Умови та механізм злочинного прояву

може бути ідентифікація з роллю, її вимогами або відлучення від неї)- На думку прихильників пояснення криміногенної мотивації з позиції теорії соціальних ролей, зазначена мотивація поро­джується у разі, коли особа не знає, не усвідомлює свою роль (здебільшого цим мотивуються необережні злочини), коли вона не знаходить правомірного виходу із суперечності ролей («рольо­вого конфлікту») та у разі відчуження від ролі. Останнє продукує злочинні прояви: як осмислені результати відчуження, так і емо­ційно-експресивного, агресивного характеру («рольовий бунт»). За цим механізмом може мотивуватися хуліганство, побутова жорстокість, агресивність стосовно тих, хто уособлює соціальну роль та ін.

Отже, з огляду на теорію ролей, злочин є результатом певного акту взаємодії соціальних відносин та зв'язків особи, які визнача­ються її соціальними ролями. Слід зазначити, що ідея прямого зве­дення особи до сукупності «ролей», запрограмованих їй у суспільних відносинах, піддається небезпідставній критиці у пси­хологів, дехто називає ЇЇ навіть «жахливою» через намагання пов'язати особу із запрограмованою для неї поведінкою¹.

На формування криміногенної мотивації, крім різних форм та проявів способу життя, у тому числі різних соціальних груп та соціальний ролей, вплив справляють і деякі інші явища соціальної дійсності, які не охоплюються названими поняттями. До таких явищ належить, зокрема, конкретна життєва ситуація.

У криміналістиці, кримінальному праві та процесі утвердився підхід, згідно з яким конкретна життєва ситуація розглядається стосовно обставин та умов лише самого вчинення злочину та періоду, що безпосередньо передував йому. У кримінології існує думка, що вказаний підхід до визначення конкретної життєвої си­туації є вузьким. На відміну від нього, для кримінолога становить інтерес конкретна життєва ситуація, в якій у кожний період відбувалося формування антисуспільної спрямованості особис­тості, її поглиблення, набуття нею суспільна небезпечних ознак, криміногенної орієнтації та мотивації, перетворення останньої на кримінальну та, зрештою, у мотив вчинення злочину. Характерис-

¹ ЛеонтьевА. Н. Зазнач, праця. - С. 170-171.

ЗОЇ

Глава 7

тика суспільного середовища, за умов та під впливом якого відбу­валися ці процеси, не дає відповіді на питання, в якій саме ситу­ації, за яких конкретних обставин вони здійснювалися та яким чином обставини впливали на розвиток криміногенних рис особи. Відомо багато прикладів, коли в одному й тому самому середо­вищі, скажімо сім'ї, виробничому колективі, групі дозвілля тощо, вплив криміногенного характеру та його джерело суттєво зміню­валися залежно від конкретних обставин часу, умов здійснення, наявності та активності джерел антикриміногенного змісту і бага­тьох інших обставин, що іменуються ситуацією. Тому інтерес кримінології до вивчення та врахування впливу конкретної життєвої ситуації на названі вище процеси розвитку криміноген­них рис особи та середовища цілком виправданий. Підхід до роз­гляду конкретної життєвої ситуації здійснення всіх зазначених процесів називають широким на відміну від вузького. У широкому значенні поняття конкретної життєвої ситуації охоплює конкретні життєві обставини на всіх етапах формування особистості, набут­тя нею певної спрямованості, у тому числі антисуспільної, виділенні мотиваційних орієнтацій, тенденцій та відповідних діяльнісних проявів. Очевидно, можна виділити конкретну життєву ситуацію, в якій за її участю відбувається формування криміногенної орієнтації та мотивації, кримінальної мотивації та прийняття рішення про вчинення злочину. Окремий зміст і зна­чення має конкретна ситуація реалізації цього рішення, тобто си­туація безпосереднього вчинення злочину. В усіх цих моментах конкретна ситуація, її складові, взаємодія між ними, сприйняття їх особою є різними, залежними від набору та стану обставин, умов, які її визначають в якомусь конкретному місці, у конкретний час. Загальне розуміння ситуації як «обставин життя людини» без кон­кретизації цих обставин і їх ролі не відбиває її сутнісного змісту і наближає до ототожнення з поняттям способу життя.

Виходячи з різного розуміння конкретної життєвої ситуації
(широкого та вузького), недоречно об'єднувати одним змістом
дозлочинну ситуацію формування криміногенної орієнтації та
мотивації і більш пізню ситуацію формування та реалізації
конкретного опредмеченого мотиву, тобто ситуацію вчинення
злочину.                                                             .

302