Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

діяльність з управлінською, коли прийняття управлінського рішення, вибір між можливими варіантами його змісту ґрунтують­ся на попереджуючому прогностичному мисленні¹. Ця цікава методологічна ідея, скільки нам відомо, на жаль, не отримала подальшого розвитку. Є потреба у переведенні ЇЇ з методологічно­го на методичний, а далі й операційний рівні. Питання ставиться про розробку певних шаблонів типових проблемних ситуацій, алгоритмів проектування їх розв'язання, опрацювання типових проектно-прогностичних рішень. Нині вже тривалий час висвіт­лення методичних засад кримінологічного прогнозування зазви­чай обмежується переліком і дуже загальною характеристикою декількох відомих його методів, що зовсім недостатньо для потреб розвитку цього кримінологічного засобу і його практичного застосування. Очевидно, це є однією з причин обмеженого його запровадження у кримінологічну практику загалом, і в тому числі для потреб удосконалення управління діяльністю щодо запобіган­ня та протидії злочинності.

Перехід до розгляду методології та методів кримінологічного прогнозування потребує повернутися до історичного аспекту останнього, зокрема у ракурсі розвитку його методологічного і методичного забезпечення.

Кримінологічне прогнозування виникло понад півтора століття тому спочатку у вигляді прогнозування злочинності. Ідеї про його можливість та перші спроби практичного здійснення пов'язані із започаткуванням системної статистики злочинів. Персонально — з ім'ям бельгійського вченого Альфреда Кетле — родоначальника статистичного вимірювання та вивчення злочинності. Проте про­тягом майже століття прогнозування злочинності обмежувалося визначенням лише тенденції динаміки кількісних її показників. Поступово із розвитком теорії детермінації злочинності, наукових досліджень причин і умов останньої, прогнозування спочатку на теоретичному рівні, а згодом і у практичних спробах стало пов'язуватися із визначенням прогнозу зміни обумовлюючих її

' Жалинский А. З. Актуальпьіе проблемні пропюзироваїгия процсссов борьбьі с престушю-стью // Тр. Акад. МВД СССР «Методология й методика мрогіюзировапия в сферо борьбьі с прсступпостью». - М., 1989. - С. 36-37.

395

Глава 9

чинників. Головною перепоною подальшого якісного розвитку кримінологічного прогнозування стала значна чисельність чинників, які самостійно та у взаємодії по-різному (з різною мірою залежності) чинять детермінуючий вплив на злочинність, окремі її складові, передусім на особу злочинця та безпосередню ланку обумовлення злочинних проявів.

Подоланню зазначених труднощів мали сприяти декілька вирішальних чинників. По-перше, це поступове розширення в середині 60-х років XX ст. теоретичних знань та емпіричних досліджень у галузі пізнання причин і умов злочинності, отриман­ня більшої кількості предметної інформації про них, пошук мож­ливостей подавати їх характеристику у кількісних показниках. По-друге, на цей період припав розвиток на прикладному рівні методів математичної статистики, в тому числі для потреб відоб­раження інформації про соціальні явища, зокрема кількісне визна­чення залежності між цими явищами та міри цієї залежності. По-третє, відбувся розвиток технічних електронних засобів, пере­дусім ЕОМ, здатних одночасно виконувати багатофакторні обчис­лення за єдиною програмою, зокрема за програмами складного декількарівневого статистичного аналізу.

Подальший розвиток кримінології, передусім прикладної час­тини вчення про детермінацію злочинності, а також суміжних із нею наук дали можливість на початку 70-х років XX ст. організу­вати в деяких провідних кримінологічних центрах країни, зокрема у Всесоюзному НДІ МВС, прикладну розробку проблем прогнозу­вання злочинності та здійснення перших таких прогнозів. Посту­пово опрацьовувалися та використовувалися деякі методи прогно­зування не лише злочинності та ЇЇ складових, а й обумовлюючих чинників у комплексному вигляді, а також діяльності щодо боротьби з нею. Здійснення прогнозів злочинності в останню чверть XX ст. увійшло в практику правоохоронних органів, а в науково-дослідних установах, передусім системи МВС, поступово перетворювалося на комплексне кримінологічне прогнозування. Від короткострокових (на 2-3 роки) стали переходити до середнь-острокових (на 4-5 років) прогнозів. Розробляються теоретичні та методичні засади довгострокового (на 10 і більше років) криміно­логічного прогнозування.

396