Фінансово-економічні кризи на підприємстві

        Промислове підприємство, розвиваючись, проходить різні етапи своєї життєдіяльності:

         - ріст;

         - стабілізація;

         - стагнація;

         - перебудова;

         - ріст у новій якості

 В основному в цикловій активності організації виділяють 5 етапів (станів):        

-експрелентний стан - зародження організації, формування її структури.

-патієнтний стан - організаційне оформлення і завоювання визначеного сегмента ринку; кількісний ріст;

-віолентний стан - стійке положення на ринку (агресивна стратегія) 

-комутантний стан - характеризує прихід організації в занепад;

-леталентний стан характеризується деструктуризацією організації, припиненням її існування в колишній якості

У кожному із зазначених станів існує різний ступінь небезпеки зміни якості організації, перехід в смугу кризового функціонування, що обумовлено як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. В якості симптомів передкатастрофічного стану організації можна виділити наступні:

1.Тривала безрезультативність вкладень у виробництво (невірно визначений об'єкт інвестицій, що лише обтяжують фінансове становище, що і приведе до зриву).

2.Висока мінливість базових параметрів організації від незначних впливів.

3.Наявність декількох варіантів стійкого стану організації, у які вона може бути переведена невеликими зусиллями (наприклад, скорочений варіант виробництва, пасивний збут, здача в оренду площ, скорочення персоналу, перехід під керування іншої організації й ін.).

4. Незворотність  відхилень у діяльності організації і можливих змін (втрата здатності до повернення кредитів, постачання продукції по авансових платежах, можливі зміни в структурі і системі організації, що змінюють її якість).

5.Неухильне наростання заборгованості по податках і платежам у темпі не менш 10% у квартал з врахуванням інфляції.

6. Ріст заборгованості по зарплаті в темпі не менш 10% на місяць.

7. Наростання заборгованості перед організаціями ділового середовища (в основному - постачальниками ресурсів і одержувачами продукції) у темпі не менш 30% у рік.

8. Поява страйкових настроїв у колективі.

9. Зниження виконавчої дисципліни  серед менеджерів середньої ланки (начальники цехів і відділів) на ґрунті невдоволення діями вищих керівників.

10.Різке наростання обмежуючих дій з боку місцевої влади і контролюючих органів (відмовлення від бартеру, блокування рахунків, підвищення розцінок за оренду землі й ін.).

11.Різке посилення конфліктності відносин у колективі.

12..Генеральний менеджмент не в силах, а персонал не бажає функціонувати в існуючій системі організації.

13.Запропоновані урядом схеми реструктуризації заборгованостей непосильні для організації.

14.Великі акціонери, що володіють у сукупності більш 1/3 акцій, ініціюють розчленовування організації.

15.Нездатність організації зупинити масові звільнення кадрів базових професій при низькій зарплаті.

16.Групові звільнення керівників середньої ланки.

17.Різке наростання конфліктів між підрозділами.

18.Недостача оборотних коштів для розширення випуску найбільш перспективної продукції.

19.   Масові небажання працівників миритися з заборгованістю по зарплаті.

Розрізняють чотири основних типи криз збиткових підприємств:

-збуту;

-витрат;

-фінансова;

-менеджменту.

При кризі збуту - підприємство не може продавати свою продукцію в обсягах, необхідних для досягнення рівня беззбиткового виробництва.

При кризі витрат - собівартість виробництва продукції на підприємстві вище средньоринкової, що змушує підприємство або продавати продукцію за завищеними цінами, що веде, у свою чергу, до кризи збуту, або торгувати собі в збиток, що неминуче веде до банкрутства.

При фінансовій кризі у підприємства відсутні грошові кошти на поновлення виробництва, сплату податків, виплату заробітної плати, оплату електроенергії, комунальних послуг і т.д.

При кризі менеджменту - підприємство відчуває дефіцит кваліфікованих управлінських кадрів усіх рівнів.

На практиці, як правило, підприємство зіштовхується одночасно з усіма чотирма типами кризи.

Задачею антикризового менеджмента є проведення аналізу особливостей розвитку кризи на конкретному підприємстві і вироблення найбільш раціональної стратегії виходу з нього.