забезпечення матеріального достатку собі та своїй родині. У цьому мотиві немає нічого антисуспільного та криміногенного. А от викривлене уявлення про матеріальний добробут, його гіпертро-фовані розміри, якість, потреби, особливо про способи та засоби його забезпечення за будь-яку ціну — прямий шлях до формування криміногенної орієнтації щодо можливості кримінальних засобів, а далі й кримінальної мотивації конкретного злочину. Нехтування існуючими у суспільстві унормованими способами і засобами забезпечення матеріального достатку нерідко призводить до формування криміногенного мотиву заволодіння чужим майном, знищення останнього, вчинення насильства над особою-власником цього майна з метою отримання його у власність або володіння. Усі зазначені та інші криміногенні мотиви формуються під впливом певних умов способу життя. Ці умови потрібно виявляти та визначати у процесі розслідування кримінальних справ, організовувати та забезпечувати запобіжний профілактичний вплив щодо них.
Вплив умов, пов'язаних із способом життя соціальної групи, на формування криміногенної орієнтації та мотивації можна розглянути на прикладі сім'ї, яка, як відомо, є сильним джерелом соціального розвитку та виховання особи загалом.
Умовами, що безпосередньо впливають на криміногенну орієнтацію та мотивацію, можна називати:
—приклади злочинної або подібної до неї правопорушної по
ведінки: крадіжки, побутове хуліганство, побої, насильство, у тому
числі щодо сусідів, сторонніх осіб та інші, які нерідко поєднуються
із залученням до такої поведінки інших членів сім'ї;
—приклади звичок антисуспільної спрямованості (пияцтва,
наркоманії, аморальності у статевих відносинах, ухилення від ви
конання встановлених у суспільстві норм, порядку);
—байдуже ставлення до злочинних проявів членів сім'ї, особ
ливо їх «вигороджування», спроби допомогти уникнути відпо
відальності, обманути потерпілих, працівників правоохоронних
органів, а також користування продуктами, речами, іншими
предметами, здобутими злочинним шляхом;
—конфліктність, напруга, озлобленість у стосунках між члена
ми сім'ї, скандали, загалом атмосфера, якої хочеться позбутися
295
Глава 7
будь-яким шляхом, у тому числі через злочинне заволодіння коштами, майном, що надають можливість покинути сім'ю, позбутися залежності від неї.
Аналогічні умови сприяння формуванню криміногенної орієнтації та мотивації мають місце і в інших соціальних групах побу тового, дозвільного середовища. Ці умови реалізуються через вчинки, поведінку окремих осіб цього середовища, особливо впливових, «бувалих», неформальних авторитетів, які часто виокремлюються з раніше засуджених. Сильний криміногенний вплив чинять факти примирливого ставлення до таких осіб, ласування перед ними, підтримки «традицій», що зазвичай панують у злочинному середовищі: підкорення фізично слабкого сильному, знущання над молодшим, «новачком», ворожнеча до «чужих», вживання «блатного» жаргону, нецензурної лайки, татуювання. Спілкування з такими особами, слідування їх звичкам та традиціям нерідко створює ситуацію, що значно прискорює криміногенну орієнтацію і мотивацію, формування мотиву конкретного злочину. Прикладом такої ситуації є необхідність здобуття грошей для пригощання «своєї» компанії, її впливових осіб, повернення боргу, зокрема від гри у карти, у більярд, «на інтерес», для влад-нання конфлікту з іншими особами через негідну поведінку на вулиці, в громадських місцях та ін.
Згадані умови формування криміногенної орієнтації та мотивації можуть мати місце у виробничому, навчальному колективі, де працює або навчається особа. Найбільш негативне, часто криміногенне значення, має відсутність належного соціального контролю і реагування щодо антисуспільних, зокрема злочинних та перед-кримінальних проявів, особливо, якщо їх вчиняє особа, яка займає авторитетне становище: бригадир, майстер, керівник дільниці, цеху або викладач у навчальному закладі. Безпосереднім поштовхом до злочину є поширена у нинішньому українському суспільстві практика вирішення виробничих, соціальних питань, отримання оцінки у навчальному закладі тощо через систему поборів, підкупу, подарунків — «сувенірів» та нереагування на ці факти, а фактично підтримання їх у буденних побутових відносинах.
Слід відзначити, що в останнє десятиріччя на фоні загального зниження інтересу держави та ЇЇ владних представників до мо-
296