Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«разок тесту дл€ самоконтролю 1 страница




1. Ќевербальна система передач≥ ≥нформац≥њ Ц це:

а) використанн€ ≥нтонац≥њ;

б) використанн€ мови;

в) використанн€ рух≥в т≥ла;

г) використанн€ жест≥в;

д) використанн€ музики.

 

2. ѕроксем≥ка Ц це:

а) поза ≥ рухи т≥ла людини;

б) просторова ≥ часова орган≥зац≥€ сп≥лкуванн€;

в) рухи руками;

г) рухи мТ€з≥в обюличч€;

д)сила ≥ тембр голосу.

 

3.—истема контакт≥в м≥ж людьми, що виникаЇ у процес≥ сп≥льноњ д≥€льност≥, називаЇтьс€:

а) взаЇмод≥€;

б) сп≥лкуванн€;

в) взаЇмов≥дносини;

г) регулюванн€;

д) сприйманн€.

4.—п≥лкуванн€ в≥д≥граЇ пров≥дну роль у:

а) д≥€льност≥;

б) сприйманн≥;

в) мисленн≥;

г) коханн≥;

д) псих≥чному розвитку дитини.

5. . ≤зард вид≥лив так≥ емоц≥њ, €к барТЇри у сп≥лкуванн≥:

а) стражданн€;

б) обуренн€;

в) огиду;

г) презирство;

д) страх.

 

—писок л≥тератури

1. Ѕерн Ё. »гры, в которые играют люди. ѕсихологи€ человеческих взаимоотношений; Ћюди, которые играют в игры. ѕсихологи€ человеческой судьбы. Ц —ѕб.: Ћениздат,
1992. Ц 400с.

2. √римак Ћ.ѕ. ќбщение с собой. Ц ћ.: ѕолитиздат, 1991. Ц 320с.

3.  аган ћ.—. ћир общени€. Ц ћ.: ѕолитиздат, 1988. Ц 320с.

4. ќрбан-Ћембрик Ћ.≈. —оц≥альна психолог≥€: у 2 кн.  н.1. —оц≥альна психолог≥€ особистост≥ ≥ сп≥лкуванн€. Ц  .: Ћиб≥дь,
2004. Ц 576с.

5. ѕиз ј. язык телодвижений. Ц ћ.: јй кью, 1992. Ц 268с.

6. ÷имбалюк ≤.ћ. ѕсихолог≥€ сп≥лкуванн€.  .: ¬ƒ Ђѕрофес≥оналї, 2004. Ц 304с.

7. ёсупов ».ћ. ѕсихологи€ взаимопонимани€. Ц  азань: “атарска€ кн. изд-во, 1991. Ц 192с.

 

„атина ≤≤

 

14. ѕсих≥чне здоровТ€

14.1. ѕ≥дходи до визначенн€ псих≥чного здоровТ€.

14.2.  ритер≥њ псих≥чного здоровТ€.

14.3. ѕсихотерап≥€.

14.1. ѕ≥дходи до визначенн€ псих≥чного здоровТ€

ƒосить довгий час псих≥чне здоровТ€ розгл€далось у межах медичноњ науки Ц псих≥атр≥њ (вивчалис€ загальн≥ тенденц≥њ та особливост≥ переб≥гу псих≥чних хвороб Ц шизофрен≥њ, еп≥лепс≥њ, ман≥акально-депресивного психозу, психопат≥й тощо) та невропатолог≥њ (псих≥чн≥ розлади при р≥зноман≥тних невротичних, психопатичних та ≥нших порушенн€х функц≥онуванн€ нервовоњ системи). ¬иникненн€ психолог≥чного п≥дходу до проблеми псих≥чного здоровТ€ повТ€зане з науковим внеском «. ‘рейда (1856 Ц 1939 рр.), €кий розгл€дав псих≥чн≥ розлади €к результат впливу внутр≥шньоособист≥сних конфл≥кт≥в. ¬≥н вважав, що весь спектр негативних емоц≥йних переживань (депрес≥€, тривога, жахи та ≥нш≥) Ї субТЇктивним боком цих конфл≥кт≥в.

—учасна психолог≥€ накопичила значний матер≥ал щодо визначенн€ псих≥чного здоровТ€, його дос€гненн€ та метод≥в корекц≥њ негативних псих≥чних стан≥в. ¬т≥м визначенн€ псих≥чного здоровТ€ залишаЇтьс€ досить складним та багатовар≥антним. ≤снуЇ принципова р≥зниц€ у розум≥нн≥ псих≥чного здоровТ€ у медицин≥, психолог≥њ, соц≥олог≥њ, соц≥альн≥й антрополог≥њ. –озгл€немо р≥зн≥ модел≥ розум≥нн€ псих≥чного здоровТ€.

√омеостатична модель здоровТ€ розгл€даЇ його €к внутр≥шню узгоджен≥сть р≥зноман≥тних елемент≥в. ѕсих≥чно здорова особист≥сть Ц це людина, псих≥чн≥ процеси €коњ перебувають у стан≥ гармон≥йноњ р≥вноваги. Ѕудь - €ка дисгармон≥€, невр≥вноважен≥сть, переважанн€ (наприклад, надм≥рн≥ емоц≥њ) або нестача чогось (наприклад, знижена саморегул€ц≥€) в≥дображають на€вн≥сть певних псих≥чних розлад≥в. “акий п≥дх≥д Ї характерним дл€ психоанал≥тичного напр€мку, що пропонуЇ спец≥альн≥ психотерапевтичн≥ техн≥ки дл€ л≥куванн€ внутр≥шн≥х психолог≥чних конфл≥кт≥в. —л≥д зазначити, що под≥бна модель здоровТ€ використовуЇтьс€ сучасною псих≥атр≥Їю. «окрема, ќ.¬. Ѕойко даЇ таке визначенн€ псих≥чного здоровТ€: Ђѕсих≥чне здоровТ€ Ц це стан ≥ндив≥да, що характеризуЇтьс€ ц≥л≥сн≥стю та узгоджен≥стю вс≥х псих≥чних функц≥й орган≥зму, що забезпечуЇ в≥дчутт€ субТЇктивного псих≥чного комфорту, здатн≥сть до ц≥леспр€мованоњ осмисленоњ д≥€льност≥ та адекватн≥ форми повед≥нкиї.

ќц≥нка гомеостатичноњ модел≥. Ѕезумовно, ≥де€ особист≥сноњ гармон≥њ Ї привабливою, тому вона досить часто використовуЇтьс€ психотерапевтами та психологами - консультантами. —утн≥сть роботи њх пол€гаЇ у визначенн≥ пров≥дних проблем особистост≥ та допомоз≥ у набуванн≥ стану р≥вноваги та стаб≥льност≥. « ≥ншого боку, названа модель не враховуЇ соц≥альну реальн≥сть ≥снуванн€ ≥ндив≥да; псих≥чне здоровТ€ людини обмежене межами њњ ≥ндив≥дуального ≥снуванн€.

јдаптац≥йна модель важливою умовою псих≥чного здоровТ€ називаЇ адекватну повед≥нку людини у соц≥ум≥. якщо людина може пристосуватис€ до соц≥ального середовища, дотримуЇтьс€ моральних та правових норм, то вона вважаЇтьс€ псих≥чно здоровою. Ќеправильна або часткова адаптац≥€, невм≥нн€ або небажанн€ вступати в адекватн≥ в≥дносини з сусп≥льством дають змогу оц≥нювати т≥ чи ≥нш≥ про€ви повед≥нки €к вар≥анти псих≥чноњ хвороби. ¬ажливим критер≥Їм здоровТ€ Ї пон€тт€ нормальност≥ Ц сусп≥льство задаЇ систему норм та правил, €ких потр≥бно дотримуватись. ≤ншими словами, псих≥чно здорова людина Ц це нормальна людина. ƒаний п≥дх≥д до псих≥чного здоровТ€ розвиваЇтьс€ у межах б≥хев≥оризму, психоанал≥зу, соц≥ально-когн≥тивноњ психолог≥њ.

ќц≥нка адаптац≥йноњ модел≥. ≤ндив≥д у наведен≥й модел≥ розгл€даЇтьс€ €к п≥дсистема б≥льш широкоњ системи Ц сусп≥льства. ”мовою псих≥чного здоровТ€ вважаЇтьс€ адекватна соц≥ал≥зац≥€, пристосуванн€ до соц≥альних норм. ÷ей процес може супроводжуватис€ надм≥рним тиском сусп≥льства на окрему особист≥сть, тобто пристосуванн€ до соц≥альних норм може призвести, навпаки, до невротизац≥њ ≥ндив≥да. ≤ншими словами, у межах адаптац≥йноњ модел≥ псих≥чно здорова людина Ц це людина, €ка Ї умовою нормального функц≥онуванн€ сусп≥льства у ц≥лому. ≤ндив≥дуальн≥ потреби особистост≥ принос€тьс€ у жертву сусп≥льству. « ≥ншого боку, можна зазначити, що формуванн€ особистост≥ д≥йсно в≥дбуваЇтьс€ у сусп≥льств≥, засвоЇнн€ р≥зноман≥тних норм та правил (наприклад, норми мови, правила письма тощо) Ї умовою розвитку особистост≥.  р≥м того, особист≥сть, що не може засвоњти моральн≥ та правов≥ норми сусп≥льства (злочинц≥, наркомани тощо), д≥йсно може стати фактором, що завдаЇ шкоди €к сусп≥льству, так ≥ окремим люд€м.

ћодель особист≥сноњ самореал≥зац≥њ активно розвиваЇтьс€ у межах гуман≥стичноњ психолог≥њ. «асновники гуман≥стичноњ психолог≥њ п≥дкреслюють, що вони вивчають здорову та адаптовану особист≥сть, €ка ор≥Їнтована на пошук зм≥сту власного житт€, розкритт€ творчого потенц≥алу та самовдосконаленн€. ѕредставниками гуман≥стичного напр€мку, €к≥ розвивали пон€тт€ про псих≥чно здорову особист≥сть, можна назвати √. ќлпорта,  . –оджерса.
ј. ћаслоу. Ќайб≥льш повний опис псих≥чно здоровоњ особистост≥ наведений у теор≥њ ј. ћаслоу. «окрема, в≥н вид≥л€в так≥ характеристики здоровоњ особистост≥.

  • —амоактуал≥зац≥€ Ц спр€мован≥сть на розкритт€ власного потенц≥алу.
  • ќсобист≥сне зростанн€ - готовн≥сть до пост≥йних внутр≥шн≥х зм≥н.

Ј ƒов≥ра до житт€ Ц людина здатна прийн€ти будь - €к≥ под≥њ власного житт€, у тому числ≥ негативн≥, розгл€даючи њх €к життЇв≥ уроки.

  • «датн≥сть до д≥алогу Ц повага особистост≥ ≥ншоњ людини.

Ј —вобода самовираженн€ Ц здатн≥сть репрезентувати власн≥ думки, ≥дењ, ц≥нност≥ ≥ншим люд€м.

  • ќсмислен≥сть ≥снуванн€ Ц розум≥нн€ зм≥сту власного житт€.

Ј ÷≥л≥сн≥сть Ц не ст≥льки вже ≥снуюча стаб≥льн≥сть особистост≥, ск≥льки пост≥йне намаганн€ осмислити та ≥нтегрувати новий досв≥д.

ј. ћаслоу вид≥л€в два типи здоровоњ особистост≥. ѕерший тип Ц це люди, що живуть та реал≥зують себе у повс€кденн≥й реальност≥. ÷е активн≥ та прагматичн≥ особистост≥, вони добре пристосован≥. ƒругий тип Ц люди, ор≥Їнтован≥ на реальн≥сть ≥дей та вищих ц≥нностей. ∆итт€ таких людей п≥дпор€дковане творчост≥, вони схильн≥ до м≥стичних, сакральних, екстатичних переживань, що супроводжуютьс€ ос€€нн€ми та прозр≥нн€ми.

ќц≥нка модел≥ самоактуал≥зац≥њ. ¬изначенн€ псих≥чного здоровТ€ у межах самовизначенн€ особистост≥ Ї безумовним дос€гненн€м гуман≥стичноњ психолог≥њ. ќсобист≥сть вже не розгл€даЇтьс€ €к обТЇкт зовн≥шн≥х вплив≥в, а представлена €к самост≥йн≥й субТЇкт, здатний побудувати власне житт€ та в≥дпов≥дати за власн≥ вчинки. « ≥ншого боку, насправд≥ самоактуал≥зованих особистостей, здатних знайти власний шл€х у житт≥ та повн≥стю самореал≥зуватис€ не дуже багато. як правило, переважна частина людей веде традиц≥йне житт€, адаптуючись до оточуючоњ реальност≥. ћодель здоровоњ особистост≥ певною м≥рою здаЇтьс€ ≥деал≥зованою. ÷ей факт не знижуЇ значенн€ модел≥ здоровоњ особистост≥, що була створена психологами гуман≥стичноњ спр€мованост≥.

ƒинам≥чна модель здоровТ€ одним з пров≥дних критер≥њв особистост≥ вважаЇ в≥дкрит≥сть новому досв≥ду ≥, таким чином, пост≥йний розвиток та особист≥сн≥ зм≥ни. ¬нутр≥шн≥й дисбаланс не розгл€даЇтьс€ €к негативний про€в. Ќавпаки, в≥н може св≥дчити про особист≥сне зростанн€ та духовну трансформац≥ю. ” межах даного напр€мку розр≥зн€ють духовн≥ кризи та суто патолог≥чн≥ про€ви псих≥ки. –≥зниц€ пол€гаЇ у тому, що при патолог≥чному стан≥ втрата особист≥сноњ ц≥л≥сност≥ супроводжуЇтьс€ регрес≥Їю особистост≥ (перех≥д на б≥льш низький р≥вень функц≥онуванн€, зам≥на складних мотив≥в та ц≥нностей б≥льш простими, елементарними). Ќормальний розвиток особистост≥ також супроводжуЇтьс€ дисгармон≥йними станами, але вони Ї умовою б≥льш високого р≥вн€ ≥нтеграц≥њ. ƒинам≥чна модель псих≥чного здоровТ€ активно розвиваЇтьс€ в межах екз≥стенц≥ональноњ та трансперсональноњ психолог≥њ (”. ƒжемс, –. јсаджол≥, —. √роф).

ќц≥нка динам≥чноњ модел≥. ¬раховуючи те що динам≥чна модель псих≥чного здоровТ€ розвиваЇтьс€ досить недовгий час, можна зазначити, що не ≥снуЇ ч≥тких критер≥њв, за €кими можна визначити р≥зницю м≥ж патолог≥чним та нормальним станами дисгармон≥йного розвитку. « ≥ншого боку, цей напр€мок Ї досить перспективним, в≥дображаючи сучасн≥ тенденц≥њ соц≥ального житт€ Ц пост≥йн≥ зм≥ни та розвиток. —аме тому в≥дкрит≥сть досв≥ду, здатн≥сть зм≥нюватис€ та сприймати нову ≥нформац≥ю Ї важливою характеристикою сучасноњ людини.

 

14.2.  ритер≥њ псих≥чного здоровТ€

Ќа перший погл€д ≥снуЇ досить суттЇва ≥ зрозум≥ла р≥зниц€ м≥ж псих≥чною нормою та псих≥чним в≥дхиленн€м. ¬т≥м при б≥льш глибокому анал≥з≥ даноњ проблеми постаЇ досить багато запитань, що заважають формулюванню однозначноњ в≥дпов≥д≥. Ќаприклад, люди творчоњ прац≥, з одного боку, мають певн≥ проблеми в емоц≥йн≥й сфер≥, не завжди Ї адаптованими до повс€кденноњ реальност≥. « ≥ншого боку, розвиток людства значною м≥рою зобовТ€заний саме цим дивакам.

” псих≥атр≥њ досить довгий час ≥снувало у€вленн€, що псих≥чна норма та патолог≥€ мають ч≥тко окреслен≥ меж≥, тобто ≥снують т≥льки дв≥ альтернативи Ц людина або псих≥чно здорова або псих≥чно хвора. « ’V≤≤≤ стол≥тт€ таке у€вленн€ починаЇ зм≥нюватис€ Ц р≥зка межа м≥ж псих≥чною нормою та псих≥чною патолог≥Їю зам≥нюЇтьс€ пон€тт€м про ≥снуванн€ пром≥жних стан≥в та перех≥дних форм.

 ласиф≥кац≥ю пром≥жних стан≥в м≥ж псих≥чним здоровТ€м та псих≥чною хворобою запропонував
Ѕ.—. —емичов.

≤деальна норма. ¬она означаЇ в≥дсутн≥сть будь-€ких хворобливих псих≥чних стан≥в €к на момент обстеженн€, так ≥ в анамнез≥ конкретноњ людини.

—ередньостатистична норма. ÷е показник, що характеризуЇ конкретну попул€ц≥ю, тому може включати р≥зноман≥тн≥ не дуже виражен≥ в≥дхиленн€ в≥д ≥деальноњ норми. «доровТ€ конкретноњ людини пор≥внюЇтьс€ з≥ здоровТ€м людей певноњ соц≥альноњ групи.

 онституц≥йна норма Ц це пор≥вн€нн€ здоровТ€ людини з особливост€ми псих≥чного стану ≥ндив≥д≥в, що належать до певного конституц≥йного типу (наприклад, зб≥льшена вага т≥ла супроводжуЇтьс€ г≥пертон≥Їю, тому незначне зб≥льшенн€ тиску дл€ людини з п≥двищеною вагою буде розгл€датись €к вар≥ант норми, у той час €к такий самий тиск дл€ людини з пониженою вагою Ц €к суттЇвий розлад).

јкцентуац≥€ характеру Ц це крайн€ межа рис нормального характеру. јкцентуйована людина, в≥др≥зн€ючись значним розвитком де€ких рис, маЇ дещо знижену адаптац≥ю у конкретних ситуац≥€х (наприклад, стресовим фактором дл€ людини з лаб≥льною акцентуац≥Їю можуть стати самотн≥сть, в≥дсутн≥сть теплих стосунк≥в).

ѕередпатолог≥€ або п≥двищений ризик виникненн€ псих≥чних порушень. ’арактерним у даному випадку Ї, з одного боку, на€вн≥сть стресогенних фактор≥в, з ≥ншого, -

досить нормальне функц≥онуванн€ людини. ¬т≥м орган≥зм та псих≥ка функц≥онують на р≥вн≥ п≥двищеного ризику, використовуючи резервн≥ сили.

ѕередхвороба або стан дисфункц≥њ. —тан дисфункц≥њ утворюЇ низка р≥зних за €к≥стю порушень, одн≥ з €ких б≥льше наближен≥ до норми (астен≥чний стан), ≥нш≥ Ц до хвороби (психотичн≥ про€ви). ќкрем≥ про€ви хворобливих стан≥в ще не св≥дчать про на€вн≥сть псих≥чного захворюванн€. ќдиничн≥ випадки галюцинац≥й ще не св≥дчать про псих≥чну хворобу. ≤стерична реакц≥€ може статись у будь - €коњ людини у стресов≥й ситуац≥њ, але це не св≥дчить про на€вн≥сть псих≥чного захворюванн€.

¬.¬.  орольов розд≥лив психопатолог≥чн≥ та невротичн≥ порушенн€ псих≥ки та повед≥нки на патолог≥чн≥та непатолог≥чн≥. ћаючи однаков≥ зовн≥шн≥ про€ви, ц≥ порушенн€ принципово в≥др≥зн€ютьс€. «а механ≥змами виникненн€ патолог≥чн≥ порушенн€ базуютьс€ на ф≥зичних та б≥ох≥м≥чних зм≥нах у д≥€льност≥ нервовоњ системи. Ќепатолог≥чн≥ порушенн€ Ц це результат засвоЇнн€ ≥ндив≥дом погл€д≥в, форм повед≥нки, що не Ї характерними дл€ даного сусп≥льства. ƒинам≥ка патолог≥чних порушень ви€вл€Їтьс€ у формуванн≥ певних кл≥н≥чних синдром≥в. ѕри непатолог≥чних порушенн€х можна заф≥ксувати т≥льки зб≥льшенн€ порушенн€ моральних норм.

√. . ”шаков перех≥дними станами м≥ж псих≥чною нормою та патолог≥Їю називав аномальн≥ реакц≥њ, аномальн≥ стани та аномальний розвиток. јномальн≥ реакц≥њ Ц це неадекватне реагуванн€ у ситуац≥њ стресу (суњциди, ≥стеричн≥ стани, немотивована агрес≥€). јномальн≥ стани Ц це неадекватне функц≥онуванн€ псих≥ки та орган≥зму у ситуац≥њ психотравми. ѕри цьому не в≥дбуваЇтьс€ патолог≥чних зм≥н псих≥ки ≥ при певних умовах (зникненн€ неналежноњ ситуац≥њ або зм≥на ставленн€ до нењ) псих≥чний стан людини переходить у режим нормального функц≥онуванн€. јномальний розвиток Ц це формуванн€ ст≥йких повед≥нкових та псих≥чних реакц≥й, що починають ви€вл€тис€ не т≥льки у ситуац≥њ њх формуванн€, але у б≥льш широкому контекст≥ житт€ даноњ людини.

¬иход€чи з наведених приклад≥в класиф≥кац≥њ стан≥в, що знаход€тьс€ м≥ж псих≥чною хворобою та псих≥чним здоровТ€м, зрозум≥ло, що ч≥тко визначити псих≥чне здоровТ€ та псих≥чну хворобу досить важко.

Ќа оц≥нку псих≥чних стан≥в €к хворобливих або здорових також впливаЇ культурний контекст, в €ких вони виникають. ¬заЇмозвТ€зок культури та психопатолог≥њ розгл€даЇтьс€ з позиц≥й двох основних напр€мк≥в. Etic-п≥дх≥д представл€Ї ун≥версал≥стський погл€д, п≥дкреслюючи, що однаков≥ психопатолог≥чн≥ в≥дхиленн€ мають м≥сце у вс≥х культурах.  ультура може вплинути т≥льки на зм≥ст симптому, але не на€вн≥сть симптому €к такого. як приклад можна навести досл≥дженн€ особливостей псих≥чних захворювань, що проводилис€ ¬сесв≥тньою орган≥зац≥Їю охорони «доровТ€. «окрема, вивченн€ шизофрен≥њ у девТ€ти крањнах показало ≥снуванн€ однакових симптом≥в даного захворюванн€ у представник≥в р≥зних культур. јналог≥чн≥ результати були одержан≥ щодо депрес≥њ Ц люди р≥зних крањн у стан≥ депрес≥њ в≥дчували засмученн€, нездатн≥сть в≥дчувати рад≥сть, думки про недоц≥льн≥сть житт€. « ≥ншого боку, ун≥версальн≥ симптоми захворюванн€ не виключали певноњ р≥зниц≥ у переб≥гу хвороби. «окрема, було ви€влено, що у крањнах, що розвиваютьс€, шизофрен≥€ маЇ б≥льш легк≥ форми пор≥вн€но з розвиненими крањнами.

”€вленн€ про значний вплив культури на формуванн€ та переб≥г псих≥чних захворювань розвиваЇтьс€ у межах Emic-п≥дходу. ÷ей напр€мок ор≥ЇнтуЇтьс€ на культурну ун≥кальн≥сть. ¬≥дхиленн€ повед≥нки в≥д норми анал≥зуЇтьс€ у межах культурного контексту, в≥дхиленн€, що ≥снують в одн≥й культур≥, можуть не зустр≥чатис€ в ≥нш≥й або розум≥тись у межах нормальноњ повед≥нки. ” спец≥альн≥й л≥тератур≥ описан≥ де€к≥ психопатолог≥чн≥ стани, що зустр≥чаютьс€ т≥льки в окремих культурах.

јмок означаЇ неконтрольовану агрес≥ю, при €к≥й Ї бажанн€ вбити ≥ншу людину. јмок зустр≥чаЇтьс€ у ћалайз≥њ, ≤ндонез≥њ, “ањланд≥.

¬иснаженн€ мозку включаЇ проблеми з академ≥чною усп≥шн≥стю, головний б≥ль, втому очей та труднощ≥ зосередженн€. «устр≥чаЇтьс€ у зах≥дноафриканських студент≥в, практично Ї нев≥домим в ≥нших культурних середовищах.

ѕ≥блоктог Ц неконтрольоване бажанн€ покинути прим≥щенн€, з≥рвати з себе од€г та знаходитис€ на арктичному мороз≥. ÷е €вище заф≥ксоване у √ренланд≥њ, на јл€сц≥, в арктичних районах  анади.

—усто Ц неспанн€, апат≥€, депрес≥€, тривога, страх. «устр≥чаЇтьс€ серед людей, що насел€ють високог≥рТ€ јнд.

¬≥т≥ко - передбачаЇ огиду до звичайноњ њж≥, депрес≥ю, неспок≥й, часто зак≥нчуЇтьс€ вбивством та кан≥бал≥змом. «устр≥чаЇтьс€ серед канадських ≥нд≥йц≥в.

“аким чином, досл≥дники, €к≥ займаютьс€ проблемами псих≥чного здоровТ€, намагаютьс€ прийти до консенсусу у його визначенн≥. « одного боку, ≥снуЇ факт людськоњ р≥зноман≥тност≥, з ≥ншого Ц особливост≥ людського сп≥в≥снуванн€ потребують встановленн€ певних норм та правил, наприклад, дл€ того, щоб забезпечити соц≥альну стаб≥льн≥сть та вберегти оточуючих в≥д неконтрольованоњ повед≥нки психопат≥в. —ьогодн≥ псих≥атри €к загальн≥ ознаки псих≥чного захворюванн€ вид≥л€ють надм≥рну в≥дсторонен≥сть в≥д соц≥уму, про€ви насильства щодо оточуючих, галюцинац≥њ та маренн€.

 онцепц≥€ договору Ї ще одним у€вленн€м про норму та патолог≥ю. —утн≥сть ц≥Їњ концепц≥њ пол€гаЇ у тому, що профес≥онали у сфер≥ псих≥чного здоровТ€ встановлюють критер≥њ псих≥чноњ норми та псих≥чноњ патолог≥њ, з €кими погоджуЇтьс€ €к наукова сп≥льнота, так ≥ сусп≥льство у ц≥лому. «розум≥ло, що так≥ критер≥њ можуть певним чином зм≥нюватись залежно в≥д норм та ц≥нностей, що ≥снують на даному етап≥ розвитку сусп≥льства або в≥д стану розвитку псих≥атр≥њ та психолог≥њ у конкретн≥й крањн≥. Ќаприклад, досить довгий час самогубство повТ€зувалос€ з важкими псих≥чними порушенн€ми, сьогодн≥ воно вважаЇтьс€ реакц≥Їю на стресову ситуац≥ю. «верн≥ть увагу на ф≥льми 30 - 50 рок≥в, в €ких одним ≥з важливих атрибут≥в головного герою було кур≥нн€ Ц це вважалос€ позитивною рисою. —ьогодн≥ кур≥нн€ оц≥нюЇтьс€ негативно.

ўе один факт, за допомогою €кого можна про≥люструвати вплив р≥вн€ розвитку псих≥атричноњ науки на оц≥нку певних симптом≥в. Ќа початку двадц€того стол≥тт€ американський невропатолог ƒ. Ѕ≥рд вв≥в пон€тт€ неврастен≥њ (стан ф≥зичноњ та псих≥чноњ втоми). …ого дуже широко використовували, оц≥нюючи псих≥чний стан людини. ” середин≥ ’’ стол≥тт€ у —Ўј був випущений новий дов≥дник ≥з д≥агностики псих≥чних захворювань, в €кому пон€тт€ неврастен≥њ було в≥дсутн≥м. ¬≥дпов≥дн≥ симптоми були в≥днесен≥ до депрес≥њ або тривожного стану. “ак неврастен≥€ Ђзниклаї у —получених Ўтатах. « ≥ншого боку, у –ад€нському —оюз≥,  итањ д≥агноз неврастен≥њ ставивс€ досить часто, були написан≥ численн≥ кер≥вництва, захищен≥ дисертац≥њ щодо д≥агностики та л≥куванн€ под≥бних псих≥чних розлад≥в.

 

14.3. ѕсихотерап≥€

ѕсих≥чн≥ розлади л≥кують медикаментозно або за допомогою спец≥альних психотерапевтичних метод≥в. ≤снуЇ безмежна к≥льк≥сть р≥зноман≥тних метод≥в психотерап≥њ. ƒл€ того щоб краще зрозум≥ти сутн≥сть р≥зноман≥тних психотерапевтичних техн≥к, наведемо њх класиф≥кац≥ю. ѕерш за все вс≥ психотерапевтичн≥ методи можна под≥лити на три велик≥ категор≥њ: ≥нтрапсих≥чну, соц≥альну та повед≥нкову терап≥ю.

≤нтрапсих≥чна терап≥€ виходить з того, що аномальна повед≥нка Ї результатом неправильноњ ≥нтерпретац≥њ людиною власних почутт≥в, потреб та бажань. ƒо основних метод≥в ≥нтрапсих≥чноњ терап≥њ можна в≥днести психоанал≥з, кл≥Їнт -центровану терап≥ю, емотивно - рац≥ональну терап≥ю, психодраму.

ѕсихоанал≥з («. ‘рейд) основною метою вважаЇ необх≥дн≥сть допомогти людин≥ в≥дшукати неусв≥домлен≥ витоки власних труднощ≥в, що спричинен≥ внутр≥шн≥ми конфл≥ктами. ¬насл≥док цього людина зв≥льн€Їтьс€ в≥д емоц≥йних проблем та зможе в≥дбудувати власне Ђяї на здоровому п≥дірунт≥. √оловне завданн€ терапевта Ц вислухати та ≥нтерпретувати розпов≥д≥ пац≥Їнта.

 л≥Їнт-центрована терап≥€ ( . –оджерс) ор≥Їнтована та те, щоб дати пац≥Їнту можлив≥сть самост≥йно сформувати власну позитивну самооц≥нку та усв≥домити, €ким чином його сприймають оточуюч≥. «авданн€ психотерапевта Ц створити атмосферу, необх≥дну дл€ максимального саморозкритт€ та самоанал≥зу.

≈мотивно-рац≥ональна терап≥€ (≈. ≈л≥с) розгл€даЇ причину псих≥чних порушень у неправильн≥й ≥нтерпретац≥њ пац≥Їнтом ситуац≥њ. «авданн€м психотерапевта Ї вивченн€ мислительних процес≥в кл≥Їнта та доведенн€ до його розум≥нн€ того, що в≥н неправильно розум≥Ї та ≥нтерпретуЇ ситуац≥ю. ‘ормуванн€ у кл≥Їнта б≥льш рац≥онального погл€ду на д≥йсн≥сть даЇ можлив≥сть сформувати адекватн≥ способи повед≥нки.

ѕсиходрама (ƒ. ћорено) пропонуЇ людин≥ роль геро€ у гр≥, зм≥ст €коњ ор≥Їнтований на його проблеми. ≤нш≥ люди виконують рол≥ головних персонаж≥в його житт€. ўе одна група спостер≥гаЇ за грою. ѕ≥сл€ зак≥нченн€ ЂпТЇсиї в≥дбуваЇтьс€ њњ групове обговоренн€. —утн≥сть психодрами пол€гаЇ у тому, щоб у €скрав≥й форм≥ розкрити пац≥Їнту його проблеми.

—оц≥альна терап≥€ ор≥Їнтована на формуванн€ гармон≥йних в≥дносин з ≥ншими людьми. ƒо соц≥альноњ терап≥њ можна в≥днести групи розвитку та с≥мейну терап≥ю.

√рупи розвитку ор≥Їнтован≥ на формуванн€ у людини певних соц≥альних €костей. «окрема, вид≥л€ють групи сенсиб≥л≥зац≥њ, учасники €ких вчатьс€ налагоджувати в≥дкрит≥ в≥дносини з ≥ншими, краще розум≥ти людей, ефективно користуватис€ р≥зноман≥тними засобами сп≥лкуванн€. ” групах зустр≥чей головним Ї анал≥з переживань та емоц≥й людини у груп≥, розум≥нн€ њњ соц≥альних масок.

—≥мейна терап≥€ ор≥Їнтована на формуванн€ б≥льш в≥дкритих в≥дносин у родин≥ та налагодженн€ ефективних стосунк≥в м≥ж њњ членами.

ѕовед≥нкова терап≥€ головною причиною псих≥чноњ дезадаптац≥њ вважаЇ неправильну повед≥нку ≥ ор≥Їнтована, таким чином, на модиф≥кац≥ю повед≥нки. √оловними методами повед≥нковоњ терап≥њ Ї контробумовленн€, оперантн≥ методи, терап≥€ з демонстрац≥Їю модел≥ та процедури самоконтролю.

 онтробумовленн€ використовуЇтьс€, коли потр≥бно покращити повед≥нку або позбавитис€ негативних повед≥нкових про€в≥в. ѕри систематичн≥й десенсиб≥л≥зац≥њ формуютьс€ реакц≥њ, протилежн≥ неадаптивним формам. Ќаприклад, коли пац≥Їнт переживаЇ тривогу, його вчать в≥дчувати спок≥й. јверсивне обумовленн€ використовують за необх≥дност≥ позбавитис€ негативних звичок. ÷ей метод поЇднуЇ приЇмн≥ дл€ пац≥Їнта (але небажан≥) д≥њ з неприЇмними стимулами. Ќаприклад, алкогол≥к, випиваючи гор≥лку, одержуЇ удар електричним струмом.

ќперантн≥ методи використовують дл€ формуванн€ бажаноњ повед≥нки. Ќаприклад, за правильну повед≥нку пац≥Їнт кожного разу отримуЇ певну винагороду.

“ерап≥€ з демонстрац≥Їю модел≥ даЇ пац≥Їнту форми правильноњ повед≥нки, що в≥н маЇ повторювати.

ѕроцедури самоконтролю пол€гають у тому, що пац≥Їнта навчають способ≥в контролю за власною повед≥нкою, що в≥н пот≥м зд≥йснюЇ самост≥йно. ÷ей метод використовуЇтьс€ дл€ л≥куванн€ кур≥нн€, ожир≥нн€, де€ких небажаних звичок (наприклад, гриз≥нн€ н≥гт≥в). ѕац≥Їнт вчитьс€ утримуватис€ в≥д небажаних ситуац≥й, веде щоденник, в €кому записуЇ зм≥ни власного стану.

«апитанн€ дл€ самоконтролю

1. „им обумовлений психолог≥чний п≥дх≥д до проблеми псих≥чного здоровТ€?

2. ƒайте характеристику гомеостатичноњ модел≥ псих≥чного здоровТ€.

3. ƒайте характеристику адаптац≥йноњ модел≥ псих≥чного здоровТ€.

  1. ƒайте характеристику модел≥ особист≥сноњ самореал≥зац≥њ.

5. ƒайте характеристику динам≥чноњ модел≥ псих≥чного здоровТ€.

6. ƒайте характеристику станам здоровТ€ за
Ѕ.—. —емичовим.

7. ƒайте характеристику психопатолог≥чних порушень за ¬.¬.  орольовим.

8. ƒайте характеристику перех≥дних стан≥в м≥ж псих≥чною нормою та патолог≥Їю.

  1. –озкрийте взаЇмозвТ€зок культури та психопатолог≥њ.

10. ƒайте характеристику психопатолог≥чних стан≥в окремих культур.

  1.  онцепц≥€ договору €к у€вленн€ про норму та патолог≥ю.
  2. ƒайте характеристику ≥нтрапсих≥чноњ терап≥њ.
  3. ƒайте характеристику соц≥альноњ терап≥њ.
  4. ƒайте характеристику повед≥нковоњ терап≥њ.
  5. як≥ Ї п≥дходи до л≥куванн€ псих≥чних розлад≥в?

ѕрактичне зан€тт€

ѕсихолог≥€ здоровФ€ та психотерап≥€

  1. —учасн≥ модел≥ псих≥чного здоровТ€.
  2. ѕ≥дходи до показник≥в псих≥чного здоровТ€.

3.  ультура ≥ псих≥чне здоровТ€.  онцепц≥€ договору €к у€вленн€ про норму та патолог≥ю.

  1. ѕсихотерап≥€. ≤нтрапсих≥чна терап≥€.
  2. —оц≥альна та повед≥нкова терап≥€.

 

«разок тесту

  1. ѕсих≥чне здоровТ€ розгл€дають модел≥:

а) гомеостатична;

б) особист≥сноњ самореал≥зац≥њ;

в) адаптац≥йна;

г) динам≥чна;

д) соц≥олог≥чна.

 

  1. Ѕ. —. —емичов вид≥лив так≥ стани псих≥чного здоровТ€

а) ≥деальна норма;

б) середньостатистична норма;

в) конституц≥йна норма;

г) акцентуац≥€ характеру;

д) передпатолог≥€;

е) передхвороба.

 

3. ѕерех≥дними станами м≥ж псих≥чною нормою та патолог≥Їю Ї:

а) психопатичн≥ стани;

б) реактивн≥ д≥њ;

в) аномальн≥ реакц≥њ;

г) аномальн≥ стани;

д) аномальний розвиток.

 

  1. јмок означаЇ:

а) неконтрольовану агрес≥ю;

б) ≥нструментальну агрес≥ю;

в) групову агрес≥ю;

г) масовий альтруњзм;

д) гуман≥зм.

  1. ™ два п≥дходи до л≥куванн€ псих≥чних розлад≥в:

а) д≥€льн≥сний, експериментальний;

б) повед≥нковий, ≥ндив≥дуальний;

в) медикаментозний, психотерапевтичний;

г) медикаментозний, д≥€льн≥стний;

д) психотерапевтичний, повед≥нковий.

—писок л≥тератури

1.  росс-культурна психологи€. »сследовани€ и применение/ ƒ. Ѕерри, ј. ѕуртинга, ћ. —игалл, ѕ. ƒасен. - ’арьков: »зд-во Ђ√уманитарный центрї, 2007. Ц 560с.

2. ¬асильева ќ.—. ѕсихологи€ здоровь€ человека: эталоны, представлени€, установки: учеб. пособие дл€ студ. высш. учеб. заведений/ ќ.—. ¬асильева, ‘.–. ‘илатов. Ц ћ.: »здательский центр Ђјкадеми€ї, 2001. Ц 352 с.

3. ћацумото ƒ. ѕсихологи€ и культура. Ц —ѕб.: ѕрайм-≈¬–ќ«Ќј , 2002. Ц 720 с.

4. ћенделевич ¬.ƒ.  линическа€ и медицинска€ психологи€: учебное пособие. Ц 5-е изд. Ц ћ.: ћ≈ƒпресс-информ, 2005. Ц 592 с.

5. ѕсихологи€ здоровь€: учебник дл€ вузов / под ред.
√. —. Ќикифорова. Ц —ѕб.: ѕитер, 2003. Ц 608 с.

6. —емичов —. Ѕ. ѕредболезненные психические расстройства. Ц Ћ.: ћедицина, 1987. Ц 182 с.

7. ”шаков √. . ѕограничные нервно-психические расстройства. Ц 2-е изд., перераб. и доп. Ц ћ.: ћедицина, 1987. Ц 304 с.

8. —оциальна€ антропологи€ / ≈.–. ярска€ - —мирнова, ѕ.¬. –оманов. Ц –остов н/ƒ: Ђ‘ениксї, 2004. Ц 604 с.

 

15. ѕсих≥чний розвиток людини

15.1. ‘актори псих≥чного розвитку. ≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ розвитку.

15.2. —оц≥альна ситуац≥€, руш≥йн≥ сили та показники псих≥чного розвитку.

15.3. ѕсих≥чний розвиток людини у дит€чому в≥ц≥.

15.4. ѕсих≥чний розвиток у п≥дл≥тковому в≥ц≥.

15.5. ѕсих≥чний розвиток у пер≥од ранньоњ юност≥.

15.1. ‘актори псих≥чного розвитку. ≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ розвитку

ѕсих≥чний розвиток, €к ми вже зазначали, притаманний псих≥ц≥ людини, адже вона зм≥нюЇтьс€ прот€гом усього житт€. ћи розгл€нули сутн≥сть, особливост≥ та пер≥одизац≥ю псих≥чного розвитку людини. ѕсих≥чний розвиток €к складний процес обумовлюЇтьс€ системою фактор≥в.

ѕерш за все сл≥д в≥дзначити, що людина €к б≥олог≥чна ≥стота живе ≥ розвиваЇтьс€ у сусп≥льств≥, у систем≥ взаЇмод≥њ з ≥ншими людьми. ќсь чому сутн≥сть особистост≥ людини ви€вл€Їтьс€ лише у сусп≥льств≥. ѕсих≥чн≥ особливост≥ особистост≥ людини Ї прижиттЇвими, онтогенетичними утворенн€ми, пров≥дну роль у формуванн≥ €ких в≥д≥грають соц≥альн≥ умови житт€ та д≥€льност≥, навчанн€ та вихованн€. ѕроцес формуванн€ особистост≥ Ї н≥чим ≥ншим €к процесом привласненн€ сусп≥льно - ≥сторичного досв≥ду людства. ÷ей процес маЇ багато сп≥льного дл€ вс≥х людей, але в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д ≥нших процес≥в обТЇктивноњ д≥йсност≥ своњми особливост€ми.

ѕерша. Ћюдина активна, д≥€льна ≥стота. “ому зовн≥шн≥ умови житт€ визначають псих≥ку людини не пр€мо, не безпосередньо, а через процес взаЇмод≥њ людини з оточуючим соц≥альним середовищем, через предметну д≥€льн≥сть у цьому середовищ≥. ј отже, правильн≥ше буде говорити не про вплив середовища, а про процес активноњ взаЇмод≥њ людини з оточуючим соц≥альним ≥ предметним св≥том.

ƒруга. –озвиток псих≥ки обумовлюЇтьс€ зовн≥шн≥ми соц≥альними умовами, ≥ перш за все системою соц≥альних в≥дносин. јле псих≥чний розвиток людини не можна безпосередньо виводити ≥з зовн≥шн≥х умов. ÷≥ умови завжди переломлюютьс€ через життЇвий досв≥д людини, його особист≥сть, потреби, мотиви, ≥нтереси ≥ т. ≥н. ” цьому в≥дношенн≥ зовн≥шн≥ впливи опосередковуютьс€, переломлюютьс€ внутр≥шн≥м св≥том особистост≥ людини.

“рет€. Ћюдина €к активна ≥ д≥€льна ≥стота може самост≥йно, св≥домо зм≥нювати св≥й внутр≥шн≥й св≥т, свою особист≥сть, тобто займатис€ самовихованн€м та самоосв≥тою. јле процеси самовихованн€ ≥ самоосв≥ти не можуть зд≥йснюватис€ в≥д≥рвано в≥д соц≥ального середовища. —ередовищем вони мотивуютьс€ ≥ зд≥йснюютьс€ €к процеси активноњ взаЇмод≥њ ≥з соц≥альним середовищем.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 428 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћаской почти всегда добьешьс€ больше, чем грубой силой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2197 - | 2057 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.085 с.