Компетенція Верховної Ради України

Поняття компетенції Верховної Ради України; законодавча компетенція Верховної Ради України; установча компетенція Верховної Ради України; контрольна компетенція Верховної Ради України; повноваження Верховної Ради України в галузі зов­нішньої політики, оборони та безпеки; інші повноваження Вер­ховної Ради України.

Компетенцію Верховної Ради України складають закріплені Конституцією України предмети відання та повноваження, необ­хідні для реалізації функцій Верховної Ради України.

Залежно від способу конституційного закріплення компетенції виділяють три види парламентів:

1.Парламенти з необмеженою компетенцією (суверенні пар­ламенти або парламенти з абсолютно невизначеною компетен­цією¹), які існують у країнах з парламентарними формами прав­ління, де в

¹Конституционное право: Учебник / Отв. ред. А. Е. Козлов.- С. 311.

«чистому» виді реалізовано принцип парламентаризму, що передбачає верховенство парламенту. Конституції цих держав (наприклад, Конституція Японії 1946 р.) не містять переліку пов­новажень парламенту, з чого й випливає юридична необмеженість його компетенції за предметом, тобто вважається, що він може ви­давати закони з будь-якого питання.

2.Парламенти з відносно обмеженою компетенцією функціо­нують у федеративних, децентралізованих унітарних державах та в державах, де в основу організації державної влади покладено мо­дель «жорсткого» поділу влади. При цьому компетенція парламен­ту обмежується фундаментальними правами, питаннями, які згідно

з конституцією віднесено до сфери компетенції виконавчої та су­дової гілок влади, до виключної компетенції суб'єктів федерації чи до сфери компетенції місцевого самоврядування.

3. Парламенти з абсолютно обмеженою компетенцією харак­терні для країн, де реалізовано французьку конституційну модель. Конституції таких держав установлюють чіткий і вичерпний пере­лік питань, з яких парламент має право приймати закони.

У цій класифікації Верховна Рада України може бути віднесена (хоч і досить умовно) до парламентів з абсолютно обмеженою компетенцією. Такий висновок дозволяє зробити аналіз статей 85 та 92 Конституції України, які містять перелік питань, що нале­жать до повноважень Верховної Ради України та визначаються чи встановлюються виключно законами України.

                                   * * *

Конституційні повноваження Верховної Ради України можна систематизувати відповідно до її функцій за групами.

1. Законодавчу компетенцію складають такі повноваження Верховної Ради України:

а) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, пе­редбачених розділом XIII Конституції України;

б) призначення всеукраїнського референдуму з питань про змі­ну території України; прийняття законів; затвердження Державно­го бюджету України та внесення до нього змін¹;

в) прийняття законів;

г) прийняття Регламенту Верховної Ради України;

д) затвердження законом Конституції Автономної Республіки
Крим, змін до неї;

ж) визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики; затвер­дження загальнодержавних програм економічного, науково-тех­нічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони
   

¹У літературі затвердження Державного бюджету та звіту про його вико­нання іноді відносять до фінансової компетенції парламенту. довкілля; затвердження переліку об'єктів права державної власно­сті, що не підлягають приватизації, визначення правових засад ви­лучення об'єктів права приватної власності;

з) надання в установлений законом термін згоди на обов'яз­ковість міжнародних договорів України та денонсації міжнарод­них договорів України¹.

 

                                    * * *

2. Установчу компетенцію Верховної Ради України склада­ють її повноваження з формування органів державної влади і дер­жавних установ, призначення, затвердження чи обрання посадових осіб тощо. До них, зокрема, можна віднести:

а) повноваження щодо призначання виборів органів публічної
влади (призначення виборів Президента України, позачергових
виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, чергових
і позачергових виборів до органів місцевого самоврядування);

б) повноваження щодо надання згоди на призначення Президе­нтом України Генерального прокурора України;

в) повноваження щодо призначення на посаду та звільнення з посади відповідних посадових осіб (за поданням Президента України - Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, Голови Служби безпеки України, Голови Національного банку України, членів Централь­ної виборчої комісії; за поданням Прем'єр-міністра України - ін­ших членів Кабінету Міністрів України; Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України; Голови та інших членів Рахункової палати, половини складу Ради Національного банку України, половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Уповнова­женого з прав людини, третини складу Конституційного Суду України; звільнення зазначених осіб з посад);

г) повноваження з обрання посадових осіб (обрання суддів

безстроково).

 

                                    * * *

3. Контрольну компетенцію складають повноваження Вер­ховної Ради України, що забезпечують реалізацію контрольної функції парламенту. Згідно з п. 33 ст. 85 Конституції України Верховна

 ¹Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні догово­ри, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є части­ною національного законодавства України. Тому відповідні повноваження Верховної Ради щодо ратифікації та денонсації міжнародних договорів України доцільно відносити до її законодавчої компетенції.

Рада України здійснює парламентський контроль у ме­жах, визначених Конституцією та законами України, об'єктом якого є Президент України, виконавча влада, представницький орган Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органи міс­цевого самоврядування, додержання конституційних прав і сво­бод людини і громадянина тощо. Відповідно, можна виділити контрольні повноваження стосовно:

а) Президента України - заслуховування щорічних і позачерго­вих послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє станонище України; усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту¹), встановленому ст. 111 Конституції України; прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, поперед­ньо підтриманого не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

б) Кабінету Міністрів України - розгляд і прийняття рішення
щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;
вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, чле­нів Кабінету Міністрів України; здійснення контролю за діяльніс­тю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції та зако­нів України;

в) Генерального прокурора України - висловлення недовіри
Генеральному прокуророві України, що має наслідком його від­ставку з посади;

г) Верховної Ради Автономної Республіки Крим - дострокове
припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки
Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про
порушення нею Конституції України або законів України.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює згідно зі ст. 101 Конституції України Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

У фінансовій сфері Верховна Рада України здійснює такі конт­рольні повноваження: контролює виконання Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання; затвер­джує рішення про надання Україною позик і економічної допомо­ги іншим державам і міжнародним організаціям, а також про оде­ржання Україною від інших держав, банків і міжнародних фінан­сових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; здійснює контроль за їх використанням. Відповідно до ст. 98 Конституції України контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.

  ¹Процедура імпічменту започинена з парламентської практики Англії.

До контрольних повноважень Верховної Ради можна також віднести право народного депутата України звернутися на сесії Верховної Ради України із запитом до органів Верховної Ради, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керів­ників підприємств, установ і організацій, розташованих на терито­рії України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Керівники органів державної влади та органів місцевого самовря­дування, підприємств, установ і організацій зобов'язані повідо­мити народного депутата України про результати розгляду його запиту.

                                    * * *

4. Повноваження у сфері зовнішньої політики, оборони та

безпеки передбачають права Верховної Ради України: оголошу­вати за поданням Президента України стан війни і укладати мир; схвалювати рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затверджувати загальну структуру, чисельність, визначати функції Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України; схвалювати рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; затверджувати протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окре­мих її місцевостях; про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологіч­ної ситуації.

                                    * * *

Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, що їх згідно з Конституцією України віднесено до її відання, зокрема: встановлення державних символів України; утворення і ліквідацію районів, встановлення і зміну меж районів і міст, віднесення насе­лених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів; заснування державних нагород, уста­новлення військових звань, дипломатичних рангів та інших спеці­альних звань тощо.

До цієї групи можна також віднести і повноваження із самоор­ганізації роботи Верховної Ради України, а саме: обрання Голови Верховної Ради України, першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликання їх; затвердження переліку комітетів Верховної Ради України та обрання голів цих комітетів; створення тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій; призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату.