Умови та механізм злочинного прояву

пально-етичних оцінок, демонстративно-корисливих проявів, без­пардонного нехтування правилами та нормами, зокрема, щодо сплати податків, отримання урядових гарантій, пільгових кредитів, проведення приватизаційних конкурсів, розпорядження акціями інших власників тощо, виокремлюються деякі загальні тенденції у криміногенне- та кримінально-мотиваційній сферах: значно знизилася питома вага «імпульсивності», випадковості, спонтанності у мотивації злочинних проявів. На зміну їй прийшла здебільшого добре продумана, спланована, організована злочинна діяльність. Корисливо-насильницькі прояви, у тому числі такі не­безпечні, як вбивства, бандитизм, вимагання, як правило, змінили свою мотивацію з особистісної на сторонню, замовлену в інтересах крупного бізнесу, посадовців, які поєднують бізнес, часто замаско­ваний, із виконанням владних, управлінських обов'язків, функцій держави, повноважень державних службовців. Зрозуміло, що зазначені трансформації мотивації та самої злочинної діяльності забезпечуються іншими новими умовами. Передусім прикриттям, так званим «кришуванням», яке створюють для злочинців у бізнесі правоохоронні та інші владні структури, та яке ґрунтується на корупційних зв'язках і відносинах. Останні виявляються у формі залучення можновладців до розподілу акцій, прибутку, а підприємців, — до покриття витрат на забезпечуючі «охоронні» за­ходи, а також до збору «данини» для відверто кримінальних структур. Ці нові умови, зв'язки потрібно постійно вивчати, вияв­ляти та припиняти у процесі практичної діяльності, що становить важливу передумову протидії сучасній злочинності. Невипадково, однією з основних вимог «помаранчевої революції» до нової влади було роз'єднання, відділення влади від бізнесу, тим більше непро­зорого та позаконкурентного. На жаль, протягом тривалого часу Ця вимога фактично не реалізується. Про необхідні конкретні шляхи у цьому напрямі докладніше йтиметься у главах Книги 2 Курсу.

Окремо розглянемо вплив на формування криміногенної та кримінальної мотивації злочинної групи. Тут слід виокремити ряд особливих процесів і умов. Загальною особливістю впливу злочинної групи є, на відміну від інших соціальних груп, його майже виключна криміногенність. Якщо інші групи, поряд із

297

Глава 7

впливом окремих їхніх учасників на формування криміногенної орієнтації та мотивації, здійснюють також інший соціальний вплив, у тому числі у деяких сферах і відносинах — суспільне прийнятний, то злочинна група рідко коли може здійснювати та­кого роду вплив. Навіть якщо під впливом групи формується згур­тованість, взаємна підтримка, допомога та інші колективістські риси, в їхній основі все одно лежать мотиви забезпечення зазначе­ними засобами злочинної діяльності.

У злочинній групі відзначається підвищений вплив процесів ідентифікації, співвідношень особи з лідером або іншим «автори­тетним» членом групи за рахунок, головним чином, засвоєння мо­тивів його поведінки. Дослідження показують, що інтенсивність злочинної орієнтації та ідентифікації різна у злочинців різної мо­тиваційної спрямованості, зокрема, вона менш помітна та значуща в осіб, які вчиняють насильницькі злочини.

Мотивуюча роль злочинної групи залежить від характеру міжособової взаємодії у ній. На відміну від інших соціальних груп, у злочинних групах частіше мають місце, хоч і ззовні маскуються, конфліктність, агресивність, ворожнеча, які часто призводять до насильницьких злочинів і знижують мотиваційний потенціал цих груп. З іншого боку, характерним для цих груп є переплетення зло­чинної діяльності з дружніми, нерідко інтимними, родинними або службовими відносинами, що підвищує їхню мотиваційну спроможність. Вплив злочинної групи на криміногенну мотивацію особливо помітний, коли особа цінує свою належність до групи або прагне стати її членом. Мотиви набуття авторитету, престижу, наслідування прикладу нерідко переміщуються на саму діяль­ність — показати свою силу, сміливість, жорстокість. Особливо це характерно для злочинних груп підлітків. Особа ніби відчуває не­впевненість у груповому ставленні до неї, «груповій довірі» і з цих мотивів може вчинити будь-який злочин, який навіть не обумовле­ний домінуючими мотивами особи. Відзначається, що подібна кримінальна мотивація може формуватися не лише у «кандидатів» до групи або початківців у ній, а й у лідерів, «авторитетів», щоб зайвий раз продемонструвати або зміцнити свій статус у групі.

Якщо криміногенний вплив групи у тих чи інших елементах, сферах, особливостях суперечить домінуючим мотиваційним тен-

298