Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

ної діагностики: клінічний, детерміністичний (або факторний) та еталонний. За клінічним методом діагностується одиничний об'єкт прогнозування на підставі знання властивих йому механізмів і за­кономірностей, наприклад психофізіологічних, психологічних, соматичних, на чому, власне, і ґрунтується передбачення того, яких наступних стадій та як скоро можуть отримати зміни, що станов­лять предмет прогнозування. Цей метод широко використовується у медицині. Він отримав поширення у зарубіжній, а у перші роки після Жовтневої революції і в радянській кримінології як прояв так званого клінічного напряму. Метод мав особливе поширення серед вчених, які пояснювали злочини біологічною та біопсихо-логічною патологією, через що, як правило, не враховували або не­дооцінювали соціальні умови злочинного прояву, які до того штучно ізолювали під час перебування особи на клінічному обсте­женні. У прогнозуванні соціальної активності, якою є криміналь­на активність особи, можливості клінічного методу є дуже обме­женими.

Детерміністичний (або факторний) метод ґрунтується на виявленні прогнозованої тенденції за причинними, іншими детерміністичними або асоціативними факторами, що виклика­ ють зміну суб'єкта, його соціальної ролі, поведінки, у тому числі по­ яву певних подій, вчинків. Теоретично цей метод цілком обґрунто­ваний. Проте труднощі його практичного застосування дуже значні. Вони пов'язані, по-перше, з недостатнім, принаймні на сьо­годні, уявленням про всі фактори, що обумовлюють поведінку; по-друге, з обмеженими можливостями їхнього виявлення та обліку, чіткого встановлення взаємозв'язку між ними, а також конкретної ролі кожного; по-третє, з частим розходженням між внутрішніми психологічними факторами та їхнім зовнішнім виявом у по­ведінці, за яким вони визначаються, у тому числі й з прогностич­ною метою. Крім того, поведінка, як відомо, лише частково харак­теризується жорсткою детермінацією і значною мірою, навіть пе­реважно, є проявом індивідуального вибору, а тому статистичне ймовірнісна. Через це застосування цього методу обов'язково поєднано з використанням методів статистичної теорії передба­ чення та ймовірності, щоб максимально виділити й оптимально використати інформаційно забезпечену детерміновану частину

407

Глава 9   • •                                                                              .;••

поведінки та постійно дбати про уточнення, збільшення знань щодо її ймовірної частини, кількісно точно оцінити ймовірність досягнення прогностичних завдань¹.

У радянській кримінології було здійснено ряд спроб експери­ментальним шляхом вирішити прогнозні завдання через застосу­вання факторного методу. Проте через значні труднощі, вели­чезні затрати часу та неминучі методичні спрощення розроблені методики не могли бути рекомендовані до практичного застосу­вання² або в процесі якого, хоч експериментальне й отримали ви­соке підтвердження прогнозів (до 80 %), виявилися не готовими для широкого впровадження³. На закономірностях повторюва­ності деяких видів злочинів намагався вирішити питання про­гнозування рецидиву відомий український кримінолог А. Ф. Зе-лінський. Він також досліджував залежність структур рецидиву від віку особи на час першого засудження, статі, освіти та виду звільнення⁴. Проте в усіх названих дослідженнях практичної методики не було створено. Можливо, у майбутньому, зокрема у зв'язку із прогресом біології в розшифруванні геному людини, створяться умови для визначення вирішальних факторів поведінки, що призведе до спрощення розробки і застосування факторного методу прогнозування злочинних проявів. Однак чи будуть тоді підстави цей метод відносити до факторного у його нинішньому розумінні?

Еталонний метод використовує для прогнозування виявлені тенденції, зразки, стереотипи поведінки, що властиві людям за пев­них обставин, у певних ситуаціях. Цей метод не вимагає з'ясуван­ня всього механізму зв'язку і кожного елемента детермінації по­ведінки. Він «виводить» та використовує з прогностичною метою певні зразки, типові форми, «еталони», властиві за визначених си­туацій поведінці осіб однієї статистичної групи. Проте, коли вчин­ки людей «відходять» від норми, передбачуваного зразка, а це бу-

¹                 Добрав Г. М. Наука о науко. - М., 1970. - С. 288.

²                 Солопапов Ю. В. Кримипологичсскос прогнозирование й планировапис борьбьі с преступ-
ностью. — М., 1983.

³                 Антопян Ю. М., Блувштейн Ю. Д., Чикоидзе Г. П. Прогнозирование нреступного Іювсдения
й прсдупрсждение гіреступлепий // Сов. государство й право. — 1977. — № 4. — С. 66.

⁴                 ЗелинскийА. Ф. Рецидив преступлсний. — Харьков, 1980. — С. 108-131.

408