Конституційно-правові відносини та їхні особливості

Поняття і особливості конституційно-правових відносин; під­стави виникнення, зміни та припинення конституційно-правових відносин; класифікація конституційно-правових відносин.

Конституційно-правові відносини - це суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб'єкти яких наділяються взаємними правами і обов'язками згід­но з приписами конституційно-правових норм. За змістом це най­важливіші для забезпечення життєдіяльності суспільства відноси­ни, спрямовані на здійснення народовладдя, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, які після врегулювання їх нормами конституційного права набувають характеру конституційно-право­вих. Саме в рамках конституційно-правових відносин приписи конституційно-правових норм втілюються у поведінку суб'єктів конституційного права.

Конституційно-правові відносини характеризуються рисами як спільними для всіх видів правовідносин, так і специфічними, при­таманними лише цьому виду правовідносин.

Так, конституційно-правові відносини мають єдину для всіх правовідносин структуру - об'єкт, суб'єкт і зміст (суб'єктивні права та юридичні обов'язки), а їхня специфіка пов'язана:

по-перше, з їхнім змістом - вони виникають в особливій сфері суспільних відносин (відносини владарювання), які є предметом конституційного права й пов'язані зі здійсненням публічної влади та реалізацією прав і свобод людини;

по-друге, з особливостями об'єкта, суб'єкта та характером юридичних зв'язків між суб'єктами цих відносин.

Об'єкт конституційно-правового відношення - це явище, матеріальна чи нематеріальна (духовна) реальність, з приводу якої виникає суспільний стосунок, що регулюється конституційно-пра­вовою нормою¹. Об'єкти конституційно-правових відносин висту­пають їх необхідним структуротвірним елементом, вони забезпе­чують зв'язок між суб'єктами і ними можуть виступати різнома­нітні явища - дії, матеріальні та нематеріальні блага. Наприклад, Конституція України до їх переліку відносить: народний і держав­ний суверенітет, державну територію, державну символіку, україн­ську мову, політичну та ідеологічну багатоманітність, землю, дер­жавний бюджет тощо. Специфічним об'єктом конституційно-правових відносин є публічна влада. Питання влади (застосування влади чи захисту від влади) тією чи іншою мірою зачіпають інтереси практично всіх суб'єктів конституційно-правових відносин. Об'єк­том конкретних

 

¹Див.: Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учебник для вузов.- М.: ФОРУМ - ИНФРА-М, 1998.- С. 18.

 

 

конституційно-правових відносин частіше всього виступають певні дії, що набувають відповідного оформлення. Наприклад, згідно зі ст. 88 Конституції України Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад, а відповідні дії Верховної Ради Украї­ни оформлюються постановами.

Суб'єкти конституційно-правових відносин - це особи, спіль­ноти людей, органи, організації тощо, які згідно з приписами кон­ституційно-правових норм є носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. Суб'єктами конституційного права зазначені особи, організації можуть стати лише за умови їхньої правосуб'єктності, яка містить правоздатність і дієздатність.

Правоздатність - це обумовлена конституційно-правовою нор­мою здатність суб'єкта конституційно-правового відношення мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Правоздатність фізичної особи в конституційно-правовій сфері настає від моменту її на­родження і припиняється після її смерті.

Дієздатність - це обумовлена конституційно-правовою нормою здатність суб'єкта конституційно-правового відношення своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. У повному обсязі дієздатність фізичної особи в конс­титуційно-правовій сфері виникає з досягненням нею вісімнадцяти років. В окремих випадках закон передбачає деякі винятки. Так, зміна громадянства дітей у разі зміни громадянства їхніх батьків, а також у разі усиновлення, може відбуватися тільки за згодою дітей, які досягли 15 років (ст. 16 Закону України «Про громадянство України»); засновниками молодіжних і дитячих гро­мадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які також досягли 15-річного віку (ст. 11 Закону України «Про об'єднання громадян»). І, навпаки, народним депутатом України може бути обрано грома­дянина України, який на день виборів досяг 21 року (ч. 2 ст. 76 Конституції України), а Президентом України - громадянин України, який досяг 35років (ч. 2 ст. 103 Конституції України).

Коло суб'єктів конституційно-правових відносин є досить спе­цифічним і характеризує особливість таких відносин щодо інших видів правовідносин. Так, суб'єктами конституційно-правових відносин можуть бути:

1) фізичні особи - громадяни, іноземці, біпатриди (особи, які мають два громадянства), апатриди (особи без громадянства);

2)спільноти (колективи) людей - народ України, територіальні
громади, населення адміністративно-територіальних одиниць (об­ластей, Автономної Республіки Крим, районів);

3)Українська держава в цілому;

4)Автономна Республіка Крим - невід'ємна складова частина
України, що має автономний статус;

5)органи державної влади України та їхні посадові особи;

6)органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи;

7)кандидати в депутати, кандидати у Президенти України, кан­дидати на посади сільських, селищних, міських голів;

8)народні депутати України;

9)депутати місцевих рад;

 

10)збори виборців;

11)депутати представницьких органів місцевого самовряду­вання, сільські, селищні, міські голови;

12)органи та посадові особи Верховної Ради України;

13)виборчі комісії;

14)об'єднання громадян - політичні партії, громадські органі­зації, профспілки, релігійні об'єднання;

15)органи самоорганізації населення, загальні збори громадян за місцем проживання тощо.

Деякі із зазначених суб'єктів можуть виступати як носії прав та обов'язків, передбачених приписами лише конституційно-пра­вових норм, тобто вони не можуть бути учасниками правовідно­син, що виникають внаслідок реалізації інших видів норм націо­нального права України (наприклад, збори виборців, народ України, збори громадян за місцем проживання тощо).

Досить складним є питання щодо конституційної правосуб'єктності юридичної особи - одного з основних суб'єктів при­ватного (цивільного) права. Це поняття не міститься в Конститу­ції України, але передбачене деякими джерелами конституційно­го права, наприклад, Законом України «Про Конституційний Суд України».

У Цивільному кодексі України під юридичною особою розумі­ється організація, створена і зареєстрована в установленому зако­ном порядку (ст. 80). При цьому згідно зі ст. 81 Цивільного кодек­су України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, по­діляються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. До останніх відносять організації, створені роз­порядчим актом Президента України, органу державної влади, ор­гану влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого са­моврядування. Цей статус можна було б, на думку автора, надати територіальним громадам, Автономній Республіці Крим, Україн­ській державі в цілому.

Аналізуючи суб'єктний склад консіитуційно-правових відно­син, слід підкреслити, шо їхньою важливою особливістю є нерів­ноправність суб'єктів. Ця обставина обумовлена тим, що в кон­ституційно-правових відносинах (особливо в конкретних) діє прин­цип влади і підпорядкування, тобто одні із суб'єктів виступають управомоченою стороною, інші - зобов'язаною. Водночас один і той самий суб'єкт конституційного права в різних конституційно-правових відносинах може виступати одночасно як управомоче­ною, так і зобов'язаною (підпорядкованою) стороною. Наприклад, у випадках, коли людина виступає суб'єктом конституційних прав і свобод, вона може вимагати від держави відповідних гарантій реалізації цих прав і свобод. І, навпаки, держава вимагає від люди­ни виконання її конституційних обов'язків.

Зміст конституційно-правових відносин характеризується складною структурою. Умовно в конституційно-правовому відно­шенні вирізняють юридичний (суб'єктивні права та юридичні обов'язки) і матеріальний (фактична поведінка суб'єктів) зміст¹.

При цьому в конкретних конституційно-правових відносинах суб'єктивне право учасників конституційно-правових відносин -це їхня, гарантована конституційно-правовою нормою, можливість вільно діяти в певних, визначених нормою межах, а юридичний обов'язок - це установлена конституційно-правовою нормою ви­мога діяти певним, чітко визначеним чином або утриматися від здійснення певних дій.

Юридичний зміст загальних конституційно-правових відносин виявляється через конституційно-правовий статус їх суб'єктів. При цьому загальні конституційно-правові норми не містять конкретного переліку суб'єктів і не індивідуалізують їхні взаємні права та обов'язки. Для таких відносин характерним є особливий механізм реалізації їх суб'єктами своїх прав та обов'язків. Так, у значній частині цих відносин права та обов'язки суб'єктів реалізуються не безпосередньо, а через інші правовідносини, що виникають вна­слідок реалізації різних видів правових норм і мають конкретний характер.

                                     

                                       * * *

Виникнення конкретних конституційно-правових відносин пов'язане з юридичними фактами, які приводять у дію конститу­ційно-правову норму.

Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з якими конституційно-правові норми пов'язують виникнення, зміну або припинення конституційно-правових відносин. Юридичні факти

формулюються у гіпотезах конституційно-правових норм і залеж­но від їх зв'язку з індивідуальною волею суб'єкта поділяються на дві групи: події та дії.

Події - це юридичні факти, що не залежать від волі суб'єктів (наприклад, досягнення громадянином України вісімнадцятиріч­ного віку згідно зі ст. 70 Конституції України є підставою виник­нення правовідносин з реалізації активного виборчого права).                                                                                                                                                                       

Дії - це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості суб'єктів конституційно-правових відносин.

¹ Конституционное право: Учебник / Отв. ред. В. В. Лазарев.- С. 29

 

 

Під кутом зору за­конності дії поділяються на правомірні та неправомірні. Правомір­ні дії зумовлюють виникнення у суб'єктів прав та обов'язків, передбачених конституційно-правовими нормами. При цьому пра­вомірні дії також поділяються на дві групи: юридичні акти і юри­дичні вчинки. Юридичні акти - це правомірні дії, що здійснюють­ся суб'єктами з метою вступу їх у певні конституційно-правові відносини, а юридичні вчинки - це правомірні дії, що безпосеред­ньо не спрямовані на виникнення, припинення або зміну консти­туційно-правових відносин, але тягнуть за собою такі наслідки. Неправомірні дії - це юридичні факти, що суперечать вимогам конституційно-правових норм. Вони можуть стати підставою для притягнення відповідних посадових осіб та органів публічної вла­ди до відповідальності.

При цьому доцільно звернути увагу на те, що порушення кон­ституційно-правових норм може тягти за собою як конституційно-правову (конституційну) відповідальність, так і відповідальність, передбачену іншими галузями права (кримінальним, адміністратив- ним, цивільним). Наприклад, згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності Украї­ни, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Порушення громадянами України вимог цієї конститу­ційно-правової норми тягне за собою адміністративну або кримі­нальну відповідальність.

                                  

                                     * * *

Класифікація конституційно-правових відносин (схема 4) здійс­нюється за різними підставами:

1. За змістом вони поділяються на такі групи:

- відносини, що виникають із закріпленням засад конститу­ційного ладу України. Це, наприклад, відносини, що характеризу­ють народовладдя, форму держави, поділ влади, верховенство права, принципи взаємовідносин людини і держави тощо;

- відносини, що виникають із закріпленням та охороною конс­титуційно-правового статусу людини і громадянина (громадянство,
конституційні права і свободи, їхні гарантії тощо);

- відносини, що виникають у процесі народного волевиявлен­ня (вибори, референдум);

- відносини, що виникають у процесі організації та функціо­нування системи органів державної влади;

- відносини, що виникають у процесі встановлення територіаль­ного устрою України і відносини між Україною в цілому та її складовими частинами;

-  відносини, що виникають у процесі організації та функціо- нування місцевого самоврядування.

                          Схема 4. Конституційно-правові відносини

 

2. Залежно від характеру взаємовідносин суб'єктів їх поділя­ють на загальні, конкретні конституційно-правові відносини та конституційно-правові стани.

Загальний або конкретний характер конституційно-правових відносин зумовлений характером відповідних норм конституцій­ного права. Так, реалізація конституційно-правових норм загаль-норегулятивного характеру (норм-принципів, норм-декларацій, норм-дефініцій тощо) приводить до виникнення конституційно-правових відносин загального характеру, якими не визначаються конкретні суб'єкти відносин, їхні взаємні права та обов'язки (ці питання деталізуються в чинному законодавстві та в конкретних правовідносинах). Це, зокрема, стосується декларованих Консти­туцією України принципів народного суверенітету (ст. 5), поділу влади (ст. 6). Зазначені відносини регулюються нормами консти­туційного права в головних рисах.

Інколи виокремлюють особливий різновид загальних конститу­ційно-правових відносин - конституційні стани, себто такі відно­сини, якими визначаються конкретні суб'єкти. А права та обов'язки цих суб'єктів чітко не встановлено, наприклад, стан громадянства або статус Автономної Республіки Крим у складі України.

Для конкретних конституційно-правових відносин характерним є наявність чітко визначених сторін і визначені взаємовідносини між ними. На відміну від загальних конституційно-правових відносин вони регулюються нормами конституційного права в повному обсязі.