Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

нення такої системності неможливе без системного здійснення самого управління. Тому управління цього різновиду, як і будь-яке соціальне управління, здатне досягнути мети, що обумовлює його створення та існування, лише у разі системного функціонування, тобто у вигляді системи управління з усіма загальними ознаками та характеристиками останньої.

Характерними ознаками системи управління, як і більшості ін­ших соціальних систем, є цілеспрямованість стосовно мети, наявність функцій, що відповідають останній, прагнення до само-підтримання, самоуправління, внутрішньої організаційності, а також інформаційність та відкритість, що можуть бути обмежені залежно від суб'єктивних та об'єктивних чинників.

Обов'язковою властивістю кожної соціальної системи управ­ління є її функціонування у вигляді двох ніби самостійних, але фактично пов'язаних між собою підсистем, що знаходяться на двох рівнях: управляючому (це і є підсистема.— рівень управ­ління) та керованому (підсистема — рівень виконання). Через функціональний системний зв'язок між обома зазначеними підси­стемами вони утворюють більш масштабну систему, в якій одні з елементів, наприклад мета, можуть перебувати у підсистемі управ­ляючого рівня, а інші, приміром результуючий елемент, перебува­ти у підсистемі виконавського рівня. Наведене стосується у тому числі управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочин­ності, мета якого визначається на управлінському рівні, а резуль­тат у кінцевому підсумку — як результат виконавської діяльності.

Соціальні системи управління, в тому числі та, що стосується антикримінальної діяльності, перебувають внаслідок тісних системних зв'язків у значній залежності від політичної системи, режиму її функціонування. Певною мірою це має цілком зрозуміле пояснення, адже концептуальна доктрина та стратегічна мета системи управління будь-якої соціальної діяльності, у тому числі й антикримінальної, визначається на політичному рівні, наразі у засадах державної політики запобігання та протидії злочинності. Ця політика розуміється у широкому контексті політики ставлення до злочинності, а не лише кримінальної політики. Проте у реалізації цих політичних орієнтирів не може бути політичного забарвлення та підкорення певним політичним

375

Глава 9

інтересам. Політика держави, в тому числі стосовно запобігання та протидії злочинності, реалізується через Конституцію, прийняті у встановленому порядку закони, забезпечення їхнього неухильного виконання та дотримання.

Разом із тим, у країнах недемократичних тоталітарних режимів управління антикримінальною та іншими соціальними видами діяльності здійснюється в інтересах не держави та її народу, а пану­ючого політичного режиму. Зокрема, в Україні командно-адміністративна політична система та її залишки у період після отримання державного суверенітету, які підтримувалися авторитар­ними методами правившого протягом десятиріччя (1994-2004 рр.) режиму, зробили вкрай негативний, а певною мірою і спотворюю­чий вплив стосовно системи управління діяльністю щодо запобіган­ня та протидії злочинності. Зазначене проявилося головним чином у такому:

— підкоренні управління антикримінальною діяльністю і
безпосередньо самої цієї діяльності олігархічним інтересам корум­
пованої та криміналізованої верхівки влади, передусім її лідера,
його політичних сподвижників та залежних від них бізнес-струк-
^ТУР; У результаті в країні розвинувся «вибірковий» підхід до
оцінки злочинів та притягнення злочинців до відповідальності,
через що значна їх частина не отримувала покарання;

— відсутності будь-якої офіційно визначеної державної політи­
ки та стратегії запобігання та протидії злочинності, механізму пуб­
лічної оцінки стану цієї діяльності;

— декларативності та демагогічності управлінських заходів
щодо посилення боротьби зі злочинністю та хабарництвом, байду­
жості та незаінтересованості владних структур у забезпеченні
їхнього виконання, що супроводжувалося безвідповідальністю ви­
конавців, фальшуванням показників реєстрації злочинів та реагу­
вання на них, демонстрацією показних «успіхів» у боротьбі з
ними, особливо у передвиборчі періоди;

— майже повному знеціненні та занедбанні системи запобіган­
ня злочинності, діяльності щодо усунення її чинників та соціаль­
них передумов, наслідком чого стали найвищі в Європі показники
судимості, в тому числі до позбавлення волі, утримання сотень ти­
сяч громадян у колоніях, де не забезпечуються елементарні умови

376