чинності, де системність реалізується через відповідні причинно-наслідкові та інші обумовлюючі зв'язки; 3) предметної діяльності, об'єктом якої є злочинність та обумовлюючі її чинники і яка повинна складати певну систему, що має на меті перетворення своїх об'єктів, тобто звуження, обмеження дії обумовлюючих чинників і на цій основі скорочення злочинності та зменшення її небезпеки і шкідливих наслідків для суспільства. У наведеному значенні управління антикримінальною діяльністю, утворюючи власну систему, є водночас підсистемою (або надсистемою) для системи прикладної діяльності щодо запобігання та протидії злочинності. Наразі предметом нашого розгляду є система управління антикримінальною діяльністю. Як зазначалося, ряд своїх ознак, функцій, принципів, методів, інших елементів, у тому числі принципу системності, цей різновид управління відтворює із загальних властивостей управління загалом та соціального управління зокрема. До останніх належать:
—об'єктивна необхідність;
—виконання соціальної функції щодо погодження та упоряд
кування спільної людської діяльності;
—цілеспрямованість, тобто спрямування на досягнення су-
спільно значущих цілей та вирішення пов'язаних з ними завдань;
—усвідомлення управлінської діяльності її виконавцями у
формі соціальних зв'язків свідомо-вольового та організаційного
характеру;
—забезпечення поставленої мети комплексом взаємопов'яза
них функцій та методів її реалізації;
—системність, яка перетворює цю діяльність у систему;
—регламентування здебільшого нормами права, чим визна
чається правова компетенція управління та ін.
Інші ознаки, змістовну інтерпретацію та визначеність спеціальної мети, функцій та методів її здійснення, реалізації принципу системності управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності набуває у зв'язку з особливостями цієї діяльності, визначеними вище. Інакше кажучи, видова відмінність управління антикримінальною діяльністю визначається, насамперед, об'єктом і метою управління. Як зазначалося, спочатку вважалося, що таким об'єктом є сама злочинність (Г. А. Аванесов), у чому проявлялося
373
Глава 9
необгрунтоване ототожнення різних рівнів діяльності: виконавського та управлінського. О. М. Бандурка та Л. М. Давиденко об'єктом управління визначили органи, організації, службових осіб і громадян, які беруть участь у протидії злочинності, всіх суб'єктів боротьби зі злочинністю та запобігання злочинам1. Тим самим і тут допускається неточність: суб'єкти виконавського рівня представлені у вигляді об'єктів управлінського рівня діяльності. Разом із тим, у науці управління доведено, що управління як особлива соціальна діяльність за своєю метою, функціональним призначенням, управлінським впливом, його засобами тощо стосується не окремих елементів виконавської діяльності, в тому числі її суб'єктів, а означеної діяльності в цілому, яка і є об'єктом управління. Звідси об'єктом управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності слід визнати цю антикримінальну діяльність.
Управління зазначеною діяльністю відрізняється і чітко визначеною кінцевою (не безпосередньою) метою. Відомо, що всі види соціального управління мають на меті оптимізащіо (удосконалення) діяльності, стосовно якої здійснюється управління. Така мета як безпосередня є і в управління антикримінальною діяльністю. Проте стосовно останньої управління завжди має на увазі і посередню мету — скорочення злочинності. Без цього будь-які управлінські заходи стосовно антикримінальної діяльності втрачають сенс. І навпаки, досягнення реального скорочення злочинності є свідченням того, що управління антикримінальною діяльністю відповідає поставленій перед ним меті.
Наведене дає підстави визначити у загальних рисах, що управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності е об'єктивно необхідним різновидом соціального управління, який спрямовується на системне упорядкування та підвищення ефективності цієї діяльності, приведення останньої у відповідність з кінцевою метою скорочення злочинності, усунення (нейтралізації) її чинників.
Таким чином, наведений різновид управління спрямовується на системне упорядкування діяльності, яка є його об'єктом. Досяг-
1 Бандурка А. М., Давиденко Л. М. ПрсстуІІІюсть в Украйно: причини й противодсйствис: Монография. — Харьков: Основа, 2003. — С. 117.
374
