Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕроцес мисленн€. ¬иди мисленн€




ѕ≥знавальна д≥€льн≥сть людини починаЇтьс€ з в≥дчутт≥в ≥ сприйманн€. ѕроте такоњ ≥нформац≥њ про навколишн≥й св≥т людин≥ недостатньо дл€ задоволенн€ р≥зноман≥тних потреб практичноњ д≥€льност≥. ¬ичерпн≥ знанн€ про обТЇкти д≥йсност≥, њх внутр≥шню сутн≥сть людина одержуЇ за допомогою мисленн€ Ч вищоњ форми п≥знанн€ обТЇктивноњ реальност≥. ¬оно виникаЇ у ситуац≥њ на€вност≥ достатньоњ к≥лькост≥ знань дл€ вир≥шенн€ конкретноњ проблеми.

ћисленн€ - це псих≥чний процес опосередкованого та узагальненого в≥дображенн€ д≥йсност≥ за допомогою слова.

ѕерша особлив≥сть виражаЇтьс€ в опосередкованому характер≥ мисленнЇвого в≥дображенн€ д≥йсност≥. Ќе можна безпосередньо побачити будову атомного €дра, х≥м≥чну реакц≥ю, ультраф≥олетове випром≥нюванн€ тощо. ўоб розкрити вс≥ ц≥ властивост≥, людина вдаЇтьс€ до м≥ркувань, обчислень, сп≥вставленн€ факт≥в.

ƒруга особлив≥сть мисленн€ Ц узагальнений характер в≥дображенн€ д≥йсност≥. Ћюдина п≥знаЇ ≥стотн≥ ознаки, що ви€вл€ютьс€ сп≥льними дл€ спор≥днених предмет≥в ≥ осмислюЇ њх узагальнено, оперуючи пон€тт€ми, що завжди Ї загальними, абстрактними пон€тт€ми.

–≥зн≥ автори по - р≥зному вид≥л€ють види мисленн€. Ќайб≥льш поширен≥ два п≥дходи: за наочн≥стю та творч≥стю.

¬ид≥л€ть види мисленн€:

«а наочн≥стю: «а творч≥стю:

- наочно - д≥йове; - теоретичне;

- наочно - образне; - практичне;

- словесно - лог≥чне. - творче.

Ќаочно-д≥йовемисленн€ - це розвТ€зуванн€ задач у наочн≥й форм≥ шл€хом практичних д≥й з конкретними предметами. ” дитини наочно - д≥йове мисленн€ Ї першим кроком до п≥знанн€ свого оточенн€. ¬оно властиве ≥ тваринам. “ак, мавпа, ман≥пулюючи з предметами у к≥мнат≥, д≥стаЇ п≥дв≥шений п≥д стелею банан.

Ќаочно-образне ( образне, просторове ) мисленн€- це розвТ€зуванн€ задач шл€хом ≥деального перетворенн€ њх умов за допомогою образ≥в сприйманн€, що маЇ людина. ƒитина чотирьох-шести рок≥в здатна оперувати образом об'Їкта, що викликав ≥нтерес. ѕроте в≥н ще не виходить за меж≥ њњ сприйманн€. ” математиц≥ використовують кресленн€ €к умову створенн€ образ≥в.

—ловесно - лог≥чнемисленн€- це пров≥дний зас≥б теоретичного оволод≥нн€ д≥йсн≥стю. ¬оно формуЇтьс€ внасл≥док оволод≥нн€ д≥тьми науковими пон€тт€ми, заф≥ксованими у слов≥. ¬оно маЇ вигл€д м≥ркуванн€, зд≥йснюЇтьс€ шл€хом мислительних д≥й: анал≥зу, синтезу, абстрагуванн€, узагальненн€, пор≥вн€нн€, класиф≥кац≥њ.

“еоретичнемисленн€можна вважати р≥зновидом словесно-лог≥чного. ÷е зас≥б ц≥леспр€мованого теоретичного освоЇнн€ д≥йсност≥, в≥дтворенн€ њњ у пон€тт€х. “еоретичне мисленн€ спр€моване на побудову узагальненого ≥ значною м≥рою усв≥домленого образу св≥ту.

ѕрактичнемисленн€генетично повТ€зане з наочно-д≥йовим, але за механ≥змами зд≥йсненн€ нагадуЇ теоретичне. Ќа в≥дм≥ну в≥д теоретичного, воно Ї засобом розвТ€зуванн€ конкретних практичних завдань та передбачаЇ внесенн€ певних д≥й у д≥йсн≥сть.

ѕрактичне мисленн€ може мати вигл€д техн≥чного (обслуговуЇ процес створенн€ ≥ вдосконаленн€ людиною техн≥чних обТЇкт≥в) чи оперативного (розвТ€занн€ задач, що виникають п≥д час управл≥нн€ техн≥чними обТЇктами).

“ворче мисленн€може бути наочно - образним або словесно-лог≥чним, теоретичним або практичним. ÷е головне знар€дд€ творчост≥, спос≥б розвТ€зуванн€ ориг≥нальних ≥ складних завдань.

 ожен вид мисленн€ реал≥зуЇтьс€ за допомогою певних психолог≥чних механ≥зм≥в - складових процесу мисленн€, а саме за допомогою операц≥й мисленн€.

 

6.4.2. ќперац≥њ мисленн€

ћисленн€ починаЇтьс€ з проблемноњ ситуац≥њ, дл€ виходу з €коњ ≥ндив≥д маЇ знайти ≥ застосувати нов≥ дл€ себе знанн€ чи д≥њ. ¬она поЇднуЇ нев≥доме (шукане), ≥ндив≥дуальну потребу ≥ндив≥да, його зд≥бност≥ та досв≥д.

ѕошук нев≥домого у межах акту конкретизац≥њ зд≥йснюЇтьс€ €к безперервний процес прогнозуванн€ - створенн€ образу бажаного результату. ÷ей процес зд≥йснюЇтьс€ шл€хом мислительних д≥й та операц≥й: анал≥зу, синтезу, абстрагуванн€, узагальненн€, пор≥вн€нн€.

јнал≥зЧ розчленуванн€ обТЇкта мисленн€ €к ц≥лого на частини за допомогою зовн≥шн≥х або внутр≥шн≥х д≥й чи операц≥й. —интез - практичне або теоретичне об'Їднанн€ вид≥лених у процес≥ анал≥зу частин у нове ц≥ле.

јбстрагуванн€Ч вид≥ленн€ одних властивостей обТЇкта мисленн€ серед ≥нших.

”загальненн€Ч обТЇднанн€ важливих властивостей обТЇкта мисленн€, отриманих у результат≥ анал≥зу, синтезу, абстрагуванн€.

ѕор≥вн€нн€Ч мислительна операц≥€, що даЇ змогу встановити под≥бн≥ та в≥дм≥нн≥ ознаки анал≥зованих обТЇкт≥в.

 

”€ва

ѕон€тт€ про у€ву.

¬иди у€ви.

ѕон€тт€ про у€ву

 

Ћюдина сприймаЇ те, що на нењ д≥Ї у певний момент, або у€вл€Ї те, що на нењ д≥€ло ран≥ше. ∆итт€ потребуЇ в≥д людини створенн€ образ≥в обТЇкт≥в, що вона ще не сприймала, передбаченн€ насл≥дк≥в своњх д≥й та вчинк≥в, програмуванн€ своЇњ д≥€льност≥ тощо. ¬се це забезпечуЇ у€ва, або фантаз≥€. ”€ва - це специф≥чно людський псих≥чний процес, що виник ≥ сформувавс€ у процес≥ трудовоњ д≥€льност≥. ‘ункц≥€ у€ви - специф≥чно людська форма випереджального в≥дображенн€ д≥йсност≥. ѕерш н≥ж щось робити, людина у€вл€Ї к≥нцевий результат своЇњ д≥€льност≥. якими б дивовижними не здавалис€ продукти людськоњ у€ви, п≥дірунт€м дл€ њх побудови завжди Ї попередн≥й досв≥д людини, т≥ враженн€, що збер≥гаютьс€ в њњ св≥домост≥. ”€ва Ч це п≥знавальний процес створенн€ людиною обТЇкт≥в, €ких вона н≥коли не сприймала.

—творенн€ образ≥в у€ви завжди повТ€зане з певним в≥дступом в≥д реальност≥, виходом за њњ меж≥. ÷е значно розширюЇ п≥знавальн≥ можливост≥ людини, забезпечуючи њй здатн≥сть передбаченн€ та створенн€ нового св≥ту €к середовища свого бутт€.

÷≥нн≥сть у€ви пол€гаЇ у тому, що вона допомагаЇ людин≥ ор≥Їнтуватис€ у проблемних ситуац≥€х, приймати правильн≥ р≥шенн€, передбачати результат власних д≥й тод≥, коли на€вних знань ви€вл€Їтьс€ недостатньо дл€ безпосередньоњ реал≥зац≥њ п≥знавальноњ потреби. ”€ва функц≥онуЇ, таким чином, там, денедостатньо знань. «а на€вност≥ необх≥дних знань функц≥онуЇ ≥нший п≥знавальний процес Ц мисленн€. ™дн≥сть у€ви ≥ мисленн€ пол€гаЇ у створенн≥ чогось нового, а в≥дм≥нн≥сть Ц у на€вност≥ знань. ¬олод≥Ї субТЇкт знанн€ми Ц працюЇ мисленн€, не волод≥Ї знанн€ми Ц у€ва.

«а висловом ≤. —Їченова, Ђвитвори у€ви Ч це небачен≥ у св≥т≥ сполученн€ бачених враженьї. Ѕез потр≥бного чуттЇвого досв≥ду, заф≥ксованого у памТ€т≥, нов≥ образи створити неможливо.

„им р≥зноман≥тн≥ш≥ сприйманн€ людини, чим багатший њњ життЇвий досв≥д, тим €скрав≥шими, повн≥шими й точн≥шими бувають створен≥ нею образи про предмети, що безпосередньо не сприймаютьс€.

”€ва Ч це функц≥€ кори великих п≥вкуль головного мозку. ‘≥з≥олог≥чним п≥дірунт€м у€ви Ї утворенн€ нових сполучень тих нервових звТ€зк≥в, що виникали ран≥ше у процес≥ в≥дображенн€ людиною обТЇктивноњ реальност≥. ƒл€ виникненн€ нового образу потр≥бно, щоб ран≥ше утворен≥ системи звТ€зк≥в розпалис€ й утворилис€ нов≥ сполученн€ в≥дпов≥дно до нових потреб. Ѕагатство образ≥в фантаз≥њ залежить в≥д ориг≥нальност≥ того, €к поЇднуютьс€ риси в≥домих обТЇкт≥в, наск≥льки новими, нестандартними Ї ц≥ поЇднанн€.

—творен≥ образи обТЇкт≥в безпосередньо повТ€зан≥ з емоц≥йною сферою особистост≥, њњ почутт€ми. Ћюдський мозок може справл€ти регулювальний вплив на перифер≥йн≥ частини орган≥зму, зм≥нювати њх функц≥онуванн€. ¬≥дом≥ випадки, коли люди, €к≥ мали €скраву фантаз≥ю, зм≥нювали температуру руки, усього т≥ла, у€вл€ючи кригу чи розпечений предмет.

¬иди у€ви

ƒ≥€льн≥сть у€ви може бути охарактеризована залежно в≥д участ≥ у цьому процес≥ спец≥альноњ вольовоњ регул€ц≥њ, в≥д характеру д≥€льност≥ людини та зм≥сту створюваних образ≥в.

«алежно в≥д ц≥лепокладанн€ у€ву под≥л€ють на мимов≥льнута дов≥льну. якщо у людини в≥дсутн€ мета створювати певн≥ образи, а вони виникають, то це буде мимов≥льна у€ва. Ќа€вн≥сть мети створювати образи характеризуЇ дов≥льну у€ву.

«алежно в≥д характеру д≥€льност≥ людини њњ у€ву под≥л€ють на творчу та репродуктивну.

”€ва, що включаЇтьс€ у творчу д≥€льн≥сть ≥ допомагаЇ людин≥ створювати нов≥ ориг≥нальн≥ образи, називаЇтьс€ творчою. ”€ва, що включаЇтьс€ у процес засвоЇнн€ того, що вже створили й описали ≥нш≥ люди, називаЇтьс€ в≥дтворювальною,або репродуктивною.

«алежно в≥д зм≥сту д≥€льност≥ й характеру прац≥ людини у€ва под≥л€Їтьс€ на художню, техн≥чну, наукову та ≥н.

’удожн€ у€ва маЇ переважно чуттЇв≥ (зоров≥, слухов≥, дотиков≥ та ≥н.) образи, надзвичайно €скрав≥ й детальн≥.

ƒл€ техн≥чноњу€ви характерними Ї створенн€ образ≥в просторових в≥дношень у вигл€д≥ геометричних ф≥гур ≥ побудов, њх обТЇднанн€ у нов≥ сполученн€, у€вне перенесенн€ њх у р≥зн≥ ситуац≥њ. Ќаукова у€ва ви€вл€Їтьс€ у побудов≥ г≥потез, проведенн≥ експеримент≥в, в узагальненн€х, що њх робл€ть при створенн≥ пон€ть.

ќсобливою формою у€ви Ї мр≥€. ћр≥€Ч це процес створенн€ людиною образ≥в бажаного майбутнього. ћр≥€ Ї необх≥дною умовою вт≥ленн€ у житт€ творчих задум≥в, коли образи у€ви не можуть реал≥зуватис€ негайно з об'Їктивних або субТЇктивних причин. ” ц≥й ситуац≥њ мр≥€ постаЇ €к реальний мотив д≥€льност≥, завд€ки €кому стаЇ можливим завершенн€ розпочатоњ справи.

 

”вага

ѕон€тт€ про увагу.

¬иди уваги.

6.6.3. ¬ластивост≥ уваги.

ѕон€тт€ про увагу

ЌавколишнЇ середовище пост≥йно впливаЇ на органи чутт€ людини, але не вс≥ подразники вона в≥дображаЇ ч≥тко.

—в≥дом≥сть ≥ндив≥да не спроможна в≥добразити все, що робитьс€ навколо нього, не може зТ€сувати водночас ус≥ питанн€ складного завданн€. ƒл€ њх ч≥ткого усв≥домленн€ потр≥бне вид≥ленн€ окремих предмет≥в ≥ €вищ д≥йсност≥ та посл≥довне њх в≥дображенн€.

ћожливост≥ ч≥ткого баченн€ дорослоњ людини обмежуютьс€ 4 - 6 обТЇктами одночасно. “ому вона завжди спр€мована на щось, уважна до одних обТЇкт≥в навколишнього середовища ≥ неуважна до ≥нших.

≤з сигнал≥в оточенн€ людина вид≥л€Ї те, що необх≥дне дл€ ц≥леспр€мованоњ д≥€льност≥. ” взаЇмод≥њ з навколишн≥м середовищем складаЇтьс€ виб≥ркове в≥дображенн€ предмет≥в ≥ €вищ, що забезпечуЇтьс€ увагою. ¬иб≥рков≥сть, що регулюЇ п≥знавальну та продуктивну д≥€льн≥сть, визначаЇтьс€ можливост€ми людини, спр€мован≥стю, метою њњ д≥€льност≥. ћехан≥змами виб≥рковост≥ уваги служать процеси доц≥льноњ регул€ц≥њ д≥€льност≥. ” здатност≥ дов≥льно спр€мовувати й зосереджувати увагу ви€вл€Їтьс€ активн≥сть людини.

”вагаЧ не саме в≥дображенн€, вона не маЇ свого предмета п≥знанн€. ÷е не самост≥йний псих≥чний процес, а швидше його необх≥дна умова, форма окремоњ в≥дображуваноњ та продуктивноњ д≥€льност≥ на р≥зних р≥вн€х св≥домост≥. ”вагаЇ формою орган≥зац≥њ псих≥чноњ д≥€льност≥ людини, що пол€гаЇ у спр€мованост≥ та зосередженост≥ св≥домост≥ на об'Їктах та забезпечуЇ њх виразне в≥дображенн€.

”вага завжди т≥сно повТ€зана з д≥€льн≥стю людини, забезпечуЇ њњ св≥домий характер, а також нею стимулюЇтьс€ ≥ регулюЇтьс€. ƒ≥€ти Ч означаЇ бути уважним до обТЇкт≥в д≥€льност≥. Ќапруженн€ у д≥€льност≥ завжди пов'€зане з в≥дпов≥дним напруженн€м уваги. ¬она служить внутр≥шньою умовою псих≥чноњ д≥€льност≥. „уттЇве в≥дображенн€ обТЇкт≥в зовн≥шнього св≥ту в≥дбиваЇтьс€ у св≥домост≥ субТЇкта, а кожний акт ц≥леспр€мованоњ д≥€льност≥ доходить до св≥домост≥. —аме в≥д њњ зосередженост≥ залежать повнота, ч≥тк≥сть ≥ €сн≥сть нашого сприйманн€, у€вленн€, мисленн€, вир≥шенн€ повс€кденних проблем. ќсобливого значенн€ увага набуваЇ у засвоЇнн≥ нового знанн€. « цього приводу  . ƒ. ”шинський зазначав, що це основн≥ ворота до св≥домост≥, ЂЇдин≥ двер≥ нашоњ душ≥ї, через €к≥ вход€ть до нас ус≥ в≥домост≥ про навколишн≥й св≥т, чуттЇв≥ дан≥ ≥ знанн€. “аким чином, увагою називаЇтьс€ спр€мован≥сть ≥ зосереджен≥сть псих≥чноњ д≥€льност≥ людини на одних обТЇктах з в≥дключенн€м в≥д ≥нших.

–ефлекторна теор≥€ уваги(≤.ћ. —Їченов, ≤.ѕ. ѕавлов, ќ.ќ. ”хтомський) повТ€зуЇ причини, що викликають ува≠гу. ѕредмети ≥ €вища зовн≥шнього св≥ту викликають ор≥Їн≠ту≠вальн≥ рефлекси та пристосувальн≥ рухов≥ реакц≥њ. ќр≥Їнтувальн≥ реакц≥њ зм≥нюють переб≥г мозкових процес≥в у кор≥ великих п≥вкуль головного мозку, створюють осередок оптимального збудженн€ (за ≤.ѕ. ѕавловим) або дом≥нанту (за ќ.ќ. ”хтомським). ” цих зонах легко утворюютьс€ тимчасов≥ нервов≥ звТ€зки, вир≥шуютьс€ нов≥ проблеми. ¬иникненн€ дом≥нанти викликаЇ гальмуванн€ у сус≥дн≥х д≥л€нках кори головного мозку, блокуЇ ≥нш≥ реакц≥њ орган≥зму, п≥дпор€дковуЇ соб≥ поб≥чн≥ ≥мпульси з ≥нших д≥л€нок кори головного мозку ≥ тим самим дом≥нанта посилюЇтьс€. ≤нш≥ д≥њ у цей час можуть виконуватис€ переважно в автоматизованому режим≥, обмежуючись менш активними д≥л€нками кори мозку.

¬иди уваги

«алежно в≥д активност≥ людини та сп≥вв≥дношенн€ зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х умов виникненн€ увагу под≥л€ють на мимов≥льну, дов≥льну та п≥сл€дов≥льну. ÷≥ види уваги водночас Ї ≥ ступен€ми њњ розвитку.

ћимов≥льна увагаЧ це зосередженн€ св≥домост≥ людини на обТЇкт≥ внасл≥док його особливостей €к подразника без спец≥альноњ мети та вольових зусиль. ¬она характеризуЇтьс€ саме тим, що обТЇкти привертають до себе ува≠гу. ѕодразники, що привертають увагу людини, характеризуютьс€ силою, ≥нтенсивн≥стю, контрастом, новизною, посиленн€м або послабленн€м, просторовими зм≥нами руху, раптов≥стю по€ви об'Їкта, вид≥ленн€м на певному фон≥ тощо. Ќашу увагу привертають гурк≥т двигун≥в л≥така п≥д час зльоту, мигот≥нн€ св≥тлового сигналу автомоб≥л€, раптове зниженн€ ≥нтенсивност≥ голосу лектора, нов≥ зразки виробничого обладнанн€ у цеху. ћимовол≥ ми ви€вл€Їмо увагу до того, що нас ц≥кавить, маЇ життЇво важливе сигнальне значенн€, актив≥зуЇ ≥ п≥дтримуЇ нашу д≥€льн≥сть. якщо впливи з середовища не мають суттЇвого значенн€, вона зникаЇ. «д≥йснюЇтьс€ вона легко, без суттЇвих витрат нервово - псих≥чноњ енерг≥њ.

ƒов≥льна увагаЧ це св≥доме спр€муванн€ ≥ регулюванн€ особист≥стю своЇњ псих≥чноњ д≥€льност≥. Ћюдина ви€вл€Ї активн≥сть, ставить в≥ддален≥ ц≥л≥ й змушена дов≥льно зосереджувати свою увагу на њх дос€гненн≥. Ћюдина маЇ докладати зусиль, щоб бути уважною, особливо до того, що спершу ≥ непривабливе, ≥ нец≥каве. ƒов≥льна увага пов'€зана з метою д≥€льност≥ та силою вол≥, здатн≥стю долати зовн≥шн≥ й внутр≥шн≥ перешкоди. ¬она особливо потр≥бна у навчальн≥й ≥ трудов≥й д≥€льност≥, забезпечуЇ ч≥тке в≥дображенн€ обТЇкт≥в та усп≥шн≥сть д≥€льност≥. ƒл€ њњ функц≥онуванн€ потр≥бна суттЇва витрата нервово - псих≥чноњ енерг≥њ. ƒов≥льна увага т≥сно повТ€зана з працею ≥ мовою, у взаЇмод≥њ €ких вона виникла й розвиваЇтьс€. Ќеобх≥дною умовою дов≥льноњ уваги Ї оволод≥нн€ мовою, за допомогою €коњ усв≥домлюЇтьс€ мета. ѕоставивши мету д≥€льност≥, ми виконуЇмо це р≥шенн€. ƒос€гненн€ мети д≥€льност≥ вимагаЇ ум≥нн€ зосереджуватись на н≥й, в≥двол≥катис€ в≥д поб≥чних стимул≥в, переборювати зовн≥шн≥ та внутр≥шн≥ перешкоди. ≤ чим в≥ддален≥ша мета ≥ складн≥ший шл€х њњ дос€гненн€, менш приваблива сама робота, тим б≥льше вимагаЇ вона дов≥льноњ уваги. ќбидва види уваги - мимов≥льна й дов≥льна - мають багато сп≥льних рис ≥ в≥дм≥нностей, вони т≥сно повТ€зан≥ м≥ж собою ≥ взаЇмод≥ють. ƒов≥льна увага виникаЇ з мимов≥льноњ. ѕроте й дов≥льна стаЇ мимов≥льною внасл≥док зм≥ни мотивац≥њ д≥€льност≥. „асто, приступаючи до виконанн€ новоњ роботи, людина усв≥домлюЇ потребу в њњ виконанн≥ ≥ змушена моб≥л≥зувати свою волю, зробити зусилл€, щоб скон≠центрувати на них розумов≥ сили. —початку виникають труднощ≥, але згодом людина заглиблюЇтьс€ ≥ поринаЇ у виконанн€ завданн€, стаЇ уважною мимов≥льно, бо њњ зац≥кавлюЇ сам зм≥ст д≥€льност≥. ÷ю увагу називають вторинною мимов≥льною, або п≥сл€дов≥льною. “аку захоплен≥сть нер≥дко можна пом≥тити у д≥€льност≥ фах≥вц≥в, зайн€тих творчою працею. ¬она маЇ ознаки €к мимов≥льноњ - не вимагаЇ спец≥альних вольових зусиль, так ≥ дов≥льноњ - залишаЇтьс€ ц≥леспр€мованою ≥ передбачуваною. ѕерех≥д в≥д дов≥льноњ уваги до п≥сл€дов≥льноњ зменшуЇ напружен≥сть д≥€льност≥.

6.6.3. ¬ластивост≥ уваги

–≥зн≥ види д≥€льност≥ в≥дпов≥дно ставл€ть особлив≥ вимоги до уваги людини. ” одному випадку необх≥дна блискавична точн≥сть у сприйманн≥ рух≥в, в ≥ншому - тривале зосередженн€ на одному обТЇкт≥. ≤сторично сформувалис€ р≥зн≥ властивост≥ уваги: концентрац≥€, ст≥йк≥сть, переключенн€, розпод≥л та обТЇм.

 онцентрац≥€ уваги.”вага характеризуЇтьс€ зосереджен≥стю на конкретному обТЇкт≥ псих≥чноњ д≥€льност≥, маЇ певну ≥нтенсивн≥сть, а отже, певний ступ≥нь концентрац≥њ. „им сильн≥ше зосередженн€, тим б≥льш ц≥леспр€мованою й продуктивною стаЇ сама д≥€льн≥сть.

—т≥йк≥сть уваги ви€вл€Їтьс€ у тривалост≥ зосередженост≥ на обТЇкт≥. ¬она характеризуЇтьс€ часом, прот€гом €кого д≥€льн≥сть людини збер≥гаЇ свою ц≥леспр€мован≥сть. ¬она Ї необх≥дною внутр≥шньою умовою виконанн€ завданн€ до к≥нц€. ¬ластив≥сть ц€ залежить в≥д сили нервових процес≥в, характеру д≥€льност≥, ставленн€ до справи.

¬ластив≥стю, протилежною ст≥йкост≥, Ї в≥двол≥канн€увагиоб'Їктами, що не стосуютьс€ д≥€льност≥. „им менш ст≥йка увага, тим част≥ше й легше вона в≥двол≥каЇтьс€. ¬насл≥док цього знижуЇтьс€ ефективн≥сть п≥знавальноњ чи продуктивноњ д≥€льност≥. ћимов≥льно в≥двол≥кають увагу р≥зк≥ та сильн≥ раптов≥ зовн≥шн≥ подразники, емоц≥йно д≥юч≥ фактори.

«≥ ст≥йк≥стю також повТ€зане коливанн€уваги. ¬оно ви€вл€Їтьс€ у тому, що зосереджен≥сть та ст≥йк≥сть уваги пер≥одично стають б≥льш або менш ≥нтенсивними. —постереженн€ св≥дчать, що коливанн€ уваги через 15 - 20 хв привод€ть до мимов≥льного в≥двол≥канн€ њњ в≥д обТЇкта.

ѕереключенн€уваги пол€гаЇ у дов≥льному перенесенн≥ њњ спр€мованост≥ з одного обТЇкта на ≥нший. ÷≥леспр€мований характер в≥др≥зн€Ї його в≥д в≥двол≥канн€ уваги, коли людина зм≥нюЇ обТЇкт уваги мимов≥льно.

–озпод≥л уваги пол€гаЇ у тому, що людина може одночасно утримувати у зон≥ уваги к≥лька обТЇкт≥в, виконувати два, а то й три види д≥€льност≥. —кладн≥ р≥зновиди д≥€льност≥ вимагають в≥д людини одночасно виконувати к≥лька њх вид≥в.

ќбТс€г увагивизначаЇтьс€ т≥Їю к≥льк≥стю обТЇкт≥в, що можна охопити увагою в обмежений в≥др≥зок часу. Ќормативно цей в≥дтинок часу в експериментах на тах≥стоскоп≥ дор≥внюЇ 0,1 с. Ћюдина при цьому сприймаЇ 4 - 6 обТЇкт≥в, не повТ€заних м≥ж собою.

Ќевм≥нн€ зосередитис€ чи переключитис€ з одного предмета на ≥нший називаЇтьс€ неуважн≥стю. Ќеуважн≥сть ви€вл€Їтьс€ у загальн≥й нест≥йкост≥ уваги (властиве дл€ малих д≥тей) або у дуже глибокому зосередженн≥ лише на одному обТЇкт≥ (зовн≥шн≥й предмет чи внутр≥шн≥й стан, думки). ѕро уважн≥сть особистост≥ св≥дчать њњ м≥м≥ка, жести, поза. јле ≥нод≥ уважн≥сть буваЇ вдаваною.

«апитанн€ дл€ самоконтролю знань

1. ўо називаЇтьс€ ≥нтелектом?

2. як≥ Ї теор≥њ, що по€снюють ≥нтелект? ѕроанал≥зуйте њх.

3. ƒинам≥ка ≥нтелекту.

4. ‘актори, що впливають на ≥нтелект.

5. ўо називаЇтьс€ увагою?

6. ƒайте характеристику вид≥в уваги.

7. ¬ластивост≥ уваги.

8. ƒайте загальну характеристику в≥дчутт≥в.

9. як≥ Ї види в≥дчутт≥в?

10. ўо називаЇтьс€ сприйманн€м?

11. ƒайте характеристику властивостей сприйманн€.

12. як впливаЇ аперцепц≥€ на сприйманн€ предмет≥в ≥ €вищ?

13. ѕор≥вн€йте в≥дчутт€ ≥ сприйманн€.

14. ўо називаЇтьс€ памТ€ттю?

15. ‘ункц≥њ памТ€т≥.

16.  ласиф≥кац≥€ вид≥в пам€т≥.

17. ƒайте характеристику процес≥в памТ€т≥.

18. ўо називають мисленн€м?

19. ѕо€сн≥ть абстрактний ≥ опосередкований характер мисленн€.

20. ƒайте характеристику вид≥в мисленн€.

21. ўо називають у€вою?

22. ƒайте характеристику вид≥в у€ви.

23. ѕор≥вн€йте у€ву ≥ мисленн€.

 

ѕрактичне зан€тт€

1.«агальне пон€тт€ про ≥нтелект. ƒинам≥ка ≥нтелекту.

2. “еор≥њ ≥нтелекту. ¬им≥рюванн€ ≥нтелекту.

3. ”вага у структур≥ ≥нтелекту.

4. ¬≥дчутт€ та сприйманн€ €к початков≥ процеси п≥знанн€ обТЇктивноњ д≥йсност≥.

5.  оротка характеристика памТ€т≥.

6. ћисленн€ та у€ва €к вищ≥ п≥знавальн≥ процеси.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 799 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаука Ч это организованные знани€, мудрость Ч это организованна€ жизнь. © »ммануил  ант
==> читать все изречени€...

2036 - | 1849 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.047 с.