Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

У зв'язку з розглядом питання щодо об'єкта управління соціальною діяльністю, яка чинить вплив на злочинність, потрібно визначитися термінологічно стосовно цього впливу. Відомо, що і в науці, особливо у практичній діяльності, та й у за­конодавстві радянського періоду для позначення цього впливу тривалий час широко застосовувався та й нині ще інколи викори­стовується термін «боротьба», відповідно — «боротьба зі зло­чинністю». Вживалися, в основному у публіцистичному або політичному аспектах, й інші терміни «реагування на зло­чинність»: «війна» зі злочинністю, «викорінення», «подолання» злочинності. В останні роки у цьому значенні пропонувалося вживати термін «контроль» за злочинністю. Проте ця пропозиція не мала переконливого кримінологічного обґрунтування¹, а в уп­равлінському аспекті зводила управління лише до однієї його функції — контролюючої.

На наш погляд, термін «боротьба» не є вдалим для визначення, тим більше у кримінологічному аспекті, діяльності суспільства щодо реагування на злочинність. З енциклопедичних видань відо­мо, що термін «боротьба» відображає протиборство (військове, спортивне, політичне), у процесі якого одна зі сторін боротьби стає переможцем, інша — переможеною, а в біології (боротьба за існування) одна — виживає, інша — гине. Цими результатами і закінчується будь-яка боротьба. Нічого подібного згідно із сучасним знанням не можна сказати про злочинність. Навряд чи коли-небудь вона буде повною мірою ліквідована, «викорінена», подолана. Та й функціонально термін «боротьба» не розкриває сутності діяльності, яку суспільство та держава ведуть щодо зло­чинності, а саме щодо запобігання та протидії останній, спрямову­ючи зусилля на скорочення кількості злочинних проявів, змен­шення їх суспільної небезпечності та шкідливості наслідків від них. Тому вважаємо, що діяльність, яка є об'єктом управління у сфері, що розглядається, потрібно окреслювати функціями за­побігання та протидії злочинності.

¹ Один із прихильників вбачати суттєву новизну у терміні «контроль» за злочинністю виз­нав, що зрештою мова йде про заміну у такий спосіб терміна «боротьба» іншою назвою (Литвак О. М. Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект). — Авторсф. дис.... д-ра юрид. наук. - X., 2002. - С. 8).

367

Глава 9

Останнім часом у працях відомих кримінологів, зокрема Росії, термін «боротьба» став вживатися поряд із терміном «стратегія», вбачаючи, що останній визначає «мистецтво боротьби» та може за­стосовуватися, коли на злочинність здійснюється системний вплив¹. Ознака системності є дуже важливою для визначення уп­равління у сфері запобігання та протидії злочинності; про неї ще йтиметься далі. Підтримуючи застосування терміна «стратегія» у наведеному контексті, В. М. Кудрявцев вважає його більш змістовним, ніж «боротьба», але у подальшому вживає не замість останнього, а поряд із ним — «стратегія боротьби»².1 це не випад­ково, тому що «стратегія» — це не замінник предметної діяльності, яку звично називають «боротьбою». Стратегія — це кращий спосіб ведення боротьби, більш досконалий, професійний, на рівні ми­стецтва. Тобто стратегія стосується іншого рівня діяльності — не предметної, а управлінської, і наразі є стратегією управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

Продовжуючи розгляд проблеми цього різновиду соціального управління, відзначимо, що після ЇЇ постановки понад чверть століття тому Г. А. Аванесовим вона, на жаль, не отримала подаль­шого фундаментального розвитку кримінологами ні за часів Радянського Союзу, ні після його розпаду (принаймні криміноло­гами України). Слід відзначити, що проблем управління діяль­ністю у сфері протидії злочинності за цей час торкалися фахівці інших галузей наук кримінально-правового циклу, зокрема кримі­налісти та процесуалісти. Визначний вітчизняний криміналіст Р. С. Бєлкін, розглядаючи на доктринальному рівні конструкцію запропонованої ним комплексної «загальної теорії боротьби зі злочинністю», включив до спеціальної частини останньої «прин­ципи формування комплексів заходів боротьби зі злочинністю», який відніс до компетенції теорії управління. До її предмета у взаємодії з іншими теоріями він відніс також форми застосування комплексних заходів боротьби зі злочинністю, прогнозування та­ких заходів та результатів їх застосування і реалізації прогнозів¹.

¹ Кримипология / Под рсд. А. Й. Долговой. — М., 2001. — С. 27, 416.

² Кудрявцев В, Н. Стратегии борьбьі с нрсстуїшостью. — М., 2003. — С. 38.

368