ників динаміки (зростання або скорочення), в тому числі щодо базового періоду або порівняно з попереднім періодом. Складова екстраполяція проводиться щодо структурних частин злочинності — її видів, окремих частин, виділених за певною ознакою злочинності: місця, часу, суб'єкта, об'єкта, мотиву, способу вчинення злочину тощо. Складова екстраполяція дає змогу прогнозувати зміну показників найбільш поширених, небезпечних, інших видів злочинів, що представляють підвищений інтерес. Складова екстраполяція часто проводиться паралельно з простою з метою отримання додаткової інформації щодо загального прогнозу злочинності. Наприклад, для прогнозування показників її видів, що найбільш поширені або мають більшу динаміку зміни. Більш показовою є складна екстраполяція, за якої не лише виявляються додаткові прогностичні показники окремих видів злочинності, як за складової ЇЇ форми, а й визначаються їх залежності, можливий майбутній вплив на прогнозовані показники злочинності в цілому. Завдяки цьому зазначені показники можуть певним чином корегуватися, уточнюватися порівняно з показниками простої екстраполяції.
Метод моделювання у кримінологічному прогнозуванні застосовується за загальними принципами та умовами його використання для пізнання певних, як правило, системних соціальних процесів, явищ, відносин, щодо яких недостатньо інформації. Сутність цього методу полягає у створенні моделі, що відтворює системну структуру, зв'язки та закономірності об'єкта пізнання. Уявлення про останні є результатом попереднього системно-структурного вивчення об'єкта, отримання знання щодо названих його характеристик. При цьому знання про окремі з них може бути більш повним, про інші — неповним або навіть недостатнім, а щодо деяких — майже відсутнім. Під час побудови моделі об'єкта інформація щодо його структур з неповним, недостатнім або майже відсутнім знанням компенсується за рахунок загального знання щодо його сутності, функціонального призначення, внутрішніх зв'язків, закономірностей. На підставі цього компенсованого знання прогнозується ймовірний стан структур, не забезпечених належною інформацією. У процесі подальшого пізнання об'єкта інформація, отримана через компенсацію, уточнюється, оптималь-
399
Глава 9
но наближується до реальної або змінюється згідно з отриманим новим знанням.
У кримінологічному прогнозуванні метод моделювання застосовується не так часто, оскільки пов'язаний із попереднім детальним вивченням об'єкта, вмінням його системно дослідити та визначити як модель. Такими об'єктами можуть бути внутрішні закономірності та зв'язки злочинності, її детермінанти, в тому числі причини й умови. Під час моделювання вони часто отримують назву факторів, а процедура прогнозування — факторного методу або аналізу.
Прогнозне моделювання за факторним методом може бути описовим, словесним, коли фактори, їх зв'язки із злочинністю та між собою описуються словами з відповідною аргументацією, яка не супроводжується математичним визначенням кількісних показників зв'язку, залежності тощо. Останнє потребує використання певних методів математичного аналізу, зокрема методу факторного аналізу, який може проводитися лише за допомогою фахівця в галузі математичної статистики1. У такому разі кримінологічне прогнозування за методом моделювання набуває якостей матема тичного моделювання. Цей метод тривалий час не отримав широкого застосування через його складність, яка, крім потреби математичного знання і електронної техніки з відповідною програмою, обумовлена, і можливо, у першу чергу, складністю виявлення та кількісного вимірювання факторів злочинності, передусім через їхню предметну невизначеність та відсутність переконливого знання щодо системи зв'язку між ними.
Більш широко пропонується застосовувати у кримінологічному прогнозуванні метод експертних оцінок, зокрема за умов недостатності або відсутності інформації, або за неможливістю її кількісного виміру не лише в абсолютних, а навіть у відносних показниках. Експертна оцінка — це судження, як правило, фахівця щодо об'єкта, інформація стосовно якого є неоднозначною або суперечливою через ЇЇ неповноту, недостатність знання, або навіть, коли є підстави передбачати суб'єктивну зацікавленість щодо змісту цієї
1 Папиотто В. Й., Максимепко В. С. Количсствсшіьіс мстодьі а социологичсских исслсдова-миях. - К., 1982.
400
