Органи правосуддя в Україні 1 страница

 

1800 працівників апарату, в апеляційних судах — 250 суддів і 720 працівників їх апарату, у Вищому адміністративному суді України 65 суддів та 250 працівників апарату¹. Розгляд справ суддями здійснюється одноособово чи у складі колегії, а також у визначених законом випадках з участю народних засідателів або присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Апеляційний і касаційний розгляд справ здійснюється відповідними судами у складі не менше трьох професійних суддів.

У результаті прийняття Закону України «Про судоустрій України» створена нова чотирьохрівнева система судів: місцеві, апеляційні (за­гальні та спеціалізовані), військові апеляційні суди регіонів та апе­ляційний суд Військово-Морських Сил України; вищі спеціалізовані суди (господарський та адміністративний), а також Верховний Суд України.

Апеляційні суди здійснюють у порядку апеляції перегляд справ, роз­глянутих місцевими судами, а також розглядають по першій інстанції визначені законом окремі категорії справ. Законом встановлені до­сить широкі повноваження суду апеляційної інстанції при розгляді справ по перегляду судових рішень, що не набрали чинності. Він мо­же встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, ухвалювати нове рішення.

У системі судів загальної юрисдикції діють загальні і спеціалізовані апеляційні суди. В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованих апеляційних судів можуть утворюватися су­дові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Для вирішення організаційних питань в апеляційних судах утво­рюється президія суду, до якої входять голова суду, його заступники, а також судді, кількість складу яких визначається рішенням загальних зборів суддів цього суду. Судді до складу президії обираються загаль­ними зборами суддів цього суду таємним голосуванням.

¹ Дмитренко І. Судів побільшало. Проблем також // Голос України. — 2001. — 26 жовтня; Стефанюк В. Історичний шанс українського правосуддя // Юридичний вісник України. — 2002. — 30 березня — 5 квітня.

Для розгляду справ, визначених процесуальним законом, у загаль­них апеляційних судах передбачені суди присяжних.

У вищих спеціалізованих судах можуть утворюватися судові пала­ти із розгляду окремих категорій справ. Для вирішення органі­заційних питань вищого спеціалізованого суду в ньому утворюється президія, її склад і порядок утворення аналогічний вже згаданим попереднім судам. У складі вищого спеціалізованого суду діє пленум суду, який складається із всіх суддів вищого спеціалізованого суду та голів спеціалізованих судів. Пленум дає роз'яснення з питань засто­сування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідності судової юрисдикції, вносить у встановленому по­рядку пропозиції щодо необхідності змін чинного законодавства, приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо офіційного тлумачення Конституції України, розгля­дає і вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

При вищому спеціалізованому суді створюється науково-консуль­тативна рада для наукового забезпечення діяльності суду. Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган.

Найвищим судовим органом в ієрархії органів правосуддя України є Верховний Суд України. Він розглядає у касаційному порядку рішен­ня загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесу­альним законом, переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному поряд­ку; розглядає інші справи, пов'язані з виключними обставинами. Верховний Суд України дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу су­дової статистики, за необхідності дає роз'яснення пленум вищого спеціалізованого суду з питань застосування спеціалізованими суда­ми законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрис­дикції.

На Верховний Суд України покладено надання висновку щодо на­явності чи відсутності ознак державної зради або іншого злочину у діяннях, у яких звинувачується Президент України, а також за зверненням Верховної Ради України розглядає і надсилає письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я. У разі виникнення у судів загальної юрисдикції і при здійсненні ними правосудця сумнівів щодо консти-туційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів звертається з цими пи-

 

506

507

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

 

таннями до Конституційного Суду України. Верховний Суд України веде та аналізує судову статистику, вивчає і узагальнює судову практи­ку, знайомиться з практикою застосування законодавства в судах. У межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають із міжнародних договорів України, представляє суди загальної юрис­дикції у зносинах з суддями інших держав, здійснює передбачені за­коном інші повноваження.

Верховний Суд України очолює Голова. Склад цього суду — судді Верховного Суду України. У Верховному Суді України діють судові палати: у цивільних справах, у кримінальних справах, у господарсь­ких справах, в адміністративних справах, а також Військова судова колегія.

Для вирішення внутрішніх організаційних питань діяльності утво­рюється Президія Верховного Суду України.

Колегіальним органом Верховного Суду України є Пленум Верховно­го Суду України. До його складу входять усі судді Верховного Суду Ук­раїни, голови вищих спеціалізованих судів та їх перші заступники. Засідання Пленуму веде Голова Верховного Суду України, а за його відсутності — перший заступник або інший заступник відповідно до Регламенту Пленуму Верховного Суду України.

Пленум обирає на посаду та звільняє з посади Голову Верховного Суду України, утворює судові палати, призначає їх голів, обирає склад Президії Верховного Суду України, секретаря Пленуму Верхов­ного Суду України, дає роз'яснення судам загальної юрисдикції з пи­тань застосування законодавства, здійснює інші повноваження.

При Верховному Суді України діє Науково-консультативна рада, є бібліотека та офіційний друкований орган.

Для забезпечення реалізації основних засад судочинства на тери­торії України всіма судами загальної юрисдикції надзвичайно важли­вим є збереження процесуального статусу Верховного Суду України, який на сьогодні визнаний Конституцією і законами України.

У системі судоустрою України діють кваліфікаційні комісії суддів, завданням яких є забезпечення формування корпусу професійних суддів шляхом відбору і рекомендування осіб для зайняття посади професійного судді та визначення рівня фахової підготовленості професійних суддів, а також розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів та надання висновків про звільнення суддів із посади. Існують кваліфікаційні комісії суддів загальних судів, військових судів, відповідних спеціалізованих судів, а також Вища

508

кваліфікаційна комісія суддів України, їх строк повноважень — три роки. Порядок утворення цих комісій, їх повноваження визначають­ся Законом України «Про судоустрій України».

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування, завдяки якому здійснюється самостійне колективне вирішення зазначених питань професіональними суддя­ми. Воно є однією з найважливіших гарантій забезпечення незалеж­ності судів і суддів, сприяє створенню належних умов для їх нормаль­ної діяльності, забезпечує незалежність суду, забезпечує захист суддів від втручання в судову діяльність, а також спрямована на підвищення рівня роботи з кадрами у системі судів. Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України, ради суддів та їх виконавчі органи.

Порядок функціонування суддівського самоврядування визна­чається законами про судоустрій, про статус суддів, іншими законо­давчими актами, а також регламентами і положеннями, які прийма­ються органами суддівського самоврядування.

Державне організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи здій­снює Державна судова адміністрація та її територіальні управління. За своїм статусом вона є центральним органом виконавчої влади.

Організаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України, Конституційного Суду України та вищих спеціалізованих судів здійснюється їх апаратом. Для організаційного забезпечення внутрішньої діяльності в кожному суді утворюється свій апарат, який очолює керівник апарату (завідувач секретаріату). Він підпорядко­вується голові суду і координує свою діяльність із відповідним тери­торіальним управлінням державної судової адміністрації. Правовий статус апарату суду визначається законом про державну службу.

У кожному суді діє служба судових розпорядників. Вони забезпечу­ють додержання особами, які знаходяться в приміщенні суду, встановлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого в судовому засіданні. Судові розпорядники при виконанні своїх функцій носять формений одяг. Порядок створення та діяльності служби судових розпорядників визначається положенням, яке затверджується головою Державної судової адміністрації України за погодженням з Радою суддів України.

Для підтримання громадського порядку в суді, припинення про­явів неповаги до суду, а також охорони приміщень суду, виконання

509

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

 

функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпе­чення безпеки учасників судового процесу утворено судову міліцію, її повноваження та порядок діяльності визначаються законом.

Для підготовки кваліфікованих кадрів судів при Державній судовій адміністрації України функціонує вищий державний навчальний за­клад — Академія суддів України. Вона здійснює підготовку, перепідго­товку та підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів, її завданнями є: підготовка кадрів на посади суддів з-поміж осіб, які ма­ють вищу юридичну освіту та відповідають вимогам, встановленим до кандидатів на посаду судді, підвищення кваліфікації суддів та працівників апарату судових органів; проведення наукових дослі­джень з питань удосконалення організації та діяльності судів; вивчен­ня світового досвіду організації діяльності судів; науково-методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та Консти­туційного Суду України. Академія суддів України здійснює свою діяльність згідно із статутом, який затверджується головою Держав­ної судової адміністрації та Головою Верховного Суду України за погодженням з радою суддів України.

22.4. Статус суддів України

Головною особою у правосудді є суддя, який, виконуючи свої функції, виступає носієм судової влади. Народ бере безпосередню участь у ре­алізації судової влади через своїх представників — присяжних і на­родних засідателів. Судді обіймають свої посади безстроково, крім тих, хто призначається на посаду вперше. Судді перебувають на по­саді до досягнення ними 65 років. Конституцією України гаран­тується недоторканність суддів. Вона поширюється на народних засідателів і присяжних на час виконаннями ними у суді своїх обов'язків.

Особа, яка претендує на посаду судді, має бути громадянином Ук­раїни не молодшим 25 років, мати вищу юридичну освіту і стаж робо­ти в галузі права не менш як три роки, проживати в Україні не менше 10 років, володіти державною мовою, бути рекомендованим на цю посаду кваліфікаційною комісією суддів. Для суддів судів обласної ланки, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду України зако­ном встановлено більш високий віковий ценз та стаж роботи за юри-

510

дичною спеціальністю. Кандидат на посаду судді військового суду, крім того, повинен перебувати на військовій службі і мати військове звання офіцерського складу. Порядок внесення подання про призна­чення судді на посаду встановлюється Законом України «Про Вищу ра­ ду юстиції».

На посаду професійного судді не можуть бути рекомендовані гро­мадяни, визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними, ті, що мають психічні чи інші захворювання, які перешкоджають вико­нанню обов'язків судді, щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи, а також ті, що мають не зняту чи непогашену судимість.

Вимоги, що ставляться до судді, визначені в Законі України «Про статус суддів». Йдеться про те, що суддя не може мати представниць­кого мандата, належати до якої-небудь політичної партії та профспілок, брати участь у політичній діяльності, виконувати опла­чувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впли­ву, нікому не підзвітні й підкоряються лише закону. Гарантії са­мостійності судів і незалежності суддів забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів, їх незмінюваністю і недоторканністю; поряд­ком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; встановленою законом відпо­відальністю за неповагу до суду чи судді; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів; належними матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; фінансуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту. При прий­нятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Законом України «Про статус суддів» визначені обов'язки суддів, які зобов'язані при здійсненні правосуддя: дотримуватися Консти­туції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ із дотриманням установлених законом строків; додержуватися вимог службової дисципліни та

511

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

 

розпорядку роботи суду; не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання; не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді й можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості й незалежності.

Уперше призначений суддя приймає присягу такого змісту: «Урочи­сто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійсню­вати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим».

Суспільство повинно усвідомлювати високу місію суддів, важливу для життя кожного громадянина нашої країни, і створити передумо­ви для послідовного втілення суддями в суспільні відносини консти­туційних засад рівності всіх перед законом, презумпції невинуватості, прав людини на справедливий і гласний судовий розгляд компетент­ним, незалежним і неупередженим судом.

Чи не найважливіше значення для належного здійснення право­суддя відіграє законодавче закріплення статусу суддів та його реальне впровадження в життя. Адже наше суспільство, кожний громадянин України має бути упевнений у належному, неупередженому, високо-професійному сучасному суддівстві, надійному судовому захисті прав і свобод кожної людини.

До Закону України «Про статус суддів» 1992 р. було внесено цілий ряд змін і доповнень. Деякі його положення фактично реалізовано. Однак вже у Конституції України існують положення, де по-новому визначено систему правосуддя, сформульовано статутні вимоги щодо суддів.

Зі вступом України до Ради Європи наша країна стала учасницею ряду конвенцій Ради Європи, взяла на себе певні зобов'язання із виконан­ ня вимог, які передбачені в численних нормативно-правових актах відповідних органів Ради Європи, а також документах, що мають реко­мендаційний характер. До останніх належить і Європейська хартія статусу суддів. Цю Хартію було ухвалено 10 липня 1998 р. зібранням представників судових систем більшості європейських країн, у тому числі України, скликаного Радою Європи у Страсбурзі у рамках здійснення проекту № 3 правового співробітництва країн Централь­ної та Східної Європи «Феміда».

Цей важливий для організації і функціонування правосуддя в європейських країнах документ спрямований на забезпечення ком­петентності, незалежності та неупередженості судів і кожного судді, яким довірено захист прав і свобод людини. Хартія складається з пре­амбули і 7 глав: загальні засади; відбір, призначення на посаду та по­чаткова підготовка; призначення на посаду судді та неможливість пе­реведення; просування по службі; відповідальність; винагорода за працю та соціальний захист; припинення перебування на посаді. Цей документ найкращим чином гарантує реалізацію статусу суддів. Його зміст спрямований також на підвищення рівня статусу суддів країн Європи. Згідно з хартією на державу має покладатися обов'язок забезпечення необхідних умов і засобів, потрібних для належного ви­конання суддівських завдань, зокрема для розгляду суддями справ у межах розумного терміну. Через своїх представників та професійні організації судді залучаються до винесення рішень щодо управління судами, визначення судового бюджету та його розподілу на місцево­му і національному рівнях. Із ними мають консультуватися щодо планів зміни їхнього статусу, а також із приводу визначення винаго­роди за їхню працю та соціальне забезпечення. Відбір на посаду суддів згідно з цим документом здійснюється незалежним органом або комісією на основі їхньої освітньої кваліфікації та наявності по­переднього досвіду, здатності вільно і неупереджено оцінювати спра­ви та застосовувати закон із повагою гідності людини. Кандидату в судді не може бути відмовлено у посаді на підставі статі, етнічного або соціального походження, філософських або політичних поглядів чи релігійних переконань. Суддя не може бути призначеним на інші су­дові посади чи будь-яку роботу навіть при підвищенні по службі без його згоди, за винятком, коли це передбачено у відповідності із дис­циплінарною санкцією, змінами у судовій системі на підставі закону або у випадках тимчасового переведення для зміцнення сусіднього суду. Вимоги просування суддів по службі грунтуються не тільки і не скільки на вислузі років, а винятково на якостях та достоїнствах ви­конання суддівських обов'язків шляхом об'єктивної оцінки діяль­ності судді. Кожен, кому відмовлено у такому просуванні, може пода­ти скаргу до відповідного колегіального, незалежного від виконавчої та законодавчої влади органу, у складі якого щонайменше половина членів — судді, обрані їх колегами, а також забезпечено широке пред­ставництво суддівського корпусу. В хартії зазначається, що судді поза межами своїх суддівських обов'язків можуть здійснювати іншу

 

512

17-8152

513

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

 

діяльність, яка є втіленням їхніх прав як громадян, за винятком ви­падків, коли вона є несумісною з довірою до їх неупередженості та не­залежності або з належним рівнем відданості і ретельності необхідних для розгляду справ та в межах розумного часу, здійснення інших видів діяльності, крім літературної чи мистецької, якщо за них передбачена виплата винагороди, що має бути попередньо санкціоновано у встановленому порядку. Рівень винагороди, яка виплачується суддям за виконання їх професійних обов'язків, повинен бути таким, щоб за­хистити від тиску на їх рішення, вплинути на їхню незалежність і не­упередженість. Винагорода залежить від стажу роботи, важливості і характеру обов'язків, що виконуються суддею, його професійного рівня.

Суддям має бути гарантовано захист від соціальних ризиків, пов'язаних із хворобою, материнством, інвалідністю, похилим віком та смертю. Пенсія за старістю з відповідним стажем роботи має бути якомога ближчою до рівня його заробітної плати. Поряд із гарантіями щодо діяльності суддів хартією визначається їх відповідальність у разі невиконання своїх обов'язків. Санкції до судді можуть бути застосо­вані лише на підставі рішення комітету чи органу, принаймні полови­на складу якого — обрані судді, внаслідок ретельного розгляду спра­ви. Санкції повинні бути визначені статусом суддів, а застосування їх має підлягати принципу пропорційності. Рішення про застосування санкції може бути оскаржено у вищій судовій інстанції. Відшкодуван­ня збитків, заподіяних унаслідок протиправної поведінки або неза­конних дій судді під час виконання ним суддівських обов'язків гаран­тується державою. Статусом суддів може передбачатися можливість порушення справи з боку держави щодо компенсації суддею суми, виплаченої державою за заподіяну їм шкоду. У Хартії передбачені та­кож умови і порядок припинення перебування судді на посаді.

Проблеми, пов'язані з функціонуванням судів, а також ролі вищих судових органів у забезпеченні здійснення належного правосуддя на загальновизначених засадах: законності, гласності судового процесу, рівності всіх його учасників перед законом і судом, змагальності сторін тощо, має виняткове значення для України, яка активно ре­формує свою судову систему й судочинство. У Європейській хартії статусу суддів визначено умови належного функціонування судової влади, які повинні створюватися державою, та загальні вимоги щодо поведінки судді, його відповідальності за належне виконання своїх обов'язків при здійсненні правосуддя. Реформуючи свою правову си-

стему, Україна йде в напрямі утвердження в ній верховенства права, закону і одночасно усвідомлює, що надійне забезпечення прав та сво­бод людини і громадянина є можливим лише за наявності в державі високопрофесійних суддів, які здатні належно й неупереджено вер­шити суд і мають для цього всі умови.

Ряд положень, що містяться у Європейській хартії статусу суддів, інших основоположних загальноєвропейських актах щодо становища судів і суддів у сучасних умовах у демократичних державах, повністю або частково відображено в законодавстві України. Однак не всі вони належним чином виконуються, що негативно відбивається на роботі суддів, забезпечення їхньої незалежності, гідного становища в суспільстві, авторитету.

Незалежне, неупереджене правосуддя є благом для суспільства, всіх громадян. Кожний має бути впевнений, що хто б не порушував його права, він може захистити їх у суді.

Нині економічна та фінансова ситуація в державі не дає змоги суттєво поліпшити фінансове забезпечення суддів. Однак змінити ставлення до нього необхідно. У пресі висловлювалася пропозиція щодо необхідності прийняття спеціального закону про порядок фінансування органів судової влади та оплату праці суддів.

У Європейській хартії статусу суддів, інших документах Ради Європи, таких як Рекомендація № 12 (94) Кабінету Міністрів держа- вам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів йдеться про не­обхідність постійного поліпшення добору кадрів у кандидати на поса­ди суддів, а також підвищення професіоналізму діючих судових працівників. За даними Вищої ради юстиції, добір кандидатів на по­сади суддів в Україні висвітлив значні недоліки у фаховій підготовці юридичних кадрів, які потребують підвищення рівня знань Консти­туції України, норм матеріального і процесуального права.

Саме від кваліфікації суддів, їх морально-етичних якостей багато в чому залежить культура судочинства. Цим питанням багато уваги приділяється в розвинених демократичних країнах Європи та інших регіонах світу. В нашій країні у цьому напрямі помітні певні зрушен­ня. Так, на V з'їзді суддів України, що відбувся 24 жовтня 2002 p., було схвалено Кодекс професійної етики суддів. Метою цього документа є допомога суддям у вирішенні питань, пов'язаних із їхньою професійною діяльністю, а також громадянам краще усвідомити роль судочинства у державі. Багато норм поведінки судді викладено в чин­них законодавчих актах і є юридичними. Однак суддівський корпус,

 

514

515

Розділ 22

Органи правосуддя в Україні

 

визнаючи, що на сьогодні їх недостатньо, щоб поведінка судді сприяла утвердженню авторитету та поваги до судової влади, вважає корисним дію спеціального кодексу, який має рекомендаційний ха­рактер. Слід зазначити, що владні повноваження, якими наділені судді законодавством, мають узгоджуватися з морально-етичними за­садами суспільства. Це значно підвищить культуру і дієвість судових процесів, авторитет суду і суддів.

Норми етикету сприяють здійсненню завдань судочинства, поси­люють його виховний вплив, допомагають формуванню моральності громадян. Судова етика має найбільш практичне значення у про­фесіональній етиці юриста. Вона повинна охоплювати діяльність не тільки суддів, а й усіх учасників судового процесу — прокурорів, адво­катів, експертів та ін. Оскільки для суддів є вельми важливою особи­ста репутація і авторитет, то до судової етики мають належати і норми позаслужбової поведінки. У діяльності судових працівників необхідне також гармонійне поєднання зовнішніх атрибутів мораль­но-естетичної поведінки з високою моральною культурою. Відпо­відний рівень морального розвитку судді, опанування ним моральних вимог поряд із професійними знаннями, умінням і навичками мають розглядатися як невід'ємний компонент його професійної зрілості.

Не може бути належним авторитет судової влади, якщо суддівський корпус не дотримується загальновизнаних морально-етичних норм поведінки. Порушення суддею присяги, вимог щодо несумісності його посади, вчинення ним злочину завдає шкоди пра­восуддю. Серед хвороб, якими нині уражено правосуддя, на жаль, — корумпованість, хабарництво, використання посадових повноважень із корисливими цілями. Подібні явища певною мірою пов'язані із недостатньою матеріальною забезпеченістю суддів. Нині заробітна плата судді в Україні набагато нижча, ніж у його колег у країнах Євро­пейського Союзу.

Не додають авторитету судді зволікання з розглядом судових справ, прояви формалізму та бюрократичного ставлення до людей, допущення судових помилок, порушень норм закону, що пов'язано з низьким рівнем культури окремих службовців Феміди та недостатнім рівнем їхньої кваліфікації. Подібні явища породжують недовіру гро­мадян до таких суддів, сприяють появі елементів відчуження людей від судової влади, зневіру в її неупередженості й справедливості.

У складних умовах перехідного періоду з його новими еконо­мічними і соціальними реаліями функціональна роль органів право-

суддя суттєво зростає, а відповідно зростають адресовані до нього суспільні очікування. Йдеться про організацію і якість правосуддя, яке ще не стало швидким, правовим і справедливим. А це залежить насамперед від послідовного приведення законодавства про судо­устрій у відповідність з нормами чинної Конституції України. Потрібно розробити систему заходів, спрямованих, з одного боку, на те, щоб підвищити престиж судової професії, поліпшити матеріальне забезпечення суддів і умов їх роботи, а з іншого — удосконалювати порядок формування суддівського корпусу, підвищити вимоги до суддів як служителів правосуддя. Вимагає подальшого удосконалення чинний Закон України «Про статус суддів». У ньому повинна бути стаття не тільки про обов'язки суддів, а й про їхні права. Зокрема, слід зазначити, що судді мають право:

— вимагати від громадян і посадових осіб виконання своїх розпо­ряджень, пов'язаних із здійсненням правосуддя;

— витребувати від державних органів, органів місцевого самовря­дування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, політичних партій, громадян та їх об'єднань не­обхідні документи та іншу інформацію з питань, які розглядаються судом. Державні органи, посадові особи, об'єднання громадян, інші юридичні і фізичні особи зобов'язані беззаперечно виконувати вимо­ги та розпорядження суддів, пов'язані із виконанням їх посадових функцій. Невиконання вимог і розпоряджень суддів тягне встановле­ну законом відповідальність;