Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«разок тесту дл€ контролю знань. 1. —понукають до д≥€льност≥ почутт€:




1. —понукають до д≥€льност≥ почутт€:

а) астен≥чн≥;

б) стен≥чн≥;

в) довготривал≥;

г) ≥нтенсивн≥;

д) амб≥валентн≥.

 

2. ¬ид≥л€ють емоц≥йн≥ стани:

а) настроњ;

б) афекти;

в) стреси;

г) фрустрац≥њ;

д) пристраст≥.

 

 

3. ¬ищ≥ почутт€ Ц це:

а) моральн≥;

б) ≥деальн≥;

в) астен≥чн≥;

г) праксичн≥;

д) ≥нтелектуальн≥.

 

4. ¬ол€ забезпечуЇ дос€гненн€:

а) регул€ц≥њ;

б) напруженн€;

в) поставленоњ мети;

г) причини д≥њ;

д) розум≥нн€ св≥ту.

 

5. ¬ид≥л€ють вольов≥ €кост≥ людини:

а) ≥н≥ц≥ативн≥сть;

б) р≥шуч≥сть;

в) стриман≥сть;

г) наполеглив≥сть;

д) самост≥йн≥сть.

 

—писок л≥тератури

1. ƒодонов Ѕ.». ¬ мире эмоций. Ц  .: ѕолитиздат ”краины 1987. Ц 140 с.

2. «агальна психолог≥€ / за ред. —.ƒ. ћаксименка. Ц ¬≥нниц€: Ќова книга, 2004. Ц 704 с.

3. »льин ≈.ѕ. ѕсихологи€ воли. Ц —ѕб.: ѕитер.2000. Ц
288 с.

4. ћаклаков ј.√. ќбща€ психологи€.Ц —ѕб. ѕитер, 2001. Ц 592с.

5. ћТ€соњд ѕ.ј. «агальна психолог≥€. Ц  .: ¬ища школа., 2000. Ц 480 с.

“емперамент та характер

10.1. —утн≥сть та теор≥њ темпераменту.

10.2. ’арактеристика тип≥в темпераменту.

10.3. “емперамент та д≥€льн≥сть людини.

ѕон€тт€ про характер.

—труктура характеру.

10.6. ѕ≥дходи до типолог≥њ характер≥в.

10.7. ¬заЇмов≥дносини характеру ≥ темпераменту.

10.1. —утн≥сть та теор≥њ темпераменту

 

 ожна людина неповторна у своњй ≥ндив≥дуальност≥. ≤ндив≥дуальну своЇр≥дн≥сть кожноњ особистост≥ людини можна ви€вити ≥ у динам≥ц≥ њњ псих≥чних про€в≥в. “ак, одна людина спок≥йна, ур≥вноважена, емоц≥йно невиразна, пов≥льна, стримана, мовленн€ упов≥льнене ≥ тихе. ≤нша Ц стр≥мка, рухлива, жвава, емоц≥йна, мовленн€ швидке ≥ голосне. ÷≥ ≥ндив≥дуальн≥ динам≥чн≥ про€ви псих≥ки характеризують темперамент (в≥д лат. temperamentem - зм≥шувати у належних сп≥вв≥дношенн€х). ќсобливост≥ темпераменту мають б≥олог≥чну, або генетичну обумовлен≥сть. “емпераментом називаЇтьс€ ≥ндив≥дуально своЇр≥дна, природно обумовлена сукупн≥сть динам≥чних про€в≥в псих≥ки.

“ерм≥н Ђтемпераментї прийшов до нас з глибокоњ давнини. ƒавньогрецький л≥кар ≥ мислитель √≥ппократ (460-377 рр. до н.е.) вважав, що особливост≥ темпераменту людини ви€вл€ютьс€ у сп≥вв≥дношенн≥ к≥лькост≥ р≥дин в орган≥зм≥. —аме сп≥вв≥дношенн€ р≥дин ≥ визначаЇ про€ви темпераменту. якщо одна з р≥дин переважаЇ, то б≥льш ч≥тко ви€вл€Їтьс€ певний тип темпераменту. √≥ппократ вважав, що у орган≥зм≥ людини Ї чотири р≥дини: жовч, кров, слиз ≥ чорна жовч. “ак були вид≥лен≥ чотири типи темпераменту: холеричний (в≥д грецьк. chole Ц жовч), сангв≥н≥чний (в≥д лат. sanquis Ц кров), флегматичний (в≥д грецьк. phlegmа Ц слиз) та меланхол≥чний (в≥д грецьк. melanos Ц чорний, chole Ц жовч). “ак виникла перша в ≥стор≥њ людства гуморальна (в≥д лат. humor Ц р≥дина) теор≥€ темпераменту.

Ќ≥мецький псих≥атр ≈.  речмер (1888 Ц 1964 рр.) обірунтував звТ€зок т≥лесноњ конституц≥њ людини з типами темперамент≥в. ¬≥н вид≥лив два типи темпераменту (див. п≥дходи до типолог≥њ особистост≥). ÷е конституц≥йна теор≥€ темперамент≥в.

Ќов≥тн≥ми досл≥дженн€ми ’’ стол≥тт€ у галуз≥ д≥€льност≥ мозку показали, що динам≥чн≥ про€ви псих≥ки найб≥льше повТ€зан≥ з д≥€льн≥стю нервовоњ системи. “ак виникла нейроф≥з≥олог≥чна теор≥€ темпераменту, що по€снювала звТ€зок тип≥в темпераменту з типами вищоњ нервовоњ д≥€льност≥. јвтор ц≥Їњ теор≥њ видатний рос≥йський ф≥з≥олог ≤.ѕ. ѕавлов. ƒл€ характеристики тип≥в вищоњ нервовоњ д≥€льност≥ ≤.ѕ. ѕавлов вид≥лив три властивост≥ нервовоњ системи: силу, ур≥вноважен≥сть, рухом≥сть.

ѕ≥д силою нервовоњ системи розум≥ють силу процес≥в збудженн€ ≥ гальмуванн€, що визначають працездатн≥сть нервовоњ системи, витривал≥сть кл≥тин кори головного мозку, спроможн≥сть гальмувати реакц≥ю одних подразник≥в п≥д д≥Їю ≥нших. —ила нервовоњ системи характеризуЇ максимальне навантаженн€, що може витримати нервова система ≥ давати на них адекватну в≥дпов≥дь. ѕ≥д збудженн€м розум≥ють пров≥дну функц≥ю нервовоњ системи, повТ€зану з активною в≥дпов≥ддю на подразненн€. √альмуванн€ Ц це процес затримки д≥€льност≥ нервових кл≥тин, зменшенн€ р≥вн€ збудженн€. «а силою нервову систему под≥л€ють на сильну ≥ слабку.

”р≥вноважен≥сть нервовоњ системи характеризуЇ в≥дпов≥дн≥сть сили збудженн€ сил≥ гальмуванн€ ≥ навпаки. ÷е в≥дбуваЇтьс€ не завжди. якщо один ≥з процес≥в переважаЇ, наприклад, збудженн€, то така нервова система буде неур≥вноважена. ќск≥льки у слабкоњ нервовоњ системи процеси збудженн€ ≥ гальмуванн€ ви€вл€ютьс€ слабо, то дл€ нењ не буде характерна ур≥вноважен≥сть. ¬она властива лише сильн≥й нервов≥й систем≥. «а ур≥вноважен≥стю њњ под≥л€ють на неур≥вноважену та ур≥вноважену.

–ухом≥сть нервових процес≥в характеризуЇ спроможн≥сть до швидкоњ зм≥ни процес≥в збудженн€ процесами гальмуванн€ ≥ навпаки. —истематичн≥ зм≥ни в навколишньому середовищ≥ вимагають систематичних зм≥н у д≥€льност≥ нервовоњ системи.

Ќеур≥вноважена нервова система пост≥йно перебуваЇ у стан≥ збудженн€, а тому рухом≥сть њй не властива. –ухом≥сть властива ур≥вноважен≥й нервов≥й систем≥, €ку под≥л€ють на рухому та малорухому.

–озгл€немо ц≥ властивост≥ нервовоњ системи схематично:

 

Ќа схем≥ ч≥тко видно чотири типи нервовоњ системи, або чотири типи вищоњ нервовоњ д≥€льност≥: сильна, неур≥вноважена; сильна, ур≥вноважена, рухома; сильна, ур≥вноважена, малорухома; слабка. ÷≥ типи вищоњ нервовоњ д≥€льност≥ складають ф≥з≥олог≥чне, або б≥олог≥чне п≥дірунт€ темперамент≥в: сильна, неур≥вноважена Ц холеричному; сильна, ур≥вноважена, рухома Ц сангв≥н≥чному; сильна, ур≥вноважена, малорухома Ц флегматичному; слабка Ц меланхол≥чному.

10.2. ’арактеристика тип≥в темпераменту

ѕсихолог≥чн≥ особливост≥ про€в≥в темперамент≥в повТ€зан≥ з особлив≥стю динам≥ки р≥зноман≥тних псих≥чних особливостей. ѕри характеристиц≥ тип≥в темпераменту треба мати на уваз≥, що наведен≥ типи темпераменту Ц лише теоретична модель, €ка реально може ≥ не зустр≥чатис€ у житт≥, адже реально не ≥снують чист≥ типи темперамент≥в. ” кожноњ людини можна знайти про€ви вс≥х тип≥в темперамент≥в: 1) при переважанн≥ одного з них; 2) дек≥лька (2 - 3); 3) знаход€тьс€ у р≥вних пропорц≥€х.

’олеричний темперамент. «а √≥ппократом в орган≥зм≥ людини переважаЇ жовч. «а ≤.ѕ. ѕавловим так≥й людин≥ властивий сильний неур≥вноважений тип вищоњ нервовоњ д≥€льност≥. ’олерики працьовит≥, спроможн≥ на швидк≥ реакц≥њ, њм важко себе стримувати, боротис€ з самим собою. ¬они мають р≥зк≥ рухи. ” них легко виникають роздратуванн€ ≥ агресивн≥сть. Ќа под≥њ холерики реагують швидко, енерг≥йно, пристрасно. ѓм властива схильн≥сть до бурхливих емоц≥й. ’олерики ц≥леспр€мован≥, наполеглив≥ у дос€гненн≥ поставленоњ мети. ћова холерик≥в голосна, швидка, нав≥ть покваплива, зак≥нченн€ сл≥в вони н≥би ковтають, прагнуть швидше висловитис€. ¬≥дсутн≥сть ур≥вноваженост≥ ≥ рухомост≥ при недостатньо ефективному вихованн≥ може ви€витис€ у нестриманост≥, запальност≥, нездатност≥ контролювати власн≥ емоц≥йн≥ реакц≥њ у емоц≥йних ситуац≥€х.

—ангв≥н≥чний темперамент. «а √≥ппократом в орга≠н≥зм≥ переважаЇ кров. «а ≤.ѕ. ѕавловим сангв≥н≥кам влас≠тивий сильний, ур≥вноважений, рухомий тип вищоњ нервовоњ д≥€льност≥. —ангв≥н≥к працездатний, витримуЇ тривалу ≥ напружену працю, у складних ситуац≥€х не виходить Ђ≥з себеї, збер≥гаЇ спок≥й, не втрачаЇ бадьорост≥, легко реагуЇ на зм≥ни ситуац≥њ ≥ пристосовуЇтьс€ до них, легко набуваЇ нових навичок ≥ легко переходить в≥д одного до ≥ншого виду д≥€льност≥. Ќервово Ц псих≥чна активн≥сть досить висока, м≥м≥ка та рухи багатоман≥тн≥ та виразн≥. ≈моц≥йн≥ переживанн€ неглибок≥, а висока рухом≥сть нервових процес≥в спри€Ї њх швидк≥й зм≥н≥. ћова сангв≥н≥ка голосна, ч≥тка, достатньо швидка, але слова вимовл€ютьс€ повн≥стю

(на в≥дм≥ну в≥д холерика). ѕри недостатньому вихованню рухом≥сть нервових процес≥в ви€вл€Їтьс€ у недостатн≥й зосередженост≥, концентрац≥њ уваги на певн≥й д≥€льност≥ та недоведенн≥ справи до лог≥чного завершенн€.

‘легматичний темперамент. «а √≥ппократом в орган≥зм≥ переважаЇ слиз. «а ≤.ѕ. ѕавловим флегматикам властива сильна, ур≥вноважена, малорухлива нервова система. ‘легматики мають високу працездатн≥сть, внутр≥шньо стаб≥льн≥, важко включаютьс€ у роботу ≥ важко виход€ть з нењ, емоц≥њ невиразн≥, але стаб≥льн≥, вони не любл€ть м≥н€ти розклад житт€, обставини, уподобанн€, важко пристосовуютьс€ до нових умов. јктивн≥сть флегматик≥в досить низька, настр≥й спок≥йний ≥ ст≥йкий. ѕочутт€ ст≥йк≥, важко зм≥нюютьс€. ќсь чому можна порадити одружуватис€ з флегматиками, бо подружн≥ зм≥ни практично виключаютьс€. ƒ≥њ розм≥рен≥. «овн≥шнЇ ви€вленн€ емоц≥й ≥ почутт≥в слабке. ѕереключенн€ з одного виду д≥€льност≥ на ≥нший проблематичне. ћова флегматика ч≥тка, достатньо голосна, малосл≥вна. ѕро флегматика кажуть: Ђ—казав, €к в≥др≥завї. ≤ небагато говорить, а все зрозум≥ло. Ќедостатн≥сть виховноњ роботи з флегматиками може призвести до таких негативних рис: мл€вост≥, зб≥дненост≥ ≥ слабкост≥ емоц≥й, схильност≥ до виконанн€ звичних д≥й.

ћеланхол≥чний темперамент. «а √≥ппократом у орган≥зм≥ переважаЇ чорна жовч. «а ≤.ѕ. ѕавловим меланхо≠л≥кам властивий слабкий тип вищоњ нервовоњ д≥€льност≥ ≥ глибок≥ переживанн€. Ќервово - псих≥чна активн≥сть низького р≥вн€, моторика упов≥льнена. ≈моц≥йна реактивн≥сть значноњ сили, але зовн≥шньо виражаЇтьс€ слабко. ћеланхол≥ки швидко втрачають працездатн≥сть, потребують в≥дпочинку в≥д прац≥. ¬они надзвичайно залежн≥ в≥д зовн≥шн≥х несуттЇвих вплив≥в. ¬ажко перенос€ть довготривале напруженн€ та сильн≥ емоц≥йн≥ впливи. ¬они л€клив≥, плаксив≥, вразлив≥. ћова меланхол≥к≥в тиха, ледве чутна, пов≥льна. ЌедостатнЇ вихованн€ спри€Ї розвитку таких негативних рис, €к хвороблива емоц≥йна вразлив≥сть, замкнен≥сть, в≥дчужен≥сть, схильн≥сть до важких емоц≥йних переживань.

ќсобливост≥ темпераменту ви€вл€ютьс€ не т≥льки у зовн≥шн≥й манер≥ повед≥нки, але й у навчанн≥, у прац≥, розумов≥й сфер≥. ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥ три моменти.

ѕерший. ¬≥дм≥нност≥ темперамент≥в ви€вл€ютьс€ не у р≥вн≥ можливостей псих≥ки до дос€гнень, а лише у своЇр≥дност≥ динам≥чних про€в≥в.

ƒругий. ЌемаЇ гарних чи поганих темперамент≥в.  ожен темперамент маЇ €к своњ переваги, так ≥ недол≥ки.

“рет≥й. ”мовно вс≥ темпераменти под≥л€ють на дв≥ групи: сильн≥ (холеричний та сангв≥н≥чний) та слабк≥
(флегматичний та меланхол≥чний).

ќсобливост≥ темперамент≥в приваблюють не т≥льки психолог≥в. Ќими ц≥кавл€тьс€ художники, письменники, поети. „удову ≥люстрац≥ю тип≥в темпераменту зробив
’. Ѕ≥струп. ѕро€ви темперамент≥в виразно описав
ћ.  оцюбинський у новел≥ ЂIntermezzoї на приклад≥ повед≥нки собак. ” ’≤≤≤ стол≥тт≥ јрнольд ≥з ¬≥лланови у поетичн≥й форм≥ описав темпераменти.

“емпераменты

 аждый сангвиник всегда весельчак и шутник по натуре,

ѕадкий до вс€кой молвы и внимать неустанно готовый,

¬акх и ¬енера Ц услада ему, и еда, и веселье;

— ними он радости полон и речь его сладостно льетс€.

—клонностью он обладает к наукам любым и способен,

„то б ни случилось, но он нелегко распал€етс€ гневом.

¬любчивый, щедрый, веселый, смеющийс€, рум€нолицый,

Ћюб€щий песни, м€систый, поистине смелый и добрый.

 

∆елчь существует Ц она необузданным свойственна люд€м,

¬сех и во всем превзойти человек подобный стремитс€;

ћного он ест, превосходно растет и легко восприимчив,

¬еликодушен и щедр, неизменно стремитс€ к вершинам;

¬ечно взъерошен, лукав, раздражителен, смел и несдержан,

—троен и хитрости полон, сухой он и с ликом шафранным.

 

‘легма лишь скудные силы дает, ширину, малорослость.

∆ир порождает она и ленивое крови движение.

—ну Ц не зан€ти€м Ц свои посв€щает флегматик досуги.

Ћень и сонливость, рассудок тупой и в€лость движений.

¬с€кий флегматик сонлив, и ленив, и с обильной слюною,

“учен он телом и разумом туп, белолицый обычно.

 

“олько про черную желчь мы еще ничего не сказали.

—транных людей порождает она, молчаливых и мрачных.

Ѕодрствуют вечно в трудах, и не предан их разум дремоте;

“верды в намерени€х, но лишь опасности ждут отовсюду.

∆адны, печальны, их зависть грызет, своего не упуст€т,

–обки, не чужд им обман, а лицо их землистого цвета.

ќсобливост≥ темпераменту висв≥тлен≥ нањвно, не завжди справедливо, бо тут поЇднан≥ €к темпераментн≥, так ≥ характеролог≥чн≥ про€ви псих≥ки. ” цьому твор≥ в≥дображен≥ р≥вень розвитку психолог≥њ ’≤≤≤ стол≥тт€ та автороське розум≥нн€ цього феномену.

10.3. “емперамент та д≥€льн≥сть людини

«м≥ст ≥ умови д≥€льност≥ по р≥зному впливають на про€ви властивостей типу вищоњ нервовоњ д≥€льност≥. ¬они можуть ви€вл€тис€ €к у позитивному, так ≥ негативному значенн≥. “ак, слабк≥сть нервовоњ системи ви€вл€Їтьс€ у висок≥й чутливост≥ ≥ Ї перевагою, а сильна нервова система маЇ низьку чутлив≥сть. як насл≥док, вони приблизно р≥внозначн≥ у процесах пристосуванн€ та д≥€льност≥.

” будь - €к≥й д≥€льност≥ можна вид≥лити 3 етапи: п≥дготовчий, виконавчий ≥ контрольний. ѕредставники сильних тип≥в темпераменту мало часу в≥двод€ть п≥дготов≠чому ≥ контрольному етапам. ¬они в≥дразу приступають до виконанн€. —лабк≥ Ц б≥льше часу в≥двод€ть п≥дготовчому етапу, ретельно перев≥р€ють обладнанн€ та знар€дд€ ≥ лише коли впевнен≥ у готовност≥, приступають до виконанн€. —ильн≥ типи значний пром≥жок часу можуть виконувати д≥€льн≥сть без плануванн€ ≥ розпод≥лу у час≥. —лабк≥ ж в≥ддають перевагу плануванню та розпод≥лу у час≥. «а к≥нцевим результатом перевагу в≥ддати не можна жодному. —ильн≥ типи темпераменту у процес≥ виконанн€ ви€вл€ють недол≥ки у п≥дготовц≥, зупин€ютьс€, усувають њх. ÷е ≥ вир≥внюЇ њх €к у час≥, так ≥ у практичн≥й результативност≥. ÷≥ особливост≥ орган≥зац≥њ д≥€льност≥ представниками р≥зних тип≥в темпераменту були встановлен≥ при вивченн≥ особливост≥ д≥€льност≥ ткаль. ѕредставниц≥ сильних тип≥в на початку зм≥ни включали верстат без перев≥рки, у той час €к представниц≥ слабких тип≥в ретельно перев≥р€ли верстати, на€вн≥сть ниток, њх заправлен≥сть, ф≥ксац≥ю ≥ т. ≥н. ќстаннЇ виключало непередбачуван≥ ≥ емоц≥йно сильн≥ ситуац≥њ. ” сильних з початком роботи починались ≥ проблеми: неполадки верстат≥в, порив ниток, неф≥ксован≥сть ниток ≥ т. ≥н. ÷е вимагало усуненн€.  ≥нцевий результат д≥€льност≥ у представник≥в двох груп приблизно однаковий.

÷е св≥дчить про те, що люди залежно в≥д типу темпераменту самост≥йно формують власний, ≥ндив≥дуальний стиль д≥€льност≥. —аме в≥н обер≥гаЇ в≥д негативних вплив≥в сильних емоц≥огенних ситуац≥й представник≥в слабких тип≥в темпераменту.

≤ все ж особливост≥ тип≥в темпераменту та властивост≥ тип≥в вищоњ нервовоњ д≥€льност≥ можуть визначати €к переваги, так обмеженн€ залежно в≥д зм≥сту самоњ д≥€льност≥. “ак, у монотонних видах д≥€льност≥ (за ткацьким верстатом, конвеЇром, штампувальною машиною) особи з≥ слабкими типами темпераменту мають переваги. ” них висока чуттЇв≥сть обер≥гаЇ в≥д зниженн€ сприйн€тливост≥, розвитку сонливост≥. ћала рухом≥сть ≥ ст≥йк≥сть нервових процес≥в забезпечують збереженн€ р≥вн€ активност≥ у д≥€льност≥. ѕредставники сильних тип≥в темперамент≥в менш придатн≥ до таких вид≥в д≥€льност≥. ¬они важко виконують монотонн≥ види д≥€льност≥, швидко зморюютьс€, втрачають продук≠тивн≥сть.

ƒе€к≥ види людськоњ предметноњ д≥€льност≥ можуть залежати в≥д темпераменту, а тип темпераменту може стати перешкодою на шл€ху до оволод≥нн€ такою д≥€льн≥стю. “ак, екстремальн≥ види предметноњ д≥€льност≥ (льотчики, випро≠бувач≥, ав≥адиспетчери, диспетчери зал≥зниць, оператори атомних електростанц≥й ≥ т. ≥н.) вимагають швидкост≥ реакц≥њ, високоњ ≥нтенсивност≥, нервово - псих≥чноњ ст≥йкост≥ ≥ витри≠ва≠≠лост≥, швидкост≥ при прийн€тт≥ р≥шенн€. Ўвидк≥сть зм≥ни умов та обставин д≥€льност≥ у представник≥в слабких тип≥в темпераменту викликаЇ гальмуванн€. «агрозлив≥ подразники руйнують д≥€льн≥сть. —лабк≥ типи темпераменту у таких видах д≥€льност≥ Ї фактором непридатност≥. ƒл€ таких д≥€льностей б≥льше п≥дход€ть холерики та сангв≥н≥ки.

Ќавчальна д≥€льн≥сть школ€р≥в та студент≥в не належать до екстремальних, а тому типи темперамент≥в не мають суттЇвого впливу. ≤ все ж в≥дм≥нност≥ у навчальн≥й д≥€льност≥ мають м≥сце.

ѕредставники сильних тип≥в темпераменту швидше засвоюють навчальний зм≥ст. ¬они б≥льше допускають помилок при виконанн≥ завдань або недбало виконують завданн€. ѕредставники слабких тип≥в пов≥льн≥ше засвоюють матер≥ал, њм потр≥бно б≥льше часу дл€ в≥дтворенн€ навчального зм≥сту. ¬иконанн€ навчальних завдань ретельно готуЇтьс€, а тому вони менше допускають помилок. –езультативн≥сть навчальноњ д≥€льност≥ у двох груп ви€вл€Їтьс€ под≥бною. јдже час п≥дготовки у других використовуЇтьс€ першими дл€ виправленн€ помилок.

≤ндив≥дуальний стиль д≥€льност≥ виробл€Їтьс€ кожною людиною шл€хом активного пошуку засоб≥в, форм та етап≥в, що забезпечують ефективн≥сть д≥€льност≥.

ƒосл≥дженн€ми встановлено, що р≥вень ≥нтелект≠туального розвитку не залежить в≥д темпераменту. ќсоби з високим р≥внем ≥нтелекту зустр≥чаютьс€ серед р≥зних тип≥в темпераменту. ѕредставники одного типу темпераменту мають найр≥зноман≥тн≥ш≥ р≥вн≥ ≥нтелекту.

ѕон€тт€ про характер

“ерм≥нЂхарактерї (в≥д грецьк. charakterЦ в≥дбиток, риса, ознака, особлив≥сть) був введений грецьким ф≥лософом “еофрастом 370 Ц 286 рр. до н.е. дл€ визначенн€ властивостей людини. ¬≥н вид≥л€в 31 тип людських характер≥в. Ќаприклад, хвалькуватий, балакучий, нещирий, нудний ≥ т. ≥н.

’арактер Ц це ≥ндив≥дуально своЇр≥дне поЇднанн€ ст≥йких псих≥чних особливостей людини, що обумовлюють типовий спос≥б емоц≥йного реагуванн€ та повед≥нки у типових життЇвих обставинах та умовах.

√оловна особлив≥сть характеру €к псих≥чного феномену пол€гаЇ у тому, що в≥н завжди ви€вл€Їтьс€ у д≥€льност≥, у ставленн≥ людини до оточуючоњ њњ д≥йсност≥ та людей. “ак, наприклад, одн≥ люди надають перевагу складним завданн€м, ≥нш≥ Ц легким; дл€ одних важливо перевершити ≥нших, дл€ ≥нших Ц достатньо середнього результату.

¬ажлив≥сть знанн€ характеру обумовлена тим, що Ї необх≥дн≥сть та можлив≥сть передбачати повед≥нку людини.

’арактер Ї прижиттЇвим утворенн€м≥ може трансформуватис€ прот€гом усього житт€ людини. —тиль житт€, сусп≥льн≥ умови ≥ конкретн≥ життЇв≥ обставини в≥д≥грають важливу роль у формуванн≥ характеру. «алежно в≥д того, €ка група дл€ особистост≥ Ї референтною ≥ €к≥ ц≥нност≥ п≥дтримуЇ й культивуЇ ц€ група, у людини розвиваютьс€ в≥дпов≥дн≥ риси характеру. –иси характеру Ц це псих≥чн≥ властивост≥ людини, що визначають њњ повед≥нку у типових умовах. ≤снуЇ багато класиф≥кац≥й рис характеру:

1) ус≥ риси характеру повТ€зують ≥з псих≥чними процесами ≥ тому вид≥л€ють вольов≥(р≥шуч≥сть, наполег≠лив≥сть, активн≥сть, самост≥йн≥сть, орган≥зован≥сть), емоц≥йн≥ (≥нертн≥сть, байдуж≥сть, вразлив≥сть, поривчаст≥сть, чуйн≥сть) й ≥нтелектуальн≥(км≥тлив≥сть, винах≥длив≥сть, допитлив≥сть) риси;

2) риси характеру розгл€даютьс€ в≥дпов≥дно до спр€мованост≥ особистост≥. «м≥ст спр€мованост≥ ви€вл€Їтьс€ у ставленн≥ до людей (чесн≥сть, правдив≥сть, справедлив≥сть, комун≥кабельн≥сть, вв≥члив≥сть, чуйн≥сть), до д≥€льност≥ (життЇв≥ ц≥л≥, ≥нтереси; мотивац≥€ на дос€гненн€ усп≥ху чи на уникненн€ невдач), до навколишнього середовища (система переконань) ≥ до себе (егоњзм чи альтруњзм), до речей (бережлив≥сть, бо це моЇ; недбал≥сть, бо це наше; чи однаково до вс≥х);

3) за впливом на д≥€льн≥сть вид≥л€ють мотивац≥йн≥ (спонукають ≥ направл€ють д≥€льн≥сть) та ≥нструментальн≥ (надають д≥€льност≥ певного стилю) риси.

 

—труктура характеру

’арактер особистост≥ Ц це ц≥л≥сне утворенн€, що по€снюЇ людське Ђяї €к Їдн≥сть. ¬изначити структуру характеру означаЇ вид≥лити у ньому головн≥ компоненти, без €ких ц≥л≥сн≥сть характеру у€вити не можна. ѕерш за все у структур≥ характеру виокремлюють зм≥ст та форму. «м≥ст визначають сусп≥льн≥ умови житт€ та вихованн€. ‘орма ж залежить в≥д обставин та ситуац≥й, у €ких перебуваЇ людина, та в≥д темпераменту.

ƒо компонент≥в характеру в≥днос€ть:

1. —пр€мован≥сть Ц головна складова структури характеру, що ви€вл€Їтьс€ у виб≥рковому позитивному або негативному ставленн≥ до вчинк≥в ≥ д≥€льност≥ людей та до самоњ себе.

2. ѕереконанн€ Ц це знанн€, ≥дењ, погл€ди, що Ї мотивами повед≥нки людини, стають рисами њњ характеру та визначають ставленн€ до д≥йсност≥, вчинки, повед≥нку.

3. ≈моц≥њ, що надають характеру специф≥чного забарвленн€.

4. ¬ол€, що, зумовлюючи силу та непохитн≥сть характеру, €вл€Ї собою його стрижневий компонент.

5. –озумов≥ рисиви€вл€ютьс€ у розсудливост≥, спостережливост≥ та пом≥ркованост≥ людини.

6. ѕовнотавизначаЇтьс€ всеб≥чним розвитком головних структурних компонент≥в характеру - розумових, моральних та емоц≥йно - вольових.

7. ÷≥л≥сн≥стьви€вл€Їтьс€ у внутр≥шн≥й Їдност≥ рис характеру.

8. ¬изначен≥сть позначаЇтьс€ на принциповост≥ та сумл≥нност≥ д≥й людини незалежно в≥д важливост≥ дорученн€.

9. —ила ви€вл€Їтьс€ в енерг≥йних д≥€х, завз€тт≥ та активност≥ д≥€льност≥, боротьб≥ за доведенн€ справи до завершенн€, незважаючи на перешкоди.

10. “емперамент Ц це динам≥чний аспект про€ву характеру.

” характер≥ людини завжди поЇднуЇтьс€ типове та ≥ндив≥дуальне. “ипове створюЇ фон дл€ ≥ндив≥дуальних про€в≥в рис характеру. ќсобливост≥ типового характеру ви€вл€ють ставленн€ людини до:

- д≥€льност≥(працелюбн≥сть, зневага до прац≥, акуратн≥сть, сумл≥нн≥сть, дисципл≥нован≥сть, орган≥зован≥сть);

- ≥нших людей (схваленн€ чи осуд, п≥дтримка чи запереченн€, що можуть бути висловлен≥ вв≥чливо та тактовно чи ж брутально, ≥рон≥чно та образливо);

- самоњ себе (скромн≥сть та вимоглив≥сть до себе чи ж хвалькуват≥сть та гордин€);

- речей та природи (ощадлив≥сть, дбайлив≥сть, акуратн≥сть).

“ипов≥ риси характеру завжди мають ≥ндив≥дуальну ≥нтенсивн≥сть свого про€ву.  райню ≥нтенсивн≥сть рис характеру називають акцентуац≥Їю.

јкцентуац≥€ - це крайн≥ меж≥ норми рис характеру. ÷е надм≥рне п≥дсиленн€ окремих рис характеру, що викликаЇ в≥дхиленн€ у повед≥нц≥ людини. ¬они не виход€ть за меж≥ норми, проте межують з патолог≥Їю. ÷е риси, що складають сутн≥сть особистост≥, визначають њњ розвиток, адаптац≥ю ≥ псих≥чне здоров'€. «а значноњ вираженост≥ основних рис вони накладають в≥дбиток на особист≥сть у ц≥лому, ≥ за неспри€тливих умов можуть зруйнувати всю структуру особистост≥.

’арактер людини Ї складним синтезом типу нервовоњ системи людини та сусп≥льних умов житт€ ≥ вихованн€. –езультатом такого синтезу Ї утворенн€ динам≥чних стереотип≥в.

ƒинам≥чний стереотип Ц це система нервових звТ€зк≥в у кор≥ великих п≥вкуль головного мозку, що виникають п≥д впливом р≥зноман≥тних подразнень ≥ д≥ють у певн≥й посл≥довност≥. Ѕагаторазов≥ повторенн€ под≥бних подразнень призвод€ть до мимов≥льних д≥й, що формують стал≥ риси характеру.

10.6. ѕ≥дходи до типолог≥њ характер≥в

’арактеролог≥€ Ц це самост≥йне вченн€ про характер, проблемою €кого Ї ви€вленн€ тип≥в характеру ≥ њх визначенн€ за зовн≥шн≥ми про€вами з метою прогнозуванн€ повед≥нки людини у р≥зних ситуац≥€х. “иполог≥€ характер≥в ірунтуЇтьс€ на ≥снуванн≥ вже згадуваних певних типових рис.“аким чином,тип характеру Ц це ≥снуванн€ в ≥ндив≥дуальному характе≠р≥ рис, сп≥льних дл€ де€коњ групи людей.

—проби створенн€ типолог≥й характеру не завжди ірунтувалис€ на наукових методах. “ак, широко в≥дом≥ так≥ п≥дходи, €к:

Ø астролог≥€: визначенн€ характеру та вчинк≥в людини за датою народженн€ (гороскоп);

Ø зв'€зок характеру з ≥менемлюдини;

Ø зв'€зок м≥ж зовн≥шн≥стю людини та належн≥сть њњ до окремого типу особистост≥, €кий вивчаЇ ф≥з≥огном≥ка;

Ø визначенн€ ≥ндив≥дуальних особливостей за позою та положенн€м т≥лалюдини;

Ø передбаченн€ рис характеру людини та њњ дол≥ за шк≥рним рельЇфом долон≥(х≥романт≥€);

Ø анал≥з почерку людини (графолог≥€);

Ø по€сненн€ повед≥нки людини типом будови т≥ла (конституц≥йна теор≥€ ≈.  речмера).

Ќауково визнаною Ї класиф≥кац≥€ характер≥в, запропонована  .√. ёнгом. ¬≥н розр≥зн€в людей в≥дпов≥дно до њх належност≥ до екстравертованого чи ≥нтроверто≠ваного типу. “ак, екстраверт Ц це людина, ор≥Їнтована на навколишн≥й св≥т, часто ≥мпульсивна, ≥н≥ц≥ативна, комун≥кабельна, з високою гнучк≥стю повед≥нки. ≤нтроверт, навпаки ж, зосереджений на своЇму внутр≥шньому св≥т≥, схильний до самоанал≥зу, замкнений та мало сп≥лкуЇтьс€ з оточенн€м.

ѕ≥дірунт€ ≥ншоњ класиф≥кац≥њ характер≥в складаЇ концепц≥€ акцентуац≥й характеру . Ћеонгарда. ¬≥н вид≥л€в дванадц€ть акцентуац≥й характеру людини: г≥пертимний, дистимний, циклоњдний, збудливий, застр€гаючий, педан≠тичний, тривожний, емотивний, демонстративний, екзальтований, екстравертивний, ≥нтровертивний.
“акож ≥снуЇсоц≥альна типолог≥€ характер≥в≈. ‘рома. ¬она враховуЇ ставленн€ людини до житт€, сусп≥льства ≥ моральних ц≥нностей. —оц≥альний характер визначаЇ мисленн€, емоц≥њ та вчинки ≥ндив≥д≥в. ¬≥н вид≥лив три типи характер≥в.

Ђћазох≥ст - садистї. —хильний бачити причини своњх життЇвих невдач, а також причини соц≥альних €вищ не в обставинах, що склалис€, а у люд€х. Ћ≥кв≥дуючи њх, в≥н спр€мовуЇ свою агрес≥ю на людину, що Ї причиною невдач≥, або на себе.

Ђ–уйн≥вникї. ’арактеризуЇтьс€ вираженою агресив≠н≥стю й активним прагненн€м до усуненн€, знищенн€ обТЇкта, що викликав фрустрац≥ю, крах над≥й у даноњ людини.

Ђ онформ≥ст - автоматї. —л≥по п≥дкор€Їтьс€ обстави≠нам, сусп≥льству будь - €кого типу, вимогам соц≥альноњ групи, швидко засвоюЇ той тип мисленн€ та спос≥б повед≥нки, €кий властивий б≥льшост≥ у дан≥й ситуац≥њ.

10.7. ¬заЇмов≥дносини характеру ≥ темпераменту

≤снуЇ р€д погл€д≥в на те, €к сп≥вв≥днос€тьс€ характер та темперамент людини.

1. ќтотожненн€ характеру та темпераменту. —постер≥гаЇтьс€, наприклад, у концепц≥й ≈.  речмера.

2. ѕротиставленн€ характеру та темпераменту.

3. “емперамент Ц елемент характеру, його €дро.
(—.Ћ. –уб≥нштейн, —.ƒ. ћаксименко).

4. “емперамент Ц природне п≥дірунт€ характеру.

јле, сл≥д зазначити, що темперамент не визначаЇ характер. ” людей з однаковими властивост€ми темпераменту, може бути зовс≥м р≥зний характер, бо характер маЇ соц≥альну обумовлен≥сть ≥ залежить в≥д умов житт€ ≥ д≥€льност≥. ” той самий час, темперамент маЇ генетичну (б≥олог≥чну) обумовлен≥сть.

 

«апитанн€ до самоконтролю

1. —утн≥сть темпераменту.

2. “еор≥њ темпераменту.

3. ’арактеристика тип≥в темпераменту.

4. “емперамент та ≥ндив≥дуальний тип д≥€льност≥.

5. “емперамент та усп≥шн≥сть навчанн€.

6. “емперамент та виб≥р профес≥њ.

7. —утн≥сть характеру.

8. –иси характеру.

9. —труктура характеру.

10. “ипове та ≥ндив≥дуальне у характер≥ людини.

11. ƒинам≥чний стереотип та стал≥ риси характеру.

12. ¬заЇмов≥дносини характеру ≥ темпераменту.

ѕрактичне зан€тт€

“емперамент та характер

1.ѕон€тт€ та обумовлен≥сть темпераменту.

2.“ипи темпераменту.

3.“емперамент та ≥ндив≥дуальний стиль д≥€льност≥.

4.«агальне розум≥нн€ та природа характеру.

5.—труктура характеру.

6.Ќац≥ональний характер.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 397 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќеосмысленна€ жизнь не стоит того, чтобы жить. © —ократ
==> читать все изречени€...

2079 - | 1825 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.092 с.