Огляд місця події – невідкладна слідча дія, спрямована на встановлення, фіксацію і дослідження обстановки місця події, слідів злочину і злочинця та інших фактичних даних, які дозволяють у сукупності з іншими доказами дійти висновку про механізм події та інші обставини розслідуваної події.
Загальним завданням огляду місця події є встановлення механізму події в усіх деталях, тобто вирішення питання про те, що саме і яким чином сталося на місці події. Загальне завдання огляду місця події поділяється на низку окремих завдань: вивчення і фіксація обстановки огляду місця події; встановлення характеру впливу злочинця на навколишнє середовище; виявлення, фіксація і вилучення слідів злочину і злочинця; виявлення злочинця і мотивів злочину; встановлення причин і умов, які сприяють скоєнню злочинів; отримання необхідних даних для здійснення подальших слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
Уся робота з організації і проведення огляду місця події поділяється на три етапи: підготовчий, робочий, заключний.
1. Підготовчий (підготовка до огляду) етап складається з двох стадій.
1.1. Підготовка до виїзду на місце події: уточнення отриманих вихідних даних про подію; прийняття заходів з охорони місця події; визначення кола учасників огляду, створення слідчо-оперативної групи; перевірка готовності техніко-криміналістичних та інших технічних засобів; планування слідчим огляду місця події, розробка в складних випадках письмового плану в довільній формі.
1.2. Підготовка на місці події, де головна роль належить слідчому: прийняття заходів із надання допомоги потерпілим; видалення сторонніх осіб і забезпечення охорони місця події; залучення понятих; коротке опитування потерпілих, очевидців; проведення за необхідності невідкладних оперативно-розшукових заходів з метою затримання злочинця; коригування плану дій або його розробку; розподіл обов’язків між учасниками групи на підставі плану (або одночасно з його уточненням чи розробкою).
2. Робочий етап складається із загального і детального огляду.
2.1. На стадії загального огляду: орієнтування на місці події, проведення попереднього огляду, визначення його меж, сприйняття обстановки в цілому і в нерухомому стані; здійснення орієнтуючої, оглядової фотозйомки; визначення вихідної точки огляду (умовного центра, периферії), коригування плану дій: послідовності, необхідних техніко-криміналістичних засобів; визначення методів обстеження місця події, які поділяються на види:
а) за характером дослідження: статичний і динамічний;
б) за охопленням обстановки: вибірковий (або суб’єктивний) і суцільний (або об’єктивний);
в) за глибиною дослідження: загальний і детальний;
г) за послідовністю дослідження (застосування засобів): концентричний – від умовної периферії до умовного центру (по спіралі, що згортається); ексцентричний – від центру до периферії (по спіралі, що розгортається); фронтальний (або лінійний) – від однієї межі до іншої; секторний, вузловий; огляд за квадратами, прямокутниками тощо.
Статичний і загальний методи характерні для стадії загального огляду, динамічний і детальний – для детального. Бажано застосовувати суцільний метод, бо при застосуванні вибіркового методу можуть бути втрачені деякі сліди (тому він вважається менш ефективним).
2.2. На стадії детального огляду: з використанням обраних методів і техніко-криміналістичних засобів планомірно й ретельно, щоб нічого не було пропущено, обстежуються обстановка і всі об’єкти, що знаходяться на місці події, встановлюється їх місцезнаходження, взаєморозташування стосовно двох орієнтирів, форма, розміри, особливості (все, що може мати значення для розслідування злочину); об’єкти при цьому можуть братися в руки, переміщатися; здійснюється вузлова і детальна фотозйомка; об’єкти вилучаються, пакуються, хоча завершення відбувається на заключному етапі.
На цій стадії отримана інформація аналізується і оцінюється (звичайно, це має місце й раніше). На підставі цієї інформації будуються версії про характер події в цілому та окремі її обставини (особу злочинця, мотив, спосіб скоєння тощо). Звертається увага на негативні обставини, тобто такі обставини, які суперечать висунутій версії та звичайному для подібної ситуації перебігу, розвитку події. Вони є підставою для висунення версії про інсценування характеру події (наприклад, про вбивство, а не самогубство, як це намагався видати злочинець).
На заключному етапі огляду місця події слідчий: складає протокол огляду і необхідні плани, креслення; упаковує об’єкти, вилучені з місця події; вживає заходів до збереження об’єктів, що мають доказове значення, які неможливо вилучити з місця події; вживає заходів щодо заяв, які надійшли від учасників огляду та інших осіб під час огляду.
Тактика огляду трупа
Огляд трупа (зовнішній огляд) переважно є складовою частиною огляду місця події, однак може проводитися й як самостійна слідча дія, коли труп оглядається поза місцем, де був виявлений. Стаття 192 КПК України зазначає, що зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар.
До завдань огляду трупа на місці події відносяться встановлення і фіксація: місця виявлення трупа та його розташування щодо оточуючої обстановки; положення трупа щодо предметів і слідів, пов’язаних з ним; пози трупа; стану одягу; слідів на трупі та одязі; стану поверхні, на якій знайдений труп («ложе» трупа) даних, що характеризують стан трупа: факту і часу настання смерті; статі; приблизного віку, наявності і характеру ушкоджень; їх відповідності пошкодженням на одязі; стану окремих частин тіла (живота, статевих органів, заднього проходу; наявність особливих прикмет: рубців, татуювання, протезів тощо); ознак, що вказують на збіг місця виявлення трупа з місцем, де йому були нанесені ушкодження, виявлених при огляді трупа; попередньо можливої причини смерті.
Огляд трупа проводиться в такому порядку, в такій послідовності:
1) після прибуття на місце події судово-медичний експерт (лікар) встановлює ознаки, що свідчать про настання смерті;
2) проводиться орієнтуюча фотозйомка трупа і визначається його положення відносно нерухомих об’єктів; труп фотографується без навколишнього оточення;
3) описуються поза трупа в цілому (наприклад, лежачи, сидячи, напівсидячи), а також положення окремих частин тіла: голови (її нахил і поворот); тулуба (наприклад, труп лежить на спині, або на животі, або на боці); кожної руки окремо (витягнутість, положення щодо тулуба, згинання в ліктьовому суглобі, положення долонь і пальців), ніг (витягнутість, згинання в суглобах тощо);
4) фіксується стан поверхні, на якій знаходиться труп («ложе» трупа), які предмети і сліди на ній виявлені (це можуть бути кулі, гільзи, пижі, ножі, сліди ніг, плями, схожі на кров тощо);
5) описується і фотографується стан шкіри на обличчі, голові та інших вільних від одягу частинах тіла;
6) описуються одяг, головний убір і взуття трупа;
7) під час огляду трупа судово-медичний експерт або лікар визначають його приблизний вік (на вигляд); зріст; статуру; колір шкірних покривів; температуру тіла; наявність або відсутність трупних явищ; стан статевих органів і заднього проходу; наявність індивідуальних ознак: татуювань, шрамів, відсутність будь-яких пальців на руках тощо.
У деяких випадках виникає необхідність у повторному огляді трупа або повторній судово-медичній експертизі після поховання. Для цього за постановою слідчого, затвердженою прокурором (ч. 2 ст. 192 КПК України), відбувається ексгумація трупа.
4. Особливості тактики огляду предметів, документів (речових доказів)
Огляд предметів проводиться як самостійна слідча дія, коли: 1) вони виявлені в ході обшуку, огляду місця події, місцевості, приміщення, і для їх огляду потрібний тривалий час і спеціальні умови; 2) предмети, що можуть бути визнані речовими доказами, представлені слідчому потерпілим, свідком, підозрюваним або іншими особами. Слідчий проводить їх огляд у своєму кабінеті, забезпечуючи збереження для експертного дослідження. Огляд починається з аналізу загального вигляду предмету, його стану, призначення.
Огляд документів проводиться з метою виявлення, аналізу і фіксації ознак, що дозволяють визнати їх речовими доказами або іншими документами, встановлення криміналістично значимих обставин.
Порядок огляду документа передбачає виконання ряду правил. На початковому етапі слідчий отримує загальне уявлення про документ, з’ясовує такі обставини: що являє собою документ, який оглядається; у кого і де він зберігається; зовнішній вигляд документа та його реквізити; походження документа, від кого надійшов адресату. Під час огляду документа – речового доказу слідчий доступними йому засобами вирішує питання про його справжність, вивчаючи зміст і форму документа, матеріал і його окремі частини, підписи, відбитки печаток і штампів тощо.
Якщо документ є письмовим доказом і використовується як засіб встановлення фактів, то при його огляді особливу увагу звертають на ті частини документа, які засвідчують той чи інший факт, або на зміст документа, з якого можна дійти висновку щодо обставин, які цікавлять слідство.
Тактика освідування
Порядок провадження освідування регламентований ст. 193 КПК України.
Передбачається два види освідування: 1) слідче освідування – процесуальна дія, що проводиться слідчим (дізнавачем, прокурором); 2) судово-медичне освідування – проводиться за дорученням слідчого судово-медичним експертом або лікарем (складається довідка).
Освідування як слідча дія – це огляд тіла живої особи (і одягу), спрямований на виявлення, засвідчення наявності чи відсутності у особи особливих, разючих прикмет або виявлення, фіксацію і вилучення слідів, що мають значення для розкриття і розслідування злочинів.
Підставою для проведення освідування є наявність достатніх даних вважати, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення чи засвідчення наявності яких має значення для встановлення істини у справі.
Завдання освідування випливають із ст. 193 КПК України:
1) виявлення і посвідчення наявності особливих прикмет (татуювання, родимка тощо);
2) збирання, виявлення, фіксація різноманітних слідів, мікрооб’єктів;
3) фіксація пошкоджень на тілі, одязі;
4) встановлення стану особи (алкогольне, наркотичне сп’яніння).
Ці завдання зумовлюють значення результатів освідування, вказують на причетність особи до скоєного злочину.
Вся робота під час освідування може бути поділена на три етапи:
Підготовчий етап, на якому встановлюється мета, час, місце проведення освідування, техніко-криміналістичні засоби, коло учасників (спеціалісти, поняті тощо). Успішний пошук речових доказів під час освідування можливий лише на основі знань способу скоєного злочину та закономірностей утворення тих або інших слідів. Тому під час підготовки до освідування необхідно ретельно вивчити і проаналізувати матеріали справи та інші джерела інформації, щоб визначити, які сліди можуть мати місце на тілі та одязі особи, освідування якої будуть проводити, де вони можуть дислокуватися і як їх знайти. Під час освідування необхідно оцінювати, осмислювати всі виявлені ознаки і з урахуванням цього визначати хід подальшого обстеження.
Робочий етап, на якому відбувається безпосереднє вивчення тіла освідуваного, його одягу. Тактика залежить від цілей, місця знаходження предметів. Може освідуватися тільки та частина тіла, предметів, на які вказала допитувана особа. Якщо треба встановити більшу кількість слідів, прикмет на різних частинах тіла, то треба обстежити все тіло і одяг зверху вниз (обстежуються, по-перше, відкриті частини тіла, а по-друге, закриті частини тіла). Кожна річ та предмет уважно оглядаються. При цьому беруться до уваги характер скоєного злочину, контакт підозрюваного та потерпілого.
На заключному етапі про результати освідування слідчий (особа органу дізнання, що самостійно здійснювала освідування за дорученням слідчого) складає протокол, де зазначає час і місце освідування особи, відомості про понятих і спеціаліста, хід і результати освідування, зауваження з приводу проведення цієї слідчої дії. Протокол підписують слідчий, поняті, освідуваний та спеціаліст, якщо він брав участь у проведенні освідування.
Судово-медичне освідування провадиться в тому разі, коли для його виконання потрібні спеціальні знання в галузі медицини: для виявлення і дослідження ушкоджень на тілі, ран, укусів зубів, плям крові, слідів хірургічних операцій, необхідних для вилучення кулі чи іншого знаряддя злочину та надання при цьому медичної допомоги тощо.
