Сутність та види відтворення обстановки і обставин події у формі слідчого експерименту, тактика його підготовчого та робочого етапів

Слідчий експеримент – це слідча дія (або форма відтворення обстановки і обставин злочину), яка полягає у проведенні спеціальних дослідів із метою перевірки зібраних доказів, отримання нових доказів, перевірки та оцінки версій про можливість існування тих чи інших фактів, що мають значення для розслідування кримінальної справи (за В.Ю. Шепітьком).

Слідчому експерименту притаманні такі особливі ознаки: 1) застосування повинно відповідати певному процесуальному порядку (присутність двох понятих, ознайомлення учасників із правами та обов’язками, складання протоколу слідчої дії, порядок проведення); 2) відтворення події не повністю, а лише окремих обставин, за наявності яких подія може набути реальних рис (абсолютне повне відтворення систем об’єктивних і суб’єктивних обставин злочину в цілому з практичного аспекту неможливе); 3) не обов’язковим є використання спе­ціальних пізнань.

Найпоширенішою в криміналістичній тактиці є класифікація слідчого експерименту залежно від змісту, характеру обставин, які перевіряють, і виконуваних дій. Зокрема, виділяють такі види.

1. Слідчий експеримент для перевірки можливості сприйняття явища (події): можливість бачити, чути, сприймати на дотик. Наприклад, бачити та чути на певній відстані, за визначених погодних умов, у певному положенні тіла.

2. Слідчий експеримент для перевірки можливості здійснення дії взагалі чи в конкретних умовах (просторових, часових), або ж виконання дії із застосуванням професійних навичок.

3. Слідчий експеримент для встановлення механізму події загалом або його складових, визначення процесу утворення слідів.  

Всю роботу з організації й тактики відтворення обстановки і обставин події у формі слідчого експерименту може бути умовно поділено на три етапи: підготовчий, робочий, заключний.

Організація підготовчого етапу слідчого експерименту вміщує дві системи дій: підготовчі дії до виїзду на місце експерименту та підготовчі дії на місці експерименту. Загальна структура підготовчого етапу до виїзду на місце експерименту передбачає:

1) попередній допит особи (за необхідності додатковий) для максимально повного встановлення картини події;

2) вивчення матеріалів кримінальної справи й визначення необхідності проведення слідчого експерименту та його мети, тобто чітке визначення кола обставин, що підлягатимуть перевірці;

3) визначення часу, місця, умов проведення експерименту, за необхідності добирання знаряддя та предметів, що будуть задіяні в слідчій дії;

4) у міру необхідності консультація зі спеціалістом;

5) визначення сутності дослідів, їх кількості, послідовності виконання, повторення (серед іншого й можливості змінення умов);

 6) визначення кола учасників (кількість понятих – мінімум двоє, статистів, спеціалістів (криміналіст, автотехнік, будівельник – фах зумовлений обставинами справи), оперативно-розшукових працівників, помічників, свідків, потерпілих, підозрюваних та обвинувачених та ін.);

7) визначення умов розміщення учасників;

8) підготовка техніко-криміналістичних засобів (ВК-1, фото-, відео-, кінозйомка);

9) в разі необхідності забезпечення охорони місця проведення слідчого експерименту;

10)  за необхідності проведення   реконструкці ї місця події, тобто  відновлення первісного стану будь-якого об’єкта, умов проведення дослідів, ситуацій, виготовлення макета;

11) складання плану підготовки та проведення слідчого експерименту (непроцесуальний документ; можливий в усній або письмовій довільній формі); план може бути складений наприкінці робочого етапу (стосуватися лише робочого етапу або тільки реконструкції події).

Структура підготовчого етапу на місці експерименту: 1) встановлення змін події; 2) додаткова реконструкція; 3) перевірка відповідності умов експерименту умовам події; 4) роз’яснення суті та мети слідчої дії її учасникам, визначення їх прав та обов’язків; 5) додаткове забезпечення охорони об’єкта; 6) проведення інструктажу.

Загальна структура робочого етапу вміщує такі дії: 1) слідчий розміщує учасників відповідно до плану (поняті повинні зручно стояти); 2) за командою слідчого розпочинаються відповідні дії; 3) статисти або безпосередній учасник події (підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок) здійснює досліди, які  можуть провадитися в декілька етапів (зі зміненням умов: ускладнені чи спрощені); 4) слідчий під час дослідів спостерігає, робить нотатки для складання протоколу, здійснюється фіксація технічними засобами (фотозйомка).

У ході слідчого експерименту необхідно дотримуватися визначених організаційних і тактичних особливостей. Так, наприклад, доцільним є використання попередньої реконструкції є тактичним прийомом  проведення саме слідчого експерименту. Реконструкція – відтворення, відновлення матеріальної обста­новки або предметів за раніше відомою інформацією. Повторення дослідів декілька разів у одних і тих же умовах або зі зміненням умов (окремих умов: відстані, швидкості руху тощо) дозволяє виключити випадковість отриманого результату та з’ясувати можливість настання певних фактів у реальній дійсності.