правопорядок, є важливою передумовою позитивних перетворень, які мають здійснюватись в економічній і політичній системі України. Чим вища роль і авторитет органів правосуддя, чим більшою самостійністю і незалежністю користується суд щодо органів влади і управління, тим вищим у державі є рівень законності й демократії.
Вирішальним кроком у визначенні засад правосуддя як особливої функції державної влади, основ організації судових органів в Україні, їх системи, основних принципів судочинства, положень щодо статусу суддів, демократичних підвалин суддівства, участі народу в його здійсненні стало прийняття у 1996 р. Конституції України. В Основному Законі визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, їх юрисдикція поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, а судові рішення обов'язкові до виконання на всій території України. Ці та інші конституційні установлення стали основою для подальшої розробки і здійснення судово-правової реформи в Україні. Вони знаходять своє втілення і деталізацію у законодавстві, що має важливе значення для розвитку та зміцнення української державності, демократичних і правових засад нашого суспільства.
Суд — це не просто один із елементів механізму, що регулює складний комплекс соціальних відносин у суспільстві із законодавчою і виконавчою владою. Справжнє підпорядкування правотворчості і правозастосування нагальним потребам людини можливе лише шляхом реформування судоустрою і судочинства, включаючи вже існуючі галузі судочинства і судову юрисдикцію в нових сферах суспільного життя. Саме судова влада та її основа — правосуддя спроможні ефективно гарантувати законні інтереси і права громадян, забезпечити діяльність держави необхідною легітимністю, надати їй відповідну правову основу, без якої вона рано чи пізно перетвориться на політичне свавілля і насильство над людиною і суспільством.
Нині в Україні є достатньо підстав для створення справді демократичного, незалежного, справедливого і неупередженого правосуддя, для посилення судової влади, від стану якої багато в чому залежить сила держави. Зі слабкою судовою владою, недосконалим правосуддям наше суспільство не зможе поліпшити стан справ в економіці, подолати злочинність, протистояти розкраданню державного майна тощо.
Реформи, спрямовані на удосконалення правосуддя, підвищення статусу суддів, мають сприяти подоланню багатьох негативних тенденцій, притаманних цій системі і, перш за все подоланню відчуження, що склалося між особою та державноправними структурами
різних ланок і рівнів, а також таких ганебних явищ, як беззаконня і корупція. Реорганізація системи правосуддя, її органів може створити передумови для подолання цього відчуження, перетворити суд у справжній гарант індивідуальної свободи від посягань на неї різних суб'єктів. Перехід до ринкових відносин має супроводжуватися реформуванням як майнових прав учасників господарських відносин у державі, так і процедури судового захисту цих прав.
Тривалий час у свідомості людей закріплювалося уявлення про суд як про репресивний орган, покликаний здійснювати санкції покарання. Образ «суду-поліцейського», «суду-ката» й досі живе у свідомості людей, тоді як у правовій державі суду належить суттєво інша роль. Він захищає громадян від свавілля бюрократизму і беззаконня, здійснює контроль над державним управлінням, особливо в ситуації конфлікту між державою і особою, а також контроль за законністю методів боротьби із злочинністю. Суд має перевіряти: чи розкрито злочин, чи обґрунтовано обвинувачення, чи не було порушень під час досудового слідства, чи не постраждали при цьому інтереси громадян і суспільства загалом.
Існує хибна думка, що на органи правосуддя покладено завдання викорінювати злочинність, тоді як це мусить бути справою всього суспільства. В кращому випадку суди можуть лише дещо стримувати злочинність силою репресії, вони можуть засуджувати більше злочинців, якщо на їх розгляд буде передано більше кримінальних справ, адже осудження злочинців і призначення покарання неможливі без суду. Суди, контролюючи роботу правоохоронних органів, оцінюючи їх висновки ще і таким чином беруть участь у стримуванні злочинності. Однак самими такими методами злочинність не викорінити. її зростання останніми роками пояснюється соціально-економічними, ідеологічними та деякими іншими причинами, що мають глибинний характер і не можуть бути усунуті кийками та суворими вироками. Причинами злочинності є: падіння моральних цінностей у суспільстві, втрата ідеалів, дух наживи, корупція, кризові явища в економіці, низький рівень життя людей, загострення національних і релігійних суперечностей тощо. Без усунення цих причин ніякі «рішучі заходи» не дадуть результатів. Надмірне ж їх застосування може поставити під сумнів саму побудову правової держави в нашій країні1.
1 Петрухин И. Л. Правовое государство и правосудне // Советское государство и право. — 1991. — № 1. — С. 19-29.
500
501
Розділ 22
