Організація Верховної Ради України

Керівні посадові особи Верховної Ради України; органи Верхов­ної Ради України; депутатські фракції у Верховній Раді України, коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верхов­ної Ради України.

Питання організації Верховної Ради України регулюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, прийнятим 16 березня 2006 р., законами України «Про комітети Верховної Ради України» та «Про статус народного депутата України».

Основними елементами організації Верховної-Ради України є:

- керівні посадові особи Верховної Ради України;

- органи Верховної Ради України;

- депутатські групи та фракції у Верховній Раді України;

- коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить біль­шість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України;

- Апарат Верховної Ради України.

Керівні посадові особи Верховної Ради України. Очолює Вер­ховну Раду України Голова Верховної Ради України, який обира­ється Верховною Радою України на строк її повноважень з числа на­родних депутатів¹. Порядок обрання Голови Верховної Ради України детально регламентується Регламентом Верховної Ради (ст. 70).

Так, кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України пропонуються на пленарному засіданні Верховної Ради депутат­ськими фракціями, народними депутатами. Народний депутат може запропонувати для обрання свою кандидатуру. Після завер­шення внесення пропозицій щодо кандидатур на посаду Голови Верховної Ради України Верховна Рада приймає рішення про пе­рехід до обговорення цих кандидатур.

Процедура обговорення передбачає:

1.Виступи кандидатів на посаду Голови Верховної Ради України
на пленарному засіданні в порядку внесення їх кандидатур з допові­дями щодо програм своєї майбутньої діяльності - до 20 хвилин.

2.Виступи народних депутатів з обговорення всіх кандидатур
одночасно. При цьому, народні депутати мають право ставити за­питання кандидатам на посаду Голови Верховної Ради України,
висловлювати думку щодо їх програм, політичних, ділових та осо­бистих якостей, агітувати «за» або «проти» кожного з них.

Рішення щодо кандидатур на посаду Голови Верховної Ради України приймається таємним голосуванням шляхом подачі бю­летенів.

Обраним Головою Верховної Ради України вважається канди­дат на посаду, який отримав більшість голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

Про обрання Голови Верховної Ради України оформляється відповідна постанова Верховної Ради, яку підписує обраний Голо­ва Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України може бути обраний у списку одночасно із Першим заступником і заступником Голови Верхов­ної Ради України.

Повноваженню Голови Верховної Ради України починаються відразу після його обрання.

У будь-який час Голова Верховної Ради України може бути відкликаний з посади Верховною Радою на його прохання, крім випадку виконання ним обов'язків Президента України відповідно до ст. 112 Конституції України, а також може бути відкликаний у зв'язку з незадовільною його роботою на цій посаді, в тому числі

  ¹В англосаксонських країнах голову парламенту традиційно називають спікером.

у разі відсторонення від ведення пленарних засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії Верховної Ради, або через інші обставини, що унеможливлюють виконання ним своїх обов'язків. Дострокове припинення депутатських повноважень Головою Вер­ховної Ради України має наслідком припинення його повноважень як Голови Верховної Ради України.

Пропозиції про відкликання Верховною Радою Голови Вер­ховної Ради України з посади (крім за його особистою письмовою заявою) можуть вноситися:

1) народними депутатами на підставі висновку комітету, до
предмета відання якого належать питання регламенту, у разі від­сторонення Голови Верховної Ради України від ведення пленар­них засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії;

2) не менш як однією третиною народних депутатів від кон­ституційного складу Верховної Ради за їх підписами.

Рішення про включення до порядку денного сесії Верховної Ради питання про відкликання з посади Голови Верховної Ради України приймається на пленарному засіданні, наступному за днем внесення такої пропозиції. Одночасно Верховна Рада дає протокольне доручення Рахунковій палаті провести фінансову пе­ревірку виконання кошторису Верховної Ради в поточному році.

Розгляд питання про відкликання Голови Верховної Ради України з посади за рішенням більшості народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради включається до порядку денного сесії Верховної Ради у визначений нею день, але не пізніш як на десятий день після включення цього питання до порядку денного сесії.

На пленарному засіданні Верховна Рада заслуховує доповідь представника народних депутатів, які ініціювали відкликання Го­лови Верховної Ради України з посади, і відповіді доповідача на запитання; співдоповідь представника тимчасової слідчої комісії (у разі її створення) і відповіді співдоповідача на запитання; звіт Голови Верховної Ради України про його діяльність на цій посаді -до 30 хвилин (а у разі припинення повноважень за особистою за­явою звіт необов'язковий) та його відповіді на запитання. Народні депутати мають право ставити запитання і брати участь у обгово­ренні питання. Головуючий на пленарному засіданні з урахуванням черговості запису на виступ надає рівні можливості для промовців, які виступають як «за», так і «проти» особи, яка є Головою Вер­ховної Ради України.

Рішення Верховної Ради про відкликання Голови Верховної Ради України з посади приймається таємним голосуванням шля­хом подачі бюлетенів і оформляється постановою Верховної Ради.

У разі якщо особиста заява Голови Верховної Ради України про його відкликання з посади не задовольняється Верховною Ра­дою, він має право припинити виконання посадових обов'язків Голови Верховної Ради України через 15 днів після дня розгляду цього питання Верховною Радою.

Голова Верховної Ради України відповідно до ст. 88 Консти­туції України та Регламенту Верховної Ради України:

1)веде засідання Верховної Ради України;

2)організовує роботу Верховної Ради України, координує діяль­ність її органів;

3)підписує акти, прийняті Верховною Радою України, невід­кладно направляє підписані закони Президенту України;

4)організовує роботу Апарату Верховної Ради України;

5)забезпечує оприлюднення актів Верховної Ради, які не по­требують наступного підписання Президентом України;

6)представляє Верховну Раду у зносинах з іншими органами
державної влади України та органами влади інших держав і між­народними організаціями;

7)вживає заходів для забезпечення безпеки і охорони Верхов­ної Ради відповідно до закону;

8)вживає заходів щодо охорони та захисту народних депутатів;

9)веде засідання Погоджувальної ради;

10)забезпечує дотримання календарного плану роботи сесії та
порядку денного пленарних засідань;

11)вживає заходів щодо забезпечення присутності народних
депутатів на пленарних засіданнях;

12)організовує розробку планів законопроектної роботи Вер­ховної Ради;

13)організовує підготовку питань до розгляду на пленарних
засіданнях;

14)здійснює контроль за своєчасним направленням і розгля­дом депутатських запитів;

15)видає розпорядження з питань організації роботи Верховної
Ради, в тому числі про порядок підготовки документів та діловод­ство у Верховній Раді, а також про відрядження народних депутатів,
посадових осіб Верховної Ради і підписує відповідні документи;

 16)розподіляє посадові обов'язки між Першим заступником і
заступником Голови Верховної Ради України, контролює їх виконання ними, координує діяльність комітетів, тимчасових спеціаль­них комісій, тимчасових слідчих комісій;

17)визначає головний комітет з підготовки проектів актів, внесених на розгляд Верховної Ради;

18)має право скликати і проводити засідання комітетів, тим­часових спеціальних комісій для розгляду визначених-ним або Верховною Радою питань, якщо відповідний комітет або тимчасо­ва спеціальна комісія несвоєчасно чи неналежно виконують свої функції, й повідомляє про це на найближчому пленарному засі­данні тощо.

Розпорядження Голови Верховної Ради України можуть бути змінені, скасовані рішенням Верховної Ради, прийнятим більшіс­тю голосів народних депутатів від конституційного складу Верхов­ної Ради.

Перший заступник Голови Верховної Ради України і за­ступник Голови Верховної Ради України обираються на строк повноважень Верховної Ради України з числа народних депутатів України в порядку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України для Голови Верховної Ради України. Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України можуть бути обрані одночасно за єдиним списком чи одночасно з Головою Верховної Ради України.

Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України:

1)виконують окремі повноваження Голови Верховної Ради
України за розподілом обов'язків, які визначає Голова Верховної
Ради України;

2)визначають за дорученням Голови Верховної Ради України
головний комітет з опрацювання внесених до Верховної Ради про­
ектів актів відповідно до предметів відання комітетів;

3)вживають заходів для організації скоординованої спільної
роботи комітетів, тимчасових спеціальних комісій і тимчасових
слідчих комісій.

Перший заступник Голови Верховної Ради України виконує обов'язки Голови Верховної Ради України в разі його відсутності або неможливості виконання ним своїх обов'язків.

Крім того, Перший заступник Голови Верховної Ради України за розподілом обов'язків веде організаційну та іншу роботу з пи­тань взаємодії Верховної Ради з органами виконавчої влади, орга­нами місцевого самоврядування, з питань підготовки і розгляду законопроекту про Державний бюджет України на відповідний рік та звіту про його виконання, організовує розробку проекту кошто­рису Верховної Ради, а також з питань здійснення Верховною Ра­дою та її органами законопроектної діяльності, законодавчої про­цедури та контрольних функцій.

Заступник Голови Верховної Ради України виконує обов'язки Голови Верховної Ради України в разі його відсутності або немож­ливості виконання ним своїх обов'язків, за відсутності або немож­ливості їх виконання Першим заступником Голови Верховної Ради України. Заступник Голови Верховної Ради України за розподілом обов'язків також веде організаційну та іншу роботу з питань взає­модії Верховної Ради з органами судової влади та інформаційного забезпечення діяльності Верховної Ради.

                                   * * *

Органи Верховної Ради України. Органами Верховної Ради України є:

1. Комітети Верховної Ради - постійно діючі органи, які Вер­ховна Рада створює у складі голів, перших заступників, заступни­ків голів, секретарів та членів комітетів. Голови комітетів, перші заступники, заступники голів комітетів, секретарі, персональний склад членів комітетів обираються Верховною Радою більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу. При цьому має бути дотримане правило, згідно з яким народний депу­тат може бути членом лише одного комітету.

Квоти розподілу посад голів комітетів, перших заступників, за­ступників голів, секретарів та членів комітетів визначаються на основі пропорційного представництва депутатських фракцій (про­порційно від кількісного складу депутатських фракцій до фактич­ної чисельності народних депутатів).

Головне призначення парламентських комітетів - це здійснен­ня законопроектної роботи, підготовка і попередній розгляд пи­тань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, вико­нання контрольних функцій відповідно до Верховної Ради України (ст. 89 Конституції України).

Функції парламентських комітетів визначено в Законі Укра­їни «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. (ст. 5), це:

1) законопроектна робота, яка включає організацію розробки за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи про­ектів законів та інших актів, що розглядаються Верховною Радою України, попередній розгляд та підготовку висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених іншими суб'єктами законодавчої ініціативи, доопрацювання та редагування за дорученням Верхов­ної Ради України чи з власної ініціативи окремих законопроектів за наслідками розгляду їх у першому та наступних читаннях, ви­значення завдань щодо розробки законопроектів чи їх структурних частин, узагальнення зауважень і пропозицій, що надійшли вна­слідок їх всенародного обговорення;

2)збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що нале­жать до компетенції комітетів, організація слухань з цих питань, у тому числі на засіданнях Верховної Ради України;

3)здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Кон­ституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради України, за відповідністю підзаконних актів Конституції, за­конам України, а також вивчення ефективності їх застосування;

4)вивчення доцільності та ефективності дій Уряду України,
інших органів державної виконавчої влади, їх посадових осіб у пи­таннях, віднесених до компетенції комітетів, підготовка та подан­ня відповідних висновків на розгляд Верховної Ради України;

5)участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням дер­жавного бюджету в частині, що віднесена до компетенції коміте­тів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективнос­ті використання державних коштів;

6)попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод, проектів перспективних програм економічного і соціально-культур­ного розвитку України, звітів про їх виконання та інших питань, що розглядаються Верховною Радою України;

7)попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, які від­повідно до Конституції та законів України обираються, признача­ються або затверджуються Верховною Радою України, заслухову­вання та підготовка для розгляду Верховною Радою України від­повідних висновків щодо цих кандидатур;

8)обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких
відповідно до законодавства погоджується з комітетами, підготов­ка відповідних висновків щодо цих осіб.

2. Тимчасові спеціальні комісії утворюються Верховною Ра­дою України на правах головного комітету для підготовки і попе­реднього розгляду, доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради. Пропозиції щодо кількісного та персонального складу тимчасової спеціальної комісії подаються депутатськими фракціями. У складі тимчасової спеціальної комісії може бути представлено не менш як по одному народному депутату від кож­ної депутатської фракції. Якщо депутатська фракція не запропону­вала представників для роботи в тимчасовій спеціальній комісії, то комісія створюється без участі представників цієї депутатської фракції.

Тимчасова спеціальна комісія утворюється на визначений Вер­ховною Радою термін. У визначений термін, але не пізніш як через шість місяців з дня її утворення, тимчасова спеціальна комісія по­дає до Верховної Ради письмовий звіт про виконану роботу, а та­кож підготовлені народними депутатами - членами цієї комісії відповідні проекти актів Верховної Ради та іноді матеріали, які на­даються народним депутатам. Після обговорення результатів ро­боти тимчасової спеціальної комісії у відповідних комітетах та на пленарному засіданні Верховна Рада приймає рішення щодо за­вершення роботи такої комісії або доручає їй продовжити роботу і визначає для цього термін її діяльності.

3. Тимчасові слідчі комісії утворюються Верховною Радою України у порядку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України для утворення спеціальних тимчасових комісій, для про­ведення розслідування з питань, що становлять суспільний інте­рес, за умови, якщо за це проголосувала не менш, як одна третина від конституційного складу Верховної Ради.

Водночас Регламент Верховної Ради України передбачає до­даткові вимоги щодо формування персонального складу тимча­сової слідчої комісії. Так, до її складу не може входити народний депутат, який:

1) є родичем або свояком посадової, службової особи, яка пра­цює в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації, чи особи, яка входить до ке­рівного органу об'єднання громадян, щодо яких згідно із завдан­ням повинно проводитися розслідування тимчасовою слідчою комісією, або посадової, службової особи, щодо якої повинно про­водитися зазначене розслідування;

2) має самостійні або через членів сім'ї майнові цивільно-
правові інтереси в державному органі, органі місцевого самовря­дування, на підприємстві, в установі, організації, об'єднанні гро­мадян, щодо яких згідно із завданням повинно проводитися роз­слідування тимчасовою слідчою комісією;

3) був або є учасником судового процесу, в якому учасником були або є державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, їх посадові, службові особи, а
також об'єднання громадян, окремі громадяни, щодо яких згідно із
завданням повинно проводитися розслідування тимчасовою слід­чою комісією;

4) до набуття повноважень народного депутата брав участь у
ревізії, аудиторській чи іншій перевірці, результати якої стали під­ставою для створення тимчасової слідчої комісії.

Народний депутат, кандидатура якого запропонована депутат­ською фракцією до складу тимчасової слідчої комісії, зобов'язаний повідомити Верховну Раду про неможливість брати участь у роботі тимчасової слідчої комісії за наявності зазначених вище підстав.

Результати розслідування тимчасова слідча комісія викладає в письмовому звіті, який згідно з Регламентом Верховної Ради Укра­їни повинен містити висновки і пропозиції про:

1) факти й обставини, які сталії підставами для проведення
розслідування;

2) відомості чи обставини, встановлені тимчасовою слідчою
комісією, і докази, якими це підтверджується;

3)відомості чи обставини, що не підтвердилися;

4)факти й обставини, які не були перевірені, і причини цього.
У пропозиціях, підготовлених за наслідками роботи тимчасової

слідчої комісії, зазначається, яким чином мають бути використані висновки тимчасової слідчої комісії в разі прийняття Верховною Радою рішення щодо них. Пропозиції тимчасової слідчої комісії викладаються у проекті постанови чи іншого акта Верховної Ради і вносяться на розгляд Верховної Ради народними депутатами -членами тимчасової слідчої комісії.

За результатами розгляду висновків і пропозицій тимчасової слідчої комісії Верховна Рада може прийняти такі рішення:

1)взяти до відома висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії;

2)припинити повноваження тимчасової слідчої комісії;

3)продовжити роботу тимчасової слідчої комісії на визначений
Верховною Радою строк, але не більше одного року з дня її утворення.

При розгляді висновків і пропозицій тимчасової слідчої комісії Верховна Рада в разі необхідності також вирішує питання щодо:

1)направлення матеріалів тимчасової слідчої комісії до Гене­ральної прокуратури України для їх вивчення та відповідного реа­гування;

2)направлення висновків тимчасової слідчої комісії Президен­тові України, Прем'єр-міністру України;

3)направлення висновків тимчасової слідчої комісії для реагу­вання відповідному державному органу, органу місцевого само­врядування чи посадовій особі згідно із законом;

4)публікації висновків тимчасової слідчої комісії в газеті «Го­лос України».

Висновки і пропозиції тимчасових спеціальних слідчих комісій згідно з Конституцією України (ч. 4 ст. 89) не є вирішальними для слідства і суду.

За станом на 1 квітня 2007 року були утворені такі органи Вер­ховної Ради України:

І. Комітети Верховної Ради України:

- з питань правової політики;

- з питань правосуддя;

- з питань державного будівництва, регіональної політики та
місцевого самоврядування;

- з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності;

- з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією;

-з питань національної безпеки і оборони;

-з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональ­них відносин;

-у закордонних справах;

- з питань європейської інтеграції;

-з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України;

- з питань бюджету;

- з питань фінансів і банківської діяльності;

- з питань економічної політики;

- з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва;

- з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики
та ядерної безпеки;

-з питань будівництва, містобудування і житлово-комуналь­ного господарства;

- з питань транспорту і зв'язку;

- з питань аграрної політики та земельних відносин;

-з питань екологічної політики, природокористування та лік­відації наслідків Чорнобильської катастрофи;

- з питань науки і освіти;

- з питань охорони здоров'я;

- з питань культури і духовності;

- з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму;

- з питань свободи слова та інформації;
-з питань соціальної політики та праці;

- у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.