Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

У літературі запропоновано поділяти кримінологічне прогно­зування на пошукове, яке виявляє зміну його об'єктів і абстра­гується при цьому від норм та інших управлінських рішень щодо цих об'єктів, та нормативне, яке здійснюється з огляду на існуючі норми, ідеали, цілі цієї діяльності¹. У такому поділі вбачається штучність. Діяльність щодо об'єктів кримінологічного прогнозу­вання, як правило, унормована, до того ж значною мірою на зако­нодавчому рівні. Зміна зазначених об'єктів прогнозується з ураху­ванням умов, в яких вона відбувається, в тому числі обов'язкових нормативних умов. Нинішня та майбутня зміна останніх повинна братися до уваги та певним чином враховуватися при прогнозу­ванні. Таким чином, зміна об'єктів та нормативних умов, в яких вона відбувається, нероздільні. Інша річ, коли йдеться про прогно­зування майбутньої дії норми, прийняття якої передбачається, та кримінологічних наслідків її прийняття, в тому числі щодо його впливу на зміну криміногених та антикриміногенних чинників. Такий вид прогнозування є елементом кримінологічної експерти­зи проектів нормативно-правових актів, яка розглядається в ок­ремій главі Розділу 3 Курсу.

З урахуванням наведеного визначимо поняття кримінологічного прогнозування. Це — засіб діагностування у формі передбачення майбутнього стану явищ, процесів, фактів, діяльнісних проявів, що складають предмет кримінології або мають кримінологічне значення та відіграють роль об'єктів прогнозування. Останнє здійснюється з метою врахування прогнозу їхніх змін для забезпечення адекватного коригування управління діяльністю щодо запобігання та протидії суспільно-небезпечному функціонуванню цих об'єктів. Прогноз злочинності як різновид кримінологічного прогнозування має об'єктом злочинність у всіх її проявах і зв'язках, спрямовується на передбачення її майбутніх змін з метою відповідного удосконален­ня управління діяльністю щодо запобігання та протидії кримінальній активності на її соціальному та індивідуальному рівнях. Згідно з цим розрізняють соціальне та індивідуальне кримінологічне прогнозування та, відповідно, прогнозування злочин­ності і злочинної активності окремої особи.

¹ Бандурка А. М., Давьіденко Л. М. Зазнач, праця. — С. 127-128.

13 7-223                                                                                      393

Глава 9 ^: - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• •. -,--•.-         , •.     ..       .-•;*

Як зазначалося, у процесі кримінологічного прогнозування діагностуванню повинні піддаватися не лише майбутній стан об'єктів злочинності, а й відповідно до цього стан діяльності щодо запобігання та протидії злочинності, в тому числі об'єктів управління цією діяльністю. При цьому виникає проблема визна­чення відповідності чинної та майбутньої системи антикриміналь-ної діяльності прогнозованим змінам об'єктів злочинності. Проблемна ситуація полягає у необхідності (за наявності можли­востей) приведення цієї діяльності та системи управління нею у відповідність із прогнозованими змінами об'єктів, пов'язаних із злочинністю. Прогнозовані зміни останніх є первинними і ґрунту­ються на прогностичному опрацюванні реальних даних та мето­дично обґрунтованих розрахункових операціях із ними. Прогнозу­вання зміни антикримінальної діяльності та управління нею є похідним від первинного, вторинним щодо нього, більшою мірою спроектованим через моделювання ймовірної конструкції (про­екції). У процесі моделювання конструкції мають бути визначені: по-перше, адекватні зміни, яких потребує нинішня система зазна­ченої діяльності та управління нею; по-друге, міра відповідності її спроектованих змін прогнозованому стану об'єктів злочинності; по-третє, суспільні можливості забезпечення функціонування прогнозованої «проекції»; по-четверте, заходи оптимізації «про­екції» згідно з сучасними та майбутніми ресурсними та іншими можливостями. Як видно, у кожному із названих завдань присут­ня проблема — проблемна прогностична ситуація, що має бути вирішена у процесі прогнозування, в тому числі прогнозного про­ектування.

Термін «проблемна прогностична ситуація» у сфері боротьби зі злочинністю, що значною мірою визначає основний метод кримі­нологічного прогнозування, вперше у радянській кримінології запропонував український кримінолог А. Е. Жалінський. На його думку, проблемна прогностична ситуація, яка є проблемою не лише кримінологічною, наразі відображає співвідношення між потребами організації боротьби зі злочинністю, які виявляються через систему об'єктів і цілей впливу на неї, і наявними можливо­стями управляючої системи. Виявлення та формування проблем­них прогностичних ситуацій реально пов'язує прогностичну

394