Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«разок тесту дл€ контролю знань




1. ќбмежена у к≥лькост≥ сп≥льн≥сть людей, що вид≥л€Їтьс€ за певною ознакою, називаЇтьс€:

а) сусп≥льством;

б) обТЇднанн€м;

в) асоц≥ац≥Їю;

г) групою;

д) колективом.

 

2. ѕрискоренн€ темпу д≥€льност≥ називають:

а) соц≥альною адаптац≥Їю;

б) соц≥альною ≥нг≥б≥ц≥Їю;

в) соц≥альною спец≥ал≥зац≥Їю;

г) соц≥альною фасил≥тац≥Їю;

д) соц≥альною активац≥Їю.

 

3. Ќаданн€ переваг груповим ц≥нност€м власноњ групи називаЇтьс€:

а) егоњзм;

б) адаптац≥€;

в) групоцентризм;

г) позитив≥зм;

д) негатив≥зм.

 

4. ¬нутр≥шньогруповий фаворитизм це:

а) недооц≥нка член≥в групи;

б) позитивна оц≥нка член≥в власноњ групи;

в) позитивна оц≥нка власноњ рол≥ у груп≥;

г) негативна оц≥нка член≥в власноњ групи;

д) активна д≥€льн≥сть у груп≥.

 

5. ѕриниженн€ ц≥нностей ≥ншоњ групи називають:

а) внутр≥шньогруповий фаворитизм;

б) позитив≥зм;

в) негатив≥зм;

г) м≥жгрупова дискрим≥нац≥€;

д) групова дискрим≥нац≥€.

 

—писок л≥тератури

1. јгеев ¬.—. ћежгруповое взаимодействие. Ц ћ.: »здательство ћоск. ун-та, 1990. Ц 240 с.

2. јндреева √.ћ. —оциальна€ психологи€. Ц ћ.: »здательство ћ√”, 1988. Ц 432 с.

3. ≈никеев ћ.». ќбща€ и социальна€ психологи€. Ц ћ.: Ќќ–ћјЦ»Ќ‘–ј ћ, 2000. Ц 624 с.

4. ћайерс ƒ. —оциальна€ психологи€. —ѕб., ѕитер,
1999. Ц 688 с.

5. ћаксименко —.ƒ. ѕсихолог≥€ особистост≥ /
—.ƒ. ћаксименко,  .—. ћаксименко, ћ.¬. ѕапуча. Ц  .: ¬ид-во “ќ¬ У ћћФ, 2007. Ц 296 с.

6. ћоскаленко ¬.¬. —оц≥альна психолог≥€. Ц  .: ÷ентр навчальноњ л≥тератури, 2005. Ц 624 с.

7. ќрбан - Ћамбрик Ћ.≈. —оц≥альна психолог≥€. ” 2 кн. Ц .: Ћиб≥дь, 2006.  н. 2. Ц 560 с.

12. —в≥дом≥сть та самосв≥дом≥сть

12.1. ѕон€тт€ про св≥дом≥сть.

12. 2. —тани св≥домост≥.

12.3. Ќеусв≥домлен≥ псих≥чн≥ €вища.

12.4. —амосв≥дом≥сть.

 

12.1. ѕон€тт€ про св≥дом≥сть

—в≥дом≥сть у психолог≥њ розгл€даЇтьс€ у двох аспектах. ѕо-перше, €к вищий р≥вень розвитку псих≥ки; по-друге, €к думки та почутт€, що людина усв≥домлюЇ у даний момент. —в≥дом≥сть не Ї вродженою характеристикою, вона формуЇтьс€ у процес≥ житт€ людини у сусп≥льств≥. ¬ажливою умовою розвитку св≥домост≥ Ї оволод≥нн€ особист≥стю мовою, тому св≥дом≥сть ще розум≥ють €к сукупн≥сть знань ≥ндив≥да про навколишн≥й св≥т. —в≥дом≥сть маЇ де€к≥ характеристики.

–ефлексивн≥сть Ц це здатн≥сть до п≥знанн€ самого себе. –ефлексивн≥сть даЇ можлив≥сть людин≥ подумки у€вл€ти р≥зноман≥тн≥ под≥њ, моделювати њх можлив≥ вар≥анти розвитку, контролювати власн≥ псих≥чн≥ та повед≥нков≥ про€ви, оц≥нювати результати д≥€льност≥ та соц≥альноњ повед≥нки.

јктивн≥сть св≥домост≥ ви€вл€Їтьс€ у тому, що псих≥чне в≥дображенн€ людиною д≥йсност≥ не схоже на просте в≥ддзеркаленн€. —в≥дом≥сть маЇ виб≥рковий характер. ƒе€к≥ люди, под≥њ, реч≥ завжди дл€ нас мають б≥льшу вагу пор≥вн€но з ≥ншими. ¬ажлив≥ факти завжди знаход€тьс€ так би мовити, Ђу центр≥ св≥домост≥ї, ми про них б≥льше думаЇмо, вони б≥льше впливають на нашу повед≥нку. ≤нш≥ предмети або €вища мають невелике значенн€. ћи нав≥ть можемо не пом≥чати њх присутност≥.

≤нтенц≥ональн≥сть св≥домост≥ Ц це спр€мован≥сть св≥домост≥ на певний обТЇкт. ќбТЇктом може бути будь-що з навколишнього св≥ту Ц ≥нш≥ люди, предмети, под≥њ. ќбТЇктом також можуть стати власн≥ думки людини або њњ переживанн€.

Ќа€вн≥сть ≥нтелектуальних схем. —хемою називаЇтьс€ певна розумова структура, за допомогою €коњ людина сприймаЇ, переробл€Ї та збер≥гаЇ ≥нформац≥ю про навколишн≥й св≥т та саму себе. —хеми включають правила, пон€тт€, лог≥чн≥ операц≥њ, що людина використовуЇ дл€ того, щоб упор€дкувати та класиф≥кувати ≥нформац≥ю.

—в≥дом≥сть т≥сно повТ€зана з мовою. «м≥ст св≥домост≥ складають слова та пон€тт€, що формують сукупн≥сть на€вноњ у людини ≥нформац≥њ. —лова дл€ субТЇкта ≥снують на двох р≥вн€х Ц на р≥вн≥ значенн€ та на р≥вн≥ зм≥сту. «наченн€ Ц це зм≥ст слова, що ≥снуЇ на р≥вн≥ вс≥х нос≥њв мови, загальноприйн€те розум≥нн€ слова. Ќаприклад, кожна людина розум≥Ї, що означаЇ слово Ђроботаї, ми можемо д≥знатис€ про загальноприйн€те значенн€ цього слова у словниках. « ≥ншого боку, кожна людина повТ€зуЇ з цим словом власний зм≥ст. «м≥ст Ц це субТЇктивне розум≥нн€ даного слова людиною. Ќаприклад, одна людина може сказати, що робота дл€ нењ Ц найнудн≥ше зан€тт€, ≥нша скаже, що робота даЇ засоби дл€ ≥снуванн€, трет€ розгл€даЇ роботу €к зас≥б дл€ саморозвитку тощо.

—в≥дом≥сть ≥снуЇ не т≥льки у словесн≥й форм≥, але й на р≥вн≥ образ≥в. ѕродуктами роботи образноњ форми св≥домост≥ Ї живопис, музика, поетичн≥ твори.

“аким чином, св≥дом≥стю називаЇтьс€ вища форма в≥дображенн€ обТЇктивноњ д≥йсност≥, що маЇ сусп≥льно-≥сторичну обумовлен≥сть та звТ€зок з мовленн€м. —в≥дом≥сть Ї складним утворенн€м. ¬она маЇ чотири компоненти:

Ј знанн€ про природу, сусп≥льство та про саму людину;

Ј в≥докремленн€ людиною предметного св≥ту в≥д себе, розр≥зненн€ Ђяї та Ђне-яї;

Ј ц≥леспр€мован≥сть, плануванн€ власноњ д≥€льност≥ та повед≥нки, передбаченн€ њх результат≥в;

Ј ставленн€ особистост≥ до обТЇктивноњ д≥йсност≥, до прац≥, до людей, до самоњ себе.

12.2. —тани св≥домост≥

 

¬ид≥л€ють два стани св≥домост≥ Ц сон та неспанн€.

Ќеспанн€ Ц це стан св≥домост≥, що повТ€заний з активац≥Їю всього орган≥зму. ” стан≥ неспанн€ людина сприймаЇ сигнали з навколишнього св≥ту, анал≥зуЇ њх, реагуЇ певним чином на р≥зноман≥тн≥ впливи. ¬ид≥л€ють р≥зноман≥тн≥ р≥вн≥ неспанн€ Ц в≥д сильного психоемоц≥йного напруженн€ до повноњ розслабленост≥, до др≥моти. —тан активац≥њ св≥домост≥ впливаЇ на виконанн€ людиною р≥зноман≥тних форм д≥€льност≥. –≥вень ефективност≥ д≥€льност≥ залежно в≥д р≥вн€ неспанн€ описаний у закон≥ …Їркса-ƒодсона-’еба. «г≥дно з цим законом повед≥нка людини буде б≥льш ефективною за умови наближенн€ р≥вн€ активност≥ до певного оптимуму, не дуже низького, але й не дуже високого. ѕри низькому р≥вн≥ активац≥њ св≥домост≥ людина не маЇ н≥€кого бажанн€ щось робити, вона дуже розслаблена, може нав≥ть заснути. якщо р≥вень активац≥њ св≥домост≥ дуже високий Ц людина дуже напружена, знервована, що теж дезорган≥зуЇ њњ д≥€льн≥сть. –≥вень активац≥њ св≥домост≥ можна вим≥р€ти за допомогою електроенце≠фалограми (≈≈√). ѕри середньому р≥вн≥ активац≥њ св≥домост≥ на ≈≈√ можна побачити сигнали середньоњ ампл≥туди, що називаютьс€ бета - ритм.  оли людина перебуваЇ у стан≥ розслабленост≥, мр≥йливост≥, на ≈≈√ зТ€вл€Їтьс€ альфа-ритм. ’арактерними дл€ нього Ї велика ампл≥туда та регул€рн≥сть. ” випадку, коли людина зосереджуЇтьс€ на проблем≥, у нењ реЇструЇтьс€ дельта-ритм.

≈лектроенцефалограма використовуЇтьс€ дл€ вивченн€ ≥ншого стану св≥домост≥ Ц сну. «алежно в≥д особливостей мозковоњ активност≥ вид≥л€ють Ђпов≥льний сонї та Ђшвидкий або парадоксальний сонї. Ђѕов≥льний сонї становит близько 80% всього часу, що в≥дводитьс€ на сон. ¬ивчаючи електричну активн≥сть мозку у людей, €к≥ перебувають у стан≥ сну, вчен≥ вид≥лили чотири стад≥њ. Ќа прот€з≥ трьох мозкова активн≥сть ви€вл€Їтьс€ у форм≥ б≥льш пов≥льних хвиль, а завершальна четверта стад≥€ Ї стад≥Їю дуже глибокого сну. ” цей пер≥од ритм серц€ та диханн€ упов≥льнюЇтьс€, мТ€зи розслаблюютьс€ Ц орган≥зм в≥дновлюЇ ф≥зичн≥ сили.

Ђѕарадоксальний сонї одержав цю назву внасл≥док ≥снуванн€ повноњ р≥зниц≥ м≥ж станом т≥ла та активн≥стю мозку. ” цей пер≥од людина дуже м≥цно спить, тонус мТ€з≥в знижуЇтьс€. ” той самий час в≥дбуваЇтьс€ р≥зке п≥двищенн€ мозковоњ активност≥. Ќа дан≥й стад≥њ людину важко розбудити, коли ж це вдаЇтьс€ зробити, то можна почути розпов≥дь про сновид≥нн€.

ќрган≥зм маЇ потребу €к у Ђшвидкомуї, так ≥ Ђпов≥льномуї сн≥. ѕроводилос€ досл≥дженн€, при €кому людей будили, €к т≥льки у них починалас€ стад≥€ Ђшвидкого снуї. ѕ≥сл€ цього люди, €к≥ брали участь в експеримент≥, знову мали можлив≥сть заснути. “обто люди спали необх≥дну к≥льк≥сть годин, але не мали змоги досить довго знаходитис€ на стад≥њ Ђшвидкого снуї. ” цих людей почали зТ€вл€тис€ р≥зноман≥тн≥ емоц≥йн≥ та псих≥чн≥ розлади. Ќав≥ть мали м≥сце галюцинац≥њ.  оли група п≥ддосл≥дних мала можлив≥сть спати нормально, у них значно зб≥льшивс€ пер≥од Ђшвидкого снуї.

 ожен ≥з вид≥в сну в≥д≥граЇ важливу роль у псих≥чн≥й д≥€льност≥ людини. «а г≥потезою ’артмана (1978), кожна фаза сну в≥д≥граЇ певну роль у переробц≥ ≥нформац≥њ. ” пер≥од Ђпов≥льного снуї ≥нформац≥€ оц≥нюЇтьс€ та узагальнюЇтьс€. ѕ≥сл€ цього ≥нформац≥€ починаЇ включатись у структуру вже ≥снуючого у людини знанн€. ÷ей пер≥од в≥дпов≥даЇ фаз≥ Ђшвидкого снуї та супроводжуЇтьс€ сновид≥нн€ми. √≥потеза була перев≥рена у ситуац≥€х досл≥дженн€ сновид≥нь. «окрема, коли людей будили у фаз≥ Ђпов≥льного снуї, вони розказували, що у цей пер≥од вони думали про певн≥ под≥њ, робили умовиводи. ” фаз≥ Ђпов≥льного снуї, кр≥м того, можна спостер≥гати €вище лунатизму, сноговор≥нн€, коли людина спить ≥ одночасно в≥дпов≥даЇ на запитанн€.

 р≥м традиц≥йних стан≥в св≥домост≥ (сон та неспанн€), вид≥л€ють р≥зноман≥тн≥ зм≥нен≥ стани св≥домост≥.

ћедитац≥€ Ц особливий стан св≥домост≥, що зм≥нюЇтьс€ за бажанн€м людини. ¬с≥ види медитац≥њ мають одну мету Ц зануренн€ в ≥дею, предмет тощо. ѕри цьому використовуютьс€ спец≥альн≥ психолог≥чн≥ техн≥ки, що усувають фактори розс≥юванн€ уваги: зовн≥шн≥ (звук, св≥тло) ≥ внутр≥шн≥ (ф≥зичне або психолог≥чне напруженн€).

ѕатолог≥чн≥ стани св≥домост≥ викликаютьс€ за допомогою р≥зноман≥тних х≥м≥чних речовин, що впливають на мозок. ƒо речовин, що викликають слабке збудженн€ мозку, в≥днос€ть кофењн та н≥котин. ћехан≥зм њх д≥њ пол€гаЇ у тому, що спочатку вони послаблюють активн≥сть мозкових структур, що субТЇктивно в≥дчуваЇтьс€ €к заспокоЇнн€. ѕ≥сл€ цього орган≥зм виробл€Ї норадренал≥н ≥ активн≥сть мозку п≥двищуЇтьс€. —л≥д зазначити, що описан≥ стани тривають прот€гом к≥лькох дес€тк≥в хвилин, п≥сл€ чого орган≥зм починаЇ потребувати наступну дозу активац≥њ. ≤снують сильн≥ збуджувальн≥ засоби Ц амф≥там≥ни, що спочатку викликають сильну активн≥сть, енерг≥йн≥сть, п≥сл€ чого людину залишають сили. ƒовготривале вживанн€ амф≥там≥н≥в призводить до псих≥чних порушень Ц галюцинац≥й та маренн€. ƒо нейродепресант≥в, що спри€ють зниженню активност≥ мозку, в≥днос€ть алкоголь, барб≥турати, транкв≥л≥затори. ¬живанн€ цих речовин викликаЇ зменшенн€ споживанн€ мозком кисню, що приводить до неч≥ткого мисленн€, сонливост≥ ≥, врешт≥ Ц решт Ц сну. Ќаркотики з групи оп≥ат≥в блокують на р≥вн≥ головного мозку сигнали, що направл€ютьс€ до центр≥в болю та активують нервов≥ шл€хи, повТ€зан≥ з центрами задоволенн€. ÷≥ речовини швидко викликають ф≥зичну та психолог≥чну залежн≥сть ≥ призвод€ть до деградац≥њ особистост≥.

¬заЇмопереходи з одного стану св≥домост≥ до ≥ншого можна у€вити у вигл€д≥ Ђкарти внутр≥шнього св≥туї, розроблену у 1987 роц≥ американським психологом ‘≥шером. Ќа його думку, з нормального стану св≥домост≥ людина, розслаблюючись, може перейти до Ђплаваючоњ св≥домост≥ї, коли в≥дбуваЇтьс€ часткове в≥дключенн€ в≥д реальност≥. « ≥ншого боку, посиленн€ активац≥њ в≥дчуваЇтьс€ €к переповненн€ енерг≥Їю, людина переживаЇ натхненн€. ¬т≥м, коли активац≥€ мозку п≥двищуЇтьс€, людина починаЇ переживати тривогу та страх, пот≥м настаЇ частковий в≥дрив в≥д реальност≥. —початку людина може в≥дчути м≥стичний екстаз, а пот≥м настаЇ повне розслабленн€ (Ђплаваюча св≥дом≥стьї), про що вже ран≥ше йшла мова. “аким чином, можна бачити, що ≥снують взаЇмопереходи в≥д одного стану св≥домост≥ до ≥ншого.

12.3. Ќеусв≥домлен≥ псих≥чн≥ €вища

 

як ми вже знаЇмо, св≥дом≥сть дозвол€Ї людин≥ ор≥Їнтуватись у навколишн≥й реальност≥. ¬т≥м, сл≥д зазначити, що у зон≥ €сноњ св≥домост≥ знаходитьс€ лише невелика частина нашоњ псих≥чноњ д≥€льност≥. як правило, у зон≥ усв≥домленн€ знаход€тьс€ т≥ псих≥чн≥ €вища, що потребують певних зусиль дл€ виконанн€. Ќаприклад, коли людина навчаЇтьс€ њздити на велосипед≥, вона осмислюЇ та контролюЇ кожний рух, тобто використовуЇ св≥дому регул€ц≥ю повед≥нки. ” випадку, коли людина маЇ гарн≥ навички њздити на велосипед≥, контроль за необх≥дними д≥€ми в≥дбуваЇтьс€ на автоматичному р≥вн≥, тому п≥д час велосипедноњ прогул€нки людина може направити власну св≥дом≥сть на ≥нш≥ реч≥ Ц милуватис€ краЇвидом, розмовл€ти з товаришами тощо.

«а р≥внем усв≥домленн€ вид≥л€ють так≥ р≥вн≥ св≥домост≥: 1) св≥дом≥сть; 2) п≥дсв≥дом≥сть Ц представленн€, бажанн€, думки, що на дан≥й момент не представлен≥ у св≥домост≥, але при певних зусилл€х можуть легко усв≥домитись;
3) неусв≥домлене Ц частина псих≥ки, що впливаЇ на повед≥нку людини, але не може бути усв≥домленою. ”св≥домленн€ ц≥Їњ частини псих≥чного житт€ Ї дуже складним ≥ потребуЇ допомоги спец≥ал≥ста (психотерапевта).

Ќеусв≥домлен≥ псих≥чн≥ €вища розд≥л€ютьс€ на три групи.

1. Ќеусв≥домлен≥ механ≥зми св≥домих д≥й. —юди можна в≥днести неусв≥домлен≥ автоматизми, неусв≥домлен≥ установки, неусв≥домлений супров≥д св≥домих д≥й. Ќеусв≥домлен≥ автоматизми Ц це д≥њ, вчинки, що виконуютьс€ без участ≥ св≥домост≥. ѕо-перше, до ц≥Їњ групи вход€ть вроджен≥ форми повед≥нки, або повед≥нка, що сформувалас€ прот€гом першого року житт€ (ход≥нн€, кл≥панн€ тощо). ѕо-друге, це навички або д≥њ, що спочатку були усв≥домлен≥, а пот≥м стали автоматизованими (письмо, танц≥, гра на музичних ≥нструментах та ≥н.).

2. Ќеусв≥домлена установка Ц це готовн≥сть д≥€ти певним чином у певн≥й ситуац≥њ. —л≥д розр≥зн€ти навичку та установку. Ќавичка реал≥зуЇтьс€ п≥д час д≥њ, а установка Ц це пер≥од, що передуЇ д≥њ. як приклад установки наведемо експеримент ƒ. ћ. ”знадзе, €кий активно вивчав це €вище. Ћюдин≥, що брала участь в експеримент≥, давали у л≥ву та праву руки дв≥ кул≥. ќдна кул€ була за розм≥ром б≥льшою. ¬ага куль не розр≥зн€лась, але п≥ддосл≥дний про це не знав.  оли в≥н дививс€ на кул≥, то вважав, що кул€, б≥льша за розм≥ром, маЇ б≥льшу вагу. ¬≥н неусв≥домлено б≥льше напружував мТ€зи т≥Їњ руки, що держала б≥льшу за розм≥ром кулю.

3. Ќеусв≥домлен≥ активатори св≥домих д≥й Ц це псих≥чн≥ €вища, що впливають на повед≥нку людини, але нею не усв≥домлюютьс€. ” даному випадку людина, не усв≥домлюючи реальних мотив≥в власноњ повед≥нки, по ≥ншому по€снюЇ причини своњх вчинк≥в.

4. ЂЌадсв≥дом≥ процесиї - це формуванн€ певного, €к правило, ≥нтелектуального продукту внасл≥док довгоњ та складноњ д≥€льност≥. ” повс€кденному житт≥ цей процес називають ≥нтуњц≥Їю. ќсновними характеристиками неусв≥домленого вир≥шенн€ проблеми Ї так≥. ѕо - перше, людина не знаЇ, €кий к≥нцевий продукт вона одержить внасл≥док своЇњ д≥€льност≥. ѕо - друге, людина не усв≥домлюЇ процесу розвТ€зуванн€ завдань. ƒл€ пор≥вн€нн€ Ц св≥доме вир≥шенн€ проблеми супроводжуЇтьс€ ч≥тким формулюванн€м мети та контролем етап≥в њњ виконанн€. як правило, надсв≥дом≥ процеси супроводжують вир≥шенн€ творчих завдань, переживанн€ кризових пер≥од≥в особист≥сного розвитку та ≥н.

12.4. —амосв≥дом≥сть

 

’арактерним станом дл€ св≥домост≥ Ї процес пост≥йного розвитку та ускладненн€. Ќа певному етап≥ розвитку особистост≥ у нењ формуЇтьс€ самосв≥дом≥сть, що Ї б≥льш ускладненим та соц≥ал≥зованим р≥внем св≥домост≥. —амосв≥дом≥стю називаЇтьс€ в≥дображенн€ людиною самоњ себе, свого ставленн€ до обТЇктивноњ д≥йсност≥ ≥ самоњ себе, повТ€зане з≥ словом.

—амосв≥дом≥сть Ц це ц≥л≥сне у€вленн€ людини про себе, на п≥дірунт≥ €кого вона вибудовуЇ в≥дносини з ≥ншими людьми та формуЇ ставленн€ до самоњ себе. ѕсихологи вид≥л€ють р≥зноман≥тн≥ складов≥ самосв≥домост≥.

—амосв≥дом≥сть м≥стить когн≥тивний, емоц≥йний та повед≥нковий компоненти.  огн≥тивний компонент самосв≥домост≥ Ц це сукупн≥сть знань про самого себе (Ђ€ Ц житель ”крањниї, Ђя маю рус€ве волосс€ї тощо). ≈моц≥йний компонент Ц це ставленн€ до власних €костей, що ви€вл€Їтьс€ у самоповаз≥, самокритиц≥ та ≥н. ѕовед≥нковий компонент Ц про€в у€влень про себе та ставленн€ до власних €костей на р≥вн≥ конкретних вчинк≥в.

ƒо сфери самосв≥домост≥ вход€ть р≥зноман≥тн≥ складов≥. ѓх можна розд≥лити на групи.

1. —амосв≥дом≥сть залежно в≥д сфери про€ву Ц Ђсоц≥альне яї, Ђдуховне яї, Ђф≥зичне яї та ≥н.

2. —амосв≥дом≥сть з боку њњ динам≥ки Ц Ђя у минуломуї, Ђя у майбутньомуї, Ђя тепер≥шнЇї.

3. —п≥вв≥дношенн€ ≥деальних та реальних компонент≥в самосв≥домост≥ Ц Ђя реальнеї, Ђя ≥деальнеї, Ђя фантастичнеї.

—амосв≥дом≥сть формуЇтьс€ у процес≥ житт€ людини у сусп≥льств≥ та взаЇмод≥њ з ≥ншими людьми. Ќа першому етап≥ розвитку самосв≥домост≥ в≥дбуваЇтьс€ усв≥домленн€ тотожност≥ самоњ себе. ¬перше цей феномен зТ€вл€Їтьс€ у немовл€ти, коли дитина починаЇ розр≥зн€ти в≥дчутт€ в≥д власного т≥ла та в≥д навколишнього св≥ту. ” цей пер≥од можна спостер≥гати, €к дитина досл≥джуЇ себе, торкаючись до р≥зних частин власного т≥ла. „ерез де€кий час дитина вже може правильно показати н≥с, оч≥ та ≥н. « ≥ншого боку, у дитини до одного року ще немаЇ ц≥л≥сного у€вленн€ про себе €к про т≥лесну ≥стоту.

” пер≥од раннього дитинства дуже сильний вплив на розвиток св≥домост≥ маЇ ≥мТ€. ¬оно в≥др≥зн€Ї дитину в≥д ≥нших, формуЇ њњ ≥ндив≥дуальн≥сть. ≤мТ€ в≥дображаЇ статеву належн≥сть дитини, воно несе ≥нформац≥ю про нац≥ональну належн≥сть дитини та особливост≥ культури, в €к≥й вона виховуЇтьс€.

Ѕлизько трьох рок≥в у дитини зТ€вл€Їтьс€ усв≥домленн€ себе €к субТЇкта д≥€льност≥. ƒитина в≥докремлюЇ себе в≥д батьк≥в, в≥д навколишнього св≥ту та власн≥ д≥њ в≥д себе, починаЇ використовувати займенник Ђяї зам≥сть називанн€ себе по ≥мен≥. ” цей пер≥од формуЇтьс€ дит€чий негатив≥зм, коли дитина намагаЇтьс€ все робити самост≥йно, не слухаЇтьс€ дорослих. Ѕезумовно, цей пер≥од Ї важким дл€ батьк≥в. « ≥ншого боку, намаганн€ д≥€ти самост≥йно св≥дчить про нормальний розвиток самосв≥домост≥ у дитини.

«начний стрибок у розвитку самосв≥домост≥ в≥дбуваЇтьс€ у п≥дл≥тковому в≥ц≥. ” цей пер≥од молода людина починаЇ роздумувати над питанн€ми Ц Ђ’то €?ї, Ђ им € хочу стати?ї. ѕ≥дл≥тки пишуть в≥рш≥, ведуть щоденник, ц≥кавл€тьс€ психолог≥чною та ф≥лософською л≥тературою. ¬се це в≥дображаЇ активний розвиток самосв≥домост≥ у цей пер≥од. ÷ентральною проблемою п≥дл≥ткового та раннього юнацького в≥ку Ї формуванн€ ≥дентичност≥ Ц ≥ндив≥дуальност≥, неповторност≥, ун≥кальност≥. ¬ид≥л€ють так≥ пер≥оди розвитку ≥дентичност≥:

1. Ќевизначена, нерозвинена ≥дентичн≥сть Ц людина ще не маЇ ч≥тких уподобань, переконань, профес≥йних ≥нтерес≥в.

2. ƒострокова ≥дентичн≥сть Ц ≥ндив≥д включаЇтьс€ у системи соц≥ально-рольових в≥дносин (вступаЇ до вузу, починаЇ працювати), але робить це не самост≥йно, не п≥д впливом внутр≥шньоњ мотивац≥њ, а насл≥дуючи приклад або авторитет ≥нших людей.

3. ≈тап моратор≥ю Ц ≥ндив≥д знаходитьс€ у процес≥ кризи самовизначенн€, обираючи власний вар≥ант розвитку.

4. «р≥ла ≥дентичн≥сть формуЇтьс€, коли ≥ндив≥д починаЇ реал≥зувати власн≥ життЇв≥ плани.  р≥м того, зр≥л≥сть ви€вл€Їтьс€ у тому, що людина може брати в≥дпов≥дальн≥сть за власн≥ д≥њ.

—амооц≥нкою називаЇтьс€ емоц≥йне ставленн€ до самоњ себе, власних можливостей, €костей та власного м≥сц€ серед ≥нших людей. —амооц≥нка формуЇтьс€ у процес≥ д≥€льност≥ та сп≥лкуванн€. « одного боку, людина пост≥йно сп≥вв≥дносить власн≥ вчинки, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, пор≥внюючи њх з позиц≥Їю ≥нших людей та вибудовуЇ ставленн€ до самого себе. « ≥ншого боку, людина пост≥йно одержуЇ оц≥нки в≥д ≥нших людей. ¬они можуть бути в≥дкритими (оц≥нка на екзамен≥) та прихованими (з людиною менше починають сп≥лкуватис€). ѕод≥бн≥ оц≥нки також засвоюютьс€ ≥ндив≥дом ≥ перетворюютьс€ у самооц≥нки.

—амооц≥нка може бути адекватна та неадекватна. ќстанн€ под≥л€Їтьс€ на завищену та занижену. ƒуже висока самооц≥нка ви€вл€Їтьс€ у пихатост≥, зарозум≥лост≥, неадекватно високому оц≥нюванн≥ власних €костей. Ќеадекватно знижена самооц≥нка св≥дчить про розвиток комплексу неповноц≥нност≥, невпевненост≥ у соб≥, схильност≥ до самообвинуваченн€, тривожност≥.

як показують досл≥дженн€ та спостереженн€ за соц≥ально адаптованими людьми, найкращим вар≥антом Ї р≥вень самооц≥нки, що дещо завищена. “ака самооц≥нка св≥дчить про на€вн≥сть ст≥йкоњ самоповаги. Ћюдина у своњй д≥€льност≥ ор≥ЇнтуЇтьс€ не на зовн≥шн≥ стимули та винагороди, а перш за все на внутр≥шню мотивац≥ю та власн≥ ц≥нност≥. ¬исокий р≥вень самоповаги дозвол€Ї краще адаптуватись, усп≥шно долати зовн≥шн≥ стресов≥ фактори, ставити досить висок≥ ц≥л≥ та дос€гати њх. ƒещо завищена самооц≥нка може розгл€датись €к зона найближчого розвитку њњ та особистост≥ €к ц≥л≥сноњ системи.

«апитанн€ дл€ самоконтролю

1.јспекти розгл€ду св≥домост≥ у психолог≥њ.

2.«наченн€ мови дл€ розвитку св≥домост≥.

3.” €ких формах ≥снуЇ св≥дом≥сть?

4.ўо називають св≥дом≥стю?

5.Ќазв≥ть складов≥ св≥домост≥.

6.як≥ Ї стани св≥домост≥?

7.ƒайте характеристику неспанн€.

8.ƒайте характеристику пов≥льного та швидкого сну.

9. ўо називають медитац≥Їю?

10. Ќазв≥ть речовини, що зм≥нюють св≥дом≥сть.

11. ƒайте характеристику неусв≥домлених псих≥чних €вищ.

12. ўо називаЇтьс€ самосв≥дом≥стю? ѓњ склад.

13. ƒайте характеристику розвитку самосв≥домост≥.

14. ƒайте характеристику ≥дентичност≥ особистост≥.

15. ўо називаЇтьс€ самооц≥нкою? ѓњ види.

ѕрактичне зан€тт€
—в≥дом≥сть та самосв≥дом≥сть людини

1. —утн≥сть, складов≥ та характеристика самосв≥домост≥.

2. —оц≥ально-≥сторична обумовлен≥сть св≥домост≥: мова ≥ св≥дом≥сть.

3. —тани св≥домост≥.

4. «м≥нен≥ стани св≥домост≥.

5. Ќеусв≥домлен≥ псих≥чн≥ €вища.

6. —амосв≥дом≥сть людини.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 542 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћучша€ месть Ц огромный успех. © ‘рэнк —инатра
==> читать все изречени€...

2043 - | 1925 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.037 с.