Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

Відомий український криміналіст В. С. Зеленецький, розвиваючи загальну теорію боротьби зі злочинністю, відніс до її предмета окремим комплексним елементом міждисциплінарного розділу організацію праці й управління у сфері боротьби зі злочинністю, включивши до нього складові елементи організаторської роботи, а також основні питання науки управління (про сутність, суб'єкти, об'єкти, види функцій, форми і методи управління, управлінські рішення, прогнозування, різнопланове забезпечення тощо) стосовно сфери боротьби зі злочинністю². Таким чином, управ­лінська тематика у сфері протидії злочинності тут визначена більш розгорнуто, але лише на рівні загальної теорії цієї діяль­ності, не торкаючись управлінських проблем окремих її основних напрямів, зокрема запобігання злочинності, а також змістовно не розкрита. У такий спосіб ця тематика представлена й у запропоно­ваній зазначеним автором Програмі курсу «Загальна теорія боротьби зі злочинністю», зокрема у її темі 28³.

Управлінська тематика щодо сфери запобігання та протидії злочинності розвивалася головним чином у руслі розгляду проблем управління правоохоронною діяльністю, передусім органів внутрішніх справ. У цьому напрямі, у тому числі в Україні, написано чимало монографій, видано підручники, захищено ди­сертації, у відомчих вищих навчальних закладах створено на­вчальну дисципліну і спеціалізовані кафедри, а останнім часом і Академію управління МВС. Проте розроблення зазначеної «галу­зево-правоохоронної» управлінської тематики відбувалося голо­вним чином через перенесення у сферу управління діяльністю органів внутрішніх справ загальних положень, схем і понять науки управління, передусім щодо соціального управління, а також через відповідну галузеву інтерпретацію останніх. За такого підходу залишилися фактично не розкритими суттєві особливості управління, що обумовлюються специфічним змістом окремих напрямів діяльності органів внутрішніх справ, зокрема у сфері

¹ Белкин Р. С. Курс советской кримиїїалистики. — М., 1977. — Т. 1: Обідая тсория советской
кримиїїалистики. — С. 73-74.

² Зсленецкий В. С. Обіцая теория борьбьі с преступпостью. — Харьков: Основа, 1994. — С. 86.

³ Там само. - С. 304.

369

Глава 9

запобігання і протидії злочинності. Адже за цим напрямом діяльність органів внутрішніх справ суттєво відрізняється від, скажімо, забезпечення громадського порядку чи безпеки руху на транспорті. Проте скільки нам відомо з опублікованих праць, на­укова розробка специфіки управління за окремими напрямами діяльності правоохоронних органів, зокрема у сфері запобігання та протидії злочинності, в Україні не велася. Заповнити цю прога­лину мали не лише фахівці з науки управління, а очевидно, й кримінологи, можливо, через спільну творчу співпрацю, але цього не сталося.

Деяким винятком із наведеного висновку має бути визнана опублікована у 2003 р. монографія О. М. Бандурки та Л. М. Дави-денка «Преступность в Украине: причини й противостояние», в якій окремий розділ відведено розгляду деяких питань, які можуть, на думку авторів, скласти основу управління у сфері боротьби зі злочинністю, а також висвітленню окремих напрямів (стадій) його здійснення. При цьому, розглядаючи питання управління, автори зводять його до «організаційного забезпечен­ня» (у такий спосіб названий і розділ монографії), хоча останнє, як відомо, є лише частиною (однією з функцій) управління¹. Також тут пропонується ширше розуміння управління у сфері боротьби зі злочинністю («організаційний, методичний та інший вплив си­стеми (підсистеми) управління на управляючу систему (підсисте­му) з метою оптимізації цієї підсистеми та підвищення ефективно­сті її діяльності»²), що відтворює загальну абстракцію поняття уп­равління, але не розкриває його специфіку щодо діяльності у сфері боротьби зі злочинністю. Є у названій праці й деякі інші спірні положення, яких доцільно торкнутися під час подальшого розгляду системи управління діяльністю щодо запобігання та про­тидії злочинності. До цього ми зараз і перейдемо. При цьому автор Курсу не ставить перед собою завдання системно викласти закінчену теорію названого різновиду соціального управління. Наша мета вужча — окреслити основні ознаки, поняття та систему

¹ Бандурка А. М., Давиденко Л. М. Престумность в Украипс: причини й противодействис:
Моїюграфия. — Харьков: Основа, 2003. — С. 116.

² Там само. — С. 117.

370