Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

но методологічні ідеї індивідуального прогнозування на підставі прогностичного моделювання зовнішніх показників поведінки та внутрішніх мотивів і установок або за належністю особи до певної соціальної групи тощо. На VI Міжнародному конгресі ООН з про­блем злочинності, що відбувся в 1970 р. у Мадриді, більшість кримінологів дійшла висновку про нагальність потреби індивіду­ального прогнозування вчинення злочину. В Радянському Союзі почали інтенсивніше досліджувати можливості та способи про­гнозування рецидиву з боку раніше засуджених (Ю. В. Солопанов, О. П. Іващенко, в Україні — А. Ф. Зелінський). Стосовно вказаної категорії осіб це було порівняно легше за наявності більшого обся­гу інформації у кримінальній справі, в тому числі такої, що підля­гала формалізації, а також через можливість спостереження за засудженим протягом тривалого часу. На кінець 70-х років сфор­мувалася тверда впевненість щодо можливості індивідуального прогнозування вчинення злочину і, разом із тим, про відносність, багатозначність, безперечну ймовірність такого прогнозу, винят­кову складність його методичного і практичного опрацювання і застосування.

На той час — друга половина 70-х років — до роботи з розроб­лення проблем індивідуального прогнозування злочинного про­яву залучився й автор Курсу. Передусім потрібно було визначити методологічні засади індивідуального прогнозування. В основу їхнього розуміння було покладено діалектичну теорію розвитку, що передбачає принципову можливість пізнання індивідуального розвитку за детерміністичними та іншими зв'язками за принци­пом, згідно з яким у будь-якому сучасному е залишки минулого і за­ родки майбутнього. Зрозуміло, що складна сутність людини, різні за природою її компоненти, що індивідуально виявляються винят­ково у її функціях та поведінці, обумовлюють складність та спе­цифіку методології їхнього пізнання і прогнозування, утруднюють його практичне здійснення, але не перетворюють на неможливе.

Методологія прогнозування індивідуального злочинного про­яву виявляється передусім у його принципах, основних прийомах і методах. Насамперед, потрібно виділити принцип системності. Він означає, що наукове передбачення цього різновиду індивіду­альної поведінки є ланкою цілісної системи прогнозування люди-

403

Глава 9

ни, підсистеми передвіщення її активності та діяльності саме в тій частині, яка виявляється у злочинному прояві. Звідси обґрунто­вується принципова поширеність стосовно зазначеного різновиду основних закономірностей і правил, що властиві всій системі. По-друге, принцип системності вимагає, у свою чергу, розглядати прогнозування індивідуальної злочинності поведінки як закінче­ну систему, всі елементи якої мають бути підкорені одній (резуль­туючій) меті — забезпеченню ймовірного прогнозу злочинного прояву.

Прогнозування індивідуального злочинного прояву підкорене також принципу наступності, який полягає у тому, що в процесі розроблення методики і організації прогнозування мають бути виявлені та адекватно сприйняті поняття, уявлення та законо­мірності, встановлені на цей момент наукою стосовно об'єкта прогнозування — злочинного прояву, в тому числі щодо його структури, механізму, зовнішніх ознак і характеристик.

Важливішим щодо індивідуального прогнозування людського прояву в цілому, включаючи злочинний прояв, як і щодо будь-якого прогнозування, є принцип імовірності. Сутність його у тому, що при оцінці події, факту, істинність якого попередньо невідома, слід керуватися тією її інтерпретацією, яка здається найбільш вірогідною та прийнятою, на користь якої свідчать більш впевнені факти, навіть передбачувані. Видатний кримінолог сучасності В. М. Кудрявцев багато років тому вказав на декілька рівнів про­яву ймовірності у злочинній поведінці, у тому числі на наявність у ній зв'язку між потоками інформації та волевим рішенням, який забезпечується «ймовірнісним механізмом» мозку, що сприймає певну систему, тенденцію, закономірності інформації ззовні та ви­користовує її у передбачувальних цілях¹.

З імовірністю прогнозування індивідуальної поведінки пов'язані принципи відносності та багатозначності. Передбачен­ня об'єктів, що формуються, розвиваються та проявляються за ймовірнісними закономірностями, не може бути абсолютним, із точністю до 100 %. Конкретне співвідношення у кожний момент діалектичне пов'язаних між собою можливого та ймовірного,

¹ Кудрявцев В. Н. Причшшость в криминологии. — М., 1968. — С. 120-124.

404