Теорія запобігання злочинності

ділів і виконавців; 2) покладення функцій запобіжної діяльності на всі підрозділи поряд із виконанням інших функцій. У період діяль­ності органів внутрішніх справ у 70-х — на початку 80-х років XX ст. у їхній структурі була утворена та діяла окрема служба профілактики, основу якої становили інспектори профілактики та дільничні інспектори. На етапі зламу багатьох напращовань систе­ми органів внутрішніх справ, що цілеспрямовано проводився у 1983-1985 рр. тодішнім міністром В. В. Федорчуком, цю службу було ліквідовано на підставі того, що профілактикою мають займа­тися всі служби. А всі — це значить персонально і відповідально — ніхто. За радянських часів після відставки В. В. Федорчука службу профілактики не було відновлено. І в суверенній Україні прийнято другий підхід, коли функції профілактики покладено на всі служ­би поряд із виконанням ними інших службових обов'язків. Значне навантаження основною профільною діяльністю, показники якої визначають оцінку роботи, серед яких не передбачено показників запобігання злочинам, неконкретизовані обов'язки та відсутність спросу за здійснення цієї діяльності призвели до її значного послаблення, фактично — до розвалу. Крім того, в країні діяльність щодо запобігання злочинності фактично покладається лише на органи внутрішніх справ, а в них ця робота професійно не організо­вана. Через знеособлення діяльності щодо запобігання злочинності і фактично її недооцінку знизився рівень навчання особового скла­ду з запобіжної тематики, його навчально-методичне забезпечення, передусім методичними рекомендаціями. У цілому професійний рівень цієї діяльності значно знизився порівняно з періодом 70-80 років XX ст.

Інформаційне забезпечення запобіжної діяльності знаходить­ся на низькому рівні. Потрібна для забезпечення цієї діяльності інформація, передусім про причини, умови, інші детермінанти злочинності, окремих ЇЇ видів, відсутня, через що вона не піддається аналізу і не враховується при розробці та здійсненні заходів щодо удосконалення організації запобігання злочинності.

Ще у 1999 р. до Кабінету Міністрів України Академією право­вих наук було подано наукові розробки щодо причин і умов деяких видів злочинності з пропонуванням розроблення наукових засад створення Державної автоматизованої системи кримінологічної

363

Глава 8

інформації (ДАСКІ), яка мала містити інформацію про причини й умови злочинності, тенденції їх зміни. Але пропозиції не були підтримані в основному з посиланням на відсутність фінансових можливостей та складність отримати наявну статистичну інфор­мацію від різних відомств. Тому ДАСКІ досі не створено.

Управлінські документи в галузі діяльності щодо запобігання та протидії злочинності, у тому числі плани і програми профілактики останньої періодично приймаються Кабінетом Міністрів та інши­ми органами державної виконавчої влади. Але з багатьох пунктів їх виконання «паперове», тобто формальне. Майже за 5 років здійснення останньої Програми профілактики злочинності мало що змінилося стосовно рівня запобіжної діяльності і її результатів.

Координація запобіжної роботи дуже слабка. Обласні, міські та районні держадміністрації цією ділянкою роботи займаються не систематично, у різних регіонах по-різному, але в цілому неза­довільно. До цієї важливої державної справи немає необхідної ува­ги, передусім з боку перших керівників органів влади.

Контроль виконання планів і програм профілактики злочин­ності в основному обмежується поданням інформацій, які навчи­лися писати, а дійсні результати цієї діяльності, особливо ЇЇ індивідуально-запобіжного напряму, мізерні. Про недостатність правового, передусім законодавчого, забезпечення діяльності щодо запобігання злочинності детально йшлося у § 2 глави. Матеріально-ресурсне забезпечення запобіжної діяльності зага­лом не відповідає потребам. Таким чином, можна зробити загаль­ний висновок про те, що діяльність щодо запобігання злочинності та злочинним проявам у сучасній Україні належним чином не забез­печується.

Рекомендована література

1. Конституція України — основа реформування суспільства. — X., 1996.

2. Кримінологія. Загальна та Особлива частини: Підруч. / За ред.
І. М. Даньшина. - X., 2003.

3. Теоретические основьі предупреждения преступности. — М., 1977.

4. Кудрявцев В. Н. Стратегии борьбьі с преступностью. — М., 2003.   •<••

5. Кримінологія: Учеб. / Под ред. Г. А. Аванесова. — 3-є изд. перераб..и

дон. - М., 2005.

364

Глава 9