Чисельний склад і структура Верховної Ради України

Конституційний склад Верховної Ради України; структура Верховної Ради України.

Чисельний склад парламенту визначається з урахуванням різ-новекторних чинників.

Так, з одного боку, чисельність парламенту (його нижньої пала­ти) має бути достатньою для забезпечення його представницького характеру, а щоби парламент виступав реальним представником народу {представницьким мандатарієм нації¹), до його складу ма-

ють входити відносно численні об'єднання парламентарів (депутат­ські групи та фракції), які відображали б інтереси значних прошар­ків суспільства. Крім того, чисельність парламенту має забезпечити можливість формування його робочих органів (комітетів і комісій), які здійснюють законопроектну і контрольну діяльність. З іншого боку, надмірна чисельність парламенту суттєво ускладнює органі­зацію його роботи. Оптимальною, з огляду на ці обставини, вважа­ється чисельність парламенту в 350-500 депутатів.

¹ Дюги Л. Конституционное право.- М., 1908.- С. 416.    

Водночас на чисельність парламенту можуть впливати й такі чинники, як його структура, чисельність населення країни, форма державного устрою тощо. Для прикладу, чисельність парламентів європейських країн коливається від 60 (Люксембург) до більше як 600 (палата громад парламенту Великої Британії та бундестаг ФРН).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України - 450 народних депутатів України.

                                   * * *

За структурою парламенти поділяють на однопалатні (моно-камерні) та двопалатні (бікамерні). Переважна більшість парламен­тів великих і середніх демократичних країн мають бікамерну струк­туру (наприклад, Велика Британія, Іспанія, Італія, Німеччина, Польща, Франція). Вибір тієї чи іншої структури парламенту обумов­лений формою державного устрою (федерації найчастіше мають бікамерні парламенти: одна з палат представляє інтереси суб'єктів федерації), історичними традиціями, вимогами законодавчого про­цесу тощо. Проблема структури парламенту неоднозначно оціню­ється в науковій літературі. Чимало вчених схиляються до думки про доцільність бікамерної структури парламенту (звичайно, якщо мова не йде про парламенти невеликих за чисельністю населення країн). При цьому висловлюються такі аргументи на користь біка­мерної структури парламенту:

по-перше, бікамерні парламенти відповідають європейській традиції, згідно з якою необхідність подвійного представництва пов'язується з соціальною чи географічною різноманітністю;

по-друге, наявність двох палат є важливою гарантією гласності та врахування позиції меншості в парламенті;

по-третє, бікамерна структура сприяє підвищенню якості за­конодавчої роботи, здійсненню парламентського контролю та вті­ленню державної політики в національному та місцевому вимірах¹.

Що ж до недоліків бікамерної структури парламентів, то до них відносять ускладнення та уповільнення законодавчого процесу.

Бікамерні парламенти, у свою чергу, поділяють на егалітарні та нерівноправні. Егалітарними є парламенти, обидві палати яких мають однакові повноваження в законодавчій галузі, а уряд підзвіт­ний кожній з них (наприклад, парламенти Бельгії чи Італії). Більш

¹Див., наприклад: Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн СС. Порівняльний аналіз.- К.: Основи, 1996.- С. 76; Шаповал В. М. Вищі органи сучасної держави: Порівняльний аналіз.- К.: Програма Л, 1995.-С. 14.

поширеними є нерівноправні парламенти, палати яких не мають однакових повноважень, діяльність уряду визначається більшою мірою нижньою палатою, а верхня палата характеризується менш представницьким характером, що обумовлено особливостями по­рядку її формування (наприклад, парламенти Великої Британії, Іспанії, Франції).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 Конституції України Вер­ховна Рада України має монокамерну структуру, тобто становить собою одну палату.