Місцеве самоврядування в Україні

самоврядування різновидом державної влади, як це іноді пропо­нується у літературі, «за бортом» залишаються властиві лише місцево­му самоврядуванню та надзвичайно важливі для розвитку громадянсь­кої ініціативи та самостійності публічно-владні форми діяльності населення або демократія за місцем проживання. Тому місцеве само­врядування здійснюється ефективно, якщо усередині територіальної громади існують горизонтальні взаємозв'язки і взаємодії, що форму­ються, закріплюються і сусідськими зв'язками, і мережами дружніх відносин, і зусиллями політичних партій і громадських рухів.

По-шосте, місцеве самоврядування відрізняється від державної влади незвичайною деталізацією, конкретикою, прив'язаністю до да­ного місця. Держава має справи з загальними тенденціями та зако­номірностями функціонування соціальних груп людей (класів, станів), муніципальна влада — з конкретними особливостями кон­кретної територіальної громади у конкретний момент часу. Тому муніципальна влада «працює» с конкретними жителями, миттєво реагує на поточні зміни ситуації.

По-сьоме, місцеве самоврядування організовується і функціонує як структура, що враховує історичні, національні, етнічні, культурні й інші особливості, спільні риси відповідної територіальної спільноти. Місцева специфіка, причому не тільки природно-географічна, а й традиції, уклад життя, культура значно впливають на формування інститутів самоврядування, характер їхньої взаємодії, визначають управлінську активність жителів, правила і процедури прийняття уп­равлінських рішень. Це дає змогу будувати місцеве самоврядування та його діяльність з максимальною розмаїтістю.

По-восьме, місцеве самоврядування — це більш «прозора» (порівняно з державною) влада. Воно реально підзвітне і відповідаль­не перед населенням, що забезпечується (має забезпечуватися) активною участю громадськості у здійсненні контролю за наданням населенню соціальних послуг у системі місцевого самоврядування; гласністю у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування; можливістю більш точного визначення потреб населення, оператив­но реагувати на місцеві ініціативи; включенням населення — споживачів послуг до організації їх надання тощо¹.

По-дев'яте, місцеве самоврядування припускає єдність са­мостійності і відповідальності при вирішенні всіх питань місцевого значення: економічних, соціальних, культурних та інших. При цьому під самостійністю розуміється не тільки право жителів — членів тери­торіальних громад безпосередньо (через своїх представників) без втручання яких-небудь інших публічно-владних структур визначати коло питань місцевого значення, прийнятих до свого відання, а й не­обхідність вирішувати їх, діючи відповідно до законів і локальних нормативних актів, спираючись при цьому тільки (переважно) на власні ресурси, матеріальні, фінансові й інші кошти. Діяльність під свою відповідальність припускає, що тягар наслідків за вирішення місцевих питань лягає повною мірою на місцеве самоврядування.

По-десяте, місцеве самоврядування, самостійно вирішуючи пи­тання місцевого значення, у своїй діяльності виходить передусім з інтересів населення відповідної території (локальних, а не загально­державних інтересів). Поляризація, протиставлення інтересів центру і місць — основа зародження муніципальної влади. Саме локальний інтерес є основою генезису, виникнення муніципальної влади. Вона структурується в системі публічної влади в умовах легітимації та ле­галізації такого інтересу. Місцевий інтерес дає змогу порівняно неве­ликому колу людей, які складають територіальну громаду, більш-менш точно визначити їх спільну волю, відносно легко виробити узгоджену позицію з конкретного питання¹.

Інакша ситуація спостерігається у механізмі виявлення державно­го інтересу та легітимації державної влади. На формування органів державної влади особисті інтереси та воля приватної особи вплива­ють обмежено. Тут «працюють» інші механізми: мобілізовані групові, корпоративні інтереси, які спираються на фінансові кошти, яких, як правило, немає у розпорядженні конкретних індивідів. Приватна особа не в змозі впливати і на механізми формування органів держав­ної влади, і на механізми прийняття ними рішень. Цю ситуацію не змінює навіть те, що в демократичному суспільстві представницька державна влада формується різними верствами населення. Загальна воля народу за допомогою виборчих технологій може бути визначена лише більш-менш приблизно, оскільки ті, хто складає народ, пере-

¹ Кравченко В. В. Форми участі неурядових структур у розвитку місцевого самовряду­вання // Актуальні проблеми виконання законів України «Про місцеве самовряду­вання в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» / За ред. В.В. Кравченка. — К.,2003. — С. 51.

¹ Григор'єв В. А. Становлення публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — Одеса, 2002. — С. 9.

710

711

Розділ 26