Органи правосуддя в Україні 2 страница

— судді можуть мати й інші права відповідно до законодавства.

В Україні створено і діє механізм відповідальності членів суддівсько­ го корпусу за неналежне виконання ними своїх професійних обов'язків. До нього входять кваліфікаційні комісії суддів, які склада­ються з суддів, представників органів виконавчої влади, місцевого са­моврядування, науковців. До компетенції цих комісій віднесено на­дання висновку про можливість обрання (призначення) конкретної особи на посаду судді, накладення на суддів дисциплінарних стягнень аж до звільнення з посади.

У процесі проведення судово-правової реформи в Україні мають бути створені нові та більш чітко зафіксовані механізми для забезпе­чення незалежності суддів при здійсненні правосуддя, їхньої відповідальності за стан судочинства, додержання норм статусу суддів і кодексу професійної етики суддів. Потрібно остаточно вирішити питання щодо економічної незалежності суддів, для чого держава має

 

516

517

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

 

забезпечити належне фінансування судової системи. Це можливо лише за умови, якщо в Державному бюджеті України чітко окреслю­ватиметься сума коштів, необхідна для забезпечення функціонування судів, враховуючи значне підвищення заробітної плати суддів та ство­рення оптимальних умов їх професійної діяльності.

Реформуючи судову владу, крім урахування міжнародного досвіду, слід насамперед зберегти те, що є позитивного в Україні, передусім реалізувати положення Конституції України щодо судів і суддів. При цьому важливо не зашкодити тому, що вже виправдало себе, не супе­речить міжнародним нормам і може застосовуватися у майбутньому при державному фінансуванні.

Європейська хартія статусу суддів, інші документи Ради Європи, які стосуються організації і функціонування судочинства, мають сприяти вдосконаленню і реалізації національних законів про статус суддів. Не закріплюючи обов'язків, визнаючи національні традиції, вони визначають напрям, якого мають дотримуватися європейські держави при подальшому вдосконаленні статусу суддів, підвищення демократичних засад і дієвості сучасного судочинства. Основопо­ложні норми міжнародних документів щодо статусу суддів мають бути імплементовані у законодавство України.

Правосуддя в Україні має формуватися відповідно до міжнародно-правових засад його здійснення, закріплених у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Паризькій хартії для нової Європи, а також відповідно до Основних принципів щодо незалежності судових органів та інших. При розробці нового варіанта Концепції судово-правової реформи повинні врахо­вуватися національний і світовий досвід організації судової влади, як поточні, так і перспективні її завдання, економічні можливості дер­жави, практична доцільність тих чи інших заходів з реформування су­дових органів. Судово-правова реформа має бути спрямована на такі кардинальні зміни, які здійснювалися б в інтересах усього суспільства, а не певних політичних сил або окремих політичних угруповань. Створення динамічного й ефективного правосуддя — передумова стабілізації всієї державної системи, успішної інтеграції України в правове поле цивілізованих країн світу.

22.5. Адвокатура

Основне призначення адвокатури України в державі і суспільстві визначено Конституцією України (ст. 59), якою встановлено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура. Цей широко визнаний у всіх демократичних державах світу інститут набуває дедалі більшого значення у правовому житті й нашої країни.

Нові завдання, організаційні форми та принципи діяльності адво­катів, їх об'єднань в умовах демократичних перетворень у суспільстві та формування ринкових відносин, крім конституційних установ­лень, знайшли своє втілення в ряді законодавчих актів, зокрема в Законі України «Про адвокатуру» та в процесуальному законодавстві України. Сьогодні адвокатура покликана відігравати свою активну роль у розбудові української правової держави, становленні грома­дянського суспільства в нашій країні.

Минули роки, коли адвокатура в Україні функціонувала в умовах адміністративно-командного режиму, була придатком судових і пра­воохоронних органів, зазнавала партійно-політичного тиску у своїй діяльності. Нині її завдання, а у зв'язку з цим і форми та методи діяль­ності докорінно змінюються. Як добровільне професійне громадське об'єднання адвокатура України покликана згідно з Конституцією України і Законом України «Про адвокатуру» сприяти захисту прав і свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм юридичну допомогу. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства права, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Головною особою адвокатської діяльності є адвокат. Ним може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Не може бути адвокатом той, хто має судимість.

 

518

519

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

 

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивіду­ально, відкрити своє адвокатське бюро або об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють на засадах добровільності, самоврядування, ко­легіальності та гласності. Утворення об'єднань адвокатів, їх діяль­ність, реорганізація та ліквідація, а також структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, питання їх обрання, інші аспекти функціонування регулюються статутом об'єднання. Ці об'єднання є юридичними особами.

Законом передбачено, що адвокат може мати помічника або кількох помічників з-поміж осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатсь­ким об'єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодав­ства про працю.

Адвокатська діяльність має такі види, як: надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо за­конодавства, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, посвідчення копій документів у справах, що веде адвокат. Він здійснює представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами, подає юридичну допомогу підприємствам, установам і організаціям; здійснює правове забезпе­чення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності грома­дян і юридичних осіб; відповідно до кримінально-процесуального законодавства виконує свої обов'язки у процесі дізнання і досудово-го слідства тощо.

Закон наділяє адвоката професійними правами та покладає на нього відповідні обов'язки, яких він має дотримуватися у процесі своєї діяльності. Так, адвокат має право:

— представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і орга­нізаціях, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань;

— збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення;

— запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх згодою;

— ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

 

— отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребу­ють спеціальних знань, опитувати громадян;

— застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

— доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

— бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засідан­нях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

— виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Здійснюючи свої професійні обов'язки, адвокат зобов'язаний: не­ухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використову­вати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої по­вноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвину­ваченого, підсудного. Він не має права: прийняти доручення про по­дання юридичної допомоги у випадках, коли у цій справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суд­дя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник по­терпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекла­дач, понятий, у випадках, коли є родичем особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача, а також в інших випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України. Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. її предметом є питання, з яких гро­мадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консуль­тацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних ним при здійсненні своїх професійних обов'язків. Забороняється розголошу­вати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці і вико­ристовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб також помічникам адвоката та посадовим особам адвокатських об'єднань.

Законом України «Про адвокатуру» (ст. 10) встановлені гарантії адвокатської діяльності, де йдеться про те, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його

 

520

17а-8152

521

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

 

помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголо­шенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховуван-ня телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступ­ників, прокурорів Республіки Крим, області, міст Києва та Севасто­поля.

Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, проку­рором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі. Адвокату гарантується рівність прав з іншими учас­никами процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Ге­неральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Ав­тономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Його не можна притягти до кримінальної, матеріальної та іншої відповідаль­ності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридич­ної допомоги громадянам та організаціям згідно з законом.

У Законі України «Про адвокатуру» (ст. 11) визначені соціальні права адвоката та його помічника, зокрема, говориться, що адвокат та його помічник користуються правом на відпустку, на загально­обов'язкове державне соціальне страхування. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачуються адвокатом та його помічником відповідно до закону.

Адвокат та його помічник мають право на надання їм усіх видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'яз­ковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону.

Адвокатська праця оплачується на підставі угоди між громадяни­ном чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням або адвока­том. У випадку участі адвоката у кримінальній справі за призначен­ням та у разі звільнення при цьому громадянина від витрат на юри­дичну допомогу через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабіне­том Міністрів України. Порядок призначення адвоката для подання юридичної допомоги громадянам визначається кримінально-проце­суальним законодавством.

Порядок праці помічника адвоката визначається угодою. Оплата праці помічника адвоката визначається угодою між ним та адвокатом

чи адвокатським об'єднанням. Вона не може бути нижчою від вста­новленого державою мінімального розміру заробітної плати.

Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дис­циплінарну відповідальність адвокатів, у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються строком на три роки кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії утворюються у складі двох палат — атестаційної та дис­циплінарної.

Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та організаційне забезпечення їх діяльності покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Київську і Севас­топольську міські ради.

Порядок організації і діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визначається Положенням про неї, яке затверджується Пре­зидентом України. Для розгляду скарг на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій при Кабінеті Міністрів України утво­рюється Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. До її складу входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України. Ця комісія має право скасовува­ти або змінювати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури регулюється Положенням про неї, яке затверджується Президентом України.

Важливим документом у професійній діяльності кожного адвоката є присяга адвоката України, зміст якої встановлений у Законі України «Про адвокатуру». Присяга має такий текст: «Я, (прізвище, ім'я і по батькові), беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь: у своїй професійній діяльності суворо додержуватися законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил ад­вокатської етики, з високою громадянською відповідальністю вико­нувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адво­катську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі». Присяга приймається при видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і скріплюється підписом особи, яка її прийняла.

 

522

523

Розділ 22

 

Органи правосуддя в Україні

 

За порушення присяги, актів законодавства України, що регулю­ють діяльність адвокатури, рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути за­стосовані такі встановлені Законом «Про адвокатуру» дисциплінарні стягнення, як: попередження; зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; анулюван­ня свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судово­му порядку.

Питання про дисциплінарну відповідальність адвоката — члена адвокатського об'єднання регулюється також статутом відповідного об'єднання.

Закон України «Про адвокатуру» передбачає можливість створен­ня адвокатами та їх об'єднаннями регіональних, загальнодержавних та міжнародних адвокатських спілок та асоціацій, які покликані пред­ставляти інтереси адвокатів у державних органах і об'єднаннях грома­дян, захищати соціальні та професійні права адвокатів, здійснювати методичну і видавничу роботу, сприяти підвищенню професійного рівня адвокатів. Вони можуть створювати спеціальні фонди і мають діяти відповідно до своїх статутів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. за № 302 затверджено Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань, згідно з яким відповідно до ст. 4 Закону України «Про адво­катуру» реєстрація адвокатських колегій, фірм, контор, інших об'єднань адвокатів проводиться у Міністерстві юстиції України. Для її здійснення до Мін'юсту подаються: заява, підписана уповноваже­ним представником об'єднання; статут адвокатського об'єднання; установчий договір чи протокол зборів адвокатів про створення тако­го об'єднання; дані про кількісний склад адвокатського об'єднання, наявність у його членів свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю; документ про внесення плати за реєстрацію.

При реєстрації об'єднання йому видається свідоцтво та при­своюється номер, який вноситься до Реєстру адвокатських об'єднань. З припиненням діяльності об'єднання приймається рішення про ви­ключення його з реєстру.

Одним із важливих документів, що спрямовують діяльність адво­катів, є Правила адвокатської етики. Вони схвалені Вищою квалі­фікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України

1 жовтня 1999 р. У них йдеться про те, що надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас спе­цифіка, комплексний характер обов'язків, що лежать на адвокатурі, зумовлюють збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, додержання принципів за­конності й верховенства права.

Законом України «Про адвокатуру» передбачено дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних обов'язків адвоката, який він бере на себе, складаючи Присягу адвоката України. Світова адвокатська спільнота розглядає вироблення адвокатурою і дотри­мання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил як не­обхідну передумову повноцінного функціонування адвокатури, вико­нання нею її важливої соціальної ролі у демократичному суспільстві. Правила виходять з уніфікованого закріплення традицій і досвіду української адвокатури у сфері адвокатської етики, а також загально­визнаних сучасних норм і правил прийнятих у міжнародному адво­катському співтоваристві. їх призначення — бути системою орієнтирів для українських адвокатів при практичному узгодженні ними своїх професійних прав і обов'язків, основних завдань та прин­ципів діяльності, визначених Конституцією України, Законом Ук­раїни «Про адвокатуру» та іншими законодавчими актами.

Конституція, законодавче та інше нормативне закріплення органі­заційних і функціональних основ адвокатури України, принципи її діяльності багато в чому зумовлені положеннями провідних міжна­родних установлень, таких як Статут Організації Об'єднаних Націй, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та інші загальновизнані світовим співтова­риством основоположні документи. Серед них можна назвати також прийняті у 1990 р. VIII Конгресом ООН з запобігання злочинам Основні положення про роль адвокатів. У цьому важливому для адвока­тури документі зазначається, що адекватне забезпечення прав люди­ни і основних свобод, на які усі люди мають право, вимагає, щоб усі вони мали ефективну можливість користуватися юридичною допомогою, здійснюваною незалежною юридичною професією. Саме професійні асоціації адвокатів, як зазначається в Основних положен­нях, відіграють важливу роль у підтриманні професійних стандартів та етичних норм, захищають своїх членів від переслідувань та необгрунтованих обмежень і посягань, забезпечують юридичнудопо-

 

524

525

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

 

могу для усіх, хто має у ній потребу, та кооперуються з урядом та іншими інститутами для досягнення цілей правосуддя і суспільного інтересу.

Основні положення про роль адвокатів спрямовані на те, щоб до­помагати державам-учасницям у сприянні і забезпеченні належної ролі адвокатури, яка повинна поважатися і гарантуватися урядами при розробці національного законодавства та його застосуванні як адвокатами, так і суддями, прокурорами, представниками законодав­чої та виконавчої влади і суспільства загалом. В Основних положен­нях йдеться про доступ до адвокатів і юридичної допомоги, спеціальні гарантії у кримінальній юстиції, кваліфікацію і підготовку адвокатів, їх обов'язки і повноваження, гарантії діяльності, свободу висловлювання й асоціацій, про професійні асоціації адвокатів.

Визначаючи гарантії діяльності адвокатів, Основні положення ви­магають від урядів забезпечити адвокатам можливість здійснювати їхні професійні обов'язки без залякування, перешкод, завдання тур­боти й недоречного втручання та вільно пересуватися і консультувати клієнта у своїй країні й за кордоном; виключити можливість піддава­ти покаранню або погрожувати його застосуванням та можливості обвинувачення, адміністративних, економічних та інших санкцій за дії, здійснювані відповідно до визнання професійних обов'язків, стандартів та етичних норм.

У Основних положеннях зазначається, що там, де безпека адво­катів перебуває під загрозою у зв'язку з виконанням професійних обов'язків, вони повинні бути адекватно захищені властями. їм має бути надано право формувати самоврядні асоціації для представ­ництва їх інтересів, постійного навчання, перепідготовки й підтри­мання професійного рівня. Члени професійних асоціацій обирають виконавчі органи, які здійснюють свої функції без зовнішнього втручання. Адвокатські асоціації мають кооперуватися з урядами для забезпечення права кожного на рівний та ефективний доступ до юри­дичної допомоги.

Зі вступом України до Ради Європи на неї поширилися і Євро­пейські міжнародні установлення щодо функціонування адвокатури, її цілей і завдань у суспільстві. Міжнародні акти стосовно адвокатури спрямовані на підвищення престижу адвокатури та адвокатської про­фесії, що в умовах побудови правової, демократичної держави є ви­ключно важливою справою. Про їх впровадження в Україні мають турбуватись і відповідні державні установи, і об'єднання адвокатів, і

насамперед Спілка адвокатів України. Необхідно активніше розвива­ти і поширювати серед адвокатів демократичні принципи їх діяль­ності, формувати погляди на нові морально-етичні стандарти, пов'язані не тільки зі свободою адвокатської професії, а й з обов'яз­ком кожного адвоката бути гідним високого призначення учасника правосуддя, надавати юридичну допомогу не тільки із користі, а й із розуміння обов'язку утвердження права і справедливості.

 

526

527

Прокуратура України

Розділ 23

Прокуратура України

23.1. Поняття конституційно-правового статусу прокуратури України

У системі державних органів України, яка конституційно проголо­шена демократичною, правовою державою, важливе місце посідають органи прокуратури. Вони покликані притаманними їм методами і засобами забезпечувати верховенство права, сталу законність і надійний правопорядок, захищати інтереси держави, права і свободи громадян. Правовий статус прокуратури визначається Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», іншими законодавчими актами. Вона має керуватися і чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Організація і діяльність органів прокуратури регулюється також нака­зами, інструкціями, директивами та іншими актами Генерального прокурора України.

Слід зазначити, що до набуття Україною незалежності в системі її органів прокуратура посідала своєрідне місце. За Конституцією та за­конодавством тих часів вона входила до централізованого загальносо­юзного наглядового і карального органу — прокуратури Союзу РСР. Уся повнота прокурорської влади була зосереджена в особі Генераль­ного прокурора СРСР. Він призначався Верховною Радою СРСР і

повновладно та остаточно вирішував усі питання прокурорської ком­петенції на теренах Союзу, в тому числі в Україні, без необхідності їх погодження з будь-якою українською державною структурою, хоча в той час Українська Радянська Республіка за Конституцією СРСР та Конституцією УРСР формально значилася державою суверенною. Україна мала змогу формувати свій парламент — Верховну Раду, свій уряд, свій Верховний Суд, ухвалювати закони, але була позбавлена права призначати прокурора України. Останній виступав не від імені республіки, а як уповноважений прокурора СРСР, ним і призначався, так само як і прокурори всіх областей України. У ст. 168 Конституції СРСР зазначалося, що органи прокуратури здійснюють свої повнова­ження незалежно від місцевих органів, підкоряючись тільки Гене­ральному прокурору СРСР. Це було закріплено і в Конституції УРСР. Організація і порядок діяльності органів прокуратури регулювалися законом про прокуратуру СРСР, а Україна не мала навіть і свого зако­ну про прокуратуру.

Кінець цьому історичному парадоксу було покладено вже з прийняттям 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України, в якій зазначалось, що найвищий нагляд за точним і однако­вим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Ук­раїнської РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідає перед нею і тільки їй підзвітний.

Декларація про державний суверенітет України, відповідні зміни, що були внесені до Конституції УРСР, а також прийнятий 5 листопа­да 1991 р. Закон України «Про прокуратуру» поклали початок якісно новому етапу існування прокурорської системи в Україні. Було визначено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і законності, їх завданням став захист від неправомірних посягань закріпленої Конституцією незалежної України її суспільного та дер­жавного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та грома­дянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів територіального громадського самовря­дування.

Організація прокуратури України стала грунтуватися на принципі єдності і централізації системи її органів, яку очолив Генеральний

 

528

529

Розділ 23

Прокуратура України

 

прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. На підставі додержання Конституції України та чин­них законів вони здійснюють свої повноваження незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів. Працівники прокуратури не по­винні належати до політичних партій чи рухів, їх обов'язок вживати заходів для усунення порушень закону від кого б вони не виходили, а також до поновлення порушених прав і притягнення до відповідаль­ності осіб, які скоїли порушення закону. Ці основоположні засади, що були закладені ще на початку незалежності України і цілком виправдані часом, є визначальними для статусу органів прокуратури нашої країни і сьогодні.

Діюча в Україні прокуратура — інститут, який відповідає об'єктив­ним потребам нашого суспільства. У системі поділу державної влади вона підсилює механізм отримань і противаг, є органом державного нагляду за дотриманням законів. Органи прокуратури виконують особливі, притаманні тільки їм функції і ні за своїм генезисом, ні за характером повноважень не належать до органів жодної гілки влади, тим більш не є жодній з них підпорядкованими. Саме принцип поділу влади і сувора відповідальність діяльності прокуратури Конституції і законам України є основою основ її незалежності. Тільки як орган, незалежний від інших гілок влади, прокуратура може ефективно виконувати свої функції.