Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

проживання, невпинно зростає захворюваність, рецидив зло­чинів;

—відстороненні інституцій громадянського суспільства від кон­
тролю за управлінням антикримінальною діяльністю, нехтуванні
громадською думкою щодо фактичного стану останньої, реальної
захищеності громадян від злочинних посягань, захисту їхніх прав і
свобод, у тому числі від сваволі правоохоронців та чиновництва;

—умисному штучному дозуванні та закритості інформації про
стан злочинності, реальної діяльності щодо боротьби з нею, відсут­
ності справжньої уваги до удосконалення системи управління
цими процесами, теоретичного розроблення відповідних проблем,
передусім кримінологічної складової останніх, яка розкриває їхню
сутність та недоліки.

У сучасній українській кримінології ці проблеми не розробля­лися, а поодинокі публікації, де побіжно вони розглядалися, не да­ють повного уявлення про ці проблеми та містять сумнівні поло­ження не лише щодо об'єкта, а й щодо системи управління (такою визнається система його суб'єктів), форм управлінського впливу, ототожнення його стадій та елементів, стадій і функцій тощо¹.

За цих умов проблема управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності потребує нового системного викладення, в тому числі визначегіня через призму видової особливості його цілей, функцій, принципів, методів, механізму безпосередньо управлінсько­ го процесу в цілому, а також заходів забезпечення останнього. Межі параграфу глави та, загалом, цільове кримінологічне призначення Курсу не дають можливості розглянути всі названі та інші питан­ня системи управління антикримінальною діяльністю. Наше завдання полягає у висвітленні кримінологічної складової цієї си­стеми, в тому числі більш предметне — кримінологічних засобів її забезпечення. Проте реалізація цього завдання вимагає поперед­ньо, хоча б коротко, розглянути функції управління, його стадії, управлінські засоби, що використовуються на цих стадіях, у тому числі кримінологічні засоби.

Серед багатьох варіантів розуміння терміна «функція» більш прийнятним для різновиду соціального управління, який є пред-

¹ Бандурка А. М., Давьіденко Л. М. Прсстуїшость в Украйно: причини й противодсйствие: Монография. - Харьков: Основа, 2003. - С. 117-118.

377

Глава 9

метом нашого розгляду, є його визначення в якості «призначення» та спрямування ним діяльності згідно з цим призначенням. У теорії управління існує багато різних класифікацій функцій останнього, кожна з яких виокремлює їхні певні ознаки. Так, за найзагальнішої диференціації груп основних функцій управління, крім технічних, фінансових та інших, виділяють функції адміністрування, що ма­ють своїм предметом передбачення, організацію, розпорядництво, погодження, контроль¹. Через значний обсяг функцій адміністру­вання інколи вважається, що саме ними і обмежуються функції управління. Останні, як правило, поділяють на загальні, які прита­манні будь-якій системі управління, та особливі або безпосередні, що призначені лише для певної конкретної управлінської системи згідно з її специфічними об'єктом та метою впливу. На відміну від перших, які мають назву функції управління, другі часто іменують функціями системи управління. Згідно з цим є підстави, крім загальних функцій управління, до яких належать аналіз, прогнозу­вання, планування, організація, регулювання, контроль, визначи­ти особливі функції системи управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності. Не претендуючи на закін­ченість наступної класифікації зазначених функцій і вбачаючи, насамперед, їхню кримінологічну складову, можна визначити, що призначення особливих функцій системи управління вказаним різновидом діяльності полягає у забезпеченні:

— її відповідності державній політиці у сфері протидії злочин­
ності, а також концептуально обґрунтованій стратегії цієї протидії;

— її інформаційної, передусім інформаційно-кримінологічної,
обґрунтованості на засадах сучасних теорій кримінології та інфор­
матизації;

— її досконалого правового регулювання згідно з завданнями
Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України
передусім щодо охорони прав і свобод людини і громадянина, а та­
кож щодо правових засобів управління цією діяльністю;

— наповнення загальних функцій управління, насамперед
підготовчих (пізнавально-програмуючих²) — інформаційно-аналі-

¹                 Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія: Навч. Ітосіб. / Уиоряд. І. О. Слєіюв;
пер. з рос. - К., 1993. - С. 140.

²                 Плішкіп В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ. — К., 1999. — С. 91.

378