Місцеве самоврядування в Україні

самоврядування — ідеальна сфера, де стає можливим подолання взаємного відчуження, соціальної самотності людей. Будь-яка люди­на потребує ідентифікації, ототожнення себе із певною суспільною групою. Територіальна спільність, у певному сенсі сусідство відкри­ває для цього широкі горизонти та водночас не вимагає від особис­тості тоталітарного підпорядкування групі, внаслідок чого місцеве самоврядування й виступає найбільш наближеним до людини рівнем організації публічної влади, «одним з тих засад, які покладені в осно­ву громадської єдності»¹ та найкращою «лабораторією» для розв'язан­ня більшості громадських проблем.

Варто зазначити й те, що місцеве самоврядування — це не тільки інститут громадянського суспільства та відповідний набір прав люди­ни і громадянина. У своєму нормативному значенні положення ст. 7 пов'язані з принципом народовладдя. Так, відповідно до ст. 5 Консти­туції України народ здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Іншими слова­ми, держава визнає місцеве самоврядування як самостійний рівень здійснення народом належної йому влади, яка здійснюється у формі місце­ вого самоврядування або так званої публічної влади територіальної громади. Це передусім передбачає організаційну відокремленість та незалежність місцевого самоврядування від державної влади, його самостійність при вирішенні питань місцевого значення. Але самостійність, як визначає Конституція України, у межах власних повноважень. Таким чином, йдеться про правові межі автономності місцевого самоврядування, а не повну самостійність та незалежність місцевого самоврядування від усієї системи публічного владарювання.

Така самостійність означає, що жоден з органів державної влади, жодна посадова особа не має права приймати акти, здійснювати дії, які втручаються в сферу місцевого самоврядування. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування мо­же здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень (ст. 20 Закону України «Про місцеве самовряду­вання в Україні»). Таким чином, можна з повною впевненістю гово-

¹ Лешков В. Общественное право. Лекции. — М., 1868-1869. — С. 13. 680

рити як про визнання, так і легалізацію публічної влади територіаль­них громад. Водночас у процесі її конституювання, структурування та інституціоналізації виникає ряд проблем, пов'язаних не стільки із структурно-функціональними її характеристиками, скільки з кон­цептуально-атрибутивними параметрами її становлення, ординарної діяльності та перспективного розвитку¹.

Інший аспект проблеми полягає у розумінні місцевого самовряду­ вання як елементу системи інститутів конституційного ладу України. Місцеве самоврядування згідно з Європейською хартією місцевого самоврядування складає одну з основ демократичного ладу. Принцип місцевого самоврядування, проголошується в ст. 2 цього документа, має бути визнаним у внутрішньому законодавстві і в міру можли­вості — в конституції держави.

Конституція України, встановлюючи основи конституційного ла­ду та визначаючи Українську державу як демократичну, правову та соціальну, фіксує найважливіші системоутворюючі ознаки її демо­кратизму, які знаходять свій прояв передусім у суверенності суспільства і держави, народовладді, поділі державної влади на зако­нодавчу, виконавчу та судову, ідеологічному, економічному та політичному плюралізмі (багатоманітні), етнічній багатонаціональ-ності і політичній єдності Українського народу, визнанні та гаранту­ванні місцевого самоврядування тощо. Виходячи з загальновизнаних принципів організації та діяльності локальної демократії, місцеве самоврядування як вияв влади Українського народу складає одну з фунда­ментальних основ конституційного ладу України.

Під конституційним ладом прийнято розуміти систему суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією та законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. Основи конституційного ладу України є системою базових конституційних принципів, закріплених у першому розділі Конституції України, які формують юридичну модель усього суспільства, держави, національного права в сукупності усіх його галузей. Основи конституційного ладу — це та­кож і здійснення цих принципів, реальний стан суспільства, держави, правової системи, який склався під їх впливом.

¹ Баймуратов М. О. Публічна самоврядна (муніципальна) влада в Україні: основні оз­наки й особливості // Актуальні проблеми виконання законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» / За ред. В. В. Кравченка. — К., 2003. — С. 71.

22а-8152

Розділ 26