Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«разок тесту дл€ самоконтролю




1. ¬ид≥л€ють так≥ види ≥нтелекту:

а) науковий;

б) теоретичний;

в) практичний;

г) вербальний;

д) невербальний.

 

2. Ќайб≥льш ≥нтенсивно ≥нтелект розвиваЇтьс€:

а) прот€гом усього житт€;

б) в≥д народженн€ до 2 рок≥в;

в) в≥д 2 до 12 рок≥в;

г) в≥д 12 до 20 рок≥в;

д) в≥д 20 до 30 рок≥в.

 

3. —пр€мован≥сть ≥ зосереджен≥сть псих≥чноњ д≥€льност≥ на певних об'Їктах називаЇтьс€:

а) ≥нтелектуальн≥стю;

б) наполеглив≥стю;

в) увагою;

г) спостережлив≥стю;

д) дотепн≥стю.

 

4. «алежно в≥д анал≥затор≥в образну пам'€ть под≥л€ють на:

а) зорову;

б) слухову;

в) дотикову;

г) нюхову;

д) смакову.

 

5. «д≥бн≥сть ≥ндив≥да адаптуватис€ до навколишнього середовища називаЇтьс€:

а) актив≥зац≥Їю;

б) ≥ндив≥дуал≥зац≥Їю;

в) структурал≥зац≥Їю;

г) ≥нтелектом;

д) мисленн€м.

 

—писок л≥тератури

1. ƒружинин ¬.Ќ. ѕсихологи€ общих способностей. Ц —ѕб.: ѕитер, 2000. Ц 368с.

2. «агальна психолог≥€ /за ред. —. ƒ. ћаксименка. Ц ¬≥нниц€. - Ќова книга, 2004.

3. ћТ€соњд ѕ.ј. «агальна психолог≥€.- .: ¬ища школа, 2000. Ц 480с.

4. ѕсихолог≥€ /за ред. ё.Ћ.“роф≥мова. Ц  .: Ћиб≥дь, 2001.Ц 560с.

5. –омановська Ћ.≤. ƒиференц≥йна психолог≥€ /
Ћ.≤. –омановська, Ћ.ќ. ѕодкоритова. Ц Ћьв≥в.: ЂЌовий св≥т Ц 2000ї, 2008. Ц 236с.

 

7. «д≥бност≥ та творч≥сть

7.1. ’арактеристика зд≥бностей, обдарованост≥, таланту та ген≥альност≥.

7.2. “ворч≥сть людини.

7.3. ќсобист≥сть творчоњ людини ≥ њњ житт€.

7.1. ’арактеристика зд≥бностей, обдарованост≥,
таланту та ген≥альност≥

—уттЇвою характеристикою особистост≥ людини Ї зд≥бност≥. «д≥бност€ми називають ≥ндив≥дуально Ц психо≠ло≠г≥чн≥ особливост≥ людини, в≥д €ких залежить усп≥шн≥сть набутт€ знань, ум≥нь та навичок, але не тотожн≥ ним. «д≥бност≥ ви€вл€ютьс€ ≥ розвиваютьс€ у д≥€льност≥. ¬они виникли у процес≥ ≥сторичного розвитку людства €к насл≥док розпод≥лу прац≥, виникненн€ нових вид≥в д≥€льност≥. –азом ≥з ними виникли ≥ сформувалис€ нов≥ людськ≥ зд≥бност≥. ¬они забезпечили вдосконаленн€ процесу виробництва, засоб≥в та метод≥в виробництва.

«д≥бност≥ людини Ї лише потенц≥йною можлив≥стю дл€ набутт€ знань, ум≥нь та навичок, а њх на€вний р≥вень Ц це д≥йсн≥сть. “ому не можна говорити про зд≥бност≥, спираючись на на€вний р≥вень знань, ум≥нь та навичок. Ќеобх≥дно бути обережним ≥ тактовним у визначенн≥ зд≥бностей, щоб не прийн€ти в≥дсутн≥сть певних знань за в≥дсутн≥сть зд≥бностей. “иповим прикладом може служити ген≥альний учений, творець теор≥њ в≥дносност≥ ј. ≈йнштейн, €кий був досить посередн≥м учнем. ™дн≥сть зд≥бностей ≥з знанн€ми, ум≥нн€ми та навичками ви€вл€Їтьс€ у динам≥ц≥ набутт€ њх, тобто у тому, €к за в≥дпов≥дних однакових умов швидко ≥ легко людина оволод≥ваЇ ними.

«д≥бност≥, €к ≥ ≥нш≥ ≥ндив≥дуально - психолог≥чн≥ особ≠ливост≥ людини, не даютьс€ у готовому вигл€д≥. ¬они Ї результатом розвитку. ÷ю точку зору необх≥дно брати до уваги, бо ≥снуЇ величезна к≥льк≥сть спроб по€сненн€ зд≥бностей спадков≥стю. “ак, ще стародавн≥й ф≥лософ ѕлатон (427 - 347 рр. до н.е.) стверджував, що зд≥бност≥ Ї природженими, ≥ вс≥ знанн€, що маЇ людина, Ї њњ споминами про перебуванн€ у п≥днебесному, ≥деальному св≥т≥ Ђабсолютних знаньї. ‘ранцузький ф≥лософ –. ƒекарт (1596 Ц 1650 рр.) стверджував, що впливи зовн≥шн≥х обТЇкт≥в не дають ≥стинного знанн€. “аке знанн€ споконв≥чно закладене у душ≥ у вигл€д≥ природжених ≥дей.

—воЇр≥дна точка зору належить ‘. √аллю (1758 Ц
1828 рр.). ¬≥н повТ€зав р≥вень розвитку псих≥чних €костей з розм≥рами окремих частин головного мозку. якщо к≥стки черепа повн≥стю в≥дпов≥дають виступам та западинам у мозку, то за черепом людини можна визначити њњ зд≥бност≥.
‘. √алль склав так звану френолог≥чну карту (в≥д грецьк. phren Ц розум), на €к≥й поверхн€ черепа була под≥лена на 27 зон.  ожн≥й зон≥ приписувалис€ певн≥ зд≥бност≥.

Ќеправом≥рною ви€вилась ≥ г≥потеза про залежн≥сть зд≥б≠ностей в≥д маси мозку. —ереднЇ значенн€ маси мозку люди≠ни становить 1400 Ц 1500 г. ћозок ≤.—. “ургенЇва важив 2012 г, а мозок ≥ншого письменника ј. ‘ранса Ц 1017 г. ¬они обидва були видатними письменниками з високим р≥внем розвитку зд≥бностей.

«аперечуючи генетичну обумовлен≥сть зд≥бностей, психологи не заперечують њх звТ€зок ≥з особливост€ми будови та функц≥онуванн€ нервовоњ системи та орган≥в чутт€. Ќайб≥льш достов≥рною Ї г≥потеза про звТ€зок зд≥бностей з м≥кроструктурою мозку та орган≥в чутт€. –озвитку зд≥бностей спри€Ї успадкуванн€ соц≥альних умов житт€. “ак, у родин≥ …. Ѕаха було 57 музикант≥в, з €ких 20 Ц видатних.

ƒиференц≥йн≥ особливост≥ будови нервовоњ системи та орган≥в чутт€ складають п≥дірунт€ дл€ розвитку зд≥бностей, оволод≥нн€ певними знанн€ми, ум≥нн€ми, навичками чи певною д≥€льн≥стю. ÷≥ диференц≥йн≥ особливост≥ Ї задатка-ми Ц природженими передумовами дл€ розвитку зд≥бностей. ћатер≥альним п≥дірунт€м задатк≥в Ї особливост≥ будови мозку, кори п≥вкуль головного мозку та њх функц≥ональними властивост€ми. ÷≥ особливост≥ обумовлюютьс€ спадковою природою орган≥зму, утробним та позаутробним розвитком.

“аким чином, задатки Ц це не зд≥бност≥, а т≥льки передумови до розвитку зд≥бностей. ”с≥ люди мають задатки до оволод≥нн€ мовою, але не вс≥ люди оволод≥вають однаковою к≥льк≥стю мов, ≥ не вс≥ однаково волод≥ють р≥дною мовою. “варини не мають задатк≥в до мовного сп≥лкуванн€ ≥ н≥коли не навчаютьс€ говорити.

ѕров≥дну роль у розвитку зд≥бностей в≥д≥грають не задатки, а соц≥альн≥ умови житт€, осв≥та, навчанн€ та вихованн€. ћ≥ж зд≥бност€ми ≥ задатками ≥снуЇ багатозначний звТ€зок. «адатки теж Ї багатозначними. як≥ саме зд≥бност≥ будуть формуватис€ на п≥дірунт≥ задатк≥в Ц залежить в≥д умов житт€, навчанн€ та вихованн€. Ќа п≥дірунт≥ одних ≥ тих самих задатк≥в можуть розвинутис€ р≥зн≥ зд≥бност≥.

«д≥бност≥ €к сукупн≥сть псих≥чних €костей мають свою структуру. ” структур≥ зд≥бностей вид≥л€ють загальн≥ та спец≥альн≥ зд≥бност≥.

«агальн≥ зд≥бност≥ Ц це т≥ особливост≥, що ви€вл€ютьс€ у вс≥х видах д≥€льност≥ ≥ спираютьс€ на загальн≥ ум≥нн€. —юди можна в≥днести ум≥нн€ сприймати ≥ усв≥домлювати завданн€, плануванн€ ≥ орган≥зац≥ю виконанн€ завданн€, спроможн≥сть розкривати звТ€зки ≥ в≥дношен≠н€ речей, оволод≥нн€ новими засобами прац≥, переборюванн€ труднощ≥в ≥ т.≥н.

—пец≥альн≥ зд≥бност≥ Ц це т≥ особливост≥ псих≥ки, що ви€вл€ютьс€ у спец≥альних видах д≥€льност≥: мистецтв≥, мал€рств≥, музиц≥, науц≥. ƒл€ музикант≥в це абсолютний слух, дл€ художника Ц в≥дчутт€ кольору, дл€ артиста Ц ум≥нн€ перевт≥люватис€ ≥ т.≥н.

—л≥д памТ€тати, що зд≥бност≥ мають розвиватись у комплекс≥ ≥ всеб≥чно. ќдноб≥чний розвиток одн≥Їњ зд≥бност≥ не забезпечуЇ усп≥шну д≥€льн≥сть. ¬идатн≥ особистост≥ мали всеб≥чно розвинен≥ зд≥бност≥. “ак, ћ.¬. Ћомоносов,
“.√. Ўевченко, ё. Ћ≥б≥х Ц приклад всеб≥чного розвитку зд≥бностей. “ому треба прагнути до розвитку у себе р≥зноман≥тних зд≥бностей: б≥льше бачити, читати, працювати, не в≥дмовл€тис€ в≥д р≥зноман≥тних вражень та переживань, всього того, що складаЇ сутн≥сть людини. ўе дв≥ тис€ч≥ рок≥в тому говорили: Homo sum, humani nihil a me alienum puto. (Ћюдина € ≥ н≥що людське мен≥ не чуже). —пираючись на це присл≥вТ€, можна дос€гти своЇю наполеглив≥стю всеб≥чного розвитку власних зд≥бностей.

як≥сно своЇр≥дне поЇднанн€ зд≥бностей, що забезпечуЇ усп≥шн≥сть виконанн€ д≥€льност≥, називаЇтьс€ обдарован≥стю. ќбдарован≥сть у д≥тей ви€вл€Їтьс€ досить рано. ” 3 - 4 роки вони можуть читати, писати усп≥шно рахувати. ¬они уважно можуть займатис€ значний пром≥жок часу певною справою, прагнуть до розумових зан€ть. ÷≥ €кост≥ можуть збер≥гатись ≥ у б≥льш старшому в≥ц≥.

ƒл€ анал≥зу обдарованост≥ вид≥л€ють три групи взаЇмоповТ€заних показник≥в:

- випереджальний розвиток п≥знанн€;

- особист≥сний розвиток;

- ф≥зичн≥ дан≥.

” випереджальному розвитку п≥знанн€ вид≥л€ють так≥ особливост≥.

1. ќсоблив≥ сензитивн≥ (в≥д лат. sensus Ц в≥дчутт€, почутт€) пер≥оди. “ак≥ пер≥оди характеризуютьс€ п≥двищеною чуттЇв≥стю до певних вплив≥в. ” ц≥ пер≥оди обдарован≥ д≥ти н≥би Ђпоглинаютьї все з навколишнього св≥ту. ƒо того ж обдарован≥ д≥ти можуть одночасно займатис€ не одн≥Їю справою.

2. ƒопитлив≥сть. ќбдарован≥ д≥ти активно досл≥джують навколишн≥й св≥т. ¬они не винос€ть жодних обмежень у своњх досл≥дженн€х. јктивн≥сть обдарованих д≥тей по€снюЇтьс€ п≥двищеною б≥ох≥м≥чною та електричною активн≥стю мозку.

3. „удова пам'€ть. ќбдарован≥ д≥ти добре запамТ€то≠вують под≥њ, предмети, €вища, слова. ¬се це обумовлено ранн≥м розвитком мови та абстрактного мисленн€. ќбдарованим люд€м властива спроможн≥сть класиф≥кувати ≥ категоризувати ≥нформац≥ю ≥ досв≥д. ¬они ум≥ють ефективно використовувати накопичен≥ знанн€.

4. ¬еликий словниковий запас. ќбдарован≥ д≥ти в≥дчувають пост≥йну потребу в ≥нтелектуальн≥й д≥€льност≥. Ќакопичений запас сл≥в даЇ можлив≥сть супроводжувати мову складними синтаксичними конструкц≥€ми, ставити непрост≥ запитанн€. ћаленьк≥ Ђвундерк≥ндиї читають словники та енциклопед≥њ, придумують слова, що в≥дображають њх розум≥нн€ св≥ту та у€вн≥ под≥њ. “ак≥ д≥ти в≥ддають перевагу ≥грам, що актив≥зують розумов≥ зд≥бност≥.

5. Ќер≥вном≥рний розвиток психолог≥чних особи≠востей може викликати одноб≥чну математичну чи гуман≥тарну обдарован≥сть. ƒом≥нуванн€ математичних зд≥бностей може створити перешкоди дл€ мовного розвитку та пригн≥чувати читанн€. ≤ навпаки, дом≥нуванн€ гуман≥тарних зд≥бностей створюЇ перешкоди дл€ оволод≥нн€ точними науками: математикою, ф≥зикою, х≥м≥Їю.

6. ѕ≥двищена концентрац≥€ уваги. ƒл€ обдарованих д≥тей властива дов≥льн≥сть псих≥чних процес≥в та уваги. ¬они наполеглив≥ у дос€гненн≥ результату в обран≥й галуз≥. ƒов≥льн≥сть псих≥чних процес≥в забезпечуЇ п≥двищений р≥вень зануренн€ у задачу.

7. ќбдарованим д≥т€м властивий високий р≥вень розвитку у€ви та р≥зних вид≥в мисленн€.

ќсобист≥сний розвиток обдарованоњ людини передбачаЇ розгл€д таких рис:

1. ѕочутт€ справедливост≥. ÷е почутт€ розповсюд≠жуЇтьс€ на себе та оточуючих. “ак, в≥домий випадок, коли 3 -р≥чна дитина п≥сл€ в≥дв≥дуванн€ нед≥льноњ школи за€вила: ЂЅог несправедли≠вийї. Ќа уроц≥ у той день говорилос€ про ЌоЇв ковчег. ƒитина по€снила: ЂЅог сказав люд€м, що необх≥дно робити, ≥ що њх чекаЇ, €кщо вони будуть погано себе поводити. “ак, що вони могли вр€туватись ≥ не потонути. ј тваринам в≥н н≥чого не сказав, в≥н њх не попередив, то ж чому вони мали помирати? Ѕог несправедливийї.

2. Ўирок≥ особист≥сн≥ системи ц≥нностей. ќбдарован≥ д≥ти гостро переживають соц≥альну несправедлив≥сть, встановлюють висок≥ вимоги до себе та оточуючих, в≥дкликаютьс€ на правду, справедлив≥сть, гармон≥йн≥сть, красу, природн≥сть.

3. ќрган≥чне поЇднанн€ реальност≥ та фантаз≥њ. ƒ≥ти 2 -5 рок≥в не можуть розвести реальн≥сть ≥ фантаз≥ю. ¬они мальовничо передають у словах власн≥ фантаз≥њ ≥ практично живуть у св≥т≥ власноњ живоњ фантаз≥њ. яскрава у€ва породжуЇ фантастичне, багате ≥ €скраве житт€. ” дорослих збер≥гаютьс€ елементи гри, винах≥дливост≥, творчого п≥дходу Ц €кост≥, що забезпечили матер≥альний ≥ естетичний розвиток людства.

4. ƒобре розвинене почутт€ гумору. ќбдарован≥ ≥ талановит≥ люди любл€ть н≥сен≥тниц≥, гру сл≥в, п≥дколки, жарти. ¬они часто бачать гумор там, де ≥нш≥ його не бачать. √умор дл€ обдарованих людей Ї р€т≥вною благодаттю ≥ здоровим щитом захисту тонкоњ псих≥ки в≥д удар≥в, €ких можуть наносити менш чутлив≥ люди.

5. Ќамаганн€ розвТ€зувати непосильн≥ завданн€. ќбда≠ро≠≠ван≥ д≥ти робл€ть усп≥хи, що недос€жн≥ дл€ б≥льшост≥ д≥тей.

6. ѕереб≥льшен≥ страхи. ¬исокий р≥вень розвитку фан≠та≠≠з≥њ забезпечуЇ спроможн≥сть у€вити багато небезпечних насл≥дк≥в. ќбдарован≥ люди чутлив≥ до немовних про€в≥в почутт≥в оточуючих. ¬они в≥дчувають мовчазне напруженн€ навколо себе.

7. ≈кстрасенсорне сприйманн€. ¬исокий р≥вень фан≠≠≠та≠з≥њ, висока активн≥сть головного мозку та емоц≥йна чутлив≥сть дозвол€ють обдарованим д≥т€м сприймати те, що ≥ншим не п≥д силу: читати думки ≥нших, передбачлив≥сть ≥
т. ≥н. ¬с≥ ц≥ особливост≥ псих≥ки обдарованих д≥тей складають п≥дірунт€ сприйманн€ себе €к Ђненормальнихї. “ак≥ особливост≥ псих≥ки притаманн≥ дл€ високообдарованих д≥тей, тому до цього необх≥дно ставитись ≥ з розум≥нн€м, ≥ з терп≥нн€м, ≥ з повагою.

8. ≈гоцентризм у по€сненн≥ под≥й ≥ €вищ. ≈гоцен≠тризм Ї проекц≥Їю власного сприйманн€ та емоц≥йноњ реакц≥њ на под≥њ, €вища, розум ≥ почутт€ оточуючих. ¬≥н не м≥стить у соб≥ негативного в≥дт≥нку егоњзму.

” ф≥зичн≥й характеристиц≥ обдарованост≥ Ї два протилежн≥ стереотипи. ѕерший Ц обдарованих д≥тей розгл€дають €к худеньких, маленьких, бл≥дих Ђкнижкових червТ€к≥вї в окул€рах. ƒругий Ц обдарован≥ д≥ти вищ≥ за зростом, ф≥зично м≥цн≥ш≥, здоров≥ш≥, красив≥ш≥. ƒругий образ обдарованоњ дитини б≥льш привабливий. јле ≥ перший, ≥ другий образи далек≥ в≥д ≥стини. Ќе можна робити узагальнених висновк≥в про зр≥ст, здоровТ€ чи зовн≥шн≥сть обдарованих людей. ≤стина завжди знаходитьс€ м≥ж пол€рними думками.

¬ищий р≥вень розвитку зд≥бностей називаЇтьс€ талантом. ¬≥н забезпечуЇ можлив≥сть усп≥шно ≥ ориг≥нально виконувати складну д≥€льн≥сть. “алант, €к ≥ зд≥бност≥, Ї лише можлив≥стю, а реальн≥сть залежить в≥д конкретних сусп≥льно-≥сторичних умов. –озвиток талант≥в завжди залежить в≥д потреб епохи. “ак, у пер≥оди в≥йн розвиваютьс€ полководч≥ таланти, у мирний час Ц ≥нженерн≥, конструкторськ≥, мистецьк≥ ≥ т.≥н. “алант, €к ≥ зд≥бност≥, ви€вл€Їтьс€ у активн≥й д≥€льност≥ людини.

“алант Ц це сукупн≥сть €костей, њх поЇднанн€. –озвиток одн≥Їњ психолог≥чноњ €кост≥, нав≥ть надзвичайно високий, не забезпечуЇ таланту. ѕро це св≥дчать володар≥ феноменальноњ памТ€т≥, €к≥ у своЇму розвитку обмежилис€ лише демонстрац≥Їю њњ на сцен≥. ” талановитих людей пам'€ть може бути €к дуже гарною, так ≥ не дуже. јле пор€д з памТ€ттю мають бути дуже гарно розвинен≥ гнучк≥сть розуму, сильна вол€ та фантаз≥€, високий власний характер мотивац≥њ, толерантн≥сть до невизначеност≥ ситуац≥њ.

Ќайвищий р≥вень розвитку зд≥бностей, що ви€вл€Їтьс€ у творч≥й д≥€льност≥, називаЇтьс€ ген≥альн≥стю. ѕро ген≥альн≥сть св≥дчать результати, що мають ≥сторичне значенн€ у житт≥ сусп≥льства, у розвитку науки, л≥тератури, мистецтва. √ен≥альних людей надзвичайно мало. ¬важаЇтьс€, що за всю ≥стор≥ю людства в≥домо не б≥льше 400 ос≥б.
ƒо ген≥њв в≥днос€ть, наприклад, јр≥стотел€, –. ƒекарта,

ћ.¬. Ћомоносова. “ак, ћ.¬. Ћомоносов мав епохальн≥ дос€г≠ненн€ у багатьох галуз€х людськоњ д≥€льност≥: х≥м≥њ, астроном≥њ, математиц≥, ф≥зиц≥. ” той самий час в≥н був художником, поетом, мовознавцем.

√ен≥альн≥сть передбачаЇ напружену працю. √ен≥њ в ≥стор≥њ людства Ц це титани прац≥, завд€ки €к≥й вони ≥ дос€гли вершин майстерност≥ ≥ всесв≥тнього визначенн€. Ќа запитанн€ про причини ген≥альност≥ ≈д≥сон (€кий працював по 16 годин на добу) в≥дпов≥в, що вона складаЇтьс€ на 99% з поту ≥ т≥льки на 1% з таланту.

7.2. “ворч≥сть людини

“ворч≥сть в≥д≥граЇ важливе значенн€ в ус≥х сферах людськоњ д≥€льност≥. “ворч≥сть, €к ≥ будь-€ка д≥€льн≥сть людини, орган≥чно повТ€зана з у€вою та фантаз≥Їю. –езультатом процесу прац≥ Ї продукт, що був на початку в у€в≥ людини €к њњ мета. ѕопереднЇ, ≥деальне створенн€ продукт≥в д≥€льност≥ можливе завд€ки творч≥й у€в≥. Ћюди твор€ть ≥стор≥ю у активн≥й д≥€льност≥, п≥знають закони сусп≥льного розвитку, прагнуть передбачити майбутнЇ. ¬се це вимагаЇ творчост≥ та у€ви.

“ворч≥стю називаЇтьс€ д≥€льн≥сть, результатом €коњ Ї нов≥ матер≥альн≥ та духовн≥ ц≥нност≥. ƒл€ анал≥зу процесу творчост≥ використовують два п≥дходи: особист≥сний та процесуальний.

ќсобист≥сний п≥дх≥д передбачаЇ анал≥з тих властивостей особистост≥ людини, що забезпечують процес творчост≥. ÷е зд≥бност≥, знанн€, вол€, фантаз≥€, мотиви, ум≥нн€, що забезпечують створенн€ нового, ориг≥нального продукту. ¬ажлива роль у творчост≥ особистост≥ належить у€в≥, ≥нтуњц≥њ, неусв≥домленим компонентам розумовоњ д≥€льност≥.  р≥м того, до творчост≥ особист≥сть спонукаЇ потреба у самоактуал≥зац≥њ.

ѕроцесуальний п≥дх≥д передбачаЇ анал≥з самого процесу творчост≥. Ќайб≥льш попул€рною Ї модель творчост≥
√. ”оллеса. ¬≥н вид≥л€Ї чотири стад≥њ процесу творчост≥: п≥дготовку, дозр≥ванн€, натхненн€ (≥нсайт) ≥ перев≥рку. ÷≥ стад≥њ пост≥йно перепл≥таютьс€ та переход€ть одна в одну, а пров≥дна роль належить у процес≥ творчост≥ ≥нсайту Ц ≥нтуњтивному схопленню пошукового результату.

“ворч≥сть, €к ≥ спроможн≥сть до творчост≥ або креатив≠н≥сть (в≥д лат. creo -, are - творю, творити), передбачаЇ неза≠леж≠≠ну повед≥нку. ѕри цьому створюЇтьс€ одиничне, ориг≥нальне, що характеризуЇ вих≥д за меж≥ соц≥альноњ норми, порушенн€ соц≥альноњ стаб≥льност≥. —усп≥льство ж, навпаки, зац≥кавлене у внутр≥шн≥й стаб≥льност≥ ≥ безперервному в≥дтворенн≥ ≥снуючих форм в≥дносин та звичайних предмет≥в матер≥альноњ та духовноњ культури.

ќсобливост≥ творчост≥ ≥ креативност≥ дають можлив≥сть вид≥лити умови формуванн€ творчоњ особистост≥. ÷е так≥ умови: в≥дсутн≥сть регламентац≥њ предметноњ активност≥, точн≥ше Ц в≥дсутн≥сть зразка регламентованоњ повед≥нки, на€вн≥сть позитивного зразка творчоњ повед≥нки, створенн€ умов дл€ насл≥дуванн€ творчоњ повед≥нки ≥ блокуванн€ про€в≥в агресивноњ ≥ деструктивноњ повед≥нки, соц≥альне п≥дкр≥пленн€ творчоњ повед≥нки.

—ензитивним пер≥одом дл€ формуванн€ креативност≥ Ї в≥к в≥д 3 до 5 рок≥в. ” 3 роки дитина готова до соц≥ал≥зац≥њ, але ще не соц≥ал≥зована, тобто ще не привласнила систему встановлених форм в≥дносин у сусп≥льств≥. ƒл€ креативного розвитку дитини необх≥дна на€вн≥сть зразка творчоњ повед≥нки. …ого роль пол€гаЇ у тому, щоб протисто€ти зразку Ђправильноњ повед≥нкиї.

” в≥ц≥ 5 - 6 рок≥в креативна повед≥нка зменшуЇтьс€ (зростаЇ ≥нтелектуальна активн≥сть та р≥вень соц≥ал≥зац≥њ), бо дитина все б≥льше привласнюЇ соц≥ально сприйн€тлив≥ форми повед≥нки та не бачить можливостей в≥дхилень в≥д стереотип≥в у соц≥альн≥й взаЇмод≥њ.

¬плив с≥мейного вихованн€ ≥ житт€ у с≥мТњ на розвиток креативност≥ ≥ творчост≥ у д≥тей багатозначний ≥ багатоб≥чний. “ак, –. јльберт та ≤. –унко стверджують, що б≥льш високий р≥вень креативност≥ мають д≥ти, €к≥ живуть у с≥мТ€х з негармон≥йними емоц≥йними в≥дносинами та психотичн≥стю батьк≥в. Ќавпаки, –. —тенберг стверджуЇ необх≥дн≥сть гармо≠н≥йних в≥дносин. “ак≥ пол€рн≥ точки зору, мабуть, недостатньо обірунтован≥. Ѕезсумн≥вне одне - дл€ розвитку креативност≥ у д≥тей в умовах с≥мТњ необх≥дн≥ широкий спектр повед≥нки дитини з м≥н≥мальною к≥льк≥стю стереотипних форм повед≥нки, демократичне середовище, в≥дсутн≥сть сл≥поњ слухн€ност≥.

 

7.3. ќсобист≥сть творчоњ людини ≥ њњ житт€

“ворить особист≥сть людини з≥ своњми особливими псих≥чними про€вами. —ьогодн≥ досл≥дники схил€ютьс€ до думки, що немаЇ творчих (креативних) зд≥бностей, а Ї лише творч≥ особистост≥ з≥ своЇю своЇр≥дною мотивац≥Їю. ѕравда, р≥зн≥ автори вважають п≥дірунт€м творчост≥ ≥ р≥зн≥ мотиви:
«. ‘рейд Ц субл≥мац≥ю енерг≥њ статевого пот€гу в ≥нш≥ сфери д≥€льност≥ та творчост≥; ј. јдлер Ц €к результат комплексу неповноц≥нност≥;  .√. ёнг Ц про€в архетип≥в колективного несв≥домого; –. јсадж≥ол≥ Ц €к процес сходженн€ особистост≥ до ≥деального Ђяї;  . –оджерс Ц мотивац≥ю особист≥сного росту; ј.ћ. ћатюшк≥н Ц мотивац≥ю дос€гнень. –≥зноман≥тн≥сть погл€д≥в на мотивац≥ю творчост≥ дозвол€Ї стверджувати, що безсумн≥вним дл€ творчих особистостей Ї на€вн≥сть певноњ мотивац≥њ та особистоњ захопленост≥.

ƒосл≥дники творчих особистостей вид≥л€ють у них своЇр≥дн≥ риси:

- незалежн≥сть Ц особист≥сн≥ стандарти важлив≥ш≥ за групов≥;

- нонконформ≥зм оц≥нок ≥ суджень;

- в≥дкрит≥сть розуму Ц готовн≥сть пов≥рити чужим ≥ своњм фантаз≥€м;

- сприйн€тлив≥сть до нового ≥ незвичного;

- висока толерантн≥сть до невизначених ≥ нерозвТ€заних ситуац≥й, конструктивна активн≥сть у них;

- висока активн≥сть головного мозку;

- розвинен≥ естетичн≥ почутт€;

- емоц≥йна нестаб≥льн≥сть.

“ак, ‘. Ѕаррон стверджуЇ, щоб бути творчим, сл≥д бути тр≥шки невротиком. Ќасправд≥, невротичн≥сть Ї поб≥чним результатом творчоњ активност≥. ѕовед≥нку творц€ ≥ невротика можна розгл€дати €к вих≥д за меж≥ стереотипних норм. “ому „. Ћомброзо стверджуЇ, що ген≥й ≥ безумство можуть поЇднуватис€ в одн≥й людин≥. ƒл€ них властиве пост≥йне переповненн€ мозку кровТю, сильний жар у голов≥ ≥ охолодженн€ к≥нц≥вок.  р≥м того, њм властива погана мТ€зова та статева д≥€льн≥сть. —писок ген≥њв, хворих душевними хворобами, психопат≥в, наркоман≥в, пТ€ниць ≥ невротик≥в безк≥нечний.

Ќа еп≥лепс≥ю хвор≥ли ѕетрарка, ћольЇр, ‘лобер, ƒостоЇвський, ћакедонський, Ќаполеон, ÷езар. ѕсихопатами були —анд, ћ≥келанджело, Ѕайрон, √ете. √алюцинац≥€ми страждали Ѕайрон, √оголь, √ончаров.  ≥льк≥сть пТ€ниць, наркоман≥в, самогубц≥в серед творчоњ ел≥ти не п≥дл€гаЇ обл≥ку: ћюссе,  лейс€, —ократ, —енека, √ендель, Ѕлок, ѕо, ™сен≥н, ћа€ковський. —ьогодн≥ ƒ.  арлсон вважаЇ, що ген≥й Ї нос≥Їм рецесивного гену шизофрен≥њ. ” гомозиготному стан≥ цей ген спричин€Ї хворобу. —ин ген≥ального ј. ≈йнштейна хвор≥в на шизофрен≥ю. ” цьому списку –. ƒекарт, Ѕ. ѕаскаль, ≤. Ќьютон, ћ. ‘арадей, „. ƒарв≥н, ≤.  ант, –. ≈мерсон,
‘. Ќ≥цше.

“аким чином, талант, ген≥альн≥сть, творч≥сть Ц це не т≥льки великий дар Ѕожий, але й велике покаранн€.

“ворч≥сть маЇ обмеженн€ у час≥. ћаксимум творчост≥ припадаЇ на в≥к 30 - 45 рок≥в. –ос≥йський письменник
ћ. «ощенко под≥лив творц≥в на дв≥ групи: тих хто прожив коротке, емоц≥йно насичене житт€, ≥ тих хто помер до 45 рок≥в та довгожител≥в.

ƒо першоњ групи належать: ћоцарт (помер у 36 рок≥в), Ўопен (39), ћендельсон (37), –афаель (37), ¬ан √ог (37),
≈. ѕо (40), ќ. ѕушк≥н (37), ћ. √оголь (42), ЅЇл≥нський (37), ћ. Ћермонтов (26), ¬. ћа€ковський (37), —. ™сен≥н (30),
ќ. Ѕлок (40), ј. „ехов (43). —мерть ≥ самогубство ген≥њв Ї насл≥дком перевтомленн€ в≥д творчого процесу, неврастен≥њ ≥ т€жкого житт€. як зазначаЇ ћ. «ощенко, ЂЕдолю свою вони заробили власними рукамиї.

ƒо ц≥Їњ групи належать так зван≥ Ђпок≥йники за житт€ї, тобто творц≥, €к≥ перестали творити у молод≥ роки ≥ прожили довге житт€. ÷е √л≥нка, Ўуман, ‘онв≥з≥н, ƒев≥, Ћ≥б≥х, ¬удсворт,  олр≥дж. “ворчий пер≥од завершуЇтьс€ довготривалим спадом сили та депрес≥Їю.

ƒл€ в≥дтворенн€ творчих сил необх≥дн≥ зовн≥шн≥ (регламент) ≥ внутр≥шн≥ (саморегул€ц≥€) зусилл€. ’то ними волод≥в, той належав до другоњ групи довгожител≥в:  ант (81), Ћев “олстой (82), √. √ал≥лей (79), √оббс (92), ѕ≥фагор (76),
√ете (82), ≤. Ќьютон (84), ћ. ‘арадей (77), Ћ. ѕастер (74),
„. ƒарв≥н (73), ѕлатон (81).

“аким чином, зд≥бност≥ та творч≥сть Ї монол≥тним сплавом комплексу детерм≥нант, серед €ких на перше м≥сце виход€ть б≥олог≥чн≥ передумови, або задатки, власна активна д≥€льн≥сть та вм≥нн€ управл€ти собою. ¬се це чудово у в≥ршован≥й форм≥ виклав Ќ.ј. «аболоцкий:

Ќе позвол€й душе ленитьс€

Ќе позвол€й душе ленитьс€!  оль дать ей вздумаешь
„тоб воду в ступе не толочь, поблажку,
ƒуша об€зана трудитьс€ ќсвобожда€ от работ,
» день и ночь, и день и ночь! ќна последнюю рубашку
— теб€ без жалости сорвет.

 

 

√они ее из дома к дому, ј ты хватай ее за плечи,

“ащи с этапа на этап, ”чи и мучай до темна,
ѕо пустырю, по бурелому, „тоб жить с тобой по-человечьи

„ерез сугроб, через ухаб! ”чилась заново она.

 

Ќе разрешай ей спать в постели ќна рабын€ и царица,

ѕри свете утренней звезды, ќна работница и дочь,

ƒержи лент€йку в черном теле ќна об€зана трудитьс€

» не снимай с нее узды! » день и ночь, и день и ночь!

«апитанн€ дл€ самоконтролю

1. ўо називаЇтьс€ зд≥бност€ми?

2. ” чому пол€гаЇ Їдн≥сть знань, ум≥нь, навичок та зд≥бностей.

3. ўо називаЇтьс€ задатками?

4. —труктура зд≥бностей. «агальн≥ та спец≥альн≥ зд≥бност≥.

5. ѕо€сн≥ть необх≥дн≥сть всеб≥чного розвитку зд≥бностей.

6. як≥ показники визначають обдарован≥сть?

7. ƒайте характеристику випереджальному розвитку п≥знанн€ у обдарованих д≥тей.

8. ўо характеризуЇ особист≥сний розвиток п≥знанн€ у обдарованих д≥тей.

9. ƒайте характеристику таланту.

10. „им визначаЇтьс€ ген≥альн≥сть людини?

11. ƒайте характеристику п≥дходам до по€сненн€ творчост≥ людини?

12. ”мови формуванн€ креативност≥ людини.

13. ѕо€сн≥ть, чому сензитивним пер≥одом дл€ формуванн€ креативност≥ Ї в≥к в≥д 3 до 5 рок≥в.

14. як≥ особливост≥ особистост≥ людини визначають творч≥сть?

15. ѕо€сн≥ть взаЇмозвТ€зок творчост≥ та невротичност≥.

16. ѕсих≥чн≥ розлади та творч≥сть.

17. ѕо€сн≥ть точку зору ƒ.  арлсона на генетичну обумовлен≥сть ген≥альност≥.

18. ’то так≥ Ђпок≥йники за житт€ї?

19. як≥ умови необх≥дн≥ дл€ довготривалого творчого житт€?

 

ѕрактичне зан€тт€

«д≥бност≥, творч≥сть та творча особист≥сть

1. ≤стор≥€ вивченн€ та сучасне розум≥нн€ зд≥бностей.

2. ќбдарован≥сть.

3. “алант.

4. √ен≥альн≥сть.

5. “ворча особист≥сть та њњ житт€.

6. ”мови формуванн€ креативност≥.

—писок л≥тератури

1. ƒружинин ¬.Ќ. ѕсихологи€ общих способностей. Ц —ѕб.: ѕитер, 2000. Ц 368 с.

2. «агальна психолог≥€ /за ред. —.ƒ. ћаксименка. Ц ¬≥нниц€. Ц Ќова книга, 2004.

3. Ћейтес Ќ.—. ”мственные способности и возраст. Ц ћ.: ѕедагогика, 1971. Ц 280 с.

4. Ћамброзо „. √ениальность и помешательство.- .: ”крањна, 1995. Ц 276 с.

5. ћТ€соњд ѕ.ј. «агальна психолог≥€. -  .: ¬ища школа, 2000. Ц 480 с.

6. ћол€ко ¬.ј. “ворческа€ конструктологи€ (пролегомены). Ц  .: ќсвита ”краины, 2007. Ц 388 с.

7. –омановська Ћ.≤. ƒиференц≥йна психолог≥€ /
Ћ.≤. –омановська, Ћ.ќ. ѕодкоритова. Ц Ћьв≥в.: ЂЌовий св≥т Ц 2000ї, 2008. Ц 236 с.

8. –оменець ¬.ј. ѕсихолог≥€ творчост≥. Ц  .: Ћиб≥дь, 2001. Ц 288 с.

8. ≈моц≥њ ≥ почутт€

8.1. ѕон€тт€ про емоц≥њ ≥ почутт€.

8.2. ‘орми переживанн€ емоц≥й ≥ почутт≥в.

8.3. ¬ищ≥ почутт€.

8.1. ѕон€тт€ про емоц≥њ ≥ почутт€

 

Ћюдське житт€ ви€вл€Їтьс€ двома формами активност≥: повед≥нкою ≥ д≥€льн≥стю. ƒ≥€льн≥сть людини, њњ повед≥нка викликають позитивне або негативне ставленн€ до них. ѕ≥д повед≥нкою розум≥ють зовн≥шн≥ про€ви системи рухових реакц≥й орган≥зму людини на впливи об'Їктивного св≥ту, а д≥€льн≥сть - це взаЇмод≥€ з об'Їктивним св≥том, у процес≥ €коњ людина активно та св≥домо прагне дос€гти поставленоњ мети. —аморегул€ц≥€ повед≥нки ≥ д≥€льност≥ Ї одн≥Їю з важливих функц≥й псих≥ки людини. ƒ≥€льн≥сть складаЇтьс€ з д≥й, в≥дносно завершених елемент≥в д≥€льност≥, спр€мованих на розв'€занн€ пром≥жних завдань. —тавленн€ до д≥йсност≥ в≥дображаЇтьс€ у мозку та переживаЇтьс€ €к задоволенн€ або незадоволенн€, рад≥сть, сум, гн≥в, сором. “ак≥ переживанн€ називають емоц≥€ми, почутт€ми.

≈моц≥њ та почутт€ орган≥чно взаЇмопов'€зан≥, але за зм≥стом ≥ формою переживанн€ вони не тотожн≥. ≈моц≥€ - це загальна активна форма переживанн€ орган≥змом своЇњ життЇд≥€льност≥. –озр≥зн€ють прост≥ та складн≥ емоц≥њ. ѕереживанн€ задоволенн€ в≥д њж≥, бадьорост≥, втоми, болю - це прост≥ емоц≥њ. ¬они властив≥ ≥ люд€м, ≥ тваринам. ѕрост≥ емоц≥њ у людському житт≥ перетворилис€ на складн≥ емоц≥њ та почутт€. ’арактерна ознака складних емоц≥й пол€гаЇ у тому, що вони виникають внасл≥док усв≥домленн€ об'Їкта потреби (наприклад, переживанн€ задоволенн€ при сприйманн≥ музики, пейзажу). ѕочутт€ - це специф≥чн≥ людськ≥ переживанн€, узагальнене ставленн€ до людських потреб. «адоволенн€ або незадоволенн€ потреб викликаЇ позитивн≥ або негативн≥ емоц≥њ: рад≥сть, любов, горд≥сть або сум, гн≥в, сором тощо.

≈моц≥њ та почутт€ характеризуютьс€ певною €к≥стю та пол€рн≥стю, активн≥стю та ≥нтенсивн≥стю. ѕочутт€ми Ї ставленн€ особистост≥ до прац≥, под≥й, ≥нших людей, до самоњ себе. «а €к≥стю переживань в≥др≥зн€ютьс€ одн≥ емоц≥њ та почутт€ в≥д ≥нших (наприклад, рад≥сть Ц в≥д гн≥ву, любов Ц

в ≥д ненавист≥).

≈моц≥€м ≥ почутт€м властива пол€рн≥сть. ¬она ви€вл€Їтьс€ у тому, що кожна емоц≥€, кожне почутт€ за р≥з≠них обставин можуть ви€вл€тис€ протилежно: Ђрад≥сть Ц
гореї, Ђлюбов Ц ненавистьї, Ђсимпат≥€ Ц антипат≥€ї, Ђзадоволенн€ Ц незадоволенн€ї. ѕол€рн≥ переживанн€ мають виражений позитивний або негативний в≥дт≥нок.

”мови житт€ та д≥€льност≥ викликають почутт€ р≥зного р≥вн€ активност≥. –озр≥зн€ють стен≥чн≥ емоц≥њ та почутт€ - т≥, що посилюють активн≥сть, спонукають до д≥€льност≥, та астен≥чн≥ - т≥, що пригн≥чують людину, зменшують њњ активн≥сть. «алежно в≥д ≥ндив≥дуальних особливостей особистост≥, њњ стану ≥ ставленн€ до ситуац≥њ та об'Їкт≥в, що викликають переживанн€, емоц≥њ та почутт€ ви€вл€ютьс€ певною ≥нтенсивн≥стю, бувають довготривалими або короткочасними. ’арактерна особлив≥сть емоц≥й ≥ почутт≥в пол€гаЇ у тому, що вони ц≥лковито захоплюють особист≥сть. ≈моц≥њ сигнал≥зують про корисн≥ або шк≥длив≥ впливи на орган≥зм, завд€ки чому мають ун≥версальне значенн€ дл€ житт€ орган≥зму.

’арактер переживань обумовлюЇтьс€ ставленн€м особистост≥ до потреб. ѕотреби людини ≥ тварин в≥др≥зн€ютьс€ за зм≥стом, ≥нтенсивн≥стю та способом њх задоволенн€. ј це обумовлюЇ в≥дм≥нн≥сть в емоц≥€х людей ≥ тварин, нав≥ть у таких, €к≥ Ї сп≥льними дл€ них: гн≥в, страх, рад≥сть, сум тощо. ≈моц≥њ докор≥нно зм≥нилис€ у процес≥ ≥сторичного розвитку людини, вони Ђолюднилис€ї, набули своЇр≥дних особливостей. √олод, наприклад, переживаЇтьс€ людиною не так, €к твариною. Ћюдина залежно в≥д обставин може стримувати голод, в≥дмовл€тис€ в≥д њж≥. ” людини €к сусп≥льноњ ≥стоти виникли вищ≥, духовн≥ потреби, а з ними й вищ≥ почутт€ - моральн≥, естетичн≥, п≥знавальн≥, що не властив≥ тварин≥. “варинн≥ емоц≥њ залишилис€ на р≥вн≥ ≥нстинктивних форм життЇ≠д≥€льнос≠т≥. ѕочутт€ сорому, зазначав „. ƒарв≥н, властиве лише людин≥. ≈моц≥њ, почутт€ людини повТ€зан≥ з њњ д≥€льн≥стю. ƒ≥€льн≥сть викликаЇ р≥зн≥ переживанн€ у зв'€зку з усп≥хами. ≈моц≥њ та почутт€ стимулюють людину до д≥€льност≥, стають њњ мотивами. ѕочутт€ збагачують житт€ людини.

≈моц≥€ми та почутт€ми називаютьс€ в≥дображенн€ людиною субТЇктивного ставленн€ до обТЇктивного св≥ту у звТ€зку з задоволенн€м чи незадоволенн€м потреб.

 

8.2. ‘орми переживанн€ емоц≥й ≥ почутт≥в

 

≈моц≥йн≥ стани та форми њх ви€вленн€ детерм≥нуютьс€ соц≥альними чинниками. Ќе можна ≥гнорувати де€ких природжених особливостей людини. Ѕагатство емоц≥йних стан≥в ви€вл€Їтьс€ у форм≥ настроњв, афект≥в, стрес≥в, фрустрац≥й, пристрастей.

Ќастр≥й - це довготривалий емоц≥йний стан, що своЇр≥дно забарвлюЇ на певний час д≥€льн≥сть людини, характеризуЇ њњ життЇвий тонус. –озр≥зн€ють настроњ позитивн≥, що ви€вл€ютьс€ у бадьорост≥, ≥ негативн≥, що пригн≥чують, викликають пасивн≥сть. Ќастр≥й це такий загальний емоц≥йний стан, що виразно не спр€мований на щось конкретне. ѕричини настрою найр≥зноман≥тн≥ш≥: неп≥дготовлен≥сть до д≥€льност≥, страх перед оч≥куваною невдачею, хвороблив≥ стани, приЇмн≥ зв≥стки тощо. ќсобливе м≥сце серед причин, що викликають настр≥й, пос≥даЇ марнов≥рство. ¬≥ра у прикмети, особливо негативн≥, викликаЇ пасивн≥сть, страх, спотворюЇ псих≥чну д≥€льн≥сть особистост≥. ћ≥ра п≥ддатливост≥ настро€м маЇ ≥ндив≥дуальний характер. ќсоби, €ким властиве самовладанн€, не п≥ддаютьс€ настрою, не занепадають духом нав≥ть тод≥, коли дл€ цього Ї певн≥ п≥дстави, а навпаки, переборюють труднощ≥. Ћегкодух≥ швидко п≥ддаютьс€ настро€м. ¬они потребують п≥дтримки колективу.

јфект - це сильна, короткочасна емоц≥€, що виникаЇ раптово, оволод≥ваЇ людиною так сильно, що вона втрачаЇ здатн≥сть контролювати своњ д≥њ та вчинки, зменшуЇ р≥вень св≥домост≥. ѕрикладом афект≥в може бути неспод≥ване переживанн€ - сильна рад≥сть, вибух гн≥ву, страх. ” стан≥ афекту порушуЇтьс€ саморегул€ц≥€ орган≥зму, що зд≥йснюЇтьс€ ендокринною системою, послаблюютьс€ гальм≥вн≥ процеси кори великих п≥вкуль головного мозку.
≤. ѕавлов, анал≥зуючи афектний стан, зазначав, що людина у стан≥ афекту, що перевищуЇ гальм≥вну функц≥ю кори, говорить ≥ робить те, чого вона н≥коли не зробить у спок≥йному стан≥ ≥ про що шкодуЇ, коли мине афект. ќсобливо р≥зко ви€вл€Їтьс€ афективний стан при спТ€н≥нн≥, за €кого гальм≥вн≥ процеси значно послаблюютьс€. јфекти викликаютьс€ неспод≥ваними гострими життЇвими ситуац≥€ми, в €к≥ потрапл€Ї людина. јфект, €к ≥ настр≥й, залежить певною м≥рою в≥д ≥ндив≥дуальних особливостей людини: њњ темпераменту, характеру, вихованост≥. јфективн≥ люди часто - густо Ђспалахуютьї за будь - €ких причин. јфекти викликають глибок≥ зм≥ни у псих≥чному житт≥ людини, виснажують њњ. Ћюдина маЇ виховати у соб≥ здатн≥сть контролювати себе, волод≥ти рухами, може контролювати своњ афективн≥ реакц≥њ. –азом з тим ус≥м люд€м б≥льшою чи меншою м≥рою властиве афективне житт€, без €кого вони перетворилис€ б на пасивних, байдужих ≥стот.

—тресдещо нагадуЇ афект. ¬≥н виникаЇ за напружених умов житт€ та д≥€льност≥, у небезпечних ситуац≥€х, що ви€вл€ютьс€ неспод≥вано й потребують вживанн€ негайних заход≥в. ” стресовому стан≥ повед≥нка значною м≥рою дезорган≥зуЇтьс€, спостер≥гаютьс€ безладн≥ рухи, порушенн€ мовленн€, помилки у переключенн≥ уваги, у сприйманн≥, памТ€т≥ та мисленн≥, ви€вл€ютьс€ неадекватн≥ емоц≥њ. Ћише тверд≥ ум≥нн€ та навички у стресовому стан≥ можуть залишатис€ без зм≥н. ѕрактика показуЇ, що висок≥ дисципл≥нован≥сть, орган≥зован≥сть та самовладанн€ запоб≥гають дезорган≥зац≥њ повед≥нки за умов стресу. ¬ид≥л€ють два види стресу: дистрес та сустрес. ƒистрес маЇ негативний характер, дезорган≥зовуЇ повед≥нку та д≥€льн≥сть. —устрес маЇ позитивний характер, спри€Ї актив≥зац≥њ псих≥чноњ д≥€льност≥ людини.

‘рустрац≥€ Ц це довготривалий емоц≥йний стан, характерною ознакою €кого Ї дезорган≥зац≥€ св≥домост≥ та д≥€льност≥ у стан≥ безнад≥йност≥, втрати перспективи. ¬она виникаЇ у в≥дпов≥дь на реальн≥ чи у€вн≥ перешкоди на шл€ху до поставленоњ мети. –озр≥зн€ють так≥ види фрустрац≥њ, €к агресивн≥сть, д≥€льн≥сть за ≥нерц≥Їю, депресивн≥ стани, характерними дл€ €ких Ї сум, невпевнен≥сть, безсилл€, в≥дчай. ‘рустрац≥€ виникаЇ у результат≥ конфл≥кт≥в особистост≥ з ≥ншими, особливо у колектив≥, де людина не маЇ п≥дтримки, сп≥вчутливого ставленн€. Ќегативна соц≥альна оц≥нка людини, що зач≥паЇ њњ особисто, њњ значущ≥ стосунки, загрожуЇ престижу, людськ≥й г≥дност≥, спричинюЇ стан фрустрац≥њ. ¬≥н виникаЇ у людей з п≥двищеною збудлив≥стю, з недостатньо розвиненими гальм≥вними процесами, у невихованих, розбещених д≥тей.

ѕристраст≥ - це сильн≥, ст≥йк≥, тривал≥ почутт€, що захоплюють людину, волод≥ють нею ≥ ви€вл€ютьс€ в ор≥Їнтац≥њ вс≥х прагнень особистост≥ в одному напр€мку, у зосередженн≥ њх на одн≥й мет≥. ѕристрасть - це сила людини, що прагне до свого предмета. ¬она породжуЇ неослабну енерг≥ю у прагненн≥ до мети. ѕристрасть ви€вл€Їтьс€ у найр≥зноман≥тн≥ших сферах людського житт€ та д≥€льност≥: у прац≥, навчанн≥, науц≥, спорт≥, мистецтв≥. ¬она маЇ виб≥рковий характер ≥ ви€вл€Їтьс€ в емоц≥йн≥й, у п≥знавальн≥й, вольов≥й сферах. –озр≥зн€ють пристраст≥ позитивн≥ та негативн≥. ѕозитивна пристрасть, €кщо вона заважаЇ д≥€льност≥, стаЇ негативною.  оли учень, захоплюючись читанн€м або спортом, пропускаЇ уроки, недосипаЇ, то це захопленн€ з позитивноњ пристраст≥ перетворюЇтьс€ на негативну. ѕристрасть до алкоголю, кур≥нн€ згубно позначаЇтьс€ на прац≥ та житт≥ людини. ѕозитивн≥ пристраст≥ Ц захопленн€ працею, навчанн€м Ц Ї т≥Їю силою особистост≥, що спри€Ї д≥€льност≥.

8.3. ¬ищ≥ почутт€

 

” емоц≥йн≥й сфер≥ людини особливе м≥сце пос≥дають вищ≥ почутт€. ¬они Ї в≥дображенн€м ставленн€ до €вищ соц≥альноњ д≥йсност≥. «а зм≥стом вищ≥ почутт€ под≥л€ють на моральн≥, естетичн≥, праксичн≥ та ≥нтелектуальн≥. –≥вень духовного розвитку людини оц≥нюють за тим, €кою м≥рою њй властив≥ ц≥ почутт€. ” вищих почутт€х €скраво ви€вл€ютьс€ ≥нтелектуальн≥ та вольов≥ компоненти. ¬ищ≥ почутт€ Ї не лише особистими переживанн€ми, а й засобом виховного впливу на ≥нших.

ћоральн≥ почутт€ Ц це почутт€, в €ких ви€вл€Їтьс€ ст≥йке ставленн€ людини до сусп≥льних под≥й, до ≥нших людей, до самоњ себе. ƒжерелом моральних почутт≥в Ї сп≥льне житт€ людей, њх взаЇмини, боротьба за дос€гненн€ сусп≥льних ц≥лей. ћоральн≥ почутт€ людини сформувались у сусп≥льно-≥сторичному житт≥ людства, у процес≥ сп≥лкуванн€ людей ≥ стали важливим засобом оц≥нюванн€ вчинк≥в ≥ повед≥нки, регулюванн€ взаЇмин особистост≥.

≈стетичн≥ почутт€ - це в≥дображенн€ ставленн€ до краси в €вищах природи, у прац≥, у гармон≥њ барв, звук≥в, рух≥в ≥ форм. √армон≥йна злагоджен≥сть в обТЇктах ц≥лого та частин, ритм повТ€зан≥ з почутт€м приЇмного, насолодою. ÷≥ почутт€ викликають твори мистецтва. Ќе т≥льки у мисленн≥, а й у почутт€х людина стверджуЇ себе у предметному св≥т≥. «алежно в≥д р≥вн€ загальноњ та мистецькоњ культури люди по - р≥зному в≥дгукуютьс€ на красу. ќдн≥ глибоко переживають гармон≥йно виражен≥ ритм ≥ риму, переходи кольор≥в, звук≥в, форм та рух≥в, ≥нш≥ не в≥дчувають ц≥Їњ гармон≥њ ≥ захоплюютьс€ грубими, р≥зкими звуками, безладними рухами, випадковими поЇднанн€ми кольор≥в. ≈стетичн≥ почутт€ т≥сно пов'€зан≥ з моральними. ¬они сповнюють особист≥сть високими прагненн€ми, утримують в≥д негативних вчинк≥в. ќтже, естетичн≥ почутт€ Ї ≥стотними чинниками у формуванн≥ морального обличч€ людини.

ѕраксичн≥ почутт€ (в≥д лат. рracsis Ц д≥ло) - це в≥дображенн€ людиною свого ставленн€ до д≥€льност≥. Ћюдина в≥дгукуЇтьс€ на р≥зн≥ види д≥€льност≥: трудову, навчальну, спортивну. ÷е ви€вл€Їтьс€ у захопленн≥, у задоволенн≥ д≥€льн≥стю, творчому п≥дход≥, радост≥ в≥д усп≥х≥в або у незадоволенн≥, байдужому ставленн≥ до д≥€льност≥. ѕраксичн≥ почутт€ виникають у д≥€льност≥. яскраве у€вленн€ про зм≥ст ≥ форми д≥€льност≥, њњ процес ≥ результат, громадську ц≥нн≥сть Ц основна передумова виникненн€ й розвитку праксичних почутт≥в. ѕраксичн≥ почутт€ розвиваютьс€ або згасають залежно в≥д орган≥зац≥њ та умов д≥€льност≥. ¬они особливо усп≥шно розвиваютьс€ ≥ стають ст≥йкими тод≥, коли д≥€льн≥сть в≥дпов≥даЇ ≥нтересам ≥ зд≥бност€м людини, коли у д≥€льност≥ ви€вл€ютьс€ елементи творчост≥, розвиваютьс€ перспективи њњ розвитку. ѕраксичн≥ почутт€ стають багатшими, €кщо поЇднуютьс€ з моральними.

¬ол €

ѕон€тт€ про волю.

9.2. ќсновн≥ €кост≥ вол≥.

9.3. Ѕезв≥лл€, його причини ≥ переборенн€.

ѕон€тт€ про волю

¬ол€ - псих≥чний процес св≥домоњ та ц≥леспр€мованоњ регул€ц≥њ людиною своЇњ д≥€льност≥ та повед≥нки з метою дос€гненн€ поставлених ц≥лей та подоланн€ перешкод на шл€ху до нењ. ” вольових д≥€х людина зд≥йснюЇ власну св≥дому мету. —в≥дома д≥€льн≥сть Ц це дов≥льна д≥€льн≥сть. ƒов≥льне напруженн€ ф≥зичних сил, дов≥льне сприйманн€, запам'€товуванн€, дов≥льна увага тощо Ц це св≥дома регул€ц≥€, св≥доме спр€муванн€ ф≥зичних ≥ розумових сил на дос€гненн€ св≥домо поставленоњ мети. ќтже, вол€ Ї одн≥Їю з найважлив≥ших умов людськоњ д≥€льност≥. ¬ол€ людини виробилась у процес≥ њњ сусп≥льно - ≥сторичного розвитку, у трудов≥й д≥€льност≥. ” боротьб≥ за ≥снуванн€, долаючи труднощ≥, людина виробила у соб≥ р≥зн≥ €кост≥ вол≥. ¬ольову д≥€льн≥сть не можна зводити до активност≥ орган≥зму й ототожнювати з нею. јктивн≥сть властива ≥ тваринам. ¬они пристосовуютьс€ до умов, але без ц≥лепокладанн€. ¬ол€ ви€вл€Їтьс€ у своЇр≥дному зусилл≥, у внутр≥шньому напру≠женн≥, що переживаЇ людина, переборюючи внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥ труднощ≥. ¬ол€ Ї детерм≥нованим процесом. ƒетерм≥н≥стичне розум≥нн€ вол≥ п≥дтверджуЇтьс€ ф≥з≥олог≥ч≠ними досл≥дженн€ми ≤. —Їченова та ≤. ѕавлова.

≤. —Їченов зазначав, що вольов≥ д≥њ причинно обумовлен≥ зовн≥шн≥ми подразниками. ”с≥ дов≥льн≥ рухи Ї в≥добра≠жувальними, тобто рефлекторними.

≤. ѕавлов зазначав, що весь механ≥зм вольового руху - це умовний процес, що п≥дпор€дковуЇтьс€ законам вищоњ нервовоњ д≥€льност≥.


9.2. ќсновн≥ €кост≥ вол≥

 

ќдн≥Їю з найважлив≥ших вольових €костей особистост≥ Ї ц≥леспр€мован≥сть. ¬она визначаЇтьс€ принципов≥стю та переконанн€м людини ≥ ви€вл€Їтьс€ у глибокому усв≥домленн≥ своњх завдань ≥ необх≥дност≥ њх зд≥йснювати. ÷≥леспр€мован≥сть ви€вл€Їтьс€ в ум≥нн≥ людини керуватись у своњх д≥€х ст≥йкими переконанн€ми, принципами. ÷≥леспр€мован≥сть ≥ принципов≥сть особистост≥ - п≥дірунт€ њњ сильноњ вол≥. Ћюди без ч≥ткоњ ц≥леспр€мованост≥, твердих переконань, принцип≥в часто перебувають п≥д впливом випадкових бажань, зазнають впливу ≥нших. Ѕез твердого переконанн€ та принциповоњ спр€мованост≥ повед≥нки у людини не може бути й сильноњ вол≥.

¬ажлива вольова €к≥сть людини - ≥н≥ц≥ативн≥сть, тобто здатн≥сть самост≥йно ставити перед собою завданн€ й без нагадувань ≥ спонукань ≥нших виконувати њх. ≤н≥ц≥ативн≥сть людини характеризуЇтьс€ д≥йовою активн≥стю. ћало, ви€вивши ≥н≥ц≥ативу, поставити перед собою завданн€, треба його зд≥йснити, довести до к≥нц€. ÷е можливо лише за належноњ активност≥ у д≥€х.

≤стотними €кост€ми вол≥ людини Ї також р≥шуч≥сть, стриман≥сть, наполеглив≥сть, самост≥йн≥сть. ¬они ви€вл€ютьс€ в ум≥нн≥ своЇчасно та рац≥онально приймати р≥шенн€, особливо у складних обставинах, у гальмуванн≥ негативних прагнень та д≥й, у здатност≥ людини долати труднощ≥, що виникають на шл€ху до дос€гненн€ мети. ÷≥ €кост≥ допомагають людин≥ доводити до к≥нц€ кожну розпочату справу, долаючи вс≥ перешкоди, що зустр≥чаютьс€ на шл€ху до њњ виконанн€. ¬елик≥ справи, визначн≥ науков≥ винаходи можлив≥ лише за на€вност≥ цих €костей. Ќаполеглив≥сть людини сл≥д в≥др≥зн€ти в≥д такоњ њњ €кост≥, €к уперт≥сть. ”перт≥сть - це необдумане, н≥чим не виправдане ви€вленн€ вол≥. ”перта людина напол€гаЇ на своЇму недоц≥льному бажанн≥, незважаючи на обставини. ”перт≥сть Ї про€вом не сили, а швидше слабкост≥ вол≥. ѕриймаючи р≥шенн€, вперта людина заперечуЇ розумн≥ докази, не зважаЇ на ≥нтереси ≥нших, сусп≥льн≥ ≥нтереси. ÷е негативна €к≥сть людини, тому сл≥д намагатис€ њњ позбутис€.

—амост≥йн≥сть вол≥ ви€вл€Їтьс€ у здатност≥ людини критично ставитись €к до власних вчинк≥в ≥ д≥й, так ≥ до вчинк≥в ≥нших людей, не п≥ддаватис€ негативним впливам ≥нших. —амост≥йн≥сть - це результат високоњ принциповост≥ людини, њњ моральноњ витримки. ѕротилежною самост≥йност≥ Ї нав≥юван≥сть. Ќав≥юван≥сть ви€вл€Їтьс€ у тому, що людина легко п≥ддаЇтьс€ впливу ≥нших. Ќав≥юван≥сть буваЇ у тих людей, €к≥ не мають ст≥йких переконань, твердих принцип≥в, некритично насл≥дують ≥нших, не мають власноњ думки. “≥, хто легко п≥ддаютьс€ нав≥юванню та самонав≥юванню, це люди з нест≥йкою волею. —амовладанн€ ви€вл€Їтьс€ у здатност≥ людини волод≥ти собою, керувати власною повед≥нкою та д≥€льн≥стю. —амовладанн€ - важливий компонент такоњ €кост≥ особистост≥, €к мужн≥сть. ¬олод≥ючи собою, людина см≥ливо беретьс€ за в≥дпов≥дальне завданн€. —амовладанн€ Ч одна з нев≥дТЇмних €костей дисципл≥нованоњ людини. ¬≥дсутн≥сть самовладанн€ робить людину нестриманою, ≥мпульсивною. Ћюди, €к≥ не волод≥ють собою, легко п≥ддаютьс€ впливу почутт≥в, часто порушують дисципл≥ну, в≥дступають перед труднощами, впадають у розпач. —воЇр≥дним про€вом безв≥лл€ особистост≥ Ї конформн≥сть. —уть њњ ви€вл€Їтьс€ у тому, що людина п≥ддаЇтьс€ впливу, тиску групи у своњх д≥€х ≥ вчинках, не ви€вл€Ї незалежност≥, не обстоюЇ своњ позиц≥њ. як показали досл≥дженн€, конформним особам властив≥ негнучк≥сть псих≥чних процес≥в, б≥дн≥сть ≥дей, знижена здатн≥сть волод≥ти собою. ѓм не вистачаЇ в≥ри у себе, вони ви€вл€ють б≥льшу пасивн≥сть, нав≥юван≥сть ≥ залежн≥сть в≥д ≥нших. —укупн≥сть позитивних €костей вол≥, властивих людин≥, зумовлюЇ силу вол≥. як позитивн≥, так ≥ негативн≥ €кост≥ вол≥ не Ї природженими. ¬они розвиваютьс€ у процес≥ житт€ та д≥€льност≥.

9.3. Ѕезв≥лл€, його причини ≥ переборенн€

Ѕезв≥лл€ б≥льшою чи меншою м≥рою ви€вл€Їтьс€ у р≥зних ф≥зичних ≥ розумових д≥€х. ’арактерними його особливост€ми Ї зниженн€ загальноњ активност≥, псих≥чна мл€в≥сть, ваганн€ там, де необх≥дн≥сть д≥њ очевидна. Ѕезв≥льн≥ люди не довод€ть розпочатоњ справи до к≥нц€, не здатн≥ переборювати нав≥ть незначн≥ труднощ≥, в≥дкладають справу на пот≥м. ¬они легко в≥двол≥каютьс€ в≥д важливоњ д≥€льност≥, берутьс€ за маловажливе, др≥бне, непотр≥бне, њм не властив≥ ст≥йк≥, ц≥леспр€мован≥ ≥нтереси, самост≥йн≥сть ≥ критичне ставленн€ до себе та до ≥нших. Ѕезв≥льн≥ люди не мають власноњ думки, легко п≥дпадають п≥д вплив ≥нших, легко п≥ддаютьс€ нав≥юванню та самонав≥юванню, внасл≥док чого невпевнен≥ у своњх д≥€х. ¬они мало≥н≥ц≥ативн≥, хоча ≥ знають справу, не здатн≥ стримувати своњ бажанн€, долати у соб≥ т≥ чи ≥нш≥ емоц≥йн≥ стани - гн≥в, страх, афекти. ” екстремальних ситуац≥€х вони розгублюютьс€, стають безпорадними, њм властиве мр≥йництво, вони часом подають ц≥кав≥ пропозиц≥њ, але не реал≥зують њх. Ѕезв≥лл€ властиве конформним особам, €к≥ схильн≥ уникати самост≥йних р≥шень, пасивно приймають погл€ди ≥нших, пристосовуютьс€ до готових стандарт≥в повед≥нки. ¬ипадки хворобливого безв≥лл€ називаютьс€ абул≥Їю. Ѕезв≥лл€ обумовлюЇтьс€ багатьма причинами. ≤нод≥ його спричин€ють орган≥чн≥ або функц≥ональн≥ розлади у д≥€льност≥ кори великих п≥вкуль головного мозку, особливо лобовних його д≥л€нок, дисоц≥ац≥€, розТЇднан≥сть образ≥в д≥њ та рух≥в, пасивн≥сть ≥дей, у€влень. ƒо цього спричинюють р≥зн≥ хвороби, особливо вживанн€ алкоголю, наркотик≥в, що викликають пасивн≥сть розумовоњ д≥€льност≥, руйнують гальм≥вну функц≥ю кори великих п≥вкуль головного мозку, у результат≥ чого актив≥зуютьс€ п≥дк≥рков≥ процеси, зокрема емоц≥њ. ќбмеженн€ рух≥в та д≥й д≥тей, прагненн€ в усьому допомагати њм виховують у них пасивн≥сть, що стаЇ звичкою, важко перевиховуЇтьс€ у старшому в≥ц≥. ‘ормуванн€ у д≥тей працьовитост≥, залученн€ њх до ц≥леспр€мованих трудових д≥й, спонуканн€ доводити розпочату справу до к≥нц€ Ї найважлив≥шими заходами щодо переборенн€ безв≥лл€. ‘≥зичне вихованн€, спорт, р≥зн≥ види змагань великою м≥рою спри€ють розвитку активност≥, самовладанн€, сильноњ вол≥.

«апитанн€ дл€ самоконтролю

1. ѕо€сн≥ть пол€рн≥сть емоц≥й.

2. ƒайте характеристику стен≥чним та астен≥чним почутт€м.

3. ўо називаЇтьс€ емоц≥€ми та почутт€ми.

4. Ќазв≥ть форми переживанн€ емоц≥й.

5. ѕор≥вн€йте афект ≥ фрустрац≥ю.

6. ƒайте характеристику стресу.

7. Ќазв≥ть вищ≥ почутт€.

8. ƒайте характеристику моральним почутт€м.

9. ѕроанал≥зуйте умови виникненн€ та ≥снуванн€ праксичних почутт≥в.

10. ўо називаЇтьс€ волею?

11. Ќазв≥ть €кост≥ вол≥.

12. ѕор≥вн€йте наполеглив≥сть ≥ вперт≥сть.

13. ѕор≥вн€йте самост≥йн≥сть ≥ нав≥юван≥сть.

14. ƒайте характеристику безв≥ллю.

15. ѕричини виникненн€ безв≥лл€.

ѕрактичне зан€тт€

≈моц≥йно-вольова сфера людини

1. —утн≥сть емоц≥й ≥ почутт≥в.

2. ‘орми переживанн€ емоц≥й ≥ почутт≥в та њх вплив на д≥€льн≥сть людини.

3. ¬ищ≥ почутт€ людини. ”мови њх формуванн€.

4. —утн≥сть вол≥.

5. ќсновн≥ €кост≥ вол≥ та умови њх виникненн€.

6. Ѕезв≥лл€ та умови його подоланн€.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 346 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒаже страх см€гчаетс€ привычкой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2236 - | 1958 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.146 с.