Формуванню антикризової програми повинен передувати докладний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, його активів і пасивів, дебіторської і кредиторської заборгованості, забезпеченості власними коштами, можливих замовлень, попиту і цін на продукцію та послуги. Це дозволяє виявити причини кризового стану та визначити заходи по її подоланню. Аналіз, що доповнюється прогнозуванням перспективи, допомагає також визначити структуру, обсяги і джерела ресурсів, необхідних для усунення збитковості.
Зовнішньою ознакою неплатоспроможності (банкрутства) підприємства є призупинення його поточних платежів і нездатність задовольняти вимоги кредиторів протягом трьох місяців із дня настання термінів їхнього виконання.
Закордонна і вітчизняна практика вказує на існування двох підходів, щодо визначення неплатоспроможності підприємства. Перший визначає, що неплатоспроможность підприємства проводиться на основі аналізу сукупності фінансових показників.
Методика визначає проведення аналізу діяльності в наступному порядку:
1. Визначення мети розвитку і критеріїв її досягнення.
2. Аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства.
3. Загальна характеристика стану підприємства.
4. Аналіз фінансового стану підприємства.
5. Аналіз діяльності та виділення ключових проблем.
6. Формування шляхів і напрямків рішення проблеми (з використанням технології мозкового штурму).
7. Оцінка інноваційного потенціалу.
8. Виділення пріоритетних напрямків діяльності.
9. Прогноз, аналіз і оцінка варіантів розвитку перед прийняттям рішення.
10.Розробка програми розвитку.
11.Оцінка джерел ресурсів.
12.Розподіл ресурсів.
13.Виділення першочергових проектів.
14. Визначення способів управління проектами.
15.Пророблення і захист першочергових проектів.
16. Вибір і фіксація стратегії і програми розвитку.
17.Визначення першочергових організаційних заходів.
Формулювання мети - це складний процес, який реалізується у кілька етапів.
Для опису поточної обстановки, комплексної оцінки стану підприємства і його можливостей необхідно використовувати класичні методи:
- аналіз сильних і слабких сторін підприємства, можливостей і погроз (SWOT-аналіз);
- оцінка ринку;
- оцінка виробничих можливостей;
- оцінка персоналу;
- оцінка матеріальних ресурсів;
- оцінка фінансового стану і фінансових ресурсів.
Другий підхід зв'язаний з аналізом і оцінкою структури балансу підприємства на основі бухгалтерської звітності.
Неплатоспроможність і відповідно можливе банкрутство є кризовим станом підприємства. Це значить, що воно не може здійснювати фінансове забезпечення своєї виробничої діяльності. Неплатоспроможності підприємства відповідає незадовільна структура його балансу.
Існуюча методика діагностики кризового стану підприємства передбачає визначення чотирьох коефіцієнтів:
- коефіцієнта поточної ліквідності Ктл;
- коефіцієнта забезпеченості власними засобами Косс;
- коефіцієнта відновлення платоспроможності підприємства Квп;
- коефіцієнта втрати платоспроможності підприємства Куп.
Коефіцієнт Ктл характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними і коштами для ведення господарської діяльності, своєчасного погашення його термінових зобов'язань.
Коефіцієнт Косс характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості.
Структура балансу підприємства незадовільна, а підприємство неплатоспроможне, якщо: коефіцієнт Ктл < 2, коефіцієнт Косс < 0,1.
Коефіцієнт Квп визначається як відношення розрахункового Ктл до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт Ктл визначається як сума фактичного значення коефіцієнта Ктл на кінець звітного періоду і зміни значення цього коефіцієнта між закінченням і початком звітного періоду (період відновлення платоспроможності, дорівнює 6 місяцям).
Якщо коефіцієнт Квп > 1, це значить, що в підприємства є реальна можливість відновити свою платоспроможність, а якщо Квп < 1, такої можливості немає.
При величині коефіцієнта Квп < 1 визначається коефіцієнт втрати платоспроможності. Якщо Куп > 1, це свідчить про наявність реальної можливості підприємства не втратити платоспроможність. Якщо Куп < 1, підприємству грозить втрата платоспроможності Можливість нейтралізувати погрозу банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства діагностується за допомогою двох показників:
- коефіцієнта рентабельності капіталу КРск, що визначається
КРск= ЧП / СК,
де ЧП -сума чистого прибутку від реалізації продукції;
СК - середня сума власного капіталу;
- коефіцієнта КОа - оборотності активів, що визначається
КОа = Ор / А,
де Ор - сума загального обороту по реалізації продукції в розглянутому періоді;
А -середній залишок активів у розглянутому періоді.
Перший коефіцієнт дає уяву про те, якою мірою підприємство здатне формувати додаткові грошові потоки для задоволення зростаючих платіжних зобов'язань.
Другий - показує ступінь швидкості формування цих додаткових грошових потоків.
Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-ХН (далі — Закон про банкрутство)під банкрутством розуміють визнану судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки за допомогою застосування ліквідаційної процедури.
Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують погрозу його банкрутства в майбутньому періоді.
Існує багато методик проведення діагностики банкрутства, що відрізняються об'єктами спостереження, етапами проведення аналізу, масштабами дослідження, а також набором показників, за допомогою яких виробляється аналіз.
В даний час державними органами розроблений документ, в якому викладена докладна методика діагностики банкрутства українських підприємств. Це Методичні рекомендації з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій по прихованню банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства, затверджені наказом Мінекономіки від 19.01.2006 р. № 14. Слід зазначити, що Методрекомендації № 14 замінили Методичні рекомендації з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій по прихованню банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства», затверджених наказом Мінекономіки від 17.01.2001 р. № 10 (далі — Методрекомендації № 10). Запропонована в Методрекомендаціях № 14 методика аналізу відрізняється від методики, запропонованої в Методрекомендаціях № 10глибиною проведення аналізу, кількістю показників, що розраховуються.
Проведення оцінки фінансового стану підприємства з позицій неплатоспроможності і наявності ознак банкрутства умовно можна розділити на два етапи.
На першому етапі заповнюється таблиця основних показників, що характеризують фінансово-господарський стан підприємства за попередні два роки (таблиця 1 додатка 4 до Методрекомендацій № 14), у якій зіставляють розрахункові показники з оптимальними значеннями. Потім проводять аналіз наявності або відсутності ознак банкрутства для формування загального представлення про фінансовий стан підприємства.
На другому етапі проводять аналіз факторів, що привели до неплатоспроможності підприємства, визначається доцільність санації підприємства.
Аналіз наявності (відсутності) ознак банкрутства проводять за допомогою виявлення:
- ознак фіктивного банкрутства;
- ознак доведення до банкрутства;
- ознак прихованого банкрутства.
