Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«разок тесту дл€ контролю знань. а) симпатичного ≥ спинного мозку;




  1. « чого складаЇтьс€ центральна нервова система:

а) симпатичного ≥ спинного мозку;

б) головного ≥ спинного мозку;

в) вегетативного ≥ головного мозку;

г) симпатичного ≥ парасимпатичного мозку;

д) парасимпатичного ≥ головного мозку?

 

  1. јнал≥затор складаЇтьс€ з 3 частин:

а) доцентровий, в≥дцентровий ≥ мТ€зовий в≥дд≥ли;

б) рецептор, нерви ≥ центральний в≥дд≥л;

в) рецептор, анал≥затор, нерви;

г) центральний в≥дд≥л, в≥дцентровий, мТ€зовий;

д) нерви, мТ€зи, анал≥затор.

 

  1. ” кор≥ головного мозку вид≥л€ють зони:

а) моторн≥, синтетичн≥, анал≥тичн≥;

б) сенсорн≥, анал≥тичн≥, синтетичн≥;

в) анал≥зуюч≥, стимулювальн≥, асоц≥ативн≥;

г) центральн≥, перифер≥йн≥, симпатичн≥;

д) сенсорн≥, моторн≥, асоц≥ативн≥.

 

  1. ўо демонструють люди, в≥таючись за руку:

а) доброзичлив≥сть ≥ змаганн€;

б) змаганн€ ≥ прихильн≥сть;

в) добр≥ нам≥ри ≥ доброзичлив≥сть;

г) приваблив≥сть ≥ домаганн€;

д) змаганн€ ≥ домаганн€.

 

  1. ¬плив генетичних особливостей людини на псих≥ку вивчаЇ:

а) генетика;

б) ф≥з≥олог≥€;

в) психоф≥з≥олог≥€;

г) психогенетика;

д) етолог≥€.

 

—писок л≥тератури:

 

1. ≈стественнонаучные основы психологии / под. ред.
ј.ј. —мирнова, ј.–. Ћури€, ¬.ƒ. Ќебылицына. Цћ.: ѕедагогика, 1978. Ц368с.

2. «агальна психолог≥€ / за ред. —.ƒ.ћаксименка.Ц¬≥нниц€: Ќова  нига, 2004. -704с.

3. Ќемов –.—. ѕсихологи€: в 3 кн. Ц ћ.: ¬Ћјƒќ—, 2001.-

 н. 1. Ц 688с.

4. ћ€соњд ѕ.ј. «агальна психолог≥€. Ц  .: ¬ища шк., 2000. Ц

480 с.

5. ѕсихолог≥€ / за ред. ё.Ћ.“роф≥мова. Ц .: Ћиб≥дь, 2001. Ц560с.

6. ѕсихологи€ /под ред. ¬.Ќ.ƒружинина. - —ѕб.: ѕитер,
2000. Ц 672с.

 

3. ќсобист≥сть у психолог≥њ

 

3.1. —оц≥ально - ≥сторична сутн≥сть особистост≥ людини.

3.2. —труктура особистост≥ людини.

3.3. –озвиток особистост≥. ѕер≥одизац≥€ псих≥чного розвитку.

3.4. ќсновн≥ п≥дходи до типолог≥њ особистост≥ людини.

3.1. —оц≥ально - ≥сторична сутн≥сть особистост≥ людини

ѕон€тт€ особистост≥ людини Ї центральним дл€ багатьох галузей знань. ќсобист≥сть людини вивчають ф≥лософ≥€, соц≥олог≥€, психолог≥€, педагог≥ка, псих≥атр≥€ тощо. “акий широкий ≥нтерес до цього утворенн€ говорить, з одного боку, про його складн≥сть, а з ≥ншого Ц про важлив≥сть у систем≥ гуман≥тарного знанн€.

ќсобист≥сть людини ц≥кавить психолога з точки зору на€вност≥ чи в≥дсутност≥ певних псих≥чних утворень, њх в≥дпов≥дност≥ в≥ковим нормам, та можливост≥ њх корекц≥њ у випадку нев≥дпов≥дност≥ в≥ковим стандартам.

ќсобист≥сть людини - це перш за все соц≥альна €к≥сть людини. ѓњ формуванн€ можливе лише у взаЇмод≥њ з соб≥ под≥бними, у соц≥ум≥, у д≥€льност≥. ƒл€ розум≥нн€ сутност≥ особистост≥ необх≥дно розгл€нути два р€ди €вищ. ѕерший р€д: людина Ц ≥ндив≥д Ц особист≥сть Ц ≥ндив≥дуальн≥сть. ƒругий р€д обумовлений складн≥стю життЇвого св≥ту особистост≥. —аме у цьому св≥т≥ ≥ вид≥л€ють р€д: зовн≥шн≥й (предметний) св≥т Ц соц≥альний св≥т Ц внутр≥шн≥й св≥т.

” пон€тт≥ Ђлюдинаї заф≥ксована родова належн≥сть ц≥Їњ ≥стоти до роду людського, або до виду людини розумноњ, Homo sapiens. ” цьому пон€тт≥ в≥дображаютьс€ особливост≥ анатом≥чноњ будови, ф≥з≥олог≥чних функц≥й та способу житт€. ÷е пон€тт€ поЇднуЇ новонародженого, звичайну дорослу людину, видатного ген≥€ ≥ нав≥ть ≥д≥ота. ћи легко в≥др≥зн€Їмо цю ≥стоту у будь-€кому в≥ц≥ в≥д ≥нших живих ≥стот.

 ожна людина народжуЇтьс€ на св≥т ≥ндив≥дом. ≤ндив≥д Ц це щось окреме, особливе, ≥ндив≥дуальне. ” цьому пон€тт≥ в≥дображаютьс€ ≥ндив≥дуальн≥, своЇр≥дн≥ особливост≥ анатом≥чноњ будови, ф≥з≥олог≥чних функц≥њ та способу житт€. ћи вс≥ люди, але кожен з нас маЇ своЇр≥дн≥ особливост≥ зовн≥шнього вигл€ду, кольору очей, форми обличч€, носа, рота та ≥н. ”се це зовн≥ в≥др≥зн€Ї нас один в≥д одного. Ќароджуючись на св≥т ≥ндив≥дом, людина живе ≥ д≥Ї у певному соц≥альному та ≥сторичному простор≥. —аме система соц≥ального житт€ забезпечуЇ набутт€ ≥ндив≥дом соц≥альноњ €кост≥. ƒл€ становленн€ особистост≥ ≥ндив≥д маЇ привласнити систему соц≥альних в≥дносин, а саме систему економ≥чних, пол≥тичних та ≥деолог≥чних в≥дносин. Ћюдина Ї активно д≥ючою ≥стотою. —истема в≥дносин, у €ких живе людина, нею самою ж ≥ створюЇтьс€. ј зв≥дси висновок, що людина сама створюЇ систему соц≥альних в≥дносин, а пот≥м њх привласнюЇ. “ак вона стаЇ особист≥стю ≥ сама себе формуЇ.

ќсобист≥стю називаЇтьс€ соц≥альна ≥стота, €ка живе у сусп≥льств≥ ≥ Ї активним д≥€чем цього сусп≥льства.

 р≥м соц≥альноњ обумовленост≥, особист≥сть маЇ ≥сторичну обумовлен≥сть.  ожна особист≥сть привласнюЇ ≥сторичн≥ особливост≥, у €ких вона живе. “ак, людина ’≤’ стол≥тт€ не мала потреби дивитис€ телев≥зор, бо не було телебаченн€. —ьогодн≥ кожна людина, кожна особист≥сть обовТ€зково перегл€даЇ новини, концерти, шоу, що пропонують р≥зноман≥тн≥ канали сучасного телебаченн€. “ак особист≥сть набуваЇ соц≥ально-≥сторичноњ сутност≥.

”с≥ люди живуть у ц≥лком визначеному соц≥альному середовищ≥, зазнають впливу одних ≥ тих самих соц≥альних в≥дносин та привласнюють њх. Ќезважаючи на це, люди в≥др≥зн€ютьс€ своњми психолог≥чними особливост€ми ≥ не тотожн≥ один одному. ѕривласнюючи систему соц≥альних в≥дносин, людина в≥дбираЇ з них лише т≥, що њй ц≥кав≥, в≥дпов≥дають њњ внутр≥шньому св≥ту. ќдн≥ привласнюЇ, ≥нш≥ Ц не сприймаЇ. ¬се це Ї п≥дірунт€м ≥ндив≥дуальност≥. —воЇр≥дне поЇднанн€ особист≥сних властивостей називаЇтьс€ ≥ндив≥дуальн≥стю. ожна людина, кожна особист≥сть своЇр≥дна у своњй ≥ндив≥дуальност≥.

ƒругий р€д, що визначаЇ особист≥сть людини Ц це життЇвий св≥т, а точн≥ше њх система. ” ц≥й систем≥ вид≥л€ють зовн≥шн≥й св≥т, соц≥альний св≥т та внутр≥шн≥й св≥т.  ожна людина, кожна особист≥сть одночасно перебуваЇ у цих св≥тах, один може перетворювати, ≥нш≥ створювати.

«овн≥шн≥й, або предметний св≥т, Ц це св≥т природи, науки, техн≥ки, практики, доц≥льноњ д≥€льност≥. ÷е св≥т п≥знанн€ ≥ практичноњ чи теоретичноњ (науковоњ) д≥€льност≥ людини. Ћюдина п≥знаЇ закони природи, створюЇ техн≥чн≥ проекти. “ут усе потребуЇ доведень або практичноњ перев≥рки з точки зору корисност≥ дл€ людини. ” цьому св≥т≥ ц≥н€тьс€ лише т≥ знанн€, що можуть бути подан≥ у доступному дл€ розум≥нн€ вигл€д≥, а також можуть бути передан≥ ≥ншим люд€м. ” такому випадку вони стають частиною загального досв≥ду. ÷е св≥т закон≥в природи, техн≥ки, д≥€льност≥. ѕрисутн≥сть людини не зм≥нюЇ закони природи. “ак, процес фотосинтезу у зеленому листку рослин в≥дбуваЇтьс€ завжди, коли на нього падаЇ пром≥нь сонц€. ≤ дл€ цього процесу байдуже - присутн€ тут людина чи н≥. Ћюдина може лише п≥знати закони ≥ користуватис€ ними. ÷е св≥т обТЇктних в≥дносин. ” них немаЇ н≥чого особистого.

—оц≥альний св≥т Ц це св≥т, у €кий людина входить за допомогою предметноњ д≥€льност≥. ќдиницею ц≥Їњ д≥€льност≥ Ї предметна доц≥льна д≥€. Ћюдина маЇ або волод≥ти нею, або оволод≥ти. “аким чином, взаЇмод≥€ людини ≥з зовн≥шн≥м (предметним) св≥том Ц це становленн€ д≥€льност≥ ≥ розвиток людини €к субТЇкта предметноњ д≥€льност≥. ” процес≥ цього розвитку в≥дбуваЇтьс€ формуванн€ операц≥йних механ≥зм≥в псих≥ки. ÷е означаЇ, що людина оволод≥ваЇ способами д≥й, заф≥ксованими у сукупному людському досв≥д≥. « ц≥Їњ точки зору розвиток людини €к субТЇкта предметноњ д≥€льност≥ повТ€заний з привласненн€м соц≥ально-≥сторичного досв≥ду, тобто ≥нтер≥оризац≥Їю способ≥в д≥њ, що ран≥ше належали ≥ншим люд€м. ѕ≥сл€ завершенн€ навчанн€ ≥нтер≥оризован≥ способи д≥њ включаютьс€ у предметну д≥€льн≥сть, тобто екстер≥оризуютьс€. ÷е даЇ можлив≥сть накопичувати досв≥д, виробл€ти нов≥ способи д≥њ. “епер людина одночасно стаЇ субТЇктом п≥знанн€ ≥ св≥домост≥.

ќволод≥нн€ р≥зноман≥тними способами д≥њ приводить до узагальненн€ псих≥чних д≥€льностей. ќстанн≥ регулюють предметн≥ д≥њ ≥ д≥€льност≥. «д≥бност≥ Ї узагальненими псих≥чними д≥€льност€ми. ¬они дають можлив≥сть людин≥ оволод≥вати ≥ новими предметними д≥€льност€ми, ≥ новими псих≥чними д≥€льност€ми.

¬заЇмод≥€ людини з предметним св≥том повТ€зана з необх≥дн≥стю залученн€ ≥нших людей, необх≥дн≥стю њх взаЇмод≥њ.

Ѕагатогранн≥сть ≥ складн≥сть в≥дносин ≥з предметним св≥том доповнюютьс€ системою в≥дносин з ≥ншими людьми. —утн≥сть особистост≥ людини можна зрозум≥ти через визначенн€ њњ м≥сц€ у соц≥ум≥, систем≥ в≥дносин у сусп≥льств≥ з ≥ншими людьми. –озгл€даючи людину через призму предметноњ д≥€льност≥ ≥ системи в≥дносин з ≥ншими людьми, ми одержуЇмо не окрему людину, не окрему особист≥сть, а орган≥зовану множину людей, соц≥ум, сусп≥льство.

“аким чином, саме людина створюЇ соц≥ум, або соц≥альний св≥т. ѕредметна д≥€льн≥сть у зовн≥шньому св≥т≥ забезпечуЇ зм≥ни у ньому та у внутр≥шньому св≥т≥ самоњ людини. “ому вих≥дним моментом при розгл€д≥ особистост≥ людини маЇ бути њњ соц≥альний статус, њњ м≥сце у систем≥ взаЇмов≥дносин з ≥ншими людьми, у сусп≥льств≥.

3.2. —труктура особистост≥ людини

—труктурою називають сукупн≥сть елемент≥в, що складають ц≥ле. √овор€чи про структуру особистост≥ людини, ми маЇмо на уваз≥ елементи структури особистост≥. ќск≥льки особист≥сть людини Ї надзвичайно складним утворенн€м, то таким самим складним Ї завданн€ визначенн€ структури. ƒо сьогодн≥ ≥снуЇ величезна к≥льк≥сть п≥дход≥в ≥ теор≥й структури, але в≥дсутн€ Їдина загальновизнана концепц≥€ структури особистост≥.

ќдн≥Їю з проблем структури особистост≥ людини Ї сп≥вв≥дношенн€ б≥олог≥чного й соц≥ального. Ћюдина - ≥стота б≥олог≥чна, вид Homo sapiens. ÷е означаЇ, що вона маЇ певну б≥олог≥чну орган≥зац≥ю: анатом≥чну будову, ф≥з≥олог≥чн≥ функц≥њ, генний апарат, ендокринну систему ≥ т. ≥н. ”с€ сукупн≥сть б≥олог≥чних особливостей складаЇ пудгрунт€ формуванн€ ≥ндив≥дуально - психолог≥чних особливостей. ”се б≥олог≥чне у людин≥ ≥снуЇ €к соц≥ально обумовлене. ≤ндив≥дуальн≥сть особистост≥ людини збер≥гаЇ у соб≥ в≥дбиток б≥олог≥чних, природних особливостей. ” процес≥ взаЇмод≥њ з системою соц≥альних в≥дносин вони набувають соц≥альност≥ та ≥снують у Їдност≥ ≥ не можуть розгл€датись €к самост≥йн≥ складов≥ ц≥л≥сноњ системи. —кладов≥ елементи структури особистост≥ несуть на соб≥ в≥дбиток €к природного, так ≥ соц≥ального. “ому доц≥льн≥ше розгл€дати саме њх вплив на структурн≥ утворенн€ особистост≥ людини.

—аме з ц≥Їњ точки зору розгл€дали структуру особистост≥ рад€нськ≥ психологи  . . ѕлатонов та ј.¬. ѕетровський.

 . . ѕлатонов розгл€даЇ особист≥сть людини €к струк≠турно - динам≥чну систему. ” цьому п≥дход≥ особист≥сть Ї складною системою, що пост≥йно розвиваЇтьс€, зм≥нюЇ склад компонент≥в та звТ€зки м≥ж ними. ¬≥н вводить терм≥н Ђп≥дструктураї особистост≥. ƒо п≥дструктур можуть входити включен≥ вс≥ в≥дом≥ властивост≥ особистост≥. ” структур≥ особистост≥ людини  . . ѕлатонов вид≥л€Ї чотири основн≥ та дв≥ накладен≥ п≥дструктури. ƒо основних п≥дструктур в≥н в≥дносить: спр€мован≥сть, досв≥д, псих≥чн≥ процеси, психо≠ф≥з≥олог≥чн≥ особливост≥. ƒо накладених Ц зд≥бност≥ ≥ характер.

1. —пр€мован≥сть Ц це сукупн≥сть мотив≥в, що визначають напр€мок д≥€льност≥ людини. ћотиви €к внутр≥шн≥ спонукальн≥ сили до д≥€льност≥ под≥л€ютьс€ на усв≥домлен≥ та неусв≥домлен≥. ƒо усв≥домлених мотив≥в в≥днос€ть т≥ мотиви, що визначають стрижневе п≥дірунт€ особистост≥, а саме: ≥нтереси, св≥тогл€д, переконанн€, мр≥њ, ≥деали. —еред неусв≥домлених мотив≥в найб≥льш вивченим Ї установка. ¬ченн€ про установку започаткував видатний грузинський психолог ƒ.ћ. ”знадзе (1886 Ц1950 рр.). ”ста≠нов≠кою називають внутр≥шню готовн≥сть людини певним чином виконати д≥€льн≥сть. “ак, студентам пропонували визначити тонк≥ запахи у запропонован≥й р≥дин≥. „им т≥льки не пахла дистильована вода у чисто вимитих проб≥рках? —початку була зроблена установка: знайти запах. ƒ≥Ї установка ≥ у навчанн≥. якщо студент навчаЇтьс€ Ђдл€ зал≥куї, то п≥сл€ нього все швидко забуваЇтьс€. якщо Ї установка, що Ђце потр≥бно у майбутньомуї, то навчальний зм≥ст запамТ€товуЇтьс€ м≥цно ≥ надовго.

—пр€мован≥сть формуЇтьс€ практично системою соц≥альноњ взаЇмод≥њ. ¬она найб≥льш соц≥ально обумовлена ≥ Ї результатом навчанн€ ≥ вихованн€, найб≥льш динам≥чна, легко може зм≥нюватис€ з плином часу.

2. ƒосв≥д людини. ¬≥н формуЇтьс€ у процес≥ взаЇмод≥њ з предметним св≥том ≥ поЇднуЇ знанн€, ум≥нн€ та навички. ÷€ п≥дструктура маЇ соц≥ально - б≥олог≥чну обумовлен≥сть. —оц≥ального у н≥й б≥льше, н≥ж б≥олог≥чного. Ѕ≥олог≥чним тут Ї здорова нервова система (≥, зазвичай, псих≥ка), що забезпечуЇ нормальну взаЇмод≥ю з предметним св≥том ≥ оволод≥нн€ предметною д≥€льн≥стю. ƒосв≥д зм≥нюЇтьс€ прот€гом житт€.

3. ѕсих≥чн≥ процеси. —юди вход€ть особливост≥ п≥зна≠вальних та емоц≥йно - вольових процес≥в. ÷€ п≥дструктура особистост≥ людини маЇ б≥осоц≥альну обумовлен≥сть. Ѕ≥олог≥чного у н≥й б≥льше, н≥ж соц≥ального. ћалодинам≥чна.

4. ѕсихоф≥з≥олог≥чн≥ особливост≥. ƒо них в≥днос€ть особливост≥ анатом≥чноњ будови, особливост≥ ф≥з≥олог≥чних функц≥й, тип вищоњ нервовоњ д≥€льност≥, тип темпераменту, в≥ков≥ особливост≥, статев≥ особливост≥, патолог≥чн≥ особливост≥. ¬они мають б≥олог≥чну обумовлен≥сть. —оц≥альне практично в≥дсутнЇ. ÷€ п≥дструктура найб≥льш ст≥йка ≥ практично не зм≥нюЇтьс€ прот€гом житт€.

–озгл€нут≥ п≥дструктури Ї основними, бо вони визначають формуванн€ накладених п≥дструктур.

«д≥бност≥, €к ми вже зазначали, Ї узагальненими псих≥чними д≥€льност€ми, що визначають оволод≥нн€ новими практичними д≥€ми чи д≥€льност€ми. —аме зд≥бност≥ визначають включен≥сть особистост≥ у систему культурно-≥сторичних в≥дносин сусп≥льства.

’арактер Ї неповторним поЇднанн€м властивостей особистост≥, що ви€вл€ютьс€ у д≥€льност≥ ≥ типових способах повед≥нки. ѕро характер людини можна говорити на п≥дірунт≥ системи в≥дносин, а саме: до д≥€льност≥, до ≥нших людей, до себе, до речей.

ј.¬. ѕетровський з точки зору сп≥вв≥дношенн€ б≥оло≠г≥чного ≥ соц≥ального у структур≥ особистост≥ вид≥л€Ї три п≥дструктури: ≥нтра≥ндив≥дну, ≥нтер≥ндив≥дну, мета≥ндив≥дну.

1. ≤нтра≥ндив≥дна, або внутр≥шньо≥ндив≥дна, п≥дструк≠тура. ÷е б≥олог≥чна орган≥зац≥€ ≥ндив≥дуальност≥, що ви€вл€Їтьс€ в особливост€х будови, функц≥й, темпераменту ≥ т. ≥н.

2. ќсобист≥сть людини Ї субТЇктом системи взаЇмов≥дносин ≥з сусп≥льством ≥ ви€вл€Їтьс€ у простор≥ й час≥ €к результат м≥ж≥ндив≥дних в≥дносин. ѕро€вом особистост≥ не може бути один ≥ндив≥д, а лише насл≥док взаЇмод≥њ м≥н≥мум двох ос≥б. ÷€ взаЇмод≥€ опосередковуЇтьс€ предметною д≥€льн≥стю ≥ забезпечуЇ формуванн€ соц≥альних €костей особистост≥ людини. “ому друга п≥дструктура в≥дображаЇ саме цю €к≥сть. ÷е ≥нтер≥ндив≥дна п≥дсистема. ¬она формуЇтьс€ у взаЇмод≥њ м≥ж людьми.

3. ћета≥ндив≥дна, або над≥ндив≥дна, п≥дструктура виходить за меж≥ ≥нтра≥ндив≥дноњ та ≥нтер≥ндив≥дноњ п≥дструктур.  р≥м того, вона виходить за меж≥ звТ€зк≥в, що ≥снують сьогодн≥. ” процес≥ практичноњ д≥€льност≥ ≥ взаЇмод≥њ з ≥ншими людьми кожна особист≥сть св≥домо чи несв≥домо впливаЇ на ≥нших людей ≥ тим самим щось зм≥нюЇ або зд≥йснюЇ Ђвнескиї в ≥нших людей, залишаЇ у них частинку своЇњ особистост≥. ÷е процес своЇр≥дного продовженн€ себе в ≥нших люд€х не т≥льки у момент взаЇмод≥њ, але й за його межами. ѕроцес продовженн€ субТЇкта в ≥нших люд€х називаЇтьс€ персонал≥зац≥Їю.

ѕерсонал≥зац≥€ забезпечуЇ вир≥шенн€ в≥чноњ проблеми смерт≥ ≥ безсмерт€. якщо субТЇкт продовжений в ≥нших люд€х, то з його смертю особист≥сть Ђповн≥стюї не вмираЇ, бо мета≥ндив≥дна п≥дструктура продовжуЇ жити. ѕро цю п≥дструктуру краще сказати, н≥ж ќ.—. ѕушк≥н, не можна: ЂЌет, весь € не умруЕ доколь в подлунном мире жив будет хоть один пиитї.

3.3. –озвиток особистост≥. ѕер≥одизац≥€ псих≥чного розвитку

ћи вже зазначали, що особист≥сть людини Ї динам≥чним утворенн€м, вона зм≥нюЇтьс€ прот€гом житт€, розвиваЇтьс€. –озвитком називають необх≥дн≥, спр€мован≥ та законом≥рн≥ зм≥ни матер≥альних та ≥деальних обТЇкт≥в. –озвиток в≥дбуваЇтьс€ у реальному час≥ ≥ тим самим ви€вл€Ї спр€мован≥сть. ѕроцес псих≥чного розвитку зд≥йснюЇтьс€ €к накопиченн€ новоутворень (€к≥сн≥ зм≥ни) п≥д впливом к≥льк≥сних зм≥н.  ≥льк≥сн≥ зм≥ни - це система практичних д≥й, що ≥нтер≥оризуютьс€ у процес≥ практичноњ д≥€льност≥ у зовн≥шньому св≥т≥. ѕроцес ≥нтер≥оризац≥њ Ї привласненн€м людиною сусп≥льно - ≥сторичного досв≥ду людства, заф≥ксова≠ного у практичн≥й та псих≥чн≥й д≥€льност€х. ѕон€тт€ Ђпривласненн€ї маЇ вживатис€ пор€д ≥з пон€тт€ми Ђнавчанн€ї ≥ Ђвихованн€ї, але €к загальне ≥ б≥льш широке.

” псих≥чному розвитку вид≥л€ють три особливост≥.

ѕерша. Ќавчанн€ ≥ вихованн€ людини Ї привласненн€м нею сусп≥льно - ≥сторичних зд≥бностей.

ƒруга. Ќавчанн€ ≥ вихованн€ (привласненн€) Ї загальними формами псих≥чного розвитку людини.

“рет€. ѕривласненн€ ≥ розвиток не можуть розгл€датись €к два самост≥йних процеси. ¬они сп≥вв≥днос€тьс€ м≥ж собою €к форма ≥ зм≥ст Їдиного процесу псих≥чного розвитку людини.

 ≥льк≥сн≥ ≥ €к≥сн≥ зм≥ни взаЇмозалежн≥ ≥ взаЇмообу≠мовлен≥, ≥ повТ€зан≥ з особливост€ми псих≥чного розвитку. “ак, розвиток мисленн€ людини безпосередньо повТ€заний ≥з засвоЇнн€м мови. ќволод≥вши 20-30 словами, дитина розум≥Ї звертанн€ до нењ, а 60-70 сл≥в Ц забезпечують вживанн€ њх у правильн≥й граматичн≥й форм≥. ј це зм≥нюЇ процес мисленн€ ≥ в≥дкриваЇ можливост≥ дл€ засвоЇнн€ ≥нших сусп≥льно-≥сторичних зд≥бностей, зокрема управл≥нн€ повед≥нкою дитини за допомогою слова.

ѕроцес псих≥чного розвитку складний, але Їдиний ≥ ц≥л≥сний. ” ньому т≥сно перепл≥таютьс€ вс≥ стад≥њ, умови, взаЇмов≥дносини. ѕри цьому процес розвитку зд≥йснюЇтьс€ нер≥вном≥рно, стрибкопод≥бно. ” ньому вид≥л€ють €к спок≥йн≥, або л≥тичн≥ пер≥оди, так ≥ бурхлив≥, або критичн≥ пер≥оди.

Ћ≥тичн≥ пер≥оди характеризуютьс€ поступовим, пов≥льним, прихованим розвитком, без стрибк≥в. “ак≥ пер≥оди займають б≥льш≥ пром≥жки часу у псих≥чному розвитку людини. «м≥ни у псих≥ц≥ людини можна ви€вити лише шл€хом пор≥вн€нн€ початку ≥ к≥нц€ в≥кового пер≥оду.

 ритичн≥ пер≥оди це пер≥оди бурхливого, швидкого розвитку, р≥зких зм≥н псих≥ки.  ризи псих≥чного розвитку Ї поворотними пунктами у нормальному переб≥гу цього роз≠витку. ” так≥ пер≥оди в≥дбуваЇтьс€ зм≥на потреб та д≥€льнос≠тей. ¬≥домо, що д≥ти у 3, 7, 11-12 рок≥в стають особливими, в≥дм≥нними в≥д попередн≥х в≥кових пер≥од≥в. Ћ.—. ¬иготський вид≥лив три особливост≥ таких пер≥од≥в.

ѕерша. ћеж≥ початку ≥ к≥нц€ кризи ч≥тко не вид≥л€ютьс€, тому дуже важко њх визначити. јле середина кризи характеризуЇтьс€ загостренн€м. ÷е своЇр≥дна кульм≥нац≥€ кризи.

ƒруга. Ѕ≥льш≥сть д≥тей, €к≥ переживають кризов≥ пер≥оди розвитку, характеризуЇтьс€ труднощами у вихованн≥, не п≥ддаютьс€ педагог≥чним впливам.

ѕ≥д час криз розвиток д≥тей часто супроводжуЇтьс€ конфл≥ктами з оточуючими та хворобливими внутр≥шньоособист≥сними конфл≥ктами.

“рет€. –озвиток у так≥ пер≥оди маЇ швидше руйн≥вний характер. ѕрогресивний розвиток н≥би згортаЇтьс€, стаЇ пов≥льн≥шим. Ќа перший план виход€ть процеси згортанн€, узагальненн€ того, що утворилос€ на попередн≥й стад≥њ розвитку.

ƒл€ розум≥нн€ процесу псих≥чного розвитку важливим Ї вид≥ленн€ в≥кових пер≥од≥в. ” психолог≥њ ≥снуЇ велика к≥льк≥сть п≥дход≥в до пер≥одизац≥њ псих≥чного розвитку. Ќайб≥льшим в≥дом≥ дв≥ концепц≥њ. ÷е д≥€льн≥сна концепц≥€ рад€нського психолога ƒ.Ѕ. ≈лькон≥на, та еп≥генетична концепц≥€ американського психолога ≈. ≈р≥ксона.

ƒ.Ѕ. ≈лькон≥н вважаЇ, що псих≥чний розвиток в≥дбу≠ваЇтьс€ п≥д впливом активноњ д≥€льност≥ дитини. ѕров≥дна роль у д≥€льност≥ належить зм≥нам пров≥дних тип≥в д≥€льност≥. ѕров≥дним типом д≥€льност≥ називають такий тип д≥€льност≥, що визначаЇ головн≥ новоутворенн€ в≥ку.  ожен пров≥дний тип д≥€льност≥ маЇ три ознаки:

- у ньому виникають новоутворенн€;

- у ньому зм≥нюютьс€ псих≥чн≥ процеси;

- у ньому формуЇтьс€ новий пров≥дний тип д≥€льност≥.

ќск≥льки людина живе у систем≥ св≥т≥в, то можна вид≥лити ≥ систему д≥€льностей. “ак, ƒ.Ѕ. ≈лькон≥н вид≥л€Ї дв≥ групи пров≥дних тип≥в д≥€льност≥: предметн≥ та соц≥альн≥.

” предметних типах д≥€льност≥ людина оволод≥ваЇ способами д≥њ з предметами матер≥альноњ та духовноњ культури. ƒо предмет≥в матер≥альноњ культури належать будь-€к≥ предмети: зошит, ручка, скл€нка, ложка, автомоб≥ль ≥ т. ≥н. ƒо предмет≥в духовноњ культури належать науков≥ пон€тт€, ≥дењ, теор≥њ. ѕредметна д≥€льн≥сть впливаЇ на формуванн€ ≥нтелектуальноњ активност≥. ” соц≥альних типах д≥€льност≥ люди≠на оволод≥ваЇ способами д≥њ у соц≥альному середовищ≥ з ≥ншими людьми. ” цих д≥€льност€х формуЇтьс€ соц≥альна активн≥сть. —уттЇвою особлив≥стю псих≥чного розвитку Ї почергова зм≥на предметних та соц≥альних тип≥в д≥€льност≥. ѕочергово на перше м≥сце виходить то один тип, то ≥нший.  ожен ≥з них маЇ св≥й оптимальний пер≥од розвитку.

ƒ.Ѕ. ≈лькон≥н вид≥л€Ї ш≥сть пров≥дних тип≥в д≥€ль-ност≥, що зм≥нюють один одного у так≥й посл≥довност≥:

- безпосередньо емоц≥йне сп≥лкуванн€;

- предметно-ман≥пул€тивна д≥€льн≥сть;

- ≥грова д≥€льн≥сть, або рольова гра;

- навчальна д≥€льн≥сть;

- особист≥сне сп≥лкуванн€;

- навчально-профес≥йна д≥€льн≥сть.

Ѕезпосередньо емоц≥йне сп≥лкуванн€, ≥грова д≥€льн≥сть, особист≥сне сп≥лкуванн€ Ц це соц≥альн≥ типи д≥€льност≥, у процес≥ виконанн€ €ких людина засвоюЇ норми взаЇмов≥дносин у сусп≥льств≥ та включаЇтьс€ у систему соц≥альних в≥дносин, шукаЇ своЇ м≥сце у соц≥ум≥. ѕредметно-ман≥пул€тивна д≥€льн≥сть, нав≠≠чальна д≥€льн≥сть, навчально-профес≥йна д≥€льн≥сть Ц це предметн≥ типи д≥€льност≥, у процес≥ виконанн€ €ких людина оволод≥ваЇ способами д≥њ з предметами матер≥альноњ та духовноњ куль≠тури. “ут дитина оволод≥ваЇ знанн€ми, ум≥нн€ми, навичками.  ожному пров≥д≠ному типу д≥€льност≥ в≥дпов≥даЇ в≥≠ко≠вий пер≥од псих≥чного розвитку. “ут ми будемо зазначати ли≠ше л≥тичн≥ пер≥оди псих≥чного розвитку ≥ лише одну кризу Ц новонародженост≥. ѕри цьому необх≥дно памТ€тати, що м≥ж л≥тичними пер≥одами знаход€тьс€ кризов≥ пер≥оди. ƒ.Ѕ. ≈лькон≥н вид≥л€Ї так≥ пер≥оди псих≥чного розвитку:

- криза новонародженост≥ 0 Ц 2 м≥с.;

- пер≥од немовл€ти 2 м≥с. Ц 1 р≥к;

- пер≥од раннього дитинства 1 Ц 3 роки;

- пер≥од дошк≥льного дитинства 3 Ц 7 рок≥в;

- молодший шк≥льний в≥к 7 Ц 10-11 рок≥в;

- п≥дл≥тковий в≥к 10-11 Ц 15-16 рок≥в;

- пер≥од ранньоњ юност≥ 15-16 Ц 17-18-19 рок≥в.

”крањнський психолог ¬.‘. ћоргун застосував д≥€льн≥сний п≥дх≥д дл€ розробленн€ пер≥одизац≥њ всього житт€ людини. ¬≥н вид≥лив 5 в≥кових пер≥од≥в дорослост≥ з в≥дпов≥дними пров≥дними типами д≥€льност≥.

1. ѕер≥од юност≥ (19 Ц 23 роки). ѕров≥дним у цьому в≥ц≥ Ї профес≥йне та загальнолюдське самовизначенн€.

2. ѕер≥од молодост≥ (24 Ц 30 рок≥в). ѕров≥дний тип д≥€льност≥ Ц трудова д≥€льн≥сть в обран≥й галуз≥.

3. ѕер≥од розкв≥ту особистост≥ (31 Ц 40 рок≥в). ѕров≥дним Ї вдосконаленн€ творчост≥ у д≥€льност≥.

4. «р≥лий в≥к (41 Ц 55, 60 рок≥в). ѕров≥дна д≥€льн≥сть Ц д≥Ї наставництво.

5. —тарший в≥к (55, 60 ≥ б≥льше). ѕров≥дна д≥€льн≥сть Ц сп≥лкуванн€ та спогади.

÷ентральною ланкою теор≥њ ≈. ≈р≥ксона Ї положенн€ про те, що людина у своЇму розвитку проходить через дек≥лька ун≥версальних дл€ всього людства стад≥й. ÷≥ стад≥њ Ї результатом розгортанн€ плану особистост≥. —тад≥њ успадковуютьс€ генетично ≥ настають у визначений дл€ кожного час.  ожна стад≥€ супроводжуЇтьс€ кризою Ц поворотним моментом у житт≥ людини.

≈. ≈р≥ксон вид≥л€Ї 2 частини пер≥одизац≥њ розвитку особистост≥: - до 17 Ц 20 рок≥в;

- дорослого житт€.

” кожн≥й частин≥ розвитку особистост≥ в≥дбуваЇтьс€ формуванн€ головного новоутворенн€ Ц ≥дентичност≥ особистост≥.

 

—тад≥њ псих≥чного розвитку людини вид≥лен≥ ≈. ≈р≥ксоном, наведен≥ у таблиц≥.

—тад≥€ –озвитку √алузь соц≥альних в≥дносин ѕол€рн≥ €кост≥ особистост≥ –езультат прогресивного розвитку
       
1.Ќемовл€ти (0 - 1) ћати, або ≥нша особа ƒов≥ра до св≥ту Ц недов≥ра до св≥ту ≈нерг≥€ ≥ над≥€
2.–аннЇ дитинство (1 - 3) Ѕатьки —амост≥йн≥сть Ц сором, сумн≥ви Ќезалежн≥сть
3.ƒитинство (3 - 6) Ѕатьки, брати, сестри ≤н≥ц≥атива Ц пасивн≥сть, провина ÷≥леспр€мова-н≥сть
4.Ўк≥льний в≥к (6 - 12) Ўкола, сус≥ди  омпетентн≥сть Ц неповноц≥нн≥сть ќволод≥нн€ знанн€ми та ум≥нн€ми
5.ѕ≥дл≥тковий в≥к та юн≥сть (12 - 20) √рупи однол≥тк≥в ≤дентичн≥сть особистост≥ - невизнанн€ —амовизначенн€, в≥ддан≥сть ≥ в≥рн≥сть
6. –анн€ зр≥л≥сть (20 - 25) ƒруз≥, закохан≥ Ѕлизьк≥сть - ≥зол€ц≥€ —п≥впрац€, коханн€
7.—ередн≥й в≥к (25 - 65) ѕрофес≥€, р≥дний д≥м ѕродуктивн≥сть - заст≥й “ворч≥сть ≥ турботи
8.ѕ≥зн€ зр≥л≥сть (п≥сл€ 65) Ћюдство, близьк≥ ÷≥л≥сн≥сть особистост≥ - в≥дчай ћудр≥сть

” кожн≥й €кост≥ особистост≥ м≥ститьс€ ставленн€ дитини до св≥ту ≥ до самоњ себе. ÷е ставленн€ може бути позитивним (при прогресивному розвитку особистост≥) ≥ негативним (при - регресивному).

ƒитин≥ доводитьс€ вибирати одну з двох пол€рних €костей: дов≥ру чи недов≥ру, ≥н≥ц≥ативу чи пасивн≥сть, ≥дентичн≥сть чи невизнанн€.  оли виб≥р зд≥йснено, то закр≥плюЇтьс€ в≥дпов≥дна €к≥сть.

Ќегативн≥ €кост≥ (при прогресивному розвитку) ≥снують у прихованому стан≥ ≥ можуть ви€витис€ п≥зн≥ше, коли доросла людина зустр≥чаЇтьс€ з життЇвими проблемами.

3.4. ќсновн≥ п≥дходи до типолог≥њ особистост≥ людини

 

≤стор≥€ психолог≥њ маЇ велику к≥льк≥сть п≥дход≥в до типолог≥њ особистостей. “ак, в≥дом≥ спроби побудувати типолог≥ю особистостей за формою черепа, обличч€, конституц≥њ, спр€мованост≥ псих≥чноњ д≥€льност≥, м≥сц€ у соц≥ум≥, акцентуац≥€ми характеру, локал≥зац≥Їю соц≥ального контролю, почерком. ”се це викликало до житт€ френолог≥ю, ф≥з≥огном≥ку, графолог≥ю. Ќайб≥льш поширен≥ так≥ п≥дходи до типолог≥њ особистостей людини: конституц≥йний, акцентуальний, соц≥альний, психолог≥чний.

 онституц≥йний п≥дх≥д повТ€зуЇ типи особистост≥ ≥з зовн≥шн≥м вигл€дом, конституц≥Їю т≥ла. ≈.  речмер (1888 Ц 1964 рр.) Ц н≥мецький псих≥атр ≥ психолог вид≥лив ≥ описав три головн≥ типи будови т≥ла людини (конституц≥њ): астен≥чний, атлетичний, п≥кн≥чний.  ожному з них в≥н приписав певн≥ особист≥сн≥ риси. јстен≥чному типу властива невелика товщина т≥ла у проф≥ль. јстен≥к Ц це, €к правило, худа ≥ тонка людина. ” нењ тонка шк≥ра обличч€, вузьк≥ плеч≥, тонк≥ руки, довга ≥ плоска грудна кл≥тина з недорозвиненою мускулатурою ≥ недостатн≥ми жировими накопиченн€ми. ÷е властиво чолов≥кам. ∆≥нки цього типу ще й низькоросл≥.

јтлетичному типу властив≥ сильно розвинений скелет ≥ мТ€зи. Ћюдина середнього чи високого зросту з широкими плечима, добре розвиненою грудною кл≥ткою. ” атлетика м≥цна та висока голова.

Ќа думку ≈.  речмера, люд€м астен≥чного ≥ атлетичного тип≥в властива схильн≥сть до шизофрен≥чних захворювань. Ќормальних людей, €к≥ нагадують шизофреник≥в, ≈.  речмер назвав шизотимним типом. Ўизотим≥кам властив≥ так≥ риси, €к аристократичн≥сть ≥ тонк≥сть почутт≥в, схильн≥сть до в≥дво≠л≥каючих роздум≥в, в≥дчужен≥сть, холодн≥сть, егоњстичн≥сть ≥ владн≥сть, сух≥сть ≥ в≥дсутн≥сть емоц≥й.

ѕ≥кн≥чний тип в≥др≥зн€Їтьс€ сильно розвиненими внут≠р≥шн≥ми органами (груди, жив≥т). ѕ≥кн≥ки схильн≥ до ожир≥н≠н€ при недостатньому розвитку мТ€з≥в та опорно - рухового апарата. ÷е люди середнього зросту з короткою шиЇю.

ƒл€ п≥кн≥к≥в властива схильн≥сть до ман≥акально-депресивного психозу. “аких людей ≈.  речмер назвав циклотимним типом. ÷иклотим≥ки - люди весел≥, енерг≥йн≥, гов≥рк≥, безтурботн≥, задушевн≥, схильн≥ до гумору ≥ легкого сприйманн€ житт€.

ѕсихолог≥€ ≈.  речмера побудована умогл€дно. јле вона ірунтувалас€ на великому матер≥ал≥ життЇвих спостережень практичного псих≥атра. ÷€ типолог≥€ не знайшла п≥дтверд≠жен≠н€, але порушила проблему залежност≥ псих≥ки людини в≥д будови т≥ла. ÷е викликало нов≥ досл≥дженн€.

јкцентуальний п≥дх≥д повТ€зуЇ типи особистост≥ з акцентуац≥€ми. ѕ≥д акцентуац≥€ми розум≥ють крайн≥ меж≥ розвитку рис особистост≥. ÷≥ меж≥ знаход€тьс€ пор€д з психо≠пат≥€ми. јкцентуац≥њ розгл€дають €к надм≥рне ви€вленн€ окремих рис особистост≥. «начний внесок у вивченн€ акцентуац≥й рис характеру зробили н≥мецький псих≥атр
 . Ћеонгард та рад€нський психолог ≥ псих≥атр ј.™. Ћ≥чко.

 . Ћеонгард вид≥лив 12 тип≥в акцентуац≥й ≥ тип≥в особистост≥, ј.™. Ћ≥чко Ц 11 тип≥в. –озгл€немо типолог≥ю ј.™. Ћ≥чка.

1. √≥пертимний тип. ѕров≥дною особлив≥стю цього типу Ї пост≥йно п≥днесений настр≥й, високий життЇвий тонус, активн≥сть ≥ п≥дприЇмництво. “ак≥ люди важко п≥дкор€ютьс€ чуж≥й вол≥, важко перенос€ть дисципл≥нарн≥ вимоги та регламентований спос≥б житт€. ƒо правил ≥ закон≥в ставл€тьс€ легковажно. Ћегко можуть переступити межу м≥ж дозволеним ≥ забороненим. ќсобливо гостро ц≥ недол≥ки ви€вл€ютьс€ у п≥дл≥тковому в≥ц≥.

2. ÷иклоњдний тип. ѕочаток статевого дозр≥ванн€ викликаЇ у людей циклоњдного типу першу субдепресивну фазу. «агальний настр≥й понижений, в≥дм≥чаЇтьс€ вТ€л≥сть, понижений тонус, п≥двищена роздратован≥сть та ≥нтровертован≥сть. —убдепресивн≥ фази зм≥нюютьс€ г≥поман≥акальними. ” них ви€вл€ютьс€ п≥двищена активн≥сть, високий життЇвий тонус, легковажн≥сть, т€га до задоволень. —початку зм≥на фаз п≥днесенн€ ≥ зниженн€ настрою в≥дбуваЇтьс€ досить часто, але поступово зб≥льшуЇтьс€ тривал≥сть пер≥од≥в.

3. Ћаб≥льний тип. —уттЇвою особлив≥стю людей лаб≥льного типу Ї надзвичайна зм≥нюван≥сть настрою. Ќав≥ть под≥њ навколишнього житт€ впливають на людей лаб≥льного типу суттЇво. Ќайменша неприЇмн≥сть може викликати хвороблив≥ переживанн€, приЇмн≥ под≥њ, або навпаки, њх перспективи можуть п≥дн€ти настр≥й. ¬≥д на€вного настрою залежить все: самопочутт€, працьовит≥сть, плани на майбутнЇ, стосунки з оточуючими людьми.

4. јстено-невротичний тип. ÷ей тип характеризуЇтьс€ ранн≥м ви€вленн€м р≥зноман≥тних ознак психопат≥њ: капризн≥сть, хвороблив≥сть, страхи, зањканн€, енурез ≥ т. ≥н. ѕров≥дними ознаками, особливо у п≥дл≥тковому в≥ц≥, Ї астен≥€, п≥двищена втомлюван≥сть. Ћюди цього типу важко перенос€ть навантаженн€ ≥ напруженн€. ƒуже часто вони концентрують свою увагу на стан≥ здоровТ€.

5. —ензитивний тип. ѕров≥дн≥ риси дл€ людей сензитивного типу - це п≥двищена вразлив≥сть ≥ почутт€ неповноц≥нност≥. ” дитинств≥ це ви€вл€Їтьс€ у р≥зноман≥тних страхах. ƒ≥ти бо€тьс€ темр€ви, тварин, самотност≥ ≥ т. ≥н. ” дитинств≥ сензитивн≥ люди уникають компан≥й активних ≥ наполегливих. ” них ви€вл€ютьс€ так≥ риси, €к скован≥сть, бо€злив≥сть, страх перед р≥зноман≥тними випробуванн€ми та перев≥рками.

6. ѕсихастен≥чний тип. ƒл€ людей психастен≥к≥в властив≥: п≥двищена тривожн≥сть, п≥дозр≥л≥сть, схильн≥сть до сумн≥в≥в. ѕсихастен≥кам важко прийн€ти р≥шенн€, тому вони дуже ретельно планують свою повед≥нку, перев≥р€ють кожен крок, багатократно ≥ приск≥пливо перев≥р€ють завершену роботу.

7. Ўизоњдний тип. ” п≥дл≥тковому в≥ц≥ особливо загострюютьс€ вс≥ шизоњдн≥ риси особистост≥. ќсобливо пом≥тними стають замкнен≥сть, в≥дсторонен≥сть, духовне усам≥тненн€, своЇр≥дний ≥ незвичний виб≥р зан€ть ≥ розваг.

8. ≈п≥лептоњдний тип. ѕров≥дною особлив≥стю людей еп≥лептоњдного типу Ї схильн≥сть до виникненн€ пер≥од≥в зл≥сно-тужливого настрою. ÷ей настр≥й часто викликаЇ напружен≥сть афекту, нестримну агресивн≥сть, запальн≥сть. «начним напруженн€м характеризуЇтьс€ сфера захоплень. ”с≥ захопленн€ ви€вл€ютьс€ з надм≥рною ≥нтенсивн≥стю ≥ силою. «адоволенн€ захоплень зд≥йснюютьс€ важко ≥ супроводжуютьс€ р≥зноман≥тними з≥ткненн€ми.

9. ≤стероњдний тип. Ћюди ≥стероњдного типу ви€вл€ютьс€ €к безмежн≥ егоњсти ≥ жад≥бно прагнуть до визнанн€. ќсоби цього типу надзвичайно чутлив≥ до реакц≥й ≥нших людей, легко перевт≥люютьс€, вход€ть у будь - €ку роль, намагаютьс€ за будь - €ку ц≥ну добитис€ уваги, захопленн€, здивуванн€, сп≥вчутт€ ≥ нав≥ть ненавист≥. ¬они не перенос€ть одного Ц байдужост≥ до своЇњ персони.

10. Ќест≥йкий тип. Ћюди нест≥йкого типу безв≥льн≥, або слабов≥льн≥, п≥ддаютьс€ нав≥юванню, впливу ≥нших людей, особливо негативному. «алежн≥ й безв≥льн≥, не мають власних позитивних ц≥лей. ¬чинки таких людей визначаютьс€ випадковими зовн≥шн≥ми обставинами. ¬они часто потрапл€ють до сумн≥вних компан≥й, покидають навчанн€ ≥ роботу. ƒуже часто обТЇднуютьс€ з правопорушниками, часто вживають алкоголь, наркотики, стають дев≥антами ≥ нав≥ть дел≥нквентами.

11.  онформний тип. ѕров≥дною рисою людей цього типу Ї пост≥йна ≥ ст≥йка ор≥Їнтац≥€ на норми ≥ ц≥нност≥ найближчого оточенн€. ќсоби конформного типу повн≥стю п≥дкор€ютьс€ тиску середовища, не мають власних думок, ≥нтерес≥в, погл€д≥в. ¬они важко сприймають нове ≥ незвичайне, негативно ставл€тьс€ до будь - €ких зм≥н у житт≥.

—оц≥альний п≥дх≥д до типолог≥њ особистост≥ людини в≥дображаЇ ставленн€ до житт€, сусп≥льства, моральних ц≥нностей. –озробив цей п≥дх≥д ≈. ‘ромм (1900 Ц 1980 рр.) Ц американський психолог. ¬≥н вид≥лив так≥ типи особистост≥: садист, мазох≥ст, руйн≥вник, конформ≥ст - автомат.

—адист схильний бачити причини своњх усп≥х≥в ≥ невдач, соц≥альних под≥й у люд€х. ¬≥н намагаЇтьс€ усунути причини невдач ≥ спр€мовуЇ свою агрес≥ю на людину, €ка здаЇтьс€ йому причиною невдач. —адист багато займаЇтьс€ самоосв≥тою ≥ самовдосконаленн€м.  р≥м того, намагаЇтьс€ Ђпереробитиї ≥нших людей Ђна кращихї. —воњми наполегливими д≥€ми, надм≥рними вимогами до себе ≥ до ≥нших, надм≥рними домаганн€ми садист доводить оточуючих ≥ себе (а це мазох≥зм) до знесиленн€. ќсобливо небезпечна така людина тод≥, коли одержуЇ владу. ѕочинаЇтьс€ Ђтерорї Ђ≥з добрих нам≥р≥вї.

—адистськ≥ тенденц≥њ ви€вл€ютьс€ у прагненн≥ ставити людей у залежн≥сть в≥д себе, до необмеженоњ ≥ повноњ влади над ними, завдати њм бол≥ ≥ стражданн€, насолоджуватис€ стражданн€ми ≥нших. “акий тип людей називають авторитарною особист≥стю. ≈. ‘ромм показав, що таким люд€м властивий деспотизм.

ћазох≥ст ви€вл€Їтьс€ у тенденц≥њ приниженн€ ≥ ослабленн€ себе, насолодженн€ самокритикою. ћазох≥сти приписують соб≥ необірунтован≥ звинуваченн€, в усьому намагаютьс€ вз€ти провину на себе. ” мазох≥ст≥в завжди Ї садистськ≥ тенденц≥њ. ¬они ви€вл€ютьс€ у прагненн≥ ставити людей у залежн≥сть в≥д себе, набувати повноњ ≥ безмежноњ влади над ними, експлуатувати њх.

ќск≥льки садистськ≥ тенденц≥њ повТ€зан≥ з вимогами не т≥льки до ≥нших людей, але ≥ до себе, то ≥ садист ≥ мазох≥ст не ≥снують самост≥йно, а у Їдност≥. “ому у ≈. ‘ромма вони обТЇднуютьс€ у садистсько - мазох≥стський тип.

–уйн≥вник. ƒл€ нього властив≥ агресивн≥сть ≥ активне прагненн€ до знищенн€ обТЇкта, що викликаЇ фрустрац≥ю. якщо це людина, то руйн≥вник намагаЇтьс€ зруйнувати над≥њ ц≥Їњ людини. ƒо руйнуванн€ €к засобу вир≥шенн€ своњх життЇвих проблем звертаютьс€ т≥ люди, €к≥ в≥дчувають тривогу ≥ безсилл€, обмежен≥ у реал≥зац≥њ ≥нтелектуальних ≥ емоц≥йних можливостей. ” пер≥оди соц≥альних потр€с≥нь руйн≥вники Ї т≥Їю силою, що руйнуЇ старе, у тому числ≥ й культуру.

 онформ≥ст - автомат. “ак≥ люди при зустр≥ч≥ з важкими соц≥альними ≥ власними життЇвими проблемами перестають бути Ђсамими собоюї. ¬они, безумовно, п≥дкор€ютьс€ обставинам, сусп≥льству будь - €кого типу, вимогам соц≥альноњ групи. ” таких людей немаЇ власноњ думки, ч≥ткоњ соц≥альноњ позиц≥њ, ≥дей, ц≥лей, переконань. ÷е тип людей св≥домого чи несв≥домого пристосуванн€.

ѕсихолог≥чний п≥дх≥д типолог≥њ особистост≥ передбачаЇ врахуванн€ спр€мованост≥ псих≥чноњ д≥€льност≥. «асновник цього п≥дходу швейцарський псих≥атр ≥ психолог  .√. ёнг (1875 Ц 1961 рр.). ¬≥н вид≥лив два напр€мки спр€мованост≥ псих≥чноњ д≥€льност≥ ≥ в≥дпов≥дно два типи людей: екстраверс≥ю та ≥нтроверс≥ю.

≈кстраверс≥€ (в≥д лат. еxtra Ц зовн≥, versio Ц повертаю) Ц це звернен≥сть псих≥чноњ д≥€льност≥ на зовн≥шн≥й св≥т. ≈кстраверта захоплюють под≥њ зовн≥шнього св≥ту, прит€гують його ≥нтереси. …ому властив≥ ≥мпульсивн≥сть, ≥н≥ц≥ативн≥сть, гнучк≥сть повед≥нки, товариськ≥сть, соц≥альна адаптован≥сть.

≤нтроверс≥€ (в≥д лат. ≥ntro Ц до середини) - це ор≥Їнтац≥€ псих≥чноњ д≥€льност≥ на €вища власного внутр≥шнього св≥ту. ÷е викликаЇ так≥ €кост≥ ≥нтроверт≥в, €к соц≥альна пасивн≥сть, незначна товариськ≥сть, замкнен≥сть, схильн≥сть до самоанал≥зу, труднощ≥ у соц≥альн≥й адаптац≥њ.

” кожн≥й людин≥ одночасно поЇднуютьс€ ≥ ≥нтроверт ≥ екстраверт. –≥вень њх вираженост≥ р≥зний.

 р≥м того,  .√. ёнг вид≥лив чотири вар≥анти переробки ≥нформац≥њ: мислительний, почуттЇвий, в≥дчуттЇвий, ≥нтуњтив≠ний. ѕереважанн€ одного з них надаЇ неповторноњ своЇр≥д≠ност≥ екстравертам та ≥нтровертам. “аким чином,  . √. ёнг вид≥лив 8 тип≥в особистост≥.

≈кстраверт мислительний. —укупн≥сть життЇвих про€в≥в залежить в≥д ≥нтелектуальних висновк≥в, а судженн€ вивод€тьс€ ≥з зовн≥шн≥х умов (традиц≥њ, осв≥та). ѕсих≥ка спр€мована у зовн≥шнЇ середовище. ≈кстраверти - мислител≥ стають державними д≥€чами, вченими, юристами.

≈кстраверт почуттЇвий. ѕочутт€ таких людей узгоджуютьс€ ≥з загальновизнаними оц≥нками ≥ нормами. ѕереживанн€ обумовлюютьс€ сильним впливом традиц≥йних ц≥нностей.

≈кстраверт в≥дчуттЇвий. Ћюдей цього типу захоплюють обТЇкти зовн≥шнього св≥ту. ÷е люди чи ситуац≥њ, що викликають сильн≥ в≥дчутт€. як насл≥док, виникаЇ сильний сенсорний зв'€зок ≥з зовн≥шн≥м св≥том. Ћюди ор≥Їнтуютьс€ на конкретне насолодженн€ Ђреальним житт€мї ≥ житт€м Ђна повну котушкуї. ќс≥б цього типу можна зустр≥ти серед редактор≥в, атлет≥в, б≥знесмен≥в.

≈кстраверт ≥нтуњтивний. ¬≥н спроможний сприймати у зовн≥шньому св≥т≥ те, що в≥дбуваЇтьс€ Ђза сценою под≥йї. ¬≥н може п≥знавати те, що приховано за маскою людини, бачити прихован≥ нов≥ можливост≥. “ака людина маЇ недостатн≥ можливост≥ дл€ суджень ≥ р≥дко реал≥зуЇ њх сама. ≈кстраверт ≥нтуњтивний дуже часто починаЇ будь - €ку справу з нул€ ≥ залишаЇ њњ на пороз≥ усп≥ху, а тому Ђврожай збираютьї ≥нш≥.

≤нтроверт мислительний. Ћюди цього типу зац≥кавлен≥ у розум≥нн≥ власних ≥дей. ¬они розсудлив≥, розм≥рковують над ф≥лософськими проблемами бутт€, шукають сенс власного житт€. ѓх псих≥чна активн≥сть спр€мована у св≥й внутр≥шн≥й св≥т, а тому вони тримаютьс€ на в≥ддал≥ в≥д ≥нших людей, малотовариськ≥.

≤нтроверт почуттЇвий. ÷ей тип людей повн≥стю перебуваЇ п≥д владою субТЇктивно ор≥Їнтованого почутт€. ¬они не дослуховуютьс€ до факт≥в, лог≥ки под≥й. Ќе намагаютьс€ ви€вити себе. ѓх почутт€ глибок≥, часто ≥ррац≥ональн≥. ¬они уникають веч≥рок ≥ збор≥в, мовчазн≥, важкодоступн≥.

≤нтроверт в≥дчуттЇвий. ¬они керуютьс€ у своЇму житт≥ тим, що Ї, що чуЇтьс€, бачитьс€, в≥дбуваЇтьс€. Ћог≥чн≥ побудови дл€ них значенн€ не мають. ¬нутр≥шн≥ реакц≥њ на зовн≥шн≥ впливи дуже глибок≥, але зовн≥шн€ реакц≥€ виникаЇ ≥з затримкою. ѕро таких людей кажуть, що, €кщо вони почують жарт вранц≥, то см≥€тис€ будуть ввечер≥.

≤нтроверт ≥нтуњтивний. Ћюди цього типу характеризуютьс€ ≥нтуњтивним проникненн€м у майбутнЇ. ≤нтуњц≥€ спр€мована не на обТЇктивну реальн≥сть, а на св≥й власний псих≥чний, субТЇктивний св≥т. “ак≥ люди Ї шаманами, пророками, поетами, художниками.

Ѕуло б помилкою вважати ≥снуванн€ тип≥в у чистому вигл€д≥. ” кожн≥й людин≥ можуть бути представлен≥ к≥лька тип≥в у р≥зних сп≥вв≥дношенн€х. √оловне знати своњ особливост≥ ≥, спираючись на кращ≥ €кост≥, послаблювати негативн≥, небажан≥.

«апитанн€ дл€ самоконтролю

 

1. —утн≥сть пон€тт€ Ђособист≥стьї.

2. Ћюдина та ≥ндив≥д Ц вих≥дн≥ пон€тт€ дл€ розум≥нн€ особистост≥ людини.

3. як≥ в≥дносини маЇ привласнити ≥ндив≥д, щоб стати особист≥стю?

4. „ому можна стверджувати, що людина сама себе формуЇ €к особист≥сть?

5. ” чому пол€гаЇ ≥сторичний характер особистост≥?

6. ќсобист≥сть ≥ ≥ндив≥дуальн≥сть. ѓх сутн≥сть.

7. ѕредметний ≥ соц≥альний св≥т житт€ людини.

8. Ѕ≥олог≥чне ≥ соц≥альне у структур≥ особистост≥.

9. Ќазв≥ть п≥дструктури особистост≥ людини за

 . . ѕлатоновим.

10. як виникаЇ установка на усп≥шн≥сть д≥€льност≥.

11. —труктура особистост≥ людини за ј.¬.ѕетровським.

12. ѕривласненн€ сусп≥льно - ≥сторичного досв≥ду ≥ розвиток особистост≥.

13. —утн≥сть л≥тичних та критичних пер≥од≥в розвитку.

14. ќсобливост≥ критичних пер≥од≥в розвитку за
Ћ.—. ¬иготським.

15. —утн≥сть д≥€льн≥сного п≥дходу до пер≥одизац≥њ псих≥чного розвитку (за ƒ.Ѕ. ≈лькон≥ним).

16. ƒв≥ групи пров≥дних тип≥в д≥€льност≥
(за ƒ.Ѕ. ≈лькон≥ним).

17. ¬≥ков≥ пер≥оди та в≥дпов≥дн≥ њм пров≥дн≥ типи д≥€льност≥.

18. ѕер≥одизац≥€ дорослого житт€ (за ¬.‘. ћоргуном).

19. ќсобливост≥ пер≥одизац≥њ псих≥чного розвитку
≈. ≈р≥ксона.

20.  онституц≥йний п≥дх≥д до типолог≥њ особистостей людини.

21. јкцентуальний п≥дх≥д до типолог≥њ особистостей людини.

22. —оц≥альний п≥дх≥д до типолог≥њ особистостей людини.

23. ѕсихолог≥чний п≥дх≥д до типолог≥њ особистостей людини.

ѕрактичне зан€тт€

ќсобист≥сть у психолог≥њ

1. ѕон€тт€ про особист≥сть у психолог≥њ.

2. ¬плив культурно - ≥сторичних фактор≥в на формуванн€ особистост≥.

3. —труктура особистост≥ людини.

4. –озвиток особистост≥ в онтогенез≥.

5. ѕ≥дходи до типолог≥њ особистост≥.

6. Ѕ≥олог≥чне та соц≥альне у людин≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 349 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—туденческа€ общага - это место, где мен€ научили готовить 20 блюд из макарон и 40 из доширака. ј майонез - это вообще десерт. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2177 - | 2093 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.112 с.