшуЇ можлив≥сть втручанн€ ≥ наданн€ допомоги.  оли навколо багато людей, то жертв≥ менше за все необх≥дно розраховувати на допомогу. ” експеримент≥, коли експериментатор упускав монету чи ол≥вець у л≥фт≥, то у 40% випадк≥в надавали допомогу, коли була ще одна людина, ≥ у 20% - коли було ш≥сть ≥ б≥льше пасажир≥в. “ак було встановлено, що з≥ зб≥льшенн€м к≥лькост≥ присутн≥х кожен спогл€дач менше схильний пом≥чати под≥ю, менше схильний вважати њњ под≥Їю ≥ менше схильний брати на себе в≥дпов≥дальн≥сть ≥ надавати допомогу.

≤нод≥ присутн≥сть нав≥ть великоњ к≥лькост≥ людей не стримуЇ в≥д наданн€ допомоги. ≤нший експеримент був проведений у вагонах метро. ƒо вагону заходила людина ≥ ставала у центр≥. “≥льки - но рушив поњзд, людина почала похитуватись ≥ падати.  оли у Ђпостраждалогої була палиц€ у руц≥, йому в≥дразу надавали допомогу. ƒопомога надавалась ≥ тод≥, коли у Ђпостраждалогої у руц≥ була пл€шка ≥ в≥д нього пахло спиртним. ƒуже швидкою була допомога, коли поруч ви€вл€лис€ чолов≥ки. ÷е по€снюЇтьс€ тим, що присутн≥сть ≥нших людей забезпечувала безпеку ≥ Ђпостраждаломуї ≥ альтруњсту, а також тим, що ситуац≥€ ви€вл€Їтьс€ однозначною.

—еред особист≥сних €костей наданн€ допомоги вид≥л€ють: усв≥домленн€ провини, риси особистост≥, рел≥г≥йн≥сть.

”св≥домленн€ власноњ провини €к емоц≥йний стан викликаЇ ка€тт€, спов≥дь, зреченн€. ƒосл≥дженн€ми встановлено, що люди спроможн≥ на будь-€к≥ вчинки, щоб зменшити провину та в≥дновити повагу до себе.

ƒуже часто п≥сл€ скоЇного зла, людина прагне робити добро. “ут в≥дображаЇтьс€ прагненн€ зменшити почутт€ власноњ провини ≥ в≥дновити позитивне у€вленн€ про самого себе, а також прагненн€ мати позитивну репутац≥ю у сусп≥льств≥. ¬загал≥ усв≥домленн€ провини даЇ багато доброго.  аючись, вибачаючись, надаючи допомогу, людина прагне уникнути повторенн€ зла.  р≥м того, це спри€Ї п≥двищенню чутливост≥ ≥ прагненню п≥дтримувати т≥сн≥ позитивн≥ в≥дносини з ≥ншими.

ћ≥ж намаганн€м надати допомогу ≥ особист≥сними рисами Ї взаЇмозвТ€зок. ÷ей взаЇмозвТ€зок ви€влено, але ч≥тко визначеного набору альтруњстичних рис не ви€влено. ¬становлено, що люди з високою емоц≥йн≥стю, емпат≥Їю схильн≥ до самост≥йного прийн€тт€ р≥шень, з високим р≥внем самоконтролю схильн≥ до наданн€ допомоги. ќсобливо ч≥тко це ви€вл€Їтьс€, коли вони вважають, що альтруњстичний вчинок приведе до соц≥альноњ винагороди.

–ел≥г≥йн≥сть певною м≥рою повТ€зана з п≥клуванн€м ≥ спонукаЇ до наданн€ допомоги у тому випадку, коли мова йде про св≥дому участь у наданн≥ довготривалоњ допомоги (сестри милосерд€).

«апитанн€ дл€ самоконтролю

1. ўо Ї центральним психолог≥чним феноменом групи?

2. ƒайте характеристику феномену психолог≥чноњ сп≥льност≥.

3. ўо називаЇтьс€ групою?

4. ѕо€сн≥ть формуванн€ формальних та неформальних груп.

5. ƒайте характеристику стад≥€м розвитку груп.

6. ѕо€сн≥ть сутн≥сть груповоњ згуртованост≥.

7. як≥ Ї напр€мки вивченн€ взаЇмод≥њ ≥ндив≥да ≥ групи?

8. ўо називаЇтьс€ соц≥альною фасил≥тац≥Їю?

9. ўо називаЇтьс€ соц≥альною ≥нг≥б≥ц≥Їю?

10. ѕо€сн≥ть феномен соц≥альних л≥нощ≥в.

11. ѕо€сн≥ть сутн≥сть конформ≥зму.

12. як≥ Ї види конформ≥зму?

13. ѕор≥вн€йте зовн≥шн≥й ≥ внутр≥шн≥й конформ≥зм.

14. ƒайте характеристику етноцентризму та групоцентризму.

15. ƒайте характеристику внутр≥шньогруповому фавори≠тизму та м≥жгрупов≥й дискрим≥нац≥њ.

16. ўо називаЇтьс€ агрес≥Їю?

17. ƒайте характеристику факторам, що спри€ють форму≠ванню агресивност≥.

18. ћожливост≥ формуванн€ неагресивноњ повед≥нки.

19. ўо називаЇтьс€ альтруњзмом?

20. як≥ фактори спри€ють альтруњзму?

21. як≥ причини можуть зменшити можлив≥сть альт-
руњстичного вчинку?

ѕрактичне зан€тт€

ќсобист≥сть у контекст≥ груповоњ взаЇмод≥њ

1. ¬плив групи на особист≥сть. ћенш≥сть та б≥льш≥сть у груп≥, њх психолог≥чна характеристика.

2. —оц≥альна фасил≥тац≥€ та ≥нг≥б≥ц≥€.

3. јгрес≥€ та соц≥ально-психолог≥чн≥ фактори, що њњ обумовлюють.

4. ѕсихолог≥чна характеристика та умови виникненн€ альтруњзму.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 501 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћаской почти всегда добьешьс€ больше, чем грубой силой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2201 - | 2062 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.075 с.