Криміналістична методика – це розділ криміналістики, який становить систему наукових положень та розроблених на її підставі рекомендацій щодо організації та здійснення розслідування й попередження окремих видів злочинів.
Таке визначення можна зустріти у більшості сучасних підручників (за редакцією Р.С. Бєлкіна, Є.П. Іщенка, О.Р. Росинської, В.Ю. Шепітька та інших). Існує також розширене визначення цього поняття, зокрема криміналістична методика є системою наукових положень (закономірностей, принципів) і розроблених на їх основі практичних рекомендацій (алгоритмів, програм), що забезпечують оптимальну організацію розслідування та попередження окремих видів злочинів (за В.П. Бахіним).
Об’єктом вивчення криміналістичної методики є два взаємопов’язані, але протилежні елементи: механізм скоєння злочину окремого виду й діяльність органів дізнання та слідства з розслідування таких злочинів.
С труктура криміналістичної методики складається з двох частин: 1) загальні наукові положення (або вступ до криміналістичної методики); методики розслідування окремих видів злочинів (або окремі комплексні, видові та спеціальні криміналістичні методики розслідування злочинів).
До загальних наукових положень відносять теоретичні положення, що мають загальнонауковий характер для окремої криміналістичної методики, зокрема предмет та структура цього розділу криміналістики, його завдання, джерела, принципи, зв’язок із іншими розділами криміналістики та науками, а також інші загальні положення та рекомендації (положення щодо вивчення особи підозрюваного (обвинуваченого), положення щодо криміналістичних етапів розслідування, криміналістична класифікація окремих видів злочинів).
Завдання криміналістичної методики є похідними від завдань криміналістики взагалі й поділяються на загальні та спеціальні. Загальним завданням криміналістичної методики є сприяння науковими розробками органам дізнання та слідства для швидкого й повного розкриття та розслідування злочинів, установлення істини у справі. До спеціальних завдань криміналістичної методики традиційно відносять такі: а) теоретичне дослідження закономірностей, що належать до предмета криміналістичної методики та створення передумов для розроблення окремих криміналістичних методик; б) удосконалення наявних, розроблення нових окремих криміналістичних методик із урахуванням змін криміналістики, кримінального та кримінально-процесуального законодавства, розвитку злочинної діяльності; в) розроблення комплексних методик розслідування злочинів, що охоплюють декілька видів (родів) злочинів, об’єднаних єдиною умовою механізму вчинення злочину (місцем, часом, знаряддям тощо); г) вивчення та використання закордонного досвіду боротьби з окремими видами злочинів та в розкриття й розслідування злочинів загалом.
Джерела криміналістичної методики є, по суті, джерелами методичних рекомендацій щодо розслідування окремих видів злочинів. Узагальнено такі джерела розподіляються на такі групи: методологічні джерела; правові джерела (закони, кодекс); практичні джерела (практика органів досудового слідства, оперативно-розшукова, експертна та судова практика); наукові джерела – положення криміналістичної науки (наукове розроблення криміналістичної техніки й тактики, вдосконалення окремих криміналістичних теорій) та дані інших наук (психологія, наукова організація праці, загальна статистика, соціологія, судова медицина та інші).
Сутність взаємозв’язку криміналістичної методики з іншими розділами криміналістики полягає в тому, що в криміналістичній методиці положення інших розділів реалізуються в трансформованому вигляді стосовно специфіки розслідування певних категорій злочинів. Тож, це специфічний зв’язок загального (криміналістична техніка й тактика) і особливого (криміналістична методика), коли останній розділ криміналістики синтезує всі попередні розділи, пристосовує загальні положення для розслідування певного виду злочину.
Криміналістична методика розглядається як специфічна особлива частина криміналістичної науки. При цьому методика розслідування злочинів виявляє своє призначення через специфічний зв’язок теоретичного та практичного аспектів, тобто спираючись на теоретичні й практичні положення, розробляє наукові рекомендації та запроваджує їх у практику розслідування злочинів.
