Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

чинності, де системність реалізується через відповідні причинно-наслідкові та інші обумовлюючі зв'язки; 3) предметної діяльності, об'єктом якої є злочинність та обумовлюючі її чинники і яка по­винна складати певну систему, що має на меті перетворення своїх об'єктів, тобто звуження, обмеження дії обумовлюючих чинників і на цій основі скорочення злочинності та зменшення її небезпеки і шкідливих наслідків для суспільства. У наведеному значенні управління антикримінальною діяльністю, утворюючи власну систему, є водночас підсистемою (або надсистемою) для системи прикладної діяльності щодо запобігання та протидії злочинності. Наразі предметом нашого розгляду є система управління анти­кримінальною діяльністю. Як зазначалося, ряд своїх ознак, функцій, принципів, методів, інших елементів, у тому числі прин­ципу системності, цей різновид управління відтворює із загальних властивостей управління загалом та соціального управління зок­рема. До останніх належать:

—об'єктивна необхідність;

—виконання соціальної функції щодо погодження та упоряд­
кування спільної людської діяльності;

—цілеспрямованість, тобто спрямування на досягнення су-
спільно значущих цілей та вирішення пов'язаних з ними завдань;

—усвідомлення управлінської діяльності її виконавцями у
формі соціальних зв'язків свідомо-вольового та організаційного
характеру;

—забезпечення поставленої мети комплексом взаємопов'яза­
них функцій та методів її реалізації;

—системність, яка перетворює цю діяльність у систему;

—регламентування здебільшого нормами права, чим визна­
чається правова компетенція управління та ін.

Інші ознаки, змістовну інтерпретацію та визначеність спеціаль­ної мети, функцій та методів її здійснення, реалізації принципу си­стемності управління діяльністю щодо запобігання та протидії зло­чинності набуває у зв'язку з особливостями цієї діяльності, визна­ченими вище. Інакше кажучи, видова відмінність управління анти­кримінальною діяльністю визначається, насамперед, об'єктом і метою управління. Як зазначалося, спочатку вважалося, що таким об'єктом є сама злочинність (Г. А. Аванесов), у чому проявлялося

373

Глава 9

необгрунтоване ототожнення різних рівнів діяльності: виконавсь­кого та управлінського. О. М. Бандурка та Л. М. Давиденко об'єктом управління визначили органи, організації, службових осіб і громадян, які беруть участь у протидії злочинності, всіх суб'єктів боротьби зі злочинністю та запобігання злочинам¹. Тим самим і тут допускається неточність: суб'єкти виконавського рівня представ­лені у вигляді об'єктів управлінського рівня діяльності. Разом із тим, у науці управління доведено, що управління як особлива соціальна діяльність за своєю метою, функціональним призначен­ням, управлінським впливом, його засобами тощо стосується не ок­ремих елементів виконавської діяльності, в тому числі її суб'єктів, а означеної діяльності в цілому, яка і є об'єктом управління. Звідси об'єктом управління діяльністю щодо запобігання та протидії зло­чинності слід визнати цю антикримінальну діяльність.

Управління зазначеною діяльністю відрізняється і чітко визна­ченою кінцевою (не безпосередньою) метою. Відомо, що всі види соціального управління мають на меті оптимізащіо (удосконален­ня) діяльності, стосовно якої здійснюється управління. Така мета як безпосередня є і в управління антикримінальною діяльністю. Проте стосовно останньої управління завжди має на увазі і посе­редню мету — скорочення злочинності. Без цього будь-які управ­лінські заходи стосовно антикримінальної діяльності втрачають сенс. І навпаки, досягнення реального скорочення злочинності є свідченням того, що управління антикримінальною діяльністю відповідає поставленій перед ним меті.

Наведене дає підстави визначити у загальних рисах, що управ­ління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності е об'єктивно необхідним різновидом соціального управління, який спрямовується на системне упорядкування та підвищення ефек­тивності цієї діяльності, приведення останньої у відповідність з кінцевою метою скорочення злочинності, усунення (нейтралізації) її чинників.

Таким чином, наведений різновид управління спрямовується на системне упорядкування діяльності, яка є його об'єктом. Досяг-

¹ Бандурка А. М., Давиденко Л. М. ПрсстуІІІюсть в Украйно: причини й противодсйствис: Монография. — Харьков: Основа, 2003. — С. 117.

374