Державне регулювання кризових ситуацій в економіці

Перша найважливіша фаза економічного циклу — криза (рецесія, спад), для якого характерні наступні риси на макроекономічному рівні:

     - перевищення пропозиції над попитом, що веде до нагромадження товарних запасів і падіння цін;

     - криза збуту і падіння цін ведуть до скорочення виробництва;

     - велике число банкрутств і ліквідації підприємств;

     - масове безробіття;

     - падіння заробітної плати і рівня життя;

     - ріст потреби в грошових коштах для оплати зобов'язань, що веде до росту позичкового відсотка.

Негативні наслідки циклічності розвитку (особливо, якщо приводить до руйнування підприємств пріоритетних галузях для держави) змушує державу проводити антициклічну політику, що включає заходи, спрямовані на запобігання різких коливань у розвитку виробництва. Основні заходи, що проводяться державою приведені в табл..1.1

Таблиця 1.1- Основні заходи антициклічної політики

Вид політики	Підйом	Криза
Грошово-кредитна політика	Скорочення грошової маси	Збільшення грошової маси
Фіскальна політика	Збільшення податків і скорочення витрат бюджету	Скорочення податків і збільшення витрат бюджету
Політика заробітної плати	Зниження заробітної плати	Підвищення заробітної плати
Інвестиційна політика	Скорочення державних витрат	Збільшення державних інвестицій

Політика держави передбачає, що маневрування податками й урядовими витратами з метою впливу на економіку називається фіскальною або бюджетно-податковою політикою держави.

Скорочення витрат уряду зменшує сукупний попит, що в умовах ринку веде до падіння виробництва, доходів і зайнятості.

Ріст урядових витрат викликає зворотну реакцію: сукупний попит росте, виробництво розширюється, доходи збільшуються, безробіття скорочується.

Такий короткостроковий ефект державних закупок. Поряд з тим у довгостроковому періоді наслідки зростання державних закупівель інші. Зростання доходів (як наслідок зростання державних закупівель) підвищує інвестиційний попит, що при незмінній кількості грошей у обігу веде до росту процентних ставок і зменшенню фактичних інвестицій і, отже, зниженню темпів економічного росту в майбутньому. Якщо ж обсяг випуску фіксований (знаходиться на рівні потенційного ВВП), то збільшення обсягу державних закупівель може відбутися лише за рахунок скорочення якого-небудь іншого елемента сукупного попиту.

Що стосується податків, то спрямованість їхнього впливу на величину національного виробництва і прибутку прямо протилежна впливові державних витрат. Зниження податків збільшує прибуток і споживання, що є елементом сукупного попиту. При тому, треба мати на увазі, що абсолютна зміна рівня споживання залежить від граничної схильності до споживання (МРС). Розширення сукупного попиту в результаті збільшення споживання стимулює ріст обсягу виробництва, доходів, знижує рівень безробіття. Згодом, коли безробіття досягає свого природного рівня, ріст сукупного попиту в результаті зниження податків приведе до підвищення цін.

У росту податків є зворотня дія: скорочення прибутку, споживання, сукупного попиту і відповідно зменшення ВВП і ріст безробіття.

Подібно приватним інвестиціям урядові витрати і податки мають множний, мультиплікаційний ефект.

Ріст державних витрат веде до росту ВВП, причому росту більшому, ніж державних витрат. Мультиплікатор урядових витрат (МRg) характеризує відношення приросту ВНП до приросту урядових витрат і дорівнює величині, зворотної граничної схильності до заощадження.

Сукупний ефект від збільшення урядових витрат дорівнює їхньому приростові, помноженому на мультиплікатор.

Фіскальна політика, що передбачає рівне збільшення витрат і урядових податків, приводить до ефекту збалансованого бюджету, суть якого полягає в тому, що однакове по величині зміна державних витрат і податків приводить до зміни ВВП на ту ж величину.

Приклад 1. Податки й урядові витрати збільшилися однаково — на С=100 грош.. од. Бюджет збалансований. Гранична схильність до споживання - MPC = 0,8. Гранична схильність до заощадження MPS =1-MPC =1-0,8=0,2 

Тоді мультиплікатор урядових видатків дорівнює MRg= 1 / (1-MPC) MRg=1/(1-0.8)=5,  а податковий мультиплікатор  MRт=MPC/MPS=0.8/0.2=4

Звідси наслідком збільшення податків стане зниження  ВВП =С ×MRт =100×4=400 грош. од., а наслідком розширення урядових закупівель — збільшення ВВП =С × MRg = 100×5=500 грош.. од. У підсумку ВВП зросте на стільки, на скільки збільшилися урядові витрати і податки - на 100 грош. од.         ∆ВВП=(500-400)= 100грош.од.

Мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює 1.

У залежності від стану економіки і мети, що визначається урядом, фіскальна політика може носити стимулюючий або стримуючий характер. Стимулююча фіскальна політика проводиться в період спаду. Вона припускає зниження податків і збільшення державних витрат, що веде до виникнення або збільшення бюджетного дефіциту. Стримуюча фіскальна політика проводиться в період інфляції і припускає збільшення податків і скорочення урядових витрат. Наслідком проведення стримуючої фіскальної політики стає поява бюджетного надлишку. Бюджетний надлишок, як правило, направляється на погашення державного боргу або вилучається із обігу.

При проведенні фіскальної політики може ґрунтуватися на зміні витрат, або на зміні податків. Вибір основного інструмента фіскальної політики залежить від загального курсу, проведеного урядом. Якщо це ліберальний курс, що припускає широку участь держави в регулюванні змішаної економіки, то перевага віддається урядовим витратам; якщо це консервативний  курс, орієнтований на звуження ролі держави і становлення  чисто ринкових механізмів, то з метою стабілізації економіки більш широко використовуються податки.

Приклад 2.

Гранична схильність до споживання МРС= 0,6. Чому рівний мультиплікатор урядових витрат і податковий мультиплікатор?

MPS = 1 - МРС = 1 - 0,6 = 0,4,

де MPS - гранична схильність до заощадження. Мультиплікатор урядових витрат

MRg = 1/MPS = 1/0,4 = 2,5.

Мультиплікатор податковий

MR_T = MPC / MPS = 0,6/0,4 = 1,5.

 

Приклад 3.

Чому дорівнює споживання, якщо при доході в 1000 грош. од. і граничній схильності до споживання, рівній МРС= 0,8, уряд уводить:

а) акордний податок, рівний 20 грош. од.

б) встановлює ставку податку на рівні 10%.

а) С= MPC×(Y - Т),

де  С- рівень споживання; Y –прибуток; Т - акордний податок.

С = 0,8× (1000 - 20) = 0,8 × 980 = 784 грош.. од.

б) С = МРС× (1 - t) ×Y

де t - ставка нового податку.

С = 0,8× (1 - 0,1) × 1000 = 0,72 ×1000 = 720 грош.. од.

 Приклад 4. 

 Як зміняться сукупні витрати, якщо уряд вводить податок (Т), рівний 200 грош. од. і одночасно збільшує державні витрати (G) на

200 грош. од.. Гранична схильність до споживання МРС= 0,8.

Сукупні витрати ∆GNP(Y)-?

MPS = 1 - МРС = 1 - 0,8 = 0,2

MRg = 1/MPS = 1/0,2 = 5.

Зміна сукупних видатків ∆GNP за рахунок зміни урядових видатків:

∆GNP(G) = ∆G ×MRg = 200 × 5 = + 1000 грош.. од.

MR_T = МРС/MRS = 0,8/0,2 = 4.

Зміна сукупних видатків ∆GNP за рахунок зміни податків:

∆GNP (∆T) = ∆ (∆T ×MR_T) = 200 × 4 = - 800 грош.од.

Загальні зміни сукупних видатків ∆GNP:

∆ GNP = ∆GNP(G) + ∆GNP(T) = 1000 - 800 = +200 грош.од.

 

Приклад 5.

Рівноважний обсяг ВВП (GNPp) дорівнює 1000 грош. од. Гранична схильність до споживання МРС=2/3. Як зміниться обсяг ВВП (GNP), якщо державні закупівлі (G) зростуть на ∆G= 100 грош. од..

∆GNP = ∆G ×MRg,

де MRg мультиплікатор державних витрат;

MRg = 1/MPS,

де MPS - гранична схильність до заощадження.

MPS = 1 - МРС =1-2/3 = 1/3;

MRg = 1/1/3=3;

∆GNP = 100 × 3 = + 300 грош. од.

 

Приклад 6.

Економіка знаходиться в стані рівноваги Як зміниться рівноважний ВВП (∆GNP), якщо сума державних закупівель не зміниться, а вводиться акордний податок (Т), рівний 100 грош. од. Гранична схильність до споживання МРС= 0,75.

∆GNP = T× MR_T;

MR_T = МРС /MRS,

MPS = 1 - МРС,

MPS = 1 - 0,75 = 0,25,

MR_T = 0,75/0,25 =3,

∆GNP = 100 ×3 = 300грош..од.

Приклад 7.

 Нехай урядові витрати і податкові вилучення збільшаться на рівну величину - 100 грош. од., гранична схильність до заощадження МРS= 0,25. Як зміниться ВВП? Що відбудеться з державним бюджетом?

1) МРС = 1 – MPS=1- 0 25 = 0.75

2) MRg = 1/0,25 = 4;

3) MR_T = 0,75/0,25 = 3;

4) ∆GNP (∆T) = - ∆T x MR_T = -100 x 3 = - 300грош. од;

5) ∆GNP(∆G) = ∆G x MRg = 100 x 4 = + 400грош. од..

∆GNP заг. = -300 + 400 =100грош.од..

З огляду на, що ∆T =100 грош. од. і ∆G = 100 грош. од., бюджет країни збільшиться на таку ж суму - 100 грош. од.

У цьому виявляється ефект збалансованого бюджету, відповідно до якого рівне збільшення податків і витрат приводить до зміни GNP на ту ж величину.

Тісний взаємозв'язок грошових і товарних ринків створює можливість проведення цілеспрямованої грошово-кредитної (монетарної) політики, у ході якої держава, змінюючи пропозицію грошей, може впливати на обсяг національного виробництва, ціни і зайнятість.

Монетарна політика - це дії уряду, що впливають на кількість грошей у обігу, тобто на грошову пропозицію. Ключова ланка монетарної політики - діяльність Національний банку - організатора і контролера грошового обігу.

Основою монетарної політики є наступні положення:

- у короткостроковому періоді ріст грошової маси приводить до росту реального ВВП;

- у довгостроковому періоді ріст грошової маси  приводить до росту цін, не впливає на обсяг ВВП.

Механізм впливу монетарної політики на обсяг національного виробництва і зайнятість такий:

1. Виходячи з задач, що постають перед економікою, Національний банк збільшує (скорочує) грошову пропозицію. Реакцією на ці дії служить падіння (ріст) процентної ставки.

2. Зміна рівня процентної ставки збільшує (скорочує) інвестиційний попит. У такий спосіб Національний банк впливає на величину інвестицій — найбільш гнучкий елемент сукупного попиту.

3. Зміна інвестицій з мультиплікативним ефектом відображається  на обсязі ВВП.

При даному грошовому попиті (D_ml) і пропозиції грошей (S_ml) процентна ставка встановлюється на рівні i₁ Такій ставці відповідає попит на інвестиції на рівні I₁ і обсяг ВВП = Q₁ Збільшення пропозиції грошей до S_m2 знижує процентну ставку до i₂, відповідно розширюючи інвестиції до I₂. Приріст інвестицій з мультиплікаційним ефектом збільшує ВВП до Q₂.

Таким чином, приріст грошової маси розширює сукупний попит, обсяг виробництва і доходи, а скорочення грошової маси - знижує. Однак цей висновок справедливий у відношенні лише короткострокового періоду (поки ВВП не досяг потенційного рівня), у більш тривалому періоді монетарна політика впливає переважно на ціни.

Головні інструменти впливу держави (Національний банк) на грошову пропозицію - це: зміна величини нормативу обов'язкових резервних вимог, рівня дисконтної ставки (ставки рефінансування) і операції на відкритому ринку (купівля-продаж державних цінних паперів). Зв'язок між змінами грошової пропозиції і сферою виробництва описує "кейнсіанський передавальний механізм", відповідно до якого зміна грошової пропозиції спричиняє зміну рівня відсотка, що відзначається  на інвестиційному попиті, що, у свою чергу, з мультиплікативним ефектом впливає на обсяг ВВП і зайнятість.

Монетарна політика може бути спрямована на збільшення маси грошей у обігу з метою розширення сукупного попиту. Така політика проводиться в періоди спадів і називається політикою дешевих грошей. В умовах інфляції повинна зменшуватися і пропозиція грошей. Держава проводить політику дорогих грошей. недоліками монетарної політики є: значний лаг(інтервал) часу між прийняттям відповідних монетарних заходів і реакцією на них економіки, зворотній вплив швидкості обігу на їхню масу, можлива неадекватність реакції суб'єктів, що господарюють, на проведену монетарну політику.

Таким чином, держава формує основу для розвитку взаємодії між урядом і ринком, захищаючи й охороняючи права власності, створюючи правові регулюючі системи, сприяючи підприємницької діяльності громадян.

Державне регулювання кризових ситуацій здійснюється у вигляді:

-нормативно-законодавчої діяльності;

- фінансового регулювання забезпечується управлінням сукупністю коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства або держави, а також джерелами доходів, статтями витрат, порядком їхнього формування і використання.

Як випливає з викладеного, державне регулювання покликане стимулювати позитивні соціально-економічні процеси, обмежувати можливі антисоціальні наслідки дій стихійно-ринкових сил, страхувати суспільство від їх впливу.

Контрольні питання до розділу

1. Дайте характеристику основних фаз життєвого циклу підприємства.

2. Що таке управління життєвим циклом підприємства? 

3. Що таке кризовий стан зовнішнього  середовища?

4. Поясніть  зовнішнього  середовища вплив на діяльність підприємства.

5. Що таке «хвильові процеси» у зовнішньому середовищі.

6. Поясніть  механізм взаємодії «хвильових процесів» та окремих фаз життєвого циклу.

7. Дайте характеристику рушійних сил відтворювального циклу підприємства.

9. Приведіть ознаки  кризи на макроекономічному рівні.

10. Приведіть критерії формування збалансованого бюджету країни.

11. Як формується грошово-кредитна політика держави.

12. Приведіть види кризових явищ на підприємстві.

13. Дайте характеристику криз на підприємстві. 

14. Поясніть особливості кризових явищ на підприємствах різного типу та механізмів їх протікання.

15. Поясніть методи визначення «кризових точок» підприємства

16. Поясніть механізм виникнення локальної кризи збуту.

17.  Поясніть зміст та методи розробки практичних заходів для її попередження кризи збуту.

18. Які чинники та методи, що дають змогу ідентифікувати кризу збуту.

19. Сутність та місце кризи постачання у ланцюгу кризових явищ на підприємстві.