Заключний етап відтворення обстановки і обставин події

На заключному етапі відбувається фіксація та оцінка результатів відтворення обстановки й обставин події (ст. 194 КПК України).

Порядок та результати цієї слідчої дії фіксують у протоколі, який слідчий розпочинає на робочому етапі. Протокол відтворення обстановки та обставин події складається з трьох частин: вступної, описової та заключної.

У вступній частині незалежно від форми відтворення обстановки та обставин події зазначають: а) найменування протоколу; б) дату й місце проведення; в) час його початку та завершення; г) посаду, звання і прізвище особи, що складала протокол; д) номер кримінальної справи; е) прізвища, імена, по батькові понятих, спеціаліста (його фах та для чого його запрошено), підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, статистів, помічника слідчого (або іншого працівника міліції, для виконання яких функцій його запрошено); ж) прізвище, ім’я, по батькові особи, що мешкає в певному приміщенні, або ж представника адміністрації підприємства, установи, де проводиться дія; з) статті закону, з дотриманням яких проведено перевірку показань або експеримент; и) відомості про роз’яснення учасникам слідчої дії їх прав і обов’язків; к) відомості про застосовані технічні засоби фіксації (які, для чого, ким застосовані) та відмітка щодо повідомлення учасників слідчої дії про застосування засобів; л) дані про попередження учасників щодо неприпустимості розголошення результатів слідчої дії.

Зміст описової частини протоколу зумовлений формою відтворення обстановки та обставин події. В протоколі відтворення обстановки і обставин події у формі слідчого експерименту вказують: а) спеціальну мету проведення експерименту; б) місце, час та умови, в яких відбулася подія та слідча дія (погодні умови, відстань тощо), відомості про використання в процесі експерименту речових доказів; в) умови, які були реконструйовані, та об’єкти, використовувані для цього (виготовлення муляжів, манекенів, інших моделей); якщо певні з цих умов відтворити не вдалося, це необхідно зазначити в протоколі; г) відомості про організацію експерименту: розподіл обов’язків між учасниками, розташування використаних предметів, сутність дослідів, їх етапи, послідовність, повторюваність, хто їх виконував, як вони варіювалися; д) результати, отримані з проведенням експерименту (чутність, чіткість тощо). Основна вимога до цього етапу – повне відображення дослідів та умов їх проведення. Наприклад, якщо перевірці підлягає можливість чути у певних умовах, у протоколі необхідно відображати, який саме учасник, якого змісту фрази вимовляв, якої гучності, яким тембром тощо. Перевіряючи можливість зупинити автомобіль, слід зазначити, наскільки несподіваним для водія був сигнал про гальмування, або ж він знав про нього заздалегідь.

У протоколі відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки і уточнення показань на місці необхідно зафіксувати: а) час слідчої дії; б) звідки було розпочато перевірку (яким був маршрут на місці перевірки показань); в) де і які саме дії відбувалися; г) що було продемонстровано; д) основні питання і відповіді на них; д) які знайдено предмети (ймовірно речові докази) та їх опис.

У заключній частині протоколу відтворення обставин та обстановки події фіксують: а) заяви і зауваження учасників слідчої дії; б) вказівку на плани, схеми, складені під час експерименту і додані до протоколу; в) відомості про ознайомлення з протоколом усіх учасників дії; г) відомості щодо проведення засобів фотографії, відео-, звукозапису; д) відомості про перегляд відеозапису, прослуховування звукозапису; е) підписи всіх учасників. Вилучені, а також отримані внаслідок дослідів речі опечатують та і запаковують.

Оцінюючи результати проведення перевірки показань на місці, слід мати на увазі, що позитивний їх результат, тобто їх відповідність, свідчить лише про те, що цій особі відома обстановка місця події. Завданням слідчого є встановлення джерела поінформованості про таке місце. Інформація повинна бути такого змісту й викладена таким чином, щоб у слідчого не виникало сумнівів щодо джерела її походження, зокрема безпосередньо від особи, яка перебувала на цьому місці в момент події, що цікавить слідчого.

     Оцінюючи результати слідчого експерименту, необхідно пам’ятати, що в разі позитивних результатів слідчого експерименту існує опосередкований зв’язок події, що підлягає перевірці, з мож­ливістю її вчинення в реальній дійсності, тобто це не означає, що вона обов’язково сталася насправді. Так, установлено, що особа певної статури та можливостей може перестрибнути визначену загорожу самостійно, але це не означає, що саме потерпілий міг це зробити. Негативний результат слідчого експерименту оцінюєть­ся як прямий доказ відсутності явища, що перевіряють, адже за визначених умов подія, що перевіряється, відбутися не могла – тож її не було взагалі.