Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

вказаного різновиду управління у їх кримінологічній інтерпре­тації з тим, щоб на підставі цього визначити, а у наступному й роз­глянути кримінологічні засоби його забезпечення.

Управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочин­ності (далі з метою скорочення-управління антикримінальною діяльністю) як окремий різновид управління загалом та соціально­го управління зокрема знаходиться з двома останніми у співвідно­шенні, що визначається діалектичним зв'язком філософських кате­горій «загального», «особливого», «окремого». Цим обумов­люється відтворення в управлінні антикримінальною діяльністю, як «окремого», низки ознак, функцій, принципів, елементів управління в цілому («загального») та соціального управління («особливого»). Разом із тим, як «окреме» управління анти­кримінальною діяльністю має суттєві особливості, що в першу чер­гу пов'язані з особливостями цієї діяльності, стосовно якої здійснюється управління.

Особливості антикримінальної діяльності визначаються таким:

— її основна функція полягає не у сприянні, підтримці, стиму­
люванні відповідних соціальних процесів, як це характерно для
переважної більшості різновидів соціальної діяльності, а у про­
тидії суспільне неприйнятній та небезпечній кримінальній актив­
ності окремої частини суспільства, яка суперечить його інтересам
та спричиняє йому велику шкоду;

— велика шкода для суспільства кримінальної активності, що
посягає на основи його життєдіяльності, а звідси й цінність
антикримінальної діяльності, значно зростають через те, що зло­
чинність обумовлюється на загальносоціальному рівні багатьма
прогалинами, суперечностями, недоглядами і навіть кризовими
явищами у вирішенні низки корінних соціальних проблем; на їх
вирішення у суспільства, зокрема у сучасного українського
суспільства, передусім відсутні потрібні можливості, насамперед
кошти, а також значною мірою і політична воля, тому антикримі-
нальна діяльність відчуває постійний брак уваги і коштів, вимуше­
на обмежуватися в основному стратегіями стримування злочин­
ності, а не її упередження та обмеження обумовлюючих її впливів;

— незважаючи на обмежені можливості, антикримінальна
діяльність потребує оптимізації, у тому числі вдосконалення орга-

371

Глава 9

нізаційно-управлінських засад, які значною мірою не потребують дуже великих асигнувань, а залежать від уваги до запровадження наукових основ управління, передусім інформаційно-аналітичних, прогностичних, обґрунтування управлінських рішень, їх плану­вання, контролю за виконанням;

—антикримінальна діяльність є переважно унормованою, в то­
му числі актами законодавства; неухильне дотримання їх є
обов'язковою визначальною вимогою та умовою цієї діяльності,
що окреслює значну роль права в управлінні нею; у царині
співвідношення «право — управління» першорядне місце у зазна­
ченій діяльності має займати неухильне дотримання та забезпе­
чення конституційних прав і свобод людини і громадянина; ос­
таннім обумовлюється гуманістичне, цивілізаційне спрямування як
антикримінальної діяльності, так і управління нею;

—антикримінальна діяльність є винятково важливою суспіль­
ною діяльністю, яка пов'язана із задоволенням глибинних інте­
ресів суспільства, і тому вона сама, а також управління нею, потре­
бують політичного визначення як частини загальнодержавної
політики та стратегії, а це обумовлює потребу розроблення їх
науково обґрунтованої доктрини (концепції), що має охоплювати
не лише стратегії та основи тактики здійснення цієї діяльності та
управління нею, а й передбачати всіляке ресурсне (правове, інфор­
маційне, кадрове, матеріальне, науково-методичне, включаючи
кримінологічне, тощо) забезпечення, в тому числі формування мо­
рально-психологічної підтримки цієї діяльності з боку громадянсь­
кого суспільства.

Все наведене обумовлює необхідність розроблення проблем ан­тикримінальної діяльності у вигляді системного впливу як на са­му злочинність, так і на обумовлюючі її чинники, що є підґрунтям та умовою підняття управління цією діяльністю на рівень загаль­ нодержавної стратегії. Таким чином, загальноохоплюючою озна­кою управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочин­ності має стати її системність. Визначення та реалізація вимоги системності щодо зазначеного різновиду управління потребує по­переднього виявлення та визначення системних зв'язків на трьох рівнях: 1) самої злочинності, де ці зв'язки здебільшого мають вигляд статистичних закономірностей; 2) детермінації зло-

372