Колишній член збірної СРСР з гірськолижного спорту Дмитро Ареф'єв і його дружина Оксана сиділи за столиком власного ресторану «Максим» у центрі Славського і з тривогою думали про майбутнє. Була третя година ночі 9 березня, коли з ресторану вийшли останні відвідувачі. Вечір видався вдалим, оскільки гостей у святковий день було досить багато. Працівники ресторану, стомлені від інтенсивної роботи, розходились додому. На вулиці була плюсоватемпература, навколо танув сніг, у повітрі пахло весною. Але все це Ареф'євих не радувало. Сьогодні закінчився лижний сезон, а з ним завершився і прибутковий для Славського період. Завтра, після відходу поїздів на Львів і на Київ, село порине у тихе, майже нудне життя, що триватиме цілих дев'ять місяців до наступного грудня.
Славське
Селище міського типу Славське Сколівського району Львівської області є, напевно, одним з найкращих гірськолижних центрів в Україні. Воно розташоване за 120 кілометрів від обласного центру на висоті 750 метрів над рівнем моря у мальовничій долині рік Опір і Славської, недалеко від Вододільного хребта, що відділяє Прикарпаття від Закарпаття. Поруч знаходиться історичне село Тухля, описане Іваном Франком у повісті «Захар Беркут». Через Славське, у якому проживає близько 4 тисяч мешканців, проходить залізниця Львів-Чоп, якою їдуть усі міжнародні поїзди з України у Чехію і Угорщину. 20-кілометрова автомобільна дорога, що знаходиться у більш-менш прийнятному стані, в'ється у долині Опора, з'єднуючи Славське з міжнародною автотрасою Київ-Львів-Ужгород. Крім туристичних баз і готелів, у селищі працюють цегельня і лісгосп.
Гора Тростян і околиці
Центром гірськолижного спорту і туризму в Україні справедливо вважається гора Тростян, підніжжя якої знаходиться за два кілометри від центра села. Ця гора висотою 1,3 кілометрів не може змагатися з Альпійськими горами за довжиною гірськолижних трас, але досить добре витримує конкуренцію за їх складністю. Найважчим є стрімкий центральний схил, який, без сумніву, подарує захоплюючі кілька хвилин спортивних випробувань будь-кому, хто насмілиться спуститись по ньому. Складності трасам також надають снігові горби, що формуються сотнями лижників. Спортивне товариство «Динамо», у власності якого знаходяться схили, розчищає їх від снігових горбів лише напередодні відповідальних міжнародних змагань. Гірськолижникам-новачкам Тростян пропонує відносно пологий західний і живописний північний схили. Усього на горі знаходиться п'ять канатних і один крісельний підйомники. Ще чотири підйомники знаходяться на інших схилах навколо Славського. З огляду на поганий стан доріг добратися до підніжжя схилів можна лише на автомобілях УАЗ і ГАЗ-66 військового типу, що здебільшого їздять з відкритим кузовом. Подорож, що триває близько десяти хвилин, дарує незабутні враження усім, хто на неї зважився. Ще однією перевагою Тростяна є те, що лише на її вершині можна здійснити дзвінки з мобільного телефону (у стандарті NМТ). Унизу, в долині, мобільні телефони не працюють.
Готелі і сфера послуг
Більшість туристів проживає у приватному секторі, який пропонує кімнати з кабельним телебаченням і спільним туалетом, що часто знаходиться поза будинком. Туристичні бази (передовсім найбільша з них - «Динамо») мають кімнати із символічним опаленням і меблями в «аскетичному» стилі. Спроби одного відомого львівського підприємця викупити базу «Динамо» були заблоковані як Міністерством внутрішніх справ, якому належить це спортивне товариство, так і місцевою владою. Для того щоб потрапити у комфортніші готелі типу «Червона калина» і «Перлина Карпат», крім товстого гаманця (кредитні картки все одно не приймаються), часто потрібні політичні знайомства. Туристи нарікають на якість їжі, що пропонується і в приватному секторі, і на туристичних базах, і в готелях. Тому ресторан «Максим», що пропонує смачну їжу за смішними (за київськими стандартами) цінами, знаходиться практично в монополії. У селищі є кілька барів і дискотека.
Прокат лиж
У буденний зимовий день особливих проблем зі спорядженням немає - кілька місцевих пунктів прокату лиж пропонують непоганий вибір для клієнтів з різними смаками і різним рівнем доходів. Проблеми з'являються у вихідні і загострюються майже до безвиході на Новий рік і в Міжнародний жіночий день (звичайно, за наявності снігу).
Рекламні заходи
Реклами Славського практично немає навіть в Україні. Більшість київських туристичних агентств пропонує зимовий відпочинок лише в Альпах та Високих Татрах. Спроби знайти інформацію про Славське в інтернеті були безуспішними, як і спроби відшукати у київських книгарнях туристичний путівник по Карпатах. Лише «Перлина Карпат», що частково знаходиться у власності інвестиційного фонду «Галицькі інвестиції», рекламувалась у газеті Kyiv Post і по Радіо-Люкс. Інформаційного центру, у який туристи могли б звернутися по приїзді до Славського, теж немає.
Зимовий сезон цього року виявився багатосніжним, набагато кращим, ніж попередній. У цьому Ареф'євим пощастило, адже вони відкрили свій ресторан у листопаді. Але відповісти на запитання «Що робити далі?» молоде подружжя не могло. Чи варто все ж ризикнути і тримати ресторан відкритим у надії на одиноких відвідувачів, чи варто його закрити до початку наступного сезону? На вулиці ж віяв теплий весняний вітер...
Питання
1. Які переваги і недоліки у кожного з двох варіантів, що обдумують Ареф'єви: а) закриття ресторану на літо; б) робота ресторану протягом літа?
2. Як ви оцінюєте дію чинників конкурентної переваги Портера на розвиток гірськолижного туризму у Славському?
3. Що можуть зробити Ареф'єви та інші місцеві підприємці для підвищення привабливості місцевого курорту?
Ситуаційне завдання 2
