Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

£ 2. Види та функціональне призначення

кримінологічних засобів забезпечення управління

діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності

Види кримінологічних засобів та їхнє функціональне призна­чення стосовно управління діяльністю щодо запобігання та про­тидії злочинності доцільно розглянути за стадіями управлінського процесу, на яких вони використовуються.

І. Стадія визначення мети системи управління вказаним різ­новидом діяльності. Мета системи управління та керованої нею діяльності щодо запобігання та протидії злочинності визначається у таких джерелах:

—політика держави щодо запобігання та протидії злочинності;

—стратегія управління щодо зазначеної діяльності та самої
діяльності, яка визначається згідно з зазначеною державною полі­
тикою;

—акти законодавства, передусім укази Президента, у тому числі
щодо рішень Ради національної безпеки і оборони, постанови
Кабінету Міністрів, а також управлінські документи центральних
органів виконавчої влади, Генеральної прокуратури, СБУ, де визна­
чаються завдання щодо зазначеної антикримінальної діяльності.

Інколи виникає питання щодо належності цієї стадії до системи управління названої діяльності або повністю чи частково до інших управлінських систем, наприклад, управління політичними про­цесами чи політичного управління, правової системи або системи правового регулювання антикримінальної діяльності. За своєю предметною спрямованістю стадія визначення мети управління зазначеною діяльністю, очевидно, не може не належати до його си­стеми. Разом із тим, політика стосовно запобігання та протидії злочинності, безперечно, є частиною державної політики в цілому, формою політичного управління та елементом його системи. Так само акти законодавства, що визначають завдання антикриміналь­ної діяльності, є одночасно елементами системи управління нею і системи її правового регулювання. Тут має місце явище, яке в теорії систем називають перехрещенням систем, коли певні еле­менти однієї системи, скажімо управління діяльністю, є одночасно підсистемою іншої системи, наприклад системи її правового регу­лювання і навпаки.

381

Глава 9

До кримінологічних засобів на цій стадії слід віднести:

1. Кримінологічні обґрунтування державної політики щодо

запобігання та протидії злочинності, які, на нашу думку, мають

містити:

— кримінологічні висновки для формування політичної оцінки
кримінологічної ситуації, стану та тенденцій зміни поширеності та
суспільної небезпечності злочинності, ефективності зусиль держа­
ви в особі органів державної влади, а також громадянських інсти­
туцій у сфері забезпечення запобігання та протидії злочинності;

— кримінологічні рекомендації стосовно визначення держав­
них пріоритетів у зазначеній сфері, політичної мети та основних
завдань щодо поліпшення кримінологічної ситуації, вибору стра­
тегії їхньої реалізації. Залежно від форми визначення вказаного
різновиду державної політики та рівня її офіційного схвалення, у
ній можуть бути й інші диференційовані напрями, структурні ча­
стини. Очевидно, кожна з них потребуватиме кримінологічного
обґрунтування. У зв'язку з останньою обставиною іноді пропо­
нується розроблення та схвалення окремо кримінологічної
політики або її складової — кримінальної політики, яка часто
спрощено розглядається лише як політика призначення покарань.
З цією пропозицією не можна погодитися. У сфері протидії зло­
чинності тісно пов'язані та багато в чому взаємозалежні проблеми
правильного розуміння сутності і природи злочинності, реагуван­
ня на неї, застосування кримінальної відповідальності та покаран­
ня, перевиховання та ресоціалізації осіб, до яких воно застосоване,
запобігання злочинним проявам, забезпечення безпеки від зло­
чинності, захисту прав і свобод людини і громадянина від кримі­
нальних посягань, відшкодування шкоди від них, захисту і допо­
моги потерпілим взагалі та ін. Не всі зазначені проблеми є чисто
кримінологічними. Певною, іноді значною, мірою вони належать
до кримінально-правових, кримінально-процесуальних, криміна­
льно-виконавчих. Разом із тим, очевидно, що вони тією чи іншою
мірою потребують кримінологічного обґрунтування, яке щодо
визначення державної політики стосовно кримінальної активності
є кримінологічним засобом.

Зі спрямованістю цього різновиду державної політики на про­тидію кримінальній активності, очевидно, може бути пов'язана і

382