Органи правосуддя в Україні 2 страница

— судді можуть мати й інші права відповідно до законодавства.

В Україні створено і діє механізм відповідальності членів суддівсько го корпусу за неналежне виконання ними своїх професійних обов'язків. До нього входять кваліфікаційні комісії суддів, які складаються з суддів, представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, науковців. До компетенції цих комісій віднесено надання висновку про можливість обрання (призначення) конкретної особи на посаду судді, накладення на суддів дисциплінарних стягнень аж до звільнення з посади.

У процесі проведення судово-правової реформи в Україні мають бути створені нові та більш чітко зафіксовані механізми для забезпечення незалежності суддів при здійсненні правосуддя, їхньої відповідальності за стан судочинства, додержання норм статусу суддів і кодексу професійної етики суддів. Потрібно остаточно вирішити питання щодо економічної незалежності суддів, для чого держава має

516

517

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

забезпечити належне фінансування судової системи. Це можливо лише за умови, якщо в Державному бюджеті України чітко окреслюватиметься сума коштів, необхідна для забезпечення функціонування судів, враховуючи значне підвищення заробітної плати суддів та створення оптимальних умов їх професійної діяльності.

Реформуючи судову владу, крім урахування міжнародного досвіду, слід насамперед зберегти те, що є позитивного в Україні, передусім реалізувати положення Конституції України щодо судів і суддів. При цьому важливо не зашкодити тому, що вже виправдало себе, не суперечить міжнародним нормам і може застосовуватися у майбутньому при державному фінансуванні.

Європейська хартія статусу суддів, інші документи Ради Європи, які стосуються організації і функціонування судочинства, мають сприяти вдосконаленню і реалізації національних законів про статус суддів. Не закріплюючи обов'язків, визнаючи національні традиції, вони визначають напрям, якого мають дотримуватися європейські держави при подальшому вдосконаленні статусу суддів, підвищення демократичних засад і дієвості сучасного судочинства. Основоположні норми міжнародних документів щодо статусу суддів мають бути імплементовані у законодавство України.

Правосуддя в Україні має формуватися відповідно до міжнародно-правових засад його здійснення, закріплених у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Паризькій хартії для нової Європи, а також відповідно до Основних принципів щодо незалежності судових органів та інших. При розробці нового варіанта Концепції судово-правової реформи повинні враховуватися національний і світовий досвід організації судової влади, як поточні, так і перспективні її завдання, економічні можливості держави, практична доцільність тих чи інших заходів з реформування судових органів. Судово-правова реформа має бути спрямована на такі кардинальні зміни, які здійснювалися б в інтересах усього суспільства, а не певних політичних сил або окремих політичних угруповань. Створення динамічного й ефективного правосуддя — передумова стабілізації всієї державної системи, успішної інтеграції України в правове поле цивілізованих країн світу.

22.5. Адвокатура

Основне призначення адвокатури України в державі і суспільстві визначено Конституцією України (ст. 59), якою встановлено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура. Цей широко визнаний у всіх демократичних державах світу інститут набуває дедалі більшого значення у правовому житті й нашої країни.

Нові завдання, організаційні форми та принципи діяльності адвокатів, їх об'єднань в умовах демократичних перетворень у суспільстві та формування ринкових відносин, крім конституційних установлень, знайшли своє втілення в ряді законодавчих актів, зокрема в Законі України «Про адвокатуру» та в процесуальному законодавстві України. Сьогодні адвокатура покликана відігравати свою активну роль у розбудові української правової держави, становленні громадянського суспільства в нашій країні.

Минули роки, коли адвокатура в Україні функціонувала в умовах адміністративно-командного режиму, була придатком судових і правоохоронних органів, зазнавала партійно-політичного тиску у своїй діяльності. Нині її завдання, а у зв'язку з цим і форми та методи діяльності докорінно змінюються. Як добровільне професійне громадське об'єднання адвокатура України покликана згідно з Конституцією України і Законом України «Про адвокатуру» сприяти захисту прав і свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм юридичну допомогу. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства права, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Головною особою адвокатської діяльності є адвокат. Ним може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Не може бути адвокатом той, хто має судимість.

518

519

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро або об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Утворення об'єднань адвокатів, їх діяльність, реорганізація та ліквідація, а також структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, питання їх обрання, інші аспекти функціонування регулюються статутом об'єднання. Ці об'єднання є юридичними особами.

Законом передбачено, що адвокат може мати помічника або кількох помічників з-поміж осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об'єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодавства про працю.

Адвокатська діяльність має такі види, як: надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, посвідчення копій документів у справах, що веде адвокат. Він здійснює представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами, подає юридичну допомогу підприємствам, установам і організаціям; здійснює правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; відповідно до кримінально-процесуального законодавства виконує свої обов'язки у процесі дізнання і досудово-го слідства тощо.

Закон наділяє адвоката професійними правами та покладає на нього відповідні обов'язки, яких він має дотримуватися у процесі своєї діяльності. Так, адвокат має право:

— представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань;

— збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення;

— запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх згодою;

— ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

— отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян;

— застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

— доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

— бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

— виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Здійснюючи свої професійні обов'язки, адвокат зобов'язаний: неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Він не має права: прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли у цій справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, у випадках, коли є родичем особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача, а також в інших випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України. Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. її предметом є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних ним при здійсненні своїх професійних обов'язків. Забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб також помічникам адвоката та посадовим особам адвокатських об'єднань.

Законом України «Про адвокатуру» (ст. 10) встановлені гарантії адвокатської діяльності, де йдеться про те, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його

520

17а-8152

521

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховуван-ня телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі. Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Його не можна притягти до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно з законом.

У Законі України «Про адвокатуру» (ст. 11) визначені соціальні права адвоката та його помічника, зокрема, говориться, що адвокат та його помічник користуються правом на відпустку, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачуються адвокатом та його помічником відповідно до закону.

Адвокат та його помічник мають право на надання їм усіх видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону.

Адвокатська праця оплачується на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням або адвокатом. У випадку участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та у разі звільнення при цьому громадянина від витрат на юридичну допомогу через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок призначення адвоката для подання юридичної допомоги громадянам визначається кримінально-процесуальним законодавством.

Порядок праці помічника адвоката визначається угодою. Оплата праці помічника адвоката визначається угодою між ним та адвокатом

чи адвокатським об'єднанням. Вона не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.

Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів, у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються строком на три роки кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії утворюються у складі двох палат — атестаційної та дисциплінарної.

Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та організаційне забезпечення їх діяльності покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Київську і Севастопольську міські ради.

Порядок організації і діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визначається Положенням про неї, яке затверджується Президентом України. Для розгляду скарг на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій при Кабінеті Міністрів України утворюється Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. До її складу входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України. Ця комісія має право скасовувати або змінювати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури регулюється Положенням про неї, яке затверджується Президентом України.

Важливим документом у професійній діяльності кожного адвоката є присяга адвоката України, зміст якої встановлений у Законі України «Про адвокатуру». Присяга має такий текст: «Я, (прізвище, ім'я і по батькові), беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь: у своїй професійній діяльності суворо додержуватися законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі». Присяга приймається при видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і скріплюється підписом особи, яка її прийняла.

522

523

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

За порушення присяги, актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі встановлені Законом «Про адвокатуру» дисциплінарні стягнення, як: попередження; зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку.

Питання про дисциплінарну відповідальність адвоката — члена адвокатського об'єднання регулюється також статутом відповідного об'єднання.

Закон України «Про адвокатуру» передбачає можливість створення адвокатами та їх об'єднаннями регіональних, загальнодержавних та міжнародних адвокатських спілок та асоціацій, які покликані представляти інтереси адвокатів у державних органах і об'єднаннях громадян, захищати соціальні та професійні права адвокатів, здійснювати методичну і видавничу роботу, сприяти підвищенню професійного рівня адвокатів. Вони можуть створювати спеціальні фонди і мають діяти відповідно до своїх статутів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. за № 302 затверджено Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань, згідно з яким відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру» реєстрація адвокатських колегій, фірм, контор, інших об'єднань адвокатів проводиться у Міністерстві юстиції України. Для її здійснення до Мін'юсту подаються: заява, підписана уповноваженим представником об'єднання; статут адвокатського об'єднання; установчий договір чи протокол зборів адвокатів про створення такого об'єднання; дані про кількісний склад адвокатського об'єднання, наявність у його членів свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю; документ про внесення плати за реєстрацію.

При реєстрації об'єднання йому видається свідоцтво та присвоюється номер, який вноситься до Реєстру адвокатських об'єднань. З припиненням діяльності об'єднання приймається рішення про виключення його з реєстру.

Одним із важливих документів, що спрямовують діяльність адвокатів, є Правила адвокатської етики. Вони схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України

1 жовтня 1999 р. У них йдеться про те, що надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов'язків, що лежать на адвокатурі, зумовлюють збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, додержання принципів законності й верховенства права.

Законом України «Про адвокатуру» передбачено дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних обов'язків адвоката, який він бере на себе, складаючи Присягу адвоката України. Світова адвокатська спільнота розглядає вироблення адвокатурою і дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил як необхідну передумову повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі у демократичному суспільстві. Правила виходять з уніфікованого закріплення традицій і досвіду української адвокатури у сфері адвокатської етики, а також загальновизнаних сучасних норм і правил прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві. їх призначення — бути системою орієнтирів для українських адвокатів при практичному узгодженні ними своїх професійних прав і обов'язків, основних завдань та принципів діяльності, визначених Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру» та іншими законодавчими актами.

Конституція, законодавче та інше нормативне закріплення організаційних і функціональних основ адвокатури України, принципи її діяльності багато в чому зумовлені положеннями провідних міжнародних установлень, таких як Статут Організації Об'єднаних Націй, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та інші загальновизнані світовим співтовариством основоположні документи. Серед них можна назвати також прийняті у 1990 р. VIII Конгресом ООН з запобігання злочинам Основні положення про роль адвокатів. У цьому важливому для адвокатури документі зазначається, що адекватне забезпечення прав людини і основних свобод, на які усі люди мають право, вимагає, щоб усі вони мали ефективну можливість користуватися юридичною допомогою, здійснюваною незалежною юридичною професією. Саме професійні асоціації адвокатів, як зазначається в Основних положеннях, відіграють важливу роль у підтриманні професійних стандартів та етичних норм, захищають своїх членів від переслідувань та необгрунтованих обмежень і посягань, забезпечують юридичнудопо-

524

525

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

могу для усіх, хто має у ній потребу, та кооперуються з урядом та іншими інститутами для досягнення цілей правосуддя і суспільного інтересу.

Основні положення про роль адвокатів спрямовані на те, щоб допомагати державам-учасницям у сприянні і забезпеченні належної ролі адвокатури, яка повинна поважатися і гарантуватися урядами при розробці національного законодавства та його застосуванні як адвокатами, так і суддями, прокурорами, представниками законодавчої та виконавчої влади і суспільства загалом. В Основних положеннях йдеться про доступ до адвокатів і юридичної допомоги, спеціальні гарантії у кримінальній юстиції, кваліфікацію і підготовку адвокатів, їх обов'язки і повноваження, гарантії діяльності, свободу висловлювання й асоціацій, про професійні асоціації адвокатів.

Визначаючи гарантії діяльності адвокатів, Основні положення вимагають від урядів забезпечити адвокатам можливість здійснювати їхні професійні обов'язки без залякування, перешкод, завдання турботи й недоречного втручання та вільно пересуватися і консультувати клієнта у своїй країні й за кордоном; виключити можливість піддавати покаранню або погрожувати його застосуванням та можливості обвинувачення, адміністративних, економічних та інших санкцій за дії, здійснювані відповідно до визнання професійних обов'язків, стандартів та етичних норм.

У Основних положеннях зазначається, що там, де безпека адвокатів перебуває під загрозою у зв'язку з виконанням професійних обов'язків, вони повинні бути адекватно захищені властями. їм має бути надано право формувати самоврядні асоціації для представництва їх інтересів, постійного навчання, перепідготовки й підтримання професійного рівня. Члени професійних асоціацій обирають виконавчі органи, які здійснюють свої функції без зовнішнього втручання. Адвокатські асоціації мають кооперуватися з урядами для забезпечення права кожного на рівний та ефективний доступ до юридичної допомоги.

Зі вступом України до Ради Європи на неї поширилися і Європейські міжнародні установлення щодо функціонування адвокатури, її цілей і завдань у суспільстві. Міжнародні акти стосовно адвокатури спрямовані на підвищення престижу адвокатури та адвокатської професії, що в умовах побудови правової, демократичної держави є виключно важливою справою. Про їх впровадження в Україні мають турбуватись і відповідні державні установи, і об'єднання адвокатів, і

насамперед Спілка адвокатів України. Необхідно активніше розвивати і поширювати серед адвокатів демократичні принципи їх діяльності, формувати погляди на нові морально-етичні стандарти, пов'язані не тільки зі свободою адвокатської професії, а й з обов'язком кожного адвоката бути гідним високого призначення учасника правосуддя, надавати юридичну допомогу не тільки із користі, а й із розуміння обов'язку утвердження права і справедливості.

526

527

Прокуратура України

Розділ 23

Прокуратура України

23.1. Поняття конституційно-правового статусу прокуратури України

У системі державних органів України, яка конституційно проголошена демократичною, правовою державою, важливе місце посідають органи прокуратури. Вони покликані притаманними їм методами і засобами забезпечувати верховенство права, сталу законність і надійний правопорядок, захищати інтереси держави, права і свободи громадян. Правовий статус прокуратури визначається Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», іншими законодавчими актами. Вона має керуватися і чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Організація і діяльність органів прокуратури регулюється також наказами, інструкціями, директивами та іншими актами Генерального прокурора України.

Слід зазначити, що до набуття Україною незалежності в системі її органів прокуратура посідала своєрідне місце. За Конституцією та законодавством тих часів вона входила до централізованого загальносоюзного наглядового і карального органу — прокуратури Союзу РСР. Уся повнота прокурорської влади була зосереджена в особі Генерального прокурора СРСР. Він призначався Верховною Радою СРСР і

повновладно та остаточно вирішував усі питання прокурорської компетенції на теренах Союзу, в тому числі в Україні, без необхідності їх погодження з будь-якою українською державною структурою, хоча в той час Українська Радянська Республіка за Конституцією СРСР та Конституцією УРСР формально значилася державою суверенною. Україна мала змогу формувати свій парламент — Верховну Раду, свій уряд, свій Верховний Суд, ухвалювати закони, але була позбавлена права призначати прокурора України. Останній виступав не від імені республіки, а як уповноважений прокурора СРСР, ним і призначався, так само як і прокурори всіх областей України. У ст. 168 Конституції СРСР зазначалося, що органи прокуратури здійснюють свої повноваження незалежно від місцевих органів, підкоряючись тільки Генеральному прокурору СРСР. Це було закріплено і в Конституції УРСР. Організація і порядок діяльності органів прокуратури регулювалися законом про прокуратуру СРСР, а Україна не мала навіть і свого закону про прокуратуру.

Кінець цьому історичному парадоксу було покладено вже з прийняттям 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України, в якій зазначалось, що найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідає перед нею і тільки їй підзвітний.

Декларація про державний суверенітет України, відповідні зміни, що були внесені до Конституції УРСР, а також прийнятий 5 листопада 1991 р. Закон України «Про прокуратуру» поклали початок якісно новому етапу існування прокурорської системи в Україні. Було визначено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і законності, їх завданням став захист від неправомірних посягань закріпленої Конституцією незалежної України її суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів територіального громадського самоврядування.

Організація прокуратури України стала грунтуватися на принципі єдності і централізації системи її органів, яку очолив Генеральний

528

529

Розділ 23

Прокуратура України

прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. На підставі додержання Конституції України та чинних законів вони здійснюють свої повноваження незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів. Працівники прокуратури не повинні належати до політичних партій чи рухів, їх обов'язок вживати заходів для усунення порушень закону від кого б вони не виходили, а також до поновлення порушених прав і притягнення до відповідальності осіб, які скоїли порушення закону. Ці основоположні засади, що були закладені ще на початку незалежності України і цілком виправдані часом, є визначальними для статусу органів прокуратури нашої країни і сьогодні.

Діюча в Україні прокуратура — інститут, який відповідає об'єктивним потребам нашого суспільства. У системі поділу державної влади вона підсилює механізм отримань і противаг, є органом державного нагляду за дотриманням законів. Органи прокуратури виконують особливі, притаманні тільки їм функції і ні за своїм генезисом, ні за характером повноважень не належать до органів жодної гілки влади, тим більш не є жодній з них підпорядкованими. Саме принцип поділу влади і сувора відповідальність діяльності прокуратури Конституції і законам України є основою основ її незалежності. Тільки як орган, незалежний від інших гілок влади, прокуратура може ефективно виконувати свої функції.