Поняття і завдання обшуку та виїмки, значення їх результатів для розкриття і розслідування злочинів, види та функції обшуку

Процесуальні питання провадження обшуку і виїмки регламентовані ст.ст. 177-189 КПК України.

Обшук – слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, місцевості, транспортних засобів, окремих громадян з метою відшукання і вилучення об’єктів, які мають значення для встановлення істини у справі, а також виявлення розшукуваних осіб.

Обшук за своєю природою має примусовий характер, у зв’язку з чим займає особливе місце в системі слідчих дій. Обшук проводиться за ініціативою слідчого, як правило, раптово для обшукуваних осіб та неминуче пов’язаний із реальним чи потенціальним примусом по відношенню не тільки до обшукуваних, але й до інших осіб (наприклад, які мешкають разом з обшукуваним або ж випадково потрапили туди). Примусовість під час проведення обшуку також полягає в тому, що обстеження приміщень, споруд або інших об’єктів може бути здійснено без згоди особи, у володінні або розпорядженні якої знаходяться ці об’єкти.

Виїмка – це слідча дія, яка полягає у вилученні певних предметів або документів, що знаходяться у відомому (певному) місці на підприємстві, в організації, установі чи в громадян та мають значення у справі.

Обшук і виїмка мають певні спільні риси, проте є відмінності процесуального і тактичного характеру. Для провадження обшуку і виїмки мають бути фактичні та правові підстави. Під час обшуку про об’єкти слідчий має орієнтовані відомості. Під час виїмки мова йде про чіткі, визначенні, певні об’єкти.

Під час обшуку місце знаходження об’єктів, як правило, невідомо. Під час виїмки характерне точне визначення предметів (але це, як правило).

Обшук та виїмка мають певні спільні і відмінні риси, які стосуються як процесуального, так і тактичного характеру їх проведення. Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого із санкції прокурора; обшук житла або іншого володіння особи – за вмотивованою постановою судді. Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого; виїмка документів, що становлять державну або банківську таємницю, проводиться тільки за вмотивованою постановою судді і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи; примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи, а також виїмка документа виконавчого провадження проводиться лише за вмотивованою постановою судді. Ці процесуальні документи – безпосередні юридичні підстави проведення обшуку і виїмки.

Фактичні підстави проведення обшуку та виїмки – різні. Для обшуку: достатні дані вважати, що об’єкти, які мають значення у справі, знаходяться у певному приміщенні, місці, якоїсь особи. У слідчого лише, зазвичай, орієнтовні відомості щодо кількості, точного місця знаходження. У деяких випадках місце знаходження точно відомо. Для виїмки: точні дані про певні предмети, про їх місце знаходження, про те, що вони знаходяться в певному місці і в певної особи.

Завдання обшуку: відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі; виявлення розшукуваної особи або виявлення, встановлення документів, що свідчать про місце знаходження цієї особи, що забезпечує розшук цієї особи; виявлення майна, що забезпечує відшкодування шкоди або конфіскація майна; вилучення предметів, що зберігаються без належного спеціального дозволу.

Всі ці об’єкти іменуються об’єктами пошуку (на відміну від місць обшуку або об’єктів обшуку). Об’єкти обшуку – об’єкти, які піддаються обшуку, тобто те, що ми відшукуємо. А об’єкти пошуку – це ті місця, де ми розшукуємо.

Завдання виїмки (ст. 178 КПК) – вилучення документів, предметів, що мають значення для розкриття злочину.

Із завдань обшуку і виїмки випливає значення результатів обшуку і виїмки для розкриття і розкриття злочинів. Виявляється інформація, яка має значення (є підставою) для висування версій, планування розслідування, визначення місця знаходження розшукуваних осіб, пошуку інших доказів; отримуються докази (знаряддя злочину, викрадені речі), які використовуються для встановлення всіх обставин у справі (ст.ст. 23, 64 КПК України).

У криміналістичній літературі розглядаються різні види обшуку.

1. За об’єктом можна виділити такі види обшуку: а) обшук у приміщенні (на дачі, у будинку, квартирі, службовому кабінеті, у підсобних та інших приміщеннях); б) обшук в іншому місці (обшук на садових і присадибних ділянках, в автомобілі, підвалах та інших місцях, які приміщеннями в буквальному значенні цього слова не являються); в) особистий обшук (обшук особи).

2. За послідовністю розрізняють такі види обшуку: а) початковий; б) повторний обшук.

3. За формою організації розрізняють обшук: а) одиничний – обшук у однієї особи, в одному приміщенні або одному іншому місці; б) груповий – одночасне проведення обшуку у всіх або декількох осіб, причетних до скоєння злочину, одночасно в декількох приміщеннях або інших місцях.