Органи правосуддя в Україні 5 страница

 

552

18а-8152

553

Розділ 23

Прокуратура України

 

осіб, а також на дії та рішення посадових осіб підприємств, установ, організацій і громадських об'єднань; порушувати в установленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення; звертатися з позовом чи заявою до суду¹.

Діяльність органів прокуратури України — багатогранна. Вона сьогодні ширша, ніж тільки виконання функцій, визначених для неї Конституцією. Це і завдання правильної постановки боротьби із зло­чинністю, яке вирішується прокуратурою шляхом координації зусиль прокуратури, суду, МВС, СБУ, інших органів зі здійснення спільних заходів у напрямі подолання та запобігання злочинним проявам. Органи прокуратури України мають у своєму складі слідчий апарат, проводять розслідування кримінальних справ. Вони продовжують здійснювати загальнонаглядову функцію.

Після того як прокуратура України стала органом незалежної суве­ренної держави — повноправного суб'єкта міжнародного права, значно зріс у її діяльності міжнародний аспект, передусім регулююча роль міжнародно-правових джерел, таких як міжнародні договори, дек­ларації, конвенції тощо, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України. Серед міжнародно-правових документів, якими керується прокуратура України, останніми роками зросли кількість і значення двосторонніх меморандумів, протоколів намірів, угод про правову допомогу і співробітництво, наприклад: Меморандум про порозуміння між Департаментом Генерального Аторнея Австралії і Генеральною прокуратурою України з приводу співробітництва в пе­реслідуванні воєнних злочинців (від 20 серпня 1992 p.), Меморандум про взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції Канади (від 25 вересня 1992 p.), Меморандум про співробітництво між Генерального прокуратурою України та Фе­деральною прокуратурою Швейцарської Конфедерації в боротьбі з організованою злочинністю і відмиванням доходів (від 19 квітня 1999 p.), Протокол про наміри між Генеральною прокуратурою Ук­раїни і Генеральною прокуратурою Литовської Республіки про співробітництво у сфері надання правової допомоги (від 28 лютого

¹ Проект нової редакції Закону України «Про прокуратуру», підготовлений з ураху­ванням пропозицій, висловлених до структури та відповідних норм цього проекту членами науково-методичної ради, робочої групи та структурними підрозділами Ге­неральної прокуратури України.

2000 p.), подібні протоколи між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Латвійської Республіки (від 1 березня 2000 p.), між Генеральною прокуратурою України і Державною проку­ратурою Естонської Республіки (від 2 березня 2000 p.).

Серед двосторонніх міжнародних актів, укладених Генеральною прокуратурою України з прокуратурами інших держав, більшість — угоди про правову допомогу і співробітництво, наприклад: з Проку­ратурою Республіки Молдова (від 6 травня 1993 p.), Генеральною про­куратурою Російської Федерації (від 21 травня 1993 p.), Генеральною прокуратурою Киргизької Республіки (від 24 червня 1993 p.), Проку­ратурою Республіки Білорусь (від 30 липня 1993 p.), Прокуратурою Азербайджанської Республіки (від 17 травня 1994 p.), Прокуратурою Республіки Грузія (від 4 липня 1994 p.), Генеральною прокуратурою Туркменістану (від 5 квітня 1996 p.), Угода про співробітництво між Генеральною прокуратурою України та Верховною народною проку­ратурою Китайської Народної Республіки (від 5 жовтня 1995 p.), Уго­да між Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції Республіки Польща на виконання статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 р. та ін.

У зв'язку з розширенням участі органів прокуратури у міжнарод­них зносинах з відповідними органами інших країн та налагодження ділового співробітництва з ними Генеральним прокурором України видано низку наказів з питань міжнародного співробітництва. Це, зо­крема, такі як «Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги» (від 28 жовтня 2002 p., №8).

Генеральним прокурором України затверджено ряд інструкцій: від 28 жовтня 2002 р. Інструкція про порядок підготовки передачі та ви­конання органами прокуратури України звернень про правову допо­могу у кримінальних справах, Інструкція про порядок виїздів працівників органів прокуратури України у закордонні службові відрядження.

Для удосконалення співробітництва правоохоронних органів Ук­раїни з правоохоронними структурами іноземних держав у рамках Міжнародної організації кримінальної поліції — Інтерпол, підвищен­ня ефективності боротьби із злочинністю Генеральною прокурату­рою, МВС, СБУ, Держмитслужбою, Держкомкордону, ДПА України 9 січня 1997 р. затверджено Інструкцію про порядок використання

 

554

555

Розділ 23

Прокуратура України

 

правоохоронними органами можливостей Національного централь­ного бюро Інтерполу в Україні у запобіганні, розкритті та розсліду­ванні злочинів.

Інструкцією про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, затвердженою наказом Мін'юс­ту, Генпрокуратури, СБУ, МВС, Верховного Суду, ДПА, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 червня 1999 p., передбачено розподіл функцій між органами, компетентними розглядати питання щодо виконання конвенцій. Центральними органами України, до компетенції яких належить вирішувати і роз­глядати ці питання, є Міністерство юстиції України (щодо судових рішень і справ, які перебувають на розгляді в суді) і Генеральна про­куратура України (щодо процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ).

Додержання міжнародно-правових норм, які діють на території України, угод, укладених Генеральною прокуратурою України з орга­нами іноземних держав, є обов'язком усіх органів прокуратури та їх відповідальних працівників у межах їх компетенції. Для забезпечення цієї роботи в структурі Генеральної прокуратури України діє міжна­родно-правове управління.

23.4. Порядок діяльності органів прокуратури

Серед нормативно-правового масиву, що визначає порядок діяль­ності прокурорських органів, провідна роль належить Конституції України, Закону «Про прокуратуру», іншим законодавчим актам, міжнародно-правовим договорам, наказам і розпорядженням Генераль­ного прокурора, Регламенту Генеральної прокуратури, регламентам нижчестоящих прокуратур, а також Інструкції з діловодства в органах прокуратури. У наказі Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 р. № 1 «Про організацію роботи і управління в органах прокура­тури України» зазначено, що порядок діяльності, його організаційне визначення, починаючи від Генеральної прокуратури України, проку­ратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севасто­поля, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України, слід визначати регламентами відповідно до їх типової струк­тури та організовувати за територіально-предметним принципом.

Робота міських, районних, міжрайонних, інших прирівняних до них прокуратур організовується за галузевим принципом.

Робота в органах прокуратури, в тому числі порядок їх діяльності, планується. Планування має забезпечувати цілеспрямованість, кон­кретність і реальність прокурорської роботи, передбачати заходи, що випливають з пріоритетних напрямів роботи прокуратури, стану за­конності та злочинності на відповідній території. Плани складають­ся на кожне півріччя, але, починаючи від обласних прокуратур і до Генеральної прокуратури, для організації цілеспрямованої, послідо­вної та узгодженої роботи органів прокуратури щодо зміцнення за­конності і правопорядку можуть розроблятися перспективні плани їх діяльності. Передбачено визначення за необхідності й позапланових завдань.

Робота органів прокуратури, їх структурних підрозділів певним чином контролюється, аналізується, узагальнюється. Наслідки кон­трольних перевірок, аналізів, узагальнень обговорюються на засідан­ нях колегій прокуратур різного рівня. Для узгодження дій правоохорон­них органів по боротьбі зі злочинністю проводяться координаційні міжвідомчі наради, за результатами яких прокуратурами приймаються відповідні рішення з усунення недоліків, налагодження їх чіткої і ре­зультативної взаємодії. Важливим напрямом поліпшення функціону­вання органів прокуратури є впровадження в їх діяльність науково обґрунтованих, найбільш досконалих та ефективних форм і методів роботи, а також перевіреного практикою позитивного прокурорсько-слідчого досвіду після схвалення їх науково-методичними радами.

Для забезпечення належного порядку діяльності прокуратури не­абияке значення має чітке налагодження управління її роботою. Обов'язки методичного центру з цих питань у системі органів проку­ратури покладені на Головне управління організаційного та правово­го забезпечення Генеральної прокуратури.

Порядок діяльності прокуратури у різних напрямах і елементах її роботи ґрунтовно і всебічно визначається наказами та інструкціями Генерального прокурора України, зокрема такими, як: «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України», «Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням і за­стосуванням законів», «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх», «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону навко­лишнього середовища», «Про сферу та особливості діяльності транс-

 

556

557

Розділ 23

Прокуратура України

 

портних прокуратур і розмежування їх компетенції з територіальни­ми прокуратурами», «Про організацію прокурорського нагляду за ви­конанням законів спеціальними підрозділами та іншими державни­ми органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю», «Про організацію прокурорського нагляду за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією», «Про організацію роботи з розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури», «Про організацію роботи прес-служби Генеральної прокуратури України та прес-секретарів прокуратур обласного рівня» і т. д.

Для прикладу сутності наказів, глибини та всеосяжного деталізо­ваного характеру їх змісту можна послатися на останній з перелічених наказів. У ньому, зокрема, говориться, що з метою забезпечення глас­ності та відкритості діяльності органів прокуратури, зміцнення авто­ритету, формування у широких верств населення поваги до закону, реалізації єдиної інформаційної політики слід здійснювати ефектив­ну співпрацю із засобами масової інформації з метою систематично­го висвітлення роботи органів прокуратури з нагляду за додержанням законності, захисту конституційних прав і свобод громадян та інте­ресів держави, оперативно інформувати суспільство про вжиті проку­ратурою заходи у зв'язку з надзвичайними подіями, катастрофами, аваріями, що спричинили загибель людей, значне забруднення довкілля або інші тяжкі наслідки, а також про злочини, які набули широкого громадського розголосу, хід та результати розслідування кримінальних справ. У роботі зі ЗМІ та інформаційними агентствами потрібно створювати атмосферу взаємоповаги та діловитості, яка сприяла б об'єктивності та неупередженості публікацій про роботу органів прокуратури України. У наказі накреслені також інші шляхи і заходи для поліпшення порядку діяльності прокурорських прес-служб.

Ускладнення завдань органів прокуратури України в сучасний період зумовлює необхідність посилення уваги до подальшого вдоско­ налення організації й порядку діяльності органів прокуратур, більш детальної законодавчої регламентації їх оптимальної структури і правомочності всіх ланок прокурорської системи, її належного фінансування і матеріально-технічного забезпечення. Розвиток зако­нодавства про прокуратуру на основі Конституції України — один із важливих шляхів удосконалення системи прокурорських органів. Воно має увібрати все найкраще, що вже досягнуто органами проку­ратури. Водночас воно покликане створювати найбільш сприятливі

558

умови для розвитку і вдосконалення організації та діяльності проку­ратури України.

23.5. Акти прокуратури України

Прокуратура України для здійснення своїх функцій наділена відповідними повноваженнями. Останні містять у собі передбачені за­коном права і обов'язки прокурорів. Повноваження, які регулюються правом, ми ще називаємо правомочністю.

Правомочність прокуратури являє собою єдність прав і обов'язків, по­ кладених на її органи. Вона має свої характерні особливості, а саме — прокурори мусять неухильно виконувати свої права. У свою чергу для забезпечення реалізації прав прокурором по викриттю і усуненню по­рушень законів на державні та недержавні органи, організації, устано­ви, посадові особи і громадян законом покладені відповідні обов'яз­ки — виконувати всі правомочні вимоги прокуратури.

Повноваження прокурорів реалізуються шляхом застосування спеціальних правових засобів прокурорського нагляду, які слід відрізня­ти від засобів організаційних, виховних та інших, що використову­ються органами прокуратури в їх практичній діяльності. Характер­ною особливістю таких правових засобів є те, що при їх застосуванні між прокуратурою та об'єктами, за законністю діяльності яких вона здійснює нагляд, завжди виникають правові відносини, тоді як у ви­падках застосування інших засобів таких відносин може й не вини­кати.

Серед правових засобів центральне місце належить правовим актам прокуратури, які є найважливішою формою реалізації прокурорських правомочностей. Ці акти визначаються як передбачені законом форми фіксації прийнятих прокурором рішень чи здійснюваних ним дій у процесі виконання покладених на нього функцій^.

Сутність правового акта прокуратури, його призначення полягає в тому, щоб забезпечити належний правовий режим, не торкаючись конкретної оперативної господарської, соціально-культурної, іншої діяльності органів, організацій, підприємств, установ, посадових осіб

¹ Hop В. Т. Акти прокурорські // Юридична енциклопедія: У 6 т. — К., 1998. — Т.1 — С. 83.

559

Розділ 23

Прокуратура України

 

і окремих громадян, за законністю дій яких повинен здійснюватися прокурорський нагляд. Його наглядові акти, як правило, не мають су­то розпорядчого характеру з питань діяльності тих, до кого з такими актами звертається прокурор. Його найперший обов'язок у разі вияв­лення правопорушення застосувати свій правовий акт до правопо­рушника з метою усунути порушення закону.

Наявність різноманітних видів правових актів прокуратури, які відрізняються юридичною силою і різними заходами щодо усунення порушень закону і поновлення порушених прав, а також формами і методами впливу на порушників, усунення причин і умов правопору­шень тощо, дає можливість органам прокуратури проявляти необхідну гнучкість, оперативність та ефективність у здійсненні на­гляду за законністю, у боротьбі зі злочинністю і правопорушеннями, домагатися найбільш оптимального вирішення тих або інших питань і завдань, що стоять перед прокуратурою.

Застосування правових актів має владний характер. Вони є актами застосування норм права у процесі правоохоронної діяльності, спрямо­вані на забезпечення законності у правовідносинах, проведення ви­мог норм права у життя, гарантування захисту прав особи, законних інтересів держави, громадян і суспільства загалом. їх специфіка поля­гає в тому, що вони слугують цілям профілактики злочинів та інших правопорушень, відновлення законного статус-кво, реалізації юридичної відповідальності особи, яка скоїла правопорушення, забезпечення виконання покладених на суб'єктів права юридичних обов'язків і т.п.

Правові акти прокуратури мають індивідуальний характер і засто­совуються до конкретних осіб і конкретних життєвих ситуацій. Вони відрізняються від нормативно-правових актів (законів, указів Прези­дента, постанов Кабінету Міністрів тощо), у яких встановлюються за­гальні правила поведінки і які реалізуються органами і посадовими особами держави саме шляхом застосування правових норм у тільки їм притаманній специфічній формі правореалізації, для чого вони наділені відповідними повноваженнями.

Будучи різновидом правозастосовчих актів, які видаються посадо­вими особами прокуратури при реалізації її конституційних функцій, прокурорські акти мають певні властивості і особливості.

Види, порядок використання правових актів прокуратури, основні вимоги до них закріплюються в законах України, а також у наказах Генерального прокурора України.

560

Для правових актів прокуратури характерним є те, що вони мають однакову юридичну силу, незалежно від посадового становища про­курорів, що їх застосовують у системі прокурорських органів. Однак масштаби застосування прокурорських актів для різного рівня, як правило, є різними, тому що кожний прокурор має здійснювати на­гляд за додержанням законів у діяльності тих установ і організацій, котрі розташовані на підвідомчій йому території (району, міста, об­ласті тощо). Є особливості й у застосуванні актів прокуратури залеж­но від рівня посади, яку той чи інший прокурор обіймає. Так, проку­рори вищої ланки системи органів прокуратури наділені певною мірою більшими правомочностями, що зумовлюється їх більш відповідальним становищем, необхідністю здійснювати контроль за діяльністю підлеглих їм прокурорів і зумовленими цими обставинами деякими особливостями їх діяльності. Так, кримінально-процесуаль­ний закон дозволяє прокурорам від обласної ланки і вище подовжен­ня слідства у кримінальних справах на різні строки. Деякі повнова­ження в системі органів прокуратури України належать тільки Гене­ральному прокурору або його заступникам, що також у даному разі пов'язано з певними умовами застосування правових актів прокура­тури. Слід зазначити, що всі умови й особливості застосування право­вих актів прокуратури залежно від території, на яку поширюються по­вноваження того чи іншого прокурора або його місця у системній ієрархії прокуратури чи спеціалізації (природоохоронні, транспортні, військові прокурори), можуть бути визначені тільки законом.

Виходячи із загальних принципів прокурорського нагляду, засто­сування правових актів прокуратури у всіх галузях прокурорської діяльності має такі загальні вимоги:

— прокурор, як правило, не в змозі скасувати або замінити своїм актом рішення державного органу, громадської організації, посадової особи. За виявлення порушення закону прокурор зобов'язаний вжи­ти заходів для усунення такого порушення шляхом внесення свого акта, або відповідних пропозицій в іншій формі, на розгляд органів влади, управління, суду і т. д., які покликані безпосередньо вирішува­ти такі питання;

— виходячи з характеру порушення, прокурор повинен, викорис­товуючи владну силу правових актів прокуратури, вжити заходів для притягнення порушника до відповідальності, а також до забезпечен­ня відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної порушенням зако­ну.

561

Розділ 23

Прокуратура України

 

Крім установок і наслідків застосування правових актів прокурату­ри загального характеру, тобто таких, що стосуються всіх галузей про­курорської діяльності, слід вирізняти встановлені законом спеціальні вимоги щодо наслідків застосування актів прокурорського реагуван­ня в окремих, конкретних галузях нагляду, відповідно до виконання прокуратурою окремих функцій. Так, прокурор має право призупи­няти виконання наказів і розпоряджень адміністрації місць позбав­лення волі, якщо вони суперечать закону. Вона зобов'язана також виконувати пропозиції прокурора щодо додержання правил триман­ня ув'язнених.

Обов'язковими для виконання є вказівки прокурора, які він дає органам дізнання і досудового слідства у зв'язку з розслідуванням ними кримінальних справ у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Дієвість правових актів прокуратури залежить не тільки від їх дер­жавно-владних властивостей, визначеної законом правової природи, а й їх авторитету, що має підтримуватися насамперед прокурорами, які ці акти застосовують. їх складання і застосування повинно втілю­ вати в собі високий професіоналізм прокурорського працівника, його ви­соку правову і загальну культуру, досконалу освіченість. Кожний проку­рор, складаючи акт прокурорського реагування, має слідувати фор­мальним і неформальним вимогам, які встановлені для такого роду документів. Так, кожний правовий акт прокуратури має точно відповідати встановленим законом повноваженням прокурорського нагляду, точно і ясно виражати вимоги прокурора щодо усунення по­рушень закону, поновлення порушених прав, притягнення до відповідальності винних у незаконних діях. Акт має містити в собі деякі обов'язкові елементи-реквізити. Такими реквізитами є поси­лання на місце і час складання даного акта прокурора, посади проку­рорського працівника, його класного чину, прізвища, а також назва установи, організації або посадової особи, до якої акт направляється, прізвище, ім'я та по батькові особи, стосовно якої здійснюються заходи прокурора (наприклад, постанова про притягнення до відпо­відальності).

Важлива вимога, яка стосується змісту кожного правового акта прокурора, полягає у необхідності відповідності такого акта, форму­лювань і вимог, що містяться в ньому, повноваженням прокурора, у точному і всебічному юридичному обґрунтуванні його позиції щодо обставин, пов'язаних з необхідністю реагування на порушення зако-

562

ну, про які йдеться в його акті. Таке юридичне обгрунтування повин­не містити посилання на закон, який було порушено, і на статтю закону, що визначає повноваження прокурора, на підставі якого він вимагає усунення цього порушення. В акті може міститися вимога щодо здійснення передбачених законом інших дій і заходів. За не­обхідності в акті має бути роз'яснений порядок його оскарження.

Від письмових актів прокурора вимагаються деякі спеціальні умови, які мають техніко-юридичний характер. Так, кожний з таких актів, що надсилається до органів, організацій, установ, посадових осіб, пови­нен бути надрукований на бланку прокуратури або на папері зі штам­пом прокуратури з проставленням усіх даних, які вимагаються прави­лами діловодства. Ряд актів прокурора повинні бути скріплені гербо­вою печаткою прокуратури.

Письмові акти прокурора можуть попередньо передаватись адре­сату із застосуванням сучасних засобів зв'язку (факсом, електронною поштою) з подальшим врученням оригіналу документа з офіційним підтвердженням його одержання.

У деяких наукових, науково-практичних і методичних виданнях йдеться про можливість існування у прокурорській практиці, окрім письмових, ще й усних актів. Останні виступають у вигляді вимог, вказівок і пропозицій, які можуть використовуватись у разі, коли їх виконання не викликає сумніву, а також не призведе до конфліктних ситуацій, як наприклад, запрошення особи по телефону для надання прокурорських пояснень¹.

До усних прокурорських актів відносять також усні виступи проку­ рорів із висновком про законність рішень виконавчих органів місце­вих рад, зроблених під час їх засідань, заяви з приводу порушень ви­мог закону учасниками процесу під час розгляду в судовому засіданні цивільних, кримінальних, адміністративних або господарських справ.

До таких усних актів висуваються практично ті ж юридичні вимо­ги, що й до письмових актів прокурорського реагування. Зокрема, у офіційному усному виступі прокурор не в змозі висувати вимог, які виходили б за межі визначених законом його повноважень. Усні виступи прокурорів у порядку здійснення ними функцій нагляду за вико-

¹ Полянський Ю. Є., Долежан В. В. Акти прокуратури: підготовка і внесення. — Одеса, 2003. — С. 13-14.

563

Розділ 23

Прокуратура України

 

нанням законів повинні мати юридичне мотивування пропозицій, вис­ новків, вказівок, які ним вносяться. Обов'язково має бути зроблене вичерпне посилання на закон, яким регулюється питання, що розглядається.

Кожна вимога, що міститься у правовому акті прокурора, незалеж­но від форми його вираження (письмово чи усно), неодмінно повинна відповідати правам і обов'язкам прокурора та бути спрямована на вико­нання закріплених у законі завдань прокуратури¹.

В юридичній літературі розглядається ще один вид актів проку­рорів. Це так звані конклюдентні акти, у яких волевиявлення прокурора збігається безпосередньо з його діями, вчиненими під час здійснення нагляду за додержанням закону. їх ще називають акти-дії. Вони мають місце, коли прокурори шляхом використання своїх розпорядчих повноважень, самі виконують прийняті ними рішення (вилучають справи від одних слідчих та передають їх іншим, звільня­ють осіб з місць тримання затриманих тощо)².

Кожний правовий акт прокурора має застосовуватися до досить значного порушення закону, яке викликає процесуальну необхідність втручання прокурора й прийняття ним відповідного рішення. За вкрай незначних порушень закону, які можуть бути усунені й без втручання прокурора або за його усною вимогою, орган, установа чи посадова особа готові й у змозі самостійно переглянути свій непра­вомірний акт, прокурор може утриматися від протестного акта. У наказі Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 р. № З «Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів» зазначається, що слід відмо­витися від нарощування кількісних показників за рахунок збільшен­ня внесених актів реагування за незначними порушеннями закону та від порушення кримінальних справ за дріб'язковими фактами³.

При внесенні акта прокурорського реагування повинна бути забезпечена відповідна оперативність і своєчасність, адже тільки вчасно застосований акт може дати ефективний позитивний наслідок. Треба зазначити, що закон не встановлює строку давності

¹         Акти прокурорского надзора (образщл основних актов). — М., 1968. — С. 4-5.

² Полянський Ю. Є., Долежан В. В. Акти прокуратури: підготовка і внесення. —
С. 14-15.

³          Довідник прокурора. — К., 2003. — С. 93.

564

для опротестування незаконного або необгрунтованого правового ак­та. Водночас запізніла реакція на порушення закону повинна розцінюватись як відсутність належного прокурорського нагляду за виконанням закону¹.

Правові акти прокуратури класифікуються за відповідними ознака­ми і визначаються передусім характером її функцій. Так, вони поділя­ються на суто наглядові і процесуальні. Наглядові правові акти застосовуються у процесі здійснення прокурорами функцій нагляду за дотриманням законів усіма органами, підприємствами, установа­ми, організаціями, посадовими особами і громадянами. їх застосу­вання спрямовується на запобігання порушенням законів, а якщо порушення відбулося, то — на оперативне усунення його. Це такі передбачені законом правові акти, як протести, приписи, подання, по­ станови. Кожний з них має застосовуватися залежно від характеру порушення закону.

Процесуальні правові акти прокуратури застосовуються при здійсненні прокурорами таких функцій, як: нагляд за дотриманням законів органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю та іншими пра­вопорушеннями шляхом проведення оперативно-розшукової діяль­ності, дізнання і досудового слідства; а також у процесі підтримання державного обвинувачення в суді; участі у розгляді в судах криміналь­них, цивільних і адміністративних справ та господарських спорів у господарських судах. У цій категорії правових актів прокуратури найбільш характерними є: постанови, протоколи, апеляційні, касаційні та окремі подання, позови, заяви, а також такі акти, як вказівки слідчому та органам дізнання.

Свою специфіку мають правові акти прокуратури, що застосову­ються прокурорами в процесі здійснення ними нагляду за додержан­ням законів при виконанні відповідними органами, установами, по­садовими особами судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Більшість таких актів за назвою збігаються з актами прокуратури, які застосовуються в інших галузях прокурорського нагляду, але вирізняються певними особли­востями. Вони мають оперативніший характер, деякі з них повинні виконуватися негайно, серед них більше, ніж у інших галузях нагля-